Денісова О. О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності (2004)

За загальну координацію та управління DNS, делегування доменів верхнього рівня та встановлення параметрів протоколів Інтернет тривалий час відповідала IANA (Internet Assigned Numbers Authority, Адміністрація адресного простору Інтернет, http:// www.iana.org/), а зокрема — призначена нею Служба реєстрації (Internet Network Information Center, InterNIC). IANA не є організацією в повному розумінні цього слова, це тільки назва контракту між Університетом Південної Каліфорнії та урядом США.

Безпосереднє керівництво IANA здійснював доктор Джон Постел, шанований у всьому світі висококваліфікований фахівець, який мав необмежений вплив на розвиток Мережі (за словами журналу «Економіст» — «бог Інтернет»). Зокрема, йому належить авторство RFC, створених під егідою IANA (RFC — Request for Comments, Запит коментаріїв — серія документів, які описують різні технічні аспекти Інтернет).

В основу влади і повноважень IANA було покладено не закон або зобов’язання, а згоду провайдерів Інтернет на добровільну співпрацю. Збільшення та комерціалізація Інтернет, конкурентна боротьба за її простір, поява нових зацікавлених осіб, виникнення багатьох нетехнічних проблем (зокрема, юридичних) зумовили появу в 1999 році нової організації, відповідальної за розподіл адресного простору, управління системою доменних імен і адміністрування системи кореневого сервера — ICANN (The Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, Інтернет-корпорація з присвоєння імен і номерів, http://www. icann.org).

Для розробки та реалізації програми розвитку системи родових доменів верхнього рівня спільним рішенням IANA та ISOC було утворено International Ad Hoc Committee (IAHC, Міжнародний спеціальний комітет). Сьогодні в рамках Меморандуму розуміння щодо gTLD (gTLD-MоU, The Generic Top Level Domain Memorandum of Understanding) працює Наглядовий комітет з політики (Policy Oversight Committee, POC). До складу POC входять представники IANA, ISOC, IAB, ITU, CORE (Council of Registrars, Рада Інтернет-реєстраторів, http://www.core.gtld-mou.org), INTA (International Trademark Association, Міжнародна організація з торгових марок, http://www.inta.org), WIPO (World Intellectual Property Organization, Всесвітня організація з охорони інтелектуальної власності, http://www.wipo.int, http://www.wipo.org). У своїй діяльності POC тісно взаємодіє з громадськістю, зокрема через опрацювання RFC.

Найбільші повноваження з адміністрування доменних імен у Європі належать Мережному координаційному центрові RIPE — RIPE NCC (The RIPE Network Coordination Centre, http:// www.ripe.net/). RIPE NCC працює як Регіональний регістр Інтернет у Європі — реєструє локальні (національні) регістри Інтернет, які фактично фінансують його послуги; розподіляє для них блоки адресного простору IP, одержані від IANA; виконує інші обов’язки із забезпечення роботи Інтернет-провайдерів у Європі.

RIPE (Reseaux IP Europeens) — це організація вільної співпраці щодо європейських мереж, які діють за протоколом TCP/IP. Більшість робіт з адміністративної та технічної координації виконується у різноманітних робочих групах. Одним із проектів RIPE є CENTR (Council of European National Top level domain Registries, Рада європейських національних регістрів верхнього рівня, http://www.centr.org), який з 1999 р. оформлено як незалежну організацію.

Права з безпосереднього адміністрування окремого домену (верхнього рівня) — управління простором імен у ньому — делегуються спеціально призначеному адміністраторові (координаторові), який, у свою чергу, може делегувати права з адміністрування доменів нижнього рівня третім особам. При цьому делегування публічних доменів третього та нижчих рівнів не рекомендоване.

Основною вимогою до адміністратора домену є його здатність виконувати необхідні обов’язки рівноправно, чесно і компетентно. Він повинен мати доступ до Інтернет, його персонал — бути доступним за електронною поштою. Призначений адміністратор домену верхнього рівня відповідає за управління доменом перед країною, якщо йдеться про домен країни, і перед співтовариством Інтернет. Сторони, вельми зацікавлені в домені, мають погодитись, що призначений адміністратор (вибраний за їхньою участю) їх задовольняє. IANA (ICANN) виступає арбітром з питань адресного простору Інтернет у випадках, коли сторони не можуть дійти згоди. Для піддоменів не висуваються додаткові вимоги, крім тих, що існують для доменів верхнього рівня.

Згідно з Правилами домену .UA адміністратор публічного домену має бути суб’єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим в Україні. У процесі делегування доменного імені в публічному домені крім адміністратора беруть участь реєстрант — особа, що бажає користуватися та розпоряджатися певним доменним іменем в публічному домені, та реєстратор — зареєстрований в Україні суб’єкт підприємницької діяльності, який надає реєстрантові послуги, необхідні для технічного забезпечення делегування та функціонування доменного імені. Адміністраторові публічного домену забороняється виступати водночас реєстратором імен в цьому самому домені. Відносини між учасниками процесу делегування доменного імені будуються виключно на договірній основі. При цьому інтереси всіх членів української Інтернет-спільноти щодо системи доменних імен є рівними настільки, наскільки це не зачіпає законних інтересів інших членів української Інтернет-спільноти і/або будь-яких третіх осіб. Доменні спори розв’язуються компетентними судами в порядку, установленому чинним законодавством України.

Зона .UA — адміністрування і реформи

Український домен верхнього рівня .UA було зареєстровано у грудні 1992 року. Право адміністрування домену було надано ТОВ «Комунікаційні Системи», яке пізніше припинило свою діяльність. Упродовж понад восьми років адміністрування та реєстрація назв доменів виконувались добровільними зусиллями Групи координації домену .UA щодо розвитку системи адміністрування домену, утвореної з приватних осіб. У 1998 році розпочався процес реформування. Його учасниками стали компанії—оператори Інтернет, державні органи та установи (Мінекономіки, Держкомзв’язку, «Укртелеком», Міністерство закордонних справ, ДСТСЗІ СБУ, Міністерство оборони та ін.). У 2000 році розпочала роботу Робоча група з питань реорганізації системи управління домену .UA та створення Регістру доменних імен України (UANIC WG). Робочою групою та її Експертною радою було виконано підготовчу роботу зі створення ЗАТ «Український мережний інформаційний центр» (UANIC).

Доменні імена Інтернет є сферою, де стикаються суперечливі інтереси багатьох зацікавлених осіб і сил. Будь-яка фірма або користувач, які бажають мати своє «представництво» в Мережі, мають вирішити проблему вибору доменного імені.

Загальна практика показує, що існує два підходи до вибору назви сервера — більш професійний точний підхід з урахуванням функцій або розміщення сервера та витіюватий підхід, коли серверові присвоюється прізвище відомої людини, назва тварини, ім’я кіно- чи міфологічного героя тощо. У першому випадку назва полегшує сприйняття та роботу із сервером. Водночас довільно вибране ім’я може бути зручнішим за складний акронім, його можна залишити незмінним, навіть якщо функції змінились, а приховування їх у назві сервера певною мірою запобігає хакерським атакам.

У контексті Інтернет проблема набуває інших аспектів. Доменне ім’я пропонується зовнішньому світу, а тому воно має стосуватись або сфери діяльності фірми, або її назви, добре запам’ятовуватись, бути коротким і легко вимовлятись. Останнім часом з’явилась можливість зареєструвати доменне ім’я верхнього рівня українською або російською мовою, наприклад «супермаркет.com» або «право.net». Оскільки в популярних публічних доменах вже не вистачає осмислених, інтуїтивно зрозумілих імен, така можливість доволі важлива. Очевидні й переваги для користувачів, які не дуже добре володіють англійською мовою. Що ж до проблем доменних імен, поданих кирилицею, то їх можна назвати, уявивши необхідність набрати ім’я, зареєстроване корейською, китайською або японською (ієрогліфами).

Вимагає уваги вибір домену вищого рівня — географічний проти негеографічного (наприклад, .ua чи .edu) — або домену нижчого рівня (.com.ua або kiev.ua). Альтернативою власному доменному імені є ім’я, пропоноване Інтернет-провайдером у комплексі послуг (типу «firma.provider.net»), що забезпечує менші витрати. Але використання власного імені домену має переваги, оскільки воно є коротшим, легше запам’ятовується і впізнається; показує, що фірма є серйозним учасником Інтернет-спільноти; захищає інвестиції в рекламу і залишається незмінним у разі зміни провайдера.

Реєстрація доменних імен — спосіб збагачення

Дуже популярним в Інтернет способом збагачення є кіберсквоттинг — реєстрація з метою наступного перепродажу доменних імен, які можуть знадобитись кому-небудь у майбутньому. За неперевіреними даними, Cinema.com було продано за 700 тис. дол. США, а WallStreet.com — за 1,03 млн. Міжнародний третейський суд WIPO, створений 1999 року, за час свого існування вже розглянув кілька тисяч справ за позовами компаній, які не бажають викупати у третіх осіб права на використання власного імені як домену. Очікується кількаразове зростання кількості таких справ у зв’язку з уведенням нових доменів, хоча CORE передбачає певний механізм розв’язання проблем — у разі задоволення її вимог товарний знак буде зареєстровано в кожному з доменів.

Ця проблема має й інший бік. За оцінками фахівців, 90 % доменних імен в Інтернет не використовуються — вони зареєстровані «про запас» або позначають проекти, які вже закрито. До того ж щоденно минає строк продовження реєстрації (оплати) близько 10 тис. доменних імен у всьому світі. Забудькуватість реєстранта може призвести до втрати доменного імені. Згадаймо найбільш масштабний прецедент: 37 тис. канадців втратили свої домени зі зміною національного оператора в 2000 році. А 2001 року в Мережі з’явилась нова послуга служби SnapNames — відстеження доменних імен за базами реєстрів. SnapNames повідомляє про можливість подання заявки на реєстрацію імені, якщо воно звільнилось, або нагадує про наближення строку перереєстрації.

З метою захисту законних інтересів членів Інтернет-спільноти України щодо їхньої інтелектуальної власності в домені .UA приватні доменні імена 2-го рівня делегуються виключно в разі, якщо відповідне доменне ім’я повністю або його компонент 2-го рівня (до знака «.», але без нього) за написанням або вимовою збігається із зареєстрованим в Україні словесним знаком для товарів та послуг (торговою маркою), права на використання якого на території України належать відповідному реєстранту. Таке делегування відбувається незалежно від класів Міжнародної класифікації товарів і послуг, за якими зареєстровано торгову марку. Делегування відбувається виключно за умови надання належним чином завірених копій таких документів:

Свідоцтва України на знак для товарів та послуг, виданого центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності;

договору про передачу права власності на знак або ліцензійного договору (у разі, якщо реєстрант не є власником Свідоцтва);

довідки бюро перекладів про те, що заявлене доменне ім’я або його частина за своїм написанням або вимовою збігається з відповідною торговою маркою.

Публічні домени 2-го рівня в домені .UA делегуються за власною ініціативою адміністратора домену .UA з метою побудови системи публічних доменів, організованої за принципом задоволення інтересів різних спільнот користувачів. Коли йдеться про вибір імен публічних доменів 2-го рівня в домені .UA, адміністратор домену .UA насамперед бере до уваги думки й пропозиції реєстраторів та української Інтернет-спільноти.