Рибалко Історія України (частина друга) (1995)
6. Назрівання революційної кризи в 1913 — першій половині 1914 pp.
Революційний рух у 1913 р.
У 1913 р. революційний рух, найбільш яскравим виявом якого були масові політичні страйки робітників, продовжував розвиватись. За цей рік по Росії у страйках взяли участь близько 1,5 млн. чол., з них у політичних — понад 1,2 млн.
Масовими страйками, в яких взяли участь понад 150 тис. чол., відзначили робітники річницю «кривавої неділі» — 9 січня. Активно цей страйк пройшов в Україні у Миколаєві, Харкові, Одесі, Херсоні. Брали участь робітники України і в страйках протесту проти святкування 300-річ-чя династії Романових, яке проводилося в лютому 1913 р., а також у страйках в день річниці Ленського розстрілу — 4 квітня. Але найбільшими були Першотравневі страйки. В Україні 1 травня 1913 р. відбулося 62 політичних страйки з числом учасників близько 25 тис. чол. В України в 1913 р. відбулося близько 250 страйків, в яких узяли участь близько 77 тис. чол. 37 % страйків були політичними, а охоплювали вони близько 55 % всіх учасників страйків. Найбільш активно, наполегливо й організовано виступали металісти, які дали понад 70 % усіх страйкарів. За ними йшли шахтарі, друкарі, будівельники та ін.
Передвоєнна політична криза.
У січні — липні 1914 р., напередодні першої світової війни, в Росії наростала політична криза загальнонаціонального масштабу. Народні маси, «низи», не хотіли жити по-старому і розгортали широку революційну боротьбу, а «верхи» — прогнила царська монархія — не могли управляти по-старому. Країна йшла до революції.
Наприкінці 1913 р. ЦК РСДРП звернувся до трудящих з прокламацією «Про 9 січня», в якій закликав провести в річницю «Кривавої неділі» загальний політичний страйк під лозунгами: «Геть монархію Романових! Хай живе демократична республіка! 8-годинний робочий день! Конфіскація поміщицьких земель!».
У відповідь у багатьох містах Росії, в тому числі й в Україні, в січневі дні відбулися страйки, в яких взяли участь близько 250 тис. робітників.
Велике збудження викликала заборона царським урядом вшанування 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. На знак протесту проти цього заходу царизму масові страйки, демонстрації, мітинги й збори робітників і студентів у лютому 1914 р. відбулися в ряді міст — у Петербурзі, Москві, Тифлісі, Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та ін.
Активну роботу проводили соціал-демократи України по підготовці до відзначення 1 Травня. Вони розповсюдили прокламацію ЦК РСДРП. Київська, Харківська, Катеринославська, Полтавська і Миколаївська партійні організації випустили листівки з закликом відзначити 1 Травня політичним страйком. У день 1 Травня 1914 р. в Україні відбулося 85 політичних страйків з більш як 30 тис. учасників. Найбільше страйків сталося в Харківській і Київській губерніях.
Після першотравневого страйку революційний рух продовжував наростати. У його піднесенні велику роль відіграв загальний страйк нафтовиків Баку, який почався 28 травня 1914 р. і тривав до початку війни. Робітники багатьох міст на знак солідарності з бакинськими робітниками включалися в політичні страйки, проводили демонстрації й мітинги.
В авангарді революційного руху виступали робітники Петербурга. На підприємствах проводилися мітинги під гаслом «Перемога бакинців — наша перемога». З липня в робітників Путіловського заводу, які "зібралися на мітинг, поліція відкрила вогонь.
В наступні дні боротьба наростала. На вулицях з'явилися барикади, почалися барикадні бої. На порядок дня постало збройне повстання.
На підтримку робітників Баку і в знак протесту проти розстрілу путіловців у Петербурзі виступив і пролетаріат України. Політичні страйки, демонстрації й мітинги відбулися на багатьох підприємствах Харкова, Одеси, Києва, Миколаєва, Херсона та ін.
Таким чином, напередодні першої світової війни в країні назрівала революційна ситуація. Протягом першої половини 1914 р. в Росії в страйках взяли участь близько 2 млн. чол. В Україні за цей час сталося понад 300 страйків, в числі яких понад 70 % було політичних. У страйках взяли участь близько 95 тис. чоловік.
Усього за період нового революційного піднесення (1910 — перша половина 1914 р.) в Україні відбулося 978 страйків з числом учасників близько 330 тис. чол. Пролетаріат України в боротьбі проти царизму, поміщиків і буржуазії діяв спільно з трудящими всієї Росії.
19 липня (1 серпня) 1914 р. почалася перша світова імперіалістична війна, яка тимчасово перервала наростання революційного руху. У цій війні панівні класи Росії шукали порятунку від назріваючої революції.
У 1913 р. революційний рух, найбільш яскравим виявом якого були масові політичні страйки робітників, продовжував розвиватись. За цей рік по Росії у страйках взяли участь близько 1,5 млн. чол., з них у політичних — понад 1,2 млн.
Масовими страйками, в яких взяли участь понад 150 тис. чол., відзначили робітники річницю «кривавої неділі» — 9 січня. Активно цей страйк пройшов в Україні у Миколаєві, Харкові, Одесі, Херсоні. Брали участь робітники України і в страйках протесту проти святкування 300-річ-чя династії Романових, яке проводилося в лютому 1913 р., а також у страйках в день річниці Ленського розстрілу — 4 квітня. Але найбільшими були Першотравневі страйки. В Україні 1 травня 1913 р. відбулося 62 політичних страйки з числом учасників близько 25 тис. чол. В України в 1913 р. відбулося близько 250 страйків, в яких узяли участь близько 77 тис. чол. 37 % страйків були політичними, а охоплювали вони близько 55 % всіх учасників страйків. Найбільш активно, наполегливо й організовано виступали металісти, які дали понад 70 % усіх страйкарів. За ними йшли шахтарі, друкарі, будівельники та ін.
Передвоєнна політична криза.
У січні — липні 1914 р., напередодні першої світової війни, в Росії наростала політична криза загальнонаціонального масштабу. Народні маси, «низи», не хотіли жити по-старому і розгортали широку революційну боротьбу, а «верхи» — прогнила царська монархія — не могли управляти по-старому. Країна йшла до революції.
Наприкінці 1913 р. ЦК РСДРП звернувся до трудящих з прокламацією «Про 9 січня», в якій закликав провести в річницю «Кривавої неділі» загальний політичний страйк під лозунгами: «Геть монархію Романових! Хай живе демократична республіка! 8-годинний робочий день! Конфіскація поміщицьких земель!».
У відповідь у багатьох містах Росії, в тому числі й в Україні, в січневі дні відбулися страйки, в яких взяли участь близько 250 тис. робітників.
Велике збудження викликала заборона царським урядом вшанування 100-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка. На знак протесту проти цього заходу царизму масові страйки, демонстрації, мітинги й збори робітників і студентів у лютому 1914 р. відбулися в ряді міст — у Петербурзі, Москві, Тифлісі, Києві, Харкові, Одесі, Полтаві та ін.
Активну роботу проводили соціал-демократи України по підготовці до відзначення 1 Травня. Вони розповсюдили прокламацію ЦК РСДРП. Київська, Харківська, Катеринославська, Полтавська і Миколаївська партійні організації випустили листівки з закликом відзначити 1 Травня політичним страйком. У день 1 Травня 1914 р. в Україні відбулося 85 політичних страйків з більш як 30 тис. учасників. Найбільше страйків сталося в Харківській і Київській губерніях.
Після першотравневого страйку революційний рух продовжував наростати. У його піднесенні велику роль відіграв загальний страйк нафтовиків Баку, який почався 28 травня 1914 р. і тривав до початку війни. Робітники багатьох міст на знак солідарності з бакинськими робітниками включалися в політичні страйки, проводили демонстрації й мітинги.
В наступні дні боротьба наростала. На вулицях з'явилися барикади, почалися барикадні бої. На порядок дня постало збройне повстання.
На підтримку робітників Баку і в знак протесту проти розстрілу путіловців у Петербурзі виступив і пролетаріат України. Політичні страйки, демонстрації й мітинги відбулися на багатьох підприємствах Харкова, Одеси, Києва, Миколаєва, Херсона та ін.
Таким чином, напередодні першої світової війни в країні назрівала революційна ситуація. Протягом першої половини 1914 р. в Росії в страйках взяли участь близько 2 млн. чол. В Україні за цей час сталося понад 300 страйків, в числі яких понад 70 % було політичних. У страйках взяли участь близько 95 тис. чоловік.
Усього за період нового революційного піднесення (1910 — перша половина 1914 р.) в Україні відбулося 978 страйків з числом учасників близько 330 тис. чол. Пролетаріат України в боротьбі проти царизму, поміщиків і буржуазії діяв спільно з трудящими всієї Росії.
19 липня (1 серпня) 1914 р. почалася перша світова імперіалістична війна, яка тимчасово перервала наростання революційного руху. У цій війні панівні класи Росії шукали порятунку від назріваючої революції.
