Крвавич (частина перша) Українське мистецтво (2004)

Згідно з археологічними дослідженнями, розвиток пластики на землях сучасної України та суміжних з нею районах датується періодом близько 30-10 тис. років до н.е. Високий художній рівень пізньопалеолі-тичної скульптури засвідчує, що творчість для тогочасної людини вже стала органічною необхідністю.

Незважаючи на велику географічну віддаленість окремих первісних поселень, творчість палеолітичної людини на теренах всієї Європи від Піренеїв до Уралу вирізняє дивовижна спорідненість образотворчих мотивів, ідейно-тематична ідентичність, наближеність стильових засобів образного розкриття сюжетів, естетична єдність художнього мислення.

Найраніша й особливо поширена тема мистецької творчості людини періоду пізнього палеоліту пов'язана з первісною мисливською магією. Для скульптури, як і інших сфер творчості, характерне втілення монументальних анімалістичних образів. Яскравим прикладом художньої творчості палеолітичної людини є Кам'яна Могила, що не поступається величчю та значущістю відомим печерним об'єктам Альтаміра (Іспанія, 1869-1870) і Ляско (Франція, 1940).

Давні наскельні зображення Кам'яної Могили відкрив і дослідив у 1890-1891 pp. археолог М.Веселовський (1848-1918). Наскельні зображення, петрогліфи, письмена — це давні зображення на скелях, окремих каменях, стелях і стінах печер. Такі зображення виконувалися різьбою, вибиванням заглиблень по контуру, продряпуванням з використанням фарби.

Дослідження Кам'яної Могили продовжувалося у XX ст., що відображено в багатьох наукових виданнях (М.Рудинський, В.Даниленко та ін.). На стінах печер Кам'яної Могили В.Даниленко відкрив зображення мамонта, інших представників фауни пізнього палеоліту. Науковий аналіз дав змогу датувати об'єкт прадавнім періодом, встановити різночасо-вість петрогліфів Кам'яної Могили. Цикл петрогліфів створювався впродовж тисячоліть, постійно доповнюючись різними етносами, які проживали на цих землях. На стінах Кам'яної Могили крім зображень періоду пізнього палеоліту збереглися петрогліфи мезоліту, енеоліту, епох міді, бронзи, заліза — хронологічно від 20 тис. років до н.е. до середини І тис. н.е., тобто до епохи готських завоювань.

У численних печерах і гротах Кам'яної Могили відсутні сліди звичайного проживання людини. Кам'яна Могила не штучно насипаний курган, а природне геологічне утворення в степу, яке має давню геологічну передісторію. Використовувалась Кам'яна Могила лише в культових цілях. Це найдавніше зі збережених святилищ на терені Східної Європи. Святилище насичене культово-іконографічним матеріалом і виконувало сакральні функції вже в період пізнього палеоліту. На більшості анімалістичних зображень простежуються сліди ритуальних процедур. Наприклад, зображені тварини, яким гострими предметами завдаються "рани", що було сакральною формою традиційної мисливської магії. Зображення в Кам'яній Могилі відтворюють світосприйняття давньої людини, котра зверталася з молитвами до надприродних сил з метою задоволення духовних і життєвих потреб.

До пізньопалеолітичних пам'яток із Кам'яної Могили належить група так званих чуринг — невеликих за розміром каменів, покритих зображеннями чи магічними знаками. Чуринги функціонально використовувалися при проведенні ритуальних і сакрально-магічних дійств як своєрідні культові предмети.

Серед петрогліфів Кам'яної Могили привертають увагу рельєфні композиції на стелі приміщення, відомого під назвою Грот Мамонта. Ці композиції мають умовні назви, а саме: група із чотирьох биків, група трьох биків, рельєф із зображенням Мамонто-Бика, група із зображенням так званого Чаклуна.

Грот Мамонта вміщує безліч рельєфів, лунки, тобто невеликі круглі заглиблення (1_3 см), характерні для зображень більшості тварин. Як засіб скульптурної пластики тут застосована техніка заглибленого рельєфу, який досягається внаслідок заглибленого, ніби негативного зображення всередині контура. При сприйнятті на відстані створюється враження рельєфа опуклого, а не вгнутого, що викликає у глядача особливий емоційний ефект. Такою технікою виконані рельєфи тільки у Гроті Мамонта. Ця техніка у комплексі Кам'яної Могили більше не повторюється. Решта рельєфів виконані технікою контурно-грифлених ритовин без заглиблення масиву в поверхню зображення.

Пластика пізнього палеоліту на півдні Східної Європи 49

У композиціях стелі Грота Мамонта домінує поліморфне зображення Мамонто-Бика, оточеного биками та іншими тваринами. Зображення тварин відповідає тогочасним зоологічним видам, що засвідчує пізньопа-леолітичне виникнення цих рельєфів. Здавна в багатьох культурах світу та в Україні Бик вважався символом боєздатності, відваги, сили, дикості. Нерідко Бика порівнювали за активність із сонцем, за плодовитість — із місяцем.

Починаючи від кам'яної доби, Бика зображують у різних народів як сонячне божество із сонячним диском поміж рогами. Божества в образі Бика відомі в Єгипті (Апіс — в єгипетській міфології божество родючості в образі Бика), культурах Трипілля, Велес (Волос) у слов'ян. Бик вважався також втіленням внутрішньої боротьби духовних і еротичних спонукань у свідомості людини. В легендах про героїв, котрі борються з Биком, поверження Бика символізує перемогу Добра над Злом.

Свідченням гострої спостережливості первісного художника є сюжетна композиція групи із чотирьох биків. Вони стоять, повернувшись рогами у різні сторони, ніби зайняли позицію кругової оборони. Тварини перебувають у стані спокою, проте виражають притаманну їм активність, сильний дієвий потенціал. Композиція виявляє глибокі почуття і симпатію автора, тонке розуміння довкілля, здатність цілісно сприймати образи тварин, відчувати особливості характеру. Це, безперечно, творче досягнення первісного митця. Останнє стосується другої фризового плану композиції із трьох тварин, двох биків і телиці, що разом йдуть ніби до водопою. Зображення належить до одного із первісних етапів розвитку композиційного мотиву процесії тварин — биків, левів, леопардів, коней та ін. Такий композиційний мотив у наступних тисячоліттях знайде поширення в різних мистецтвах світу.

Поліхромна фігура Мамонто-Бика найбільша з-поміж інших зображень Кам'яної Могили. Навколо Мамонто-Бика численне оточення тварин. Ймовірно, фігура Мамонто-Бика була центральним об'єктом культового поклоніння, своєрідним божеством культово-мисливської магії. Мотив божества в оточенні тварин знайде поширення в мистецтвах Європи та Азії. Зокрема, сюжет про богів чи богинь-Охоронців звірів, Хазяїв звірів відомий у мистецтві України, Малої Азії, Близького Сходу, Ірану, Індії та ін. Ймовірно, що цей мотив десь у V чи III тис. до н.е. надихне індоєвропейські племена на цих землях до створення образу Батька всіх істот — Праджапати і виявиться при створенні стели із с. Усатове (нині територія м. Одеса) із зображенням людини-божества в оточенні звірів (останнє матиме аналогії у багатьох культурах суміжних земель).

Значне місце на стелі Грота Мамонта належить зображенню, названому Чаклуном. Серед великої кількості накреслень, що не піддаються поясненню, зображено схематичну півфігуру людини, котра стоїть із піднесеними руками і розчепіреними пальцями у позі заклинателя-чак-луна, який начебто представлений в момент здійснення певного ритуалу, в пориві сакрального екстазу. Внизу композиції, ніби під ногами чаклуна, зображено поваленого вовка, хижака, ворога свійських тварин, худоби. Композиція відтворює складний світ образно-духовного мислення людини пізнього палеоліту.

Зображення на внутрішніх стінах гротів і зовнішніх площинах кам'яних масивів можна розділити на декілька груп із розмаїтими сюжетами та стилістичними ознаками. Загальний принцип розміщення петрогліфів у Кам'яної Могили характерний для всіх інших у Європі наскельних живописних або скульптурних пізньопалеолітичних циклів. Композиції довільно розташовуються на скельній поверхні, поширюються в різних напрямках, що дозволяє робити придатна для цих зображень площа.

Характерною художньою ознакою петрогліфів Кам'яної Могили є експресія зображень. За допомогою експресії підкреслено фізичні особливості тварин. Давні митці ніби зачаровані об'єктами, що вирізьблюють на скелях. Відповідно зображення Кам'яної Могили близькі яскравій життєствердній виразності, якою сповнені анімалістичні образи Альта-міри чи Ляско.

Декотрі дослідники намагаються виявити в зображеннях Кам'яної Могили ознаки реалізму. Очевидно одне — давні митці оперують реаліями живих, тогочасних видів фауни, ними зображені бики, носороги, мамонти, фантастичний Мамонто-Бик. Давній митець передусім мисливець. Полювання — мрія і мета мисливця, ця мрія посилюється в своїй емоційній дії сакральністю зображень в такому об'єкті як святилище Кам'яна Могила. Цикл зображень Кам'яної Могили — визначна мистецька пам'ятка періоду пізнього палеоліту. Завдяки археологічним дослідженням у різних регіонах світу виявлено оригінальні пам'ятки дрібної пластики. Серед них поширений характерний мотив оголеної жінки (палеолітичні "Венери") — невеличкі статуетки, переважно вирізьблені з мамонтової кістки, поширені на просторах Європи та Азії до Забайкалля. Європейський терен витворив окреме, своєрідне трактування цього сюжету.

Статуетки палеолітичних "Венер" дивовижно споріднені між собою. При порівнянні створюється враження, що виконані вони за певним іконографічним зразком. Фактично, це жіночі торси із гіпертрофованими формами масивних грудей, живота і таза. Скульптори нехтують формами голови, рук, гомілок, внаслідок чого створюється маса, яка брилою вписується в геометричну форму — ромб. Якщо у центр ромба поставити ніжку циркуля і викреслити коло, то в нього вписуються форми великих грудей, живота і нижніх ліній торса. Таке конструктивне вирішення характерне і для "Віллендорфської Венери" (Австрія), "Венери із Леспюг" (Франція), і "Венери із Костенок" (на Дону, Росія). Ця група творів датована пізнім палеолітом (близько 20 тис. років до н.е.).

До нашого часу виявлено приблизно 60 палеолітичних "Венер". Най-відоміша серед них знайдена в Австрії (містечко Віллендорф), знаходиться у Природничо-історичному музеї Відня.

Палеолітичні "Венери" були, ймовірно, магічними символами. При розгляді цих витончених жіночих статуеток передусім захоплює високий художній рівень виконання, сила пластичного виразу, відчуття стилю, пропорції, симетрії, тонке моделювання форми, здатність її синтетичного відтворення, яскрава загостреність передачі образу.

Не виключено, що у часовому вимірі виникнення цих творів відділяють тисячі років. Викликає здивування іконографічна стабільність творів, виконаних в умовах палеолітичних стоянок, розташованих в різних регіонах світу, віддалених географічно й одночасно наближених за принципом побудови, будучи ніби продуктом однієї школи. Очевидно, єдиним чинником, що стимулював виникнення таких споріднених образних зображень жінки, можна вважати тільки спільну ідеологічну основу, духовні засади якої і зумовили загальне композиційне рішення.

У період пізнього палеоліту власне і зароджуються духовне життя людини, первісні філософські та релігійні уявлення, мистецтво, художні образи, які впродовж всієї історії супутні духовним ідеям.

Сьогодні європейське мистецтво пізнього палеоліту, незважаючи на майже десятитисячний період існування, сприймається як цілісне, ідейно і духовно споріднене явище. Це мистецтво, розвиваючись у різних географічних координатах і часових параметрах, виявляє стильові різновиди. Вчені виділяють три різні мистецькі надсистеми, що еволюціонують впродовж тисячоліть, а саме: онтологічне, або символічне мистецтво; візуальне, або натуралістичне мистецтво; ідеалістичне, або проміжне між двома попередніми надсистемами. Мистецтво пізнього палеоліту, зокрема скульптура, є мистецтво типово онтологічне, символічне, знакове.

Пізньопалеолітична скульптура виражає духовні, містично-магічні уявлення тогочасної людини, її прагнення зодовольнити естетичні та художні потреби. Образ жінки, зверифікований до образу божества, зумовлений ідеологією матріархату. Постать матері посідає домінуюче місце в побуті окремого житла і житті всього племені, оскільки, з огляду на груповий характер інтимних стосунків, переважно відома тільки мати дитини. Жінка постає оберегом домашнього вогнища, відає господарством і харчуванням. Вона — основна постать у відправленні первісних релігійних ритуалів при народженні або смерті членів матріархальної сім'ї.

До круглої пізньопалеолітичної пластики Східної Європи належать жіночі та анімалістичні статуетки із місцевостей Костенки, Гагаріно, Авдееве, Мізин. Костенківсько-Борщівський район на Дону — унікальний, всесвітньовідомий комплекс пізньопалеолітичних пам'яток. Комплекс охоплює близько 60 стоянок, де зібрано значний археологічний матеріал. Тут виявлено виконані із мамонтової кістки фігурки "Венер", характерні для мистецтва тогочасної Європи. їх об'єднує спільний характер вирішення образу. Можна погодитися з поширеним міркуванням, що жіночі статуетки втілюють образ Богині Прародительки, який виконував певні містичні функції у первісних родових та племінних обрядах.

У світовому мистецтві чільне місце посідають статуетки і декоративні предмети зі стоянки Мізин. Вони унікальні за декором. Аналогів їм донині виявлено мало. Численні вироби з кістки прикрашені оригінальним "мізинським" орнаментом, у якому вперше в Європі використовується мотив меандру*. Особливо вирізняються умовні, узагальнено трактовані жіночі статуетки з бивня мамонта. Відкриті тут дуже схематизовані статуетки є своєрідними абстрактними скульптурами пізнього палеоліту. Прикрашені меандровим орнаментом фігурки і браслети з мамонтової кістки рідкісні за рівнем гармонії, досконалості та витонченості. Меанд-ровий орнамент лише через декілька тисячоліть, у II і І тис. до н.е., буде широко застосовуватись у мистецтві античної Греції, Риму та багатьох інших культурах світу. Пізніше у період міді-бронзи мотив меандру простежуватиметься в оформленні кам'яних саркофагів, і, починаючи від періоду ранніх слов'ян, розвиватиметься в українському народному ткацтві та вишивці.

Стилізовані жіночі фігурки із Мізина покриті меандровим орнаментом. Скульптура пізнього палеоліту не раз вдається до засобів крайніх узагальнень або максимального спрощення зображувальної форми, внаслідок чого твір зовсім позбавляється чинників візуальності й перетворюється в онтологічно-символічний знак.

Ритоване зображення на кістках, як і ритовані зображення на стінах Кам'яної Могили, характерні для мистецтва пізнього палеоліту в Європі та інших регіонів тодішньої ойкумени.

Крім мотиву меандру, на виробах із Мізина застосовано інші види орнаменту, зокрема зигзаги. Окремі декоративні предмети збереглися тут як незавершені, у вигляді своєрідних заготовок, тільки частково покритих орнаментальними мотивами.

Гравіровані ритовини на бивнях мамонта збереглися також на Кирилівській стоянці у Каневі. Як вважають деякі дослідники, на одному із бивнів можна розгледіти зображення голови птаха з довгим дзьобом, річкових хвиль тощо. Інший фрагмент мамонтового бивня із цієї стоянки суцільно покритий ритим зигзаговим орнаментом, що іноді переходить у зображення ромбів і нагадує поширені мотиви давньої української народної різьби по дереву пізніших періодів.

Цікавий комплекс стилізованих пізньопалеолітичних статуеток зберігся у розкопаному поселенні Межиріччя ріки Рось і Росави. Тут серед різних виконаних із мамонтової кістки предметів виявлені фігурки людей. Деякі з них лише віддалено нагадують людські форми, але чотири вважаються дійсно антропоморфними зображеннями. Незважаючи на крайню схематизованість фігурок, зазначимо, однак, що саме у цій "схемі" виявляються спільні ознаки з мистецтвом Кріту III тис. до н.е. (форма довгої стилізованої шиї разом з головою), а також спільні ознаки з статуетками Східного Середзерномор'я (Чатал-Гуюк). Ці декілька пам'яток сприймаються ніби віддалена преамбула пізніших культур, що творитимуть колиску ранньої Еллади.

Збережені на півдні Східної Європи пам'ятки палеолітичного мистецтва засвідчують, що пластика цих земель належить до типологічно цілісного культурного явища, яким є європейська культура.