Депутат Цивільна оборона (2000)

Організація дозиметричного та хімічного контролю. Дозиметричний та хімічний контроль проводиться під керівництвом начальників усіх ступенів та командирів формувань ІДО.

Дозиметричний контроль включає:

контроль опромінення;

контроль радіоактивного забруднення.

Контроль опромінення проводиться з метою отримання даних при поглинені дози радіації для первинної діагностики. Для вимірювання дози опромінення застосовуються дозиметри. Контроль опромінення людей поділяється на дві групи — груповий та індивідуальний.

При груповому контролі один дозиметр видається на групу людей (бригаду, ланку тощо), або проводиться розрахунковим методом за допомогою формули:

де Д - поглинута доза;

Рсе - середній рівень радіації (визначається за допомогою приладу); К ~ коефіцієнт ослаблення захисної споруди. При індивідуальному контролі дозиметр видається кожному працівнику. Цей метод застосовується для тих категорій, до яких не можна застосовувати груповий метод.

Для обліку поглинених доз опромінення ведуться наступні документи дозиметричного контролю:

відомість видачі вимірювачів дози та обліку показників;

журнал контролю опромінення;

картка обліку доз опромінення;

журнал відбору і здачі проб (тільки у службах та штабах ЦО);

донесення про працездатність і зараження людей, техніки і інше. Контроль опромінення потрібен для того, щоб поглинені дози радіації не

перевищували допустимих норм опромінення. Допустимі дози опромінення:

а) на воєнний час:

при одноразовому опроміненні (до 4 діб) — 50 Р;

при багаторазовому опроміненні за ЗО діб — 100 Р;

за 3 місяці — 200 Р; за 1 рік — 300 Р.

б) на мирний час:

у нормальних умовах на 1 рік — 0, 5 бер.;

для персоналу в нормальних умовах на 1 рік — 5 .Зер.;

для населення аварійне опромінення на 1 рік — 10 бер.;

для персоналу аварійне опромінення на 1 рік — 25 бер.

Згідно з цими нормами для населення поглинена доза в нормальних умовах не повинна перевищувати — 0,5 бер за рік.

Згідно з Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань" № 15/98-ВР передбачені наступні перевищення допустимої дози опромінення:

— для населення' 1 мЗв/рік (1000 мбер/рік — 0,1 бер);

— для персоналу: не більше 20 мЗв/рік (2000 мбер/рік — 2 бер).

Допускається до 5 бер (50 мЗв) за умов, що середньорічна доза протягом п'яти

років не більше 20 мЗв за рік (2 бер) в середньому.

Структура дози опромінення поглинутої за рік виглядає таким чином:

природний фон — 200 мбер;

медична рентгенодіагностика — 150 мбер;

будівельні матеріали — 100 мбер;

додаткові джерела опромінення — 50 мбер.

Природний радіаційний фон обумовлюється космічним випромінюванням та природними радіоактивними речовинами.

Інтенсивність космічного випромінювання залежить від висоти над рівнем моря та сонячної активності. Земним джерелом є природні радіонукліди, які містяться в речовинах, які людина використовує у повсякденній діяльності.

Природний радіаційний фон для України становить 0,01—0,03 мр/год.

На земній кулі є місцевості, у яких поглинені дози значно перевищують допустимі:

Індія, штат Карала є місцевість де доза складає 40,2 рад за рік;

Бразилія — 20 рад/рік;

США — 26 рад/рік;

Франція — 170 рад/рік.

Контроль радіоактивного забруднення здійснюється з метою визначення ступеня забруднення радіоактивними речовинами людей, тварин, а також техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інших об'єктів. Ступінь радіоактивного забруднення оцінюється шляхом замірів потужності експозиційної дози випромінювання від цих об'єктів приладами (ДП-5, ІМД-21 та інші) та порівнянням їх з нормою.

На мирний час користуємося нормами, які визначені в "Основних санітарних правилах. ОСП-72/87" та НРБУ-97.

Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів індивідуального захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ).

Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС.

Відповідальність за проведення контролю покладається:

в містах та районах — на начальників штабів і служб ЦО міст, районів, командирів територіальних формувань ЦО;

на ОГД — на начальників штабів та служб ЦО і командирів об'єктових формувань;

за непрацюючим населенням — на штаби ЦО міст, районів із залученням начальників ЖЕКів.

На об'єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

Порядок забезпечення технічними засобами контролю.

Організація видачі засобів контролю.

Облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.

Подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.

Обов'язки посадових осіб з ведення контролю.

Режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію

Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.

Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Тривалість дотримування режиму захисту залежить від ряду факторів:

рівня радіації;

захисних властивостей захисних споруд;

захисних властивостей промислових та житлових будівель. На випадок ядерного вибуху відпрацьовано 8 типових режимів радіаційного

захисту:

— № 1-3 — для населення, яке не працює;

№ 4-7 — для робітників та службовців об'єктів, які продовжують виробничу діяльність в умовах радіаційного зараження (працюють у закритих приміщеннях);

№ 8 — для особового складу формувань, які проводять аварійно-рятувальні роботи на зараженій місцевості.

Виконання режиму радіаційного захисту передбачає декілька етапів:

а) для населення:

1-й етап — укриття населення в захисних спорудах;

2-й етап — поперемінно укриття в захисних спорудах та будинках;

3-й етап — укриття в будинках з обмеженим перебуванням на вулиці;

б) для робітників та службовців:

1-й етап — укриття в захисних спорудах;

2-й етап — робота з використанням для відпочинку захисні споруди;

3-й етап — робота з відпочинком у житлових будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості.

Користуючись режимами, необхідно вважати, що робоче місце повинно бути розташовано в закритому приміщенні. Якщо люди працюють на відкритій місцевості, то запроваджується режим № 8, який передбачає позмінну роботу особового складу формувань в умовах радіаційного зараження.

Для захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки на АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту), які наведені у табл. З.2.

У Законі України HP 15/98-BP "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", прийнятого 14 січня 1998 року, визначені заходи щодо укриття людей з тимчасової евакуації та йодної профілактики населення.

Заходи щодо укриття людей: якщо протягом перших десяти діб сукупна ефективна очікувана доза опромінення може перевищити 5 мЗв (0,5 бер).

Тимчасова евакуація людей: якщо протягом одного тижня ефективна доза опромінення може досягти 50 мілізівертів (5 бер).

Йодна профілактика застосовується: якщо очікувана поглинута доза опромінення щитовидної залози від накопичення в ній радіоактивного йоду може перевищити 50 мілігрей (5 рад) згідно з встановленими міністерством охорони здоров'я України нормами.

Рішення на введення режимів радіаційного захисту приймають:

для населення — НЦО міста, району, сільської Ради, де населення проживає;

для робітників та службовців — НЦО об'єкта.

Якщо на території населеного пункту або об'єкта різні рівні радіації, то режим вибирається за найбільшим рівнем. При наявності на об'єкті ЗС з різними К осг режим захисту визначається за найменшим К , або окремо для кожної захисної споруди.

При рівнях радіації, коли захист не може бути забезпечений введенням режиму, проводиться евакуація. Рішення на евакуацію приймає старший начальник.

Таким чином, завчасне розроблення та впровадження режимів радіаційного захисту робітників та службовців об'єктів, а також населення зменшить або повністю виключить ураження людей.

Забезпечення засобами радіаційно-хімічного захисту

До засобів радіаційно-хімічного захисту відносяться:

1. Засоби індивідуального захисту, до яких належать:

— засоби захисту органів дихання:

а) протигази:

загальновійськові: РШ-4, ПМГ, ПБФ;

цивільні: ГП-5, ГП-5М, ГП-7, ГП-7У, ГП-7В;

дитячі: камери захисна дитяча КЗД-4, КЗД-6 (до 1,5 року);

ДП - 6 (для старшого віку); ПДФ-Д (від 1,5 до 7 років); ' ПДФ-Ш (від 7 до 17 років); ПДФ - 7 (від 1,5 до 14 років); -— ізолюючі: ІП-4, ІП-5, ІП-46;

промислові: (для захисту від СДОР);

додаткові патрони ДПГ-1, ДПГ-3;

б) респіратори:

Р-2;

РУ-бОм, РПГ-67 — промислові;

ШБ-1 (пелюсток) та інші;

в) простіші:

ВМП — ватно-марлева пов'язка;

ПТМ-1 — протипильова тканинна маска;

засоби захисту органів шкіри:

а) спеціальні засоби:

— Л-1— легкий захисний костюм;

ЗЗК — загальновійськовий захисний костюм;

ЗКЗК — загальновійськовий комплексний захисний комплект;

ЗФО-58 — захисно-фільтруючий одяг;

б) щоденний і виробничий одяг (обробляється пастою К-4, або мильно-

масляною емульсією для надання водонепроникності).

2. Прилади радіаційної і хімічної розвідки та дозиметричного

контролю:

радіаційної розвідки:

ДП-64 — індикатор;

ДП-3 — рентгенометр;

ДП-5А(Б,В) — радіометр-рентгенометр;

ДП-100, "Бела" — радіометри ;

ІМД-1, ІМД-21 — вимірювачі потужності дози;

"Прип'ять" та інші побутові прилади;

хімічної розвідки:

ВПХР — військовий прилад хімічної розвідки;

ППХР — напівавтоматичний прилад хімічної розвідки;

ГІХР-МВ — прилад хімічної розвідки медичний (ветеринарний);

ПХЛ-54 — польова хімічна лабораторія;

ГСП, ГСА — газоаналізатори;

дозиметричного контролю:

ДП-24;

ДП-22В;

ІД-1;

ІД-11;

ДК-02;

ІД-02 та інші - дозиметри.

3. Засоби фільтровентиляції і регенерації повітря:

ФВК-1, ФВК-2 — фільтровентиляційний комплекс;

ВПУ-200, ФП-300, ФП-1000 — фільтр поглинач;

РУ-150/6 — регенераційна установка;

РП-50, РП-100 — регенераційний патрон.

4. Комплекти і прилади спеціальної обробки і знезараження:

— ІПП-8 — індивідуальний протихімічний пакет;

ІДК-1 — індивідуальний дегазуючий комплект;

ДК-4 — дегазуючий комплект;

ІДП-С — індивідуальний дегазуючий пакет селікагелевий.

5. Медичне майно:

АІ-2 — індивідуальна аптечка;

ППІ — індивідуальний перев'язочний пакет;

ІПП-8 — індивідуальний протихімічний пакет.

З метою захисту формувань ЦО, робітників, службовців і решти населення області від РР, ОР, СДОР штабами ЦО організовується забезпечення їх засобами радіаційного та хімічного захисту.

Майно накопичується 2-х видів:

— запаси ОГД (купуються і зберігаються об'єктами). Право використання

має начальник ЦО ОГД. Накопичується — 105 % від штату мирного часу;

— майно довгострокового збереження облдержадміністрації для забез

печення непрацюючого населення та робітників і службовців бюджетних органі

зацій зберігається на спеціальних складах.

Фільтруючі протигази зберігаються та транспортуються в дерев'яних ящиках у розібраному стані. Органи ЦО відповідають за своєчасне накопичення, зберігання, комплектність, освіження та заміну майна РХЗ, його якісний та кількісний стан. Із цією метою з кожної партії раз у 9—10 років відбирають декілька одиниць 313 і перевіряють їх придатність для подальшого використання. Результати дослідження є підставою для списання або продовження термінів зберігання. Майно на складах повинно постійно поповнюватися.

Забезпечення засобами РХЗ здійснюється:

— для особового складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони —

згідно з положенням про НФ та нормами забезпечення; робітники та службовці — протигаз, респіратор, аптечка індивідуальна (АІ-2), індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-7), індивідуальний перев'язочний пакеї (ШП);

для населення — протигаз, ватно-марлева пов'язка.

Видача засобів радіаційного та хімічного захисту організовується при можливій загрозі радіоактивного та хімічного зараження при розташуванні формувань, робітників, службовців і решти населення в місцях постійного проживання, роботи. У випадку тимчасового відселення (евакуації) для видачі засобів радіаційного ті хімічного захисту, забезпечення ними здійснюється за місцем нового розташування, При різкій зміні ситуації (аварії на залізниці, районі ХНО тощо), що не дозволяє своєчасно доставити засоби захисту зі складів області, використовуються засоби захисту, що є у наявності на підприємствах державної та інших форм власності

Видавання засобів радіаційного та хімічного захисту зі складів обласної державної адміністрації здійснюється на підставі розпорядження начальника U0. У районах формуються автомобільні колони для вивезення засобів радіаційно хімічного захисту зі складів. Старшим автомобільних колон начальник відділу ІДО району видає необхідні документи.

У встановлений час автомобільні колони від районів (міст) прибувають на склади і подають на його районні пункти видачі, створені на базі одного чи кількох із промислових підприємств району.

Фільтруючі протигази ГП-5 (ГП-7), дитячі протигази для школярів, дитячих дошкільних установ, а також непрацюючого населення без перевантаження на районних пунктах видачі подаються на пункти видачі шкіл, дитячих дошкільних установ, будинко-управлінь, лікарень, пологових будинків, житлово-комунальних контор (дільниць). З цією метою до складу відповідальних за отримання майна входять посадові особи від районного відділу освіти, житлово-комунального управління (відділу, об'єднання), відділу охорони здоров'я та інших. Промислові підприємства та інші установи отримують на районних пунктах видачі за завчасн оформленими накладними, які начальники штабів ЦО об'єктів отримують у ден забезпечення засобами РХЗ від начальника відділу ЦО району.

Для видачі засобів індивідуального захисту на ОГД, організаціях, установах ЖЕК, ЖЕД створюються (завчасно) пункти видачі 313, які діють через дві години після отримання розпорядження. Кількість пунктів визначається так, щоб здійсни ти видачу за 6—8 годин (продуктивність пункту 180—200 осіб/год.). Майно невоєнізованих формувань зберігається на об'єктах господарської діяльності окрем у будь-який час повинно бути готове для видачі без зупинки виробничої діяльності

Використання засобів індивідуального захисту

Засоби індивідуального захисту призначаються для захисту людини від радіоактивних, отруйних речовин та бактеріальних засобів.

Фільтруючі протигази є основним засобом захисту людини. Принцип захисної дії заснований на очищенні повітря що вдихаємо за допомогою фільтра від різних шкідливих домішок.

Шолом-маска протигазів ГП-5 (рис. 3.5) має п'ять розмірів: 0, 1,2, 3. 4. Дл> правильного підбору шолом-маски проводиться замір вертикального обхват\ голови, як показано на рис.3.7, і за табл. 3.3, визначається необхідний розмір

Фільтруючий протигаз ГП-7 (рис.3.6) порівняно з ГП-5 має низку переваг. Так, використання обтюратора (тоненький підгорнутий край маски) зменшує тиск на обличчя, що дозволяє користуватися протигазом людям, які не мають відповідної підготовки. Зменшений опір коробки дихання. Трикотажний чохол відіграє роль аерозольного фільтра. Крім того, маска забезпечена переговорним пристроєм та пристроєм для прийому води з фляги без знімання шолом-маски.

Підбирання розміру лицевої частини протигазів ГП-7, ГП-7В здійснюється згідно з табл. З.4.

Таблиця 3.41

Визначення необхідного розміру лицевої сторони протигазів ГП-7 та ГП-7В

Дитячі протигази призначені для дітей віком 1,5—17 років. Вони мають єдину фільтро-поглинаючу коробку від ГП-5 (для дорослих) та відрізняються лише : лицевими частинами. Протигази комплектуються масками типу МД-1, МД-3, МД-4.

Маска МД-1 закріплюється на голові за допомогою наголовника та лямок — однієї лобної (для 5 розміру - двох), чотирьох вискових та двох затилкових. Маска МД-3 має наголовник із п'ятьма лямками (одна лобна, дві вискові, дві шийні). Маска МД-4 обладнана "незахисним" обтюратором і має п'ять лямок. Ріст маски підбирається за табл. 3.5 та 3.6 (крім ПДФ-2Ш).

Підбір росту лицевої частини протигазу ПДФ-2Ш (маска МД-4) визначається за табл. З.7.

Таблиця 3.5 Ріст масок дитячих протигазів

Ізолюючі протигази є спеціальними засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться у повітрі. Вони дозволяють працювати навіть там, де повністю відсутній кисень.

До ізолюючих відносяться також ранцеві протигази, в яких необхідна длі дихання повітряна суміш під тиском зберігається у балоні і через редуктор подається під маску.

Шлангові протигази використовуються при виконанні робіт легкої аб( середнього ступеня важкості, при цьому чисте повітря подається з відстані до 101 від робочого місця. При використанні повітродувки роботи можуть проводитися, на відстані 20 м, а при необхідності — 40 м.

Простіші засоби захисту органів дихання

Респіратор Р-2 -- фільтруюча напівмаска, має два клапани вдиху та один видиху з запобіжним екраном, наголовником із лямок та носовим затискачем. | При вдиханні повітря проходить через усю поверхню респіратора фільтрується та через клапан вдихання потрапляє в органи дихання. Відпрацьоване повітря виходить через клапан видихання. Виготовляється трьох ростів. Підбір здійснюється за виміром висоти обличчя. Ріст 1 - до 109 мм, 2 - 109-119 мм, 3- від 119 мм та більше. Ватно-марлева пов'язка є замінником респіратора і виготовляється] самостійно з марлі та прошарку вати.

а - респіратор Р-2; б - протипилова маска ПТМ 1;

в - ватно-марлева пов'язка

Засоби захисту шкіри

Для захисту шкіри використовуються як. спеціальні, так і простіші засоби захисту. Спеціальними засобами захисту оснащується переважно особовий склад формувань, який призначений для проведення аварійно-рятувальних робіт на зараженій місцевості, проведення радіаційної та хімічної розвідки.

За типом захисної дії спеціальні засоби індивідуального захисту шкіри поділяються на ізолюючі та фільтруючі. Засоби захисту шкіри, які виготовлені із ізолюючих матеріалів, можуть бути герметичні (комбінезони, костюми) та негерметичні (накидки, фартухи). Всі вони виготовляються із газо- та вологонепроникної тканини.

До засобів захисту шкіри ізолюючого типу відносяться загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) та легкий захисний костюм (Л-1).

До складу загальновійськового захисного комплекту входять захисний плащ (ОП-1), захисні панчохи і захисні рукавиці. Захисні плащі виготовляються із прогумованої термостійкої тканини. Захисні рукавиці бувають літніми — п'ятипалі із гуми та зимові — двопалі із прогумованої тканини. Розміри захисних плащів та панчох наведені в табл. 3.8 та 3.9. Захисний плащ може використовуватись як накидка, плащ та комбінезон.

Легкий захисний костюм Л-1 забезпечує захист від хімічних речовин в рідкому, аерозольному чи пароподібному стані. Захисний костюм складається із сорочки з капюшоном та штанів, які внизу переходять у захисні панчохи.

Комплект захисного фільтруючого одягу (ЗФО) захищає шкіру людини від отруйних і сильнодіючих отруйних речовин, що перебувають у вигляді пару та від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів у вигляді аерозолів.

До його складу входять бабовнянопаперовий комбінезон, який змочується розчином спеціальної пасти — хімічними речовинами, що затримують пари ОР (адсорбцного типу) або нейтралізують їх (хемосорбцного типу), а також белизни, підшоломника та двох пар онуч (одна з яких змочується тим самим розчином, що і комбінезон). Розміри комбінезонів: 1 — до 160 см; 2 — 160—170 см; 3 — більше 170 см.

Для проведення дегазаційних робіт та захисту виробничого персоналу на підприємствах використовують різні табельні протикислотні та протилужні костюми, фартухи, чоботи та рукавиці.

Костюм протилужно-кислотний застосовуються при роботі з їдким натрієм, його розчинами з концентрацією до 35% і розчинами кислот з концентрацією до 22%. У комплект костюма входять: куртка, штани, головний убір, чоботи, рукавиці та шолом-маска.

З метою збереження працездатності особового складу НФ ІДО бажано ізолюючий захисний одяг при температурі плюс 15 °С і більше одягати на білизну; при температурі від 0°до 15 °С — на верхній літній одяг; від 0° до мінус 10 °С — поверх зимового одягу, а при температурі нижче мінус 10 °С — поверх ватяної одежі. Захисний костюм П-1 у всіх випадках одягається поверх одягу.

Гумові чоботи при температурі нижче 0 °С одягаються на теплі панчохи або онучі, гумові рукавиці на вовняні рукавиці. Терміни можливого знаходження людей в ізолюючих засобах захисту шкіри наведені в табл. 3.11.

Примітка. 1.В похмуру або вітряну погоду, а також у тіні час безперервного знаходження може бути збільшений в 1,5 рази.

2. Час відновлення теплового стану до вихідного рівня складає не менше 1 год., кожен наступний цикл роботи скорочується на 30%.

Для збільшення часу постійного знаходження в ізолюючому одязі можна використати охолоджуючі екрани із бавовнянопаперової тканини, які одягаються поверх захисного одягу і періодично змочуються водою з температурою не більше 20 °С.

У вигляді простіших засобів захисту шкіри можливо використовувати виробничий одяг — куртки і брюки, комбінезони, халати з капюшонами, які пошиті з брезенту, вогнезахисної або прогумованої тканини, грубого сукна. Вони можуть не тільки захищати від радіоактивних речовин і бактеріальних засобів, але також не пропускати деякий час крапельнорідинні ОР. З побутового одягу найбільш придатні плащі та накидки з прогумованої тканини, або відповідно, підготовлений інший одяг. Для того, щоб звичайний одяг захищав від парів і аерозолів ОР його треба змочити в спеціальному розчині, який готується на підставі мийних речовин (ОП-7, ОП-10, «Новость», «Астра», «Дон» та інші) або мінеральних (трансформаторне, машинне), або рослинних (бавовняне, олія) масел.

Для захисту ніг використовуються гумові чоботи та боти, взуття зі шкіри. Для захисту рук користуються гумовими або шкіряними рукавицями.

Захист від сильнодіючих отруйних речовин

СДОР - це хімічні речовини, що використовуються у промисловості, але здатні при аваріях призвести до масового ураження людей, тварин та рослин.

Хімічно-небезпечний об'єкт (ХНО) - це такий об'єкт, на якому виробляється, зберігається або використовується у технологічному процесі СДОР.

Складність захисту від СДОР полягає в тому, що наші загальновійськові та цивільні протигази не можуть забезпечити захист при таких аваріях, бо не розраховані на більшість цих речовин.

Захист від СДОР забезпечують:

Промислові протигази або промислові респіратори. Промислові протигази належать до фільтруючих протигазів, але на кожен клас хімічних речовин призначається своя коробка. Маркування коробок робиться буквами, та крім того, кожен клас коробок має свій колір (табл. 3.12).

Примітка. Для збільшення стійкості промислових протигазів від СДОР в аерозольному стані коробки виробляються з аерозольними фільтрами (біла вертикальна лінія). Коробка марки БКФ виготовляється тільки з фільтром, а М і СО тільки без фільтра.

Опір коробки 18 мм вод. ст. (для М і CO - 20 мм вод. ст.). Коли на коробці позначка "8", то її опір не перевищує 8 мм вод. ст.

Придатність коробок А, Б, Е, КД, БКФ визначається за запахом або відпрацьованим часом. Для СО і М - за збільшенням ваги коробки (початкова вага 50 г і 35 г відповідно).

Важливою характеристикою промислових протигазів є час їх захисної дії. Ця характеристика дана у табл. 3.13.

Крім промислових протигазів можуть використовуватися промисловії респіратори РПТ-67 та РУ-60М (РУ-60МУ) їх маркув пня наведені у табл. 3.14,1 а захисні властивості — у таблиці 3.15.

Таблиця 3.14 і

Маркування промислових респіраторів РШ -67 та ^У-бОМ

Для захисту від СДОР можна користуватися звичайними фільтруючими протигазами але з використанням додаткового патрону ДПГ-1 або ДПГ-3.

Принцип дії ізолюючого протигазу заснований на ізоляції органів дихання, хімічного очищення повітря що видихається від двоокису вуглецю і води та збагачення його киснем без обміну з навколишнім середовищем. Використовують ізолюючі протигази типу: ІП-4, ІП-5, ІП-46.

Допустимий час роботи в цих протигазах:

У гірничорятувальних формуваннях та у пожежників використовуються ранцеві протигази, які мають, в балонах під тиском, повітряно-кисневу суміш, яка через редуктор подається під маску. До таких протигазів відносяться: КИП-7, КИП-8, РКК-1, дихальні апарати "Влада", "АСВ-2", "ИПСА" та інші.

При виконанні деяких робіт можуть використовуватися шлангові протигази принцип роботи яких полягає в тому, що повітря з чистої зони подається з шлангу прямо під маску (ПШ-1; ПШ-2).

Сховища

Сховища використовуються тільки тоді, коли вони мають установку для реге-ерації повітря "Режим III". Повітря, що видихається пропускають через регенераційну установку відбираючи з нього двоокис вуглецю і додаючи з балонів кисень. Тиск у сховищі треба підтримувати трохи вищий, ніж у зовнішньому середовищі.

Еевакуація населення

Населення евакуюється з небезпечної зони і повертається тільки коли концентрація СДОР у повітрі зменшиться до нормальних границь. Виводити людей завжди треба в напрямку перпендикулярному до напрямку вітру.

В плані ІДО об'єкта на мирний час плануються заходи з захисту від СДОР:

інженерно-технічні заходи зі зберігання та використання СДЯВ; -ч- забезпечення ЗІВ;

оповіщення про небезпеку ураження;

хімічна розвідка;

використання засобів колективного та індивідуального захисту;

надання допомоги ураженим;

евакуація людей з небезпечної зони;

локалізація та ліквідація зараження.