Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражаючих факторів ЗМЗ та звичайних засобів нападу дії вторинних уражаючих факторів. Захисні споруди поділяються за:
місткістю:
малої місткості (150—600 осіб);
середньої місткості (600—2000 осіб);
великої місткості (більше 2000 осіб); призначенням:
для захисту населення;
для розміщення органів управління (КП, ПУ, ВЗ) і медичних установ; місперозташуванням:
вбудовані;
окремо стоячі;
метрополітени;
у гірських виробках, термінами будівництва:
збудовані завчасно;
швидкозбудовані. захисними властивостями:
сховища;
протирадіаційні укриття (ПРУ);
найпростіші укриття - щілини (відкриті та перекриті).
Сховища забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів (високих температур, шкідливих газів у зонах пожеж, вибухонебезпечних, радіоактивних і сильнодіючих отруйних речовин, обвалів та уламків зруйнованих будівель і споруд та інше), а також ЗМЗ і звичайних засобів нападу
Протирадіаційні укриття, в основному, забезпечують захист людей від! радіоактивного зараження, світлового опромінення, а також зменшують дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речовин і частково від хімічних та біологічних аерозолей.
Найпростіші укриття зменшують радіуси ураження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних випромінювань та ураження світловим випро-І мінюванням (рис. 3.2).
При класифікації враховуються дві характеристики:
ступінь захисту від надлишкового тиску ( Р кг/см2), який залежить від міцності будівельних конструкцій;
коефіцієнт захисту (ослаблення) за радіоактивним випромінюванням Кз (Косл.) показує в скільки разів рівень радіації у захисній споруді менший, ніж ззовні. Він залежить від шару і властивостей матеріалу, що вкриває захисну споруду.
Здатність будівельного матеріалу ослаблювати потік радіоактивних випромінювань характеризується товщиною шару половинного послаблення матеріалу -тобто такого, що зменшує інтенсивність радіоактивних випромінювань у два рази. Для різних матеріалів ця характеристика різна.
За шаром половинного ослаблення можна визначити коефіцієнт ослаблення для будь-якої споруди.
Косл,=2Ш-, (3.1)
де h — товщина захисного шару матеріалу (см); d — шар половинного ослаблення (см).
пол. г
Наприклад, перекриття має 12 см бетону, та 40 см грунту
ПРУ оцінюються за KoeqbiuicHTOM захисту і поділяються на групи (табл. 3.1).
Сховища повинні будуватися з урахуванням наступних основних вимог:
забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2 діб;
будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;
бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;
не дозволяється прокладання транзитних інженерних комунікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);
прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв;
мати входи і виходи з тим ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу — мати аварійний вихід.
До основних відносяться:
приміщення для захищених;
пункти управління;
медичні кімнати.
До допоміжних відносяться:
тамбур-шлюзи;
фільтровентиляційні приміщення;
санітарні вузли;
приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші. Приміщення для захищених обладнується місцями для сидіння та спання згідно
з нормами.
Розмір місця для сидіння 0,45 х 0,45 м, для лежання — 0,55 х 1,8 м. Відстань до стелі від верхнього ярусу на менше — 0,75 м.
Пункт управління. Передбачається на ОГД з найбільшою працюючою зміною (НПЗ) не менше 600 осіб. Обладнується він в одному зі сховищ. Кількість працюючих на ПУ не перевищує 10 осіб, при цьому на одного працюючого передбачається Sn = 2 м2.
На об'єктах, де НПЗ менше 600 осіб, окреме приміщення для ПУ не передбачається. У приміщенні для захищених, в одному зі сховищ, встановлюється телефон для зв'язку з місцевим штабом ЦО.
Медичний пункт. У сховищах місткістю 800—1200 осіб передбачається кімната Sn = 9 м2 і додатково 1 м2 на кожні 100 осіб. У захисних спорудах, де медична кімната не передбачається, на кожні 500 захищених обладнується 1 санітарний пост Sn = 2 м2, але не менше одного на сховище. В сховищах у необхідній кількості розміщаються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне і медичне майно.
Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпечного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний. У сховищах місткістю більше 300 осіб передбачається тамбур-шлюз, з місткістю більше 600 осіб — двокамерний тамбур-шлюз. Площа тамбур-шлюза 8—10 м2.
Аварійний вихід для вбудованих укрить обладнується підземною галереєю (0,5 х х 1,3), яка виходить на територію, що потенційно не завалюється уламками будівель (R = 0,5/і6 + 3 м) та обладнується оголовками.
Система постачання повітря забезпечує вентиляцію приміщень захисної споруди та очистку зовнішнього повітря від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів. До її складу входять: оголовки, повітрозабірні та противибухові пристрої, а також предфільтри, фільтри, вентилятори, гермоклапани, і пристрої регенерації і кондиціювання повітря.
ФВУ розміщують у окремому приміщенні. В невеликих сховищах (до 300 осіб) ФВУ можуть розміщуватися безпосередньо у приміщенні для захищених.
Постачання повітря у сховища за допомогою фільтровентиляційних систем (ФВ) може здійснюватися за режимом чистої вентиляції (Режим 1), коли повітря очищується тільки від пилу за допомогою протипилових фільтрів, при цьому кількість наданого у сховище повітря (Q) приймається 8—13 м3/год./чол. — 40 год. (для лікарняних закладів К = 1,5) або в режимі фільтровентиляції (Режим 2), але при цьому:
для захищених Q = 2 м3/год./чол. - 12 год.
для ПУ Q = 5 м3/год./чол.
для хворих, яких не можна перевозити Q = 10 м3/год./чол.
У місцях сховищ, де можлива загазованість приземного шару повітря 'СДОР і продуктами горіння, слід передбачити режим ізоляції і регенерації внутрішнього повітря (Режим 3) з утворенням підпору. Для цього використовуються регенераційна установка для поглинення СО і балони з кисенем.
Вентиляційна система повинна забезпечувати наступні параметри навколишнього середовища:
Водопостачання і каналізація здійснюється від зовнішньої мережі. Норма при діючій мережі 2 л/год./чол., але не більше 25 л/добу. За відсутності водопроводу передбачається запас питної води на три доби при нормі 3 л/доб./чол., у ПРУ — 2 л/доб./чол.
Каналізація самотічна, або з перекачуванням у загальну систему. Санітарні вузли будуються окремо для чоловіків та жінок за нормами: 1 чаша на 75 жінок (150 чоловіків), умивальник на 200 осіб. При виході з ладу водопроводу санітарні прилади вимикаються, а для збору фекалій передбачаються резервуари з розрахунку 2 л/доб./чол., а для сухих відходів — 1 л/доб./чол. При наявності ДЕС передбачається запас води (4 м3) на випадок пожежі.
Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається ДЕС, які
повинні розміщуватися в окремих приміщеннях та відокремлюються від основних приміщень незгораючою стінкою. У невеликих захисних спорудах передбачається аварійне освітлення від переносних електричних ліхтарів та інших джерел.
Опалення проектується від загальної системи опалення. У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опалювальних засобів. При заповненні сховища системи опалення вимикаються.
Запас харчів. У сховищах передбачається на 2 доби, виходячи з норми:
сухарі — 300 г;
консерви — 170 г (мясні), або 200 г (мясорослинні), або 250 г (рибні);
цукор — 50 г.
Для розміщення продуктів обладнується приміщення S = 5 м2 у захисних спорудах до 150 осіб, плюс 3 м2 на кожні наступні 150 осіб. На 600 осіб передбачається одне приміщення. У протирадіаційних укриттях при вході передбачається приміщення для зберігання забрудненого одягу з нормою площі S = 0,07 м2/чол. У ПРУ місткістю до 50 осіб допускається обладнання вішалок за шторою.
Швидкоспоруджувані укриття. При недостатній місткості завчасно побудованих укрить будуються швидкоспоруджувані. У них теж передбачаються приміщення для захищених, простіше фільтровентиляційне обладнання, санвузли, запаси води. Для будівлі швидкоспоруджуваних укрить викорисовується срібний залізобетон, елементи підземних колекторів. Будівлю таких споруд планують завчасно стосовно до умов того чи іншого об'єкта. Для цього необхідно мати відповідну документацію. Типове швидкоспоруджуване сховище будується за 24 години.
Пристосування приміщень під захисні споруди. Під укриття можуть також пристосовуватися різні приміщення та споруди.
У сучасних містах є багато підземних споруд різного призначення, які можна використати як сховище після деякого дообладнання. До них відносяться метрополітени, транспортні і пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.
У заміській зоні під протирадіаційні укриття в першу чергу пристосовуються підпілля і підвали житлових будинків та будівель різного призначення, овочесховища, приміщення будинків, природні печери, гірські виробки.
При пристосуванні споруд різного характеру під укриття проводиться три види робіт:
герметизація приміщень для зменшення попадання туди радіоактивного пилу. Для цього проконопачують і замазують глиною тріщини, герметизують двері, вікна за допомогою гуми, поліетиленової плівки тощо;
посилення захисних властивостей споруди. Цього можна досягнути розміщенням на перекриттях додаткового шару грунту, або обкладання стін мішками із землею;
улаштування найпростішої вентиляції.. Як правило, у "зв'язку з відсутністю промислових вентиляторів, у спорудах обладнують природну (самотічну) вентиляцію. При цьому витяжний короб повинен бути встановлений на 1,5—2 м вище за припливний.
Найпростіші укриття будуються у місцях скупчення людей, на маршрутах евакуації та тимчасово в заміській зоні, коли кількість наявних сховищ не забезпечує потрібну кількість людей, а оскільки найпростіші укриття лише зменшують радіус ураження людей ударною хвилею і послаблюють дію радіоактивного випромінювання та ураження світловим випромінюванням, але не забезпечують захист від отруйних речовин та бактеріальних засобів, то при наявності часу вони поступово переобладнуються у ПРУ.
Захисна споруда повинна завжди знаходитися у готовності до прийому людей. Поняття готовності захисної споруди включає в себе комплекс вимог, яким повинні відповідати сучасні сховища і укриття для забезпечення захисту людей.
Найважливішими з цих вимог є:
цілісність конструкцій та обладнання;
надійна герметизація споруд і наявність систем повітропостачання;
оснащення сховищ і укрить санітарно-технічним і іншим обладнанням, контрольно-вимірювальними приладами, забезпеченість запасами води;
справність систем внутрішнього обладнання, приладів і пристроїв, наявність потрібного оснащення, інвентаря, інструкцій та іншої документації з експлуатації та інше;
підготовленість обслуговуючого персоналу;
належний санітарний стан приміщень.
Організація підтримання захисних споруд (ЗС) у готовності до використання! і контроль за правильною їх експлуатацією здійснюється службою сховищ і укрить! об'єкта, міста, району або області. Утримання і експлуатація споруд здійснюється групами або ланками з обслуговування ЗС. Групи і ланки з обслуговування ЗС утворюються окремо для кожної працюючої зміни з робітників та службовців, І які укриваються в даній ЗС.
Залежно від місткості і наявних можливостей у кожному сховищі повинен | бути лікар або медична сестра з складу медичного персоналу об'єкта або найближчих медичних установ.
Перелік обладнання, меблів, приладів, інструментів та іншого майна передбачається в "Інструкції з експлуатації захисних споруд цивільної оборони у воєнний час" від 1985 року.
Кожна захисна споруда повинна забезпечуватися відповідною експлуа таційною документацією:
паспорт захисної споруди;
витяг з "Інструкції з експлуатації ЗС у воєнний час";
журнал перевірки стану ЗС;
план захисної споруди;
перелік обладнання, інструментів і майна;
сигнали оповіщення цивільної оборони;
список телефонів;
план переводу ЗС приміщень у режим сховища;
список особового складу групи (ланки) з обслуговування захисної споруди; І
обов'язки ланок (постів), розробляємо згідно з пунктом 89 "Інструкції..."; І
експлуатаційна схема систем вентиляції захисної споруди;
експлуатаційна схема водопостачання і каналізації захисної споруди;
інструкція з обслуговування фільтровентиляційного обладнання;
інструкція з техніки безпеки при обслуговуванні обладнання;
інструкція з експлуатації засобів індивідуального захисту;
журнал реєстрації показників мікроклімату та газового складу повітря у захисній споруді;
таблиці прогнозування терміну перебування в захисній споруді залежно від параметрів повітряного середовища;
журнал обліку звернень за медичною допомогою;
схема евакуації захищених із ЗС.
Коли захисні споруди не використовуються за своїм призначенням, вони можуть використовуватись для потреб господарства як:
санітарно-побутові приміщення (гардероби);
навчальні класи;
виробничі приміщення;
склади;
приміщення для чергових електриків, зв'язківців та інших;
приміщення для побутового обслуговування населення;
спортивні зали.
Використання захисних споруд не за призначенням не повинно порушувати захисні властивості споруди. Для цього забороняється демонтаж обладнання ЗС, перепланування приміщень, улаштування дірок та пройомів в огороджувальних конструкціях та інші порушення захисних властивостей і герметизації. Всі приміщення повинні бути сухими, регулярно провітрюватись. Захисно-герметичні двері повинні бути відкритими, знаходитись на підставках. Повинна забезпечуватися придатність ЗС до приведення у готовність (24 год.).
З 1 лютого 1996 року введена в дію "Інструкція про порядок проведення перевірки та оцінки стану ІДО, міністерств, відомств, областей, міст, районів, підприємств, установ, організацій".
Основними показниками щодо оцінки стану інженерного захисту є:
забезпеченість укриття у сховищах найбільшої працюючої зміни підприємства, установи, організації, що продовжує виробничу діяльність у воєнний час;
підтримання у готовності до використання захисних споруд;
комплексне освоєння підземного простору міст та інших населених пунктів для розміщення підприємств, установ і організацій соціально-побутового, виробничого і господарського призначення (з урахуванням пристосування і використання частин приміщень для укриття населення у надзвичайних ситуаціях);
завчасне будівництво ЗС;
обстеження і облік підземних і наземних будівель і споруд, що відповідають вимогам захисту населення;
дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших захисних приміщень;
забезпеченість сховищами нетранспортабельних хворих в лікарнях, що розташовані в містах, віднесених до груп з цивільної оборони.
При цьому готовність стану інженерного захисту оцінюється: "готові", "обмежено готові", "не готові".
