Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (2001)

У процесі переміщення предметів через митний кордон особа вступає в суспільні соціальні відносини з державою в особі митних органів. Ці відносини регламентуються в цілому митним законодавством. Частину цих відносин складає порядок митного оформлення.

Ст. 37—43 Митного кодексу України безпосередньо визначають процедурні питання митного оформлення, а окремі аспекти цієї діяльності розглядаються у ст. 121.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, та зокрема ст. 37 МК, «переміщення через митний кордон товарів та інших предметів підлягає митному оформленню».

У проекті нового Митного кодексу зазначається, що «митне оформлення — процедура переміщення транспортних засобів, товарів в умови відповідного митного режиму та виконання митним органом митного контролю зі справлянням встановлених мита, податків, митних зборів та інших зборів і заповненням відповідних документів згідно з чинним законодавством».

Конкретно це здійснюється в місцях, умовах та в часи, що визначаються митницею, в регіоні діяльності якої функціонує відправник чи отримувач — власники товарів і предметів, якщо законом не встановлюється інший порядок.

Для посилення боротьби з контрабандою та «потопленням» товарів 1 червня 1998 р. введено в дію

попередню вантажну декларацію, що дещо змінило процедуру митного оформлення.

Митне оформлення здійснюється у визначених митницею місцях та у відповідний час. Такий порядок необхідний для того, щоб у цьому процесі брали участь інші державні контролюючі органи: санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю тощо.

Нині існує практика додаткового контролю підрозділами податкової інспекції (міліції) неподалік від зон здійснення митного оформлення, що не порушує правил митної зони, бо відбувається за її межами.

Як виняток, за згодою митного органу та на прохання зацікавлених осіб, що переміщують товари, за їх рахунок митне оформлення може здійснюватись в інших місцях і поза робочим часом митниці.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності повинні враховувати також, що Держмитслужба має право самостійно визначати місце та порядок митного оформлення окремих категорій товарів і транспортних засобів.

Зокрема, в Київському регіоні транспортні засоби оформлює тільки одна з 4-х митниць — Київська регіональна митниця. Митне оформлення енергоносіїв здійснюється Центральною енергетичною митницею та її філіями, як то і передбачено Указом Президента України від 23 березня 1998 р.

Митне оформлення, включаючи заповнення необхідних документів, як правило, ведеться українською мовою. Але можуть бути і винятки, які свідчать про демократизацію і гуманність митної справи в державі. Застосовується також офіційна мова митних союзів, якщо Україна є їх членом.

Митне оформлення починають не пізніше ніж через 30 хв. після того, як посадова особа митного органу повідомила щодо готовності розпочати митне оформлення конкретних товарів і транспортних засобів. Перед цим виконується низка заходів, що об’єднані поняттям «попередні операції». Головне їх призначення — полегшити та прискорити виконання основного митного оформлення, не допустити ввезення або вивезення недозволених товарів і транспортних засобів, ідентифікувати товари для митних цілей.

Особи з повноваженнями відносно товарів і транспортних засобів та їх представники мають право бути присутніми при митному оформленні. В свою чергу митні органи мають право при потребі вимагати обов’язкової присутності цих осіб при здійсненні митного оформлення та надання допомоги в його здійсненні.

При митному оформленні товарів і транспортних засобів, які ввозяться в Україну в митних режимах: випуску у вільне використання, реімпорту, митного складу, декларування яких здійснюється із замовленням вантажної митної декларації, митні органи повинні вимагати, щоб власник або особа, яка перевозить предмети та здійснює їх митне оформлення, пред’являли ці предмети митному інспекторові.

Якщо в процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів виникає необхідність їх транспортування, вивішування, визначення наявної кількості, розвантаження, вивантаження, транспортування, відкриття ящиків, ємностей тощо, то всі ці дії на вимогу митника виконують особи, що переміщують предмети через митний кордон, перевізник, власник складу, інша особа, що має повноваження відносно товару. Такі операції не тягнуть фінансових витрат з боку митних органів.

З метою митного контролю та митного оформлення митні органи мають право брати проби та зразки предметів для їх дослідження (ст. 40 МК).

Порядок взяття проб визначено в ст. 10 МК:

проби беруть у мінімальних кількостях, що забезпечують можливість проведення їх дослідження;

про взяття проб і зразків товарів складається акт за встановленою формою;

з дозволу митних органів зразки і проби товарів можуть брати інші контролюючі органи;

при взятті проб можуть бути присутніми уповноважені особи власника предметів, які при цьому повинні сприяти діям митників, виконувати за свій рахунок вантажні та пакувальні роботи;

митні органи можуть брати проби без присутності уповноважених осіб за невідкладних обставин та у випадку неявки таких осіб понад 10 днів від часу пред’явлення товару до митного оформлення;

особи із повноваженнями власника товару мають право знайомитися з результатами досліджень;

витрати на проведення досліджень особа не відшкодовує, за винятком, коли це робилося на її замовлення;

інші контрольні органи, що брали зразки на пробу, зобов’язані доповісти про результати дослідження взятих зразків митному органу.

Митні органи мають право встановлювати транспортне супроводження товарів, транспортних засобів і документів на них службовими особами митних органів або призначити для їх перевезення митного працівника. Ці послуги оплачує власник товару.

Коли митні органи не мають можливості визначити перевізника товару чи документи на нього, то за законом вони мають право вимагати забезпечення сплати митних платежів, включаючи попередньо фінансову гарантію (на депозит митного органу).

Відносно визначених раніше попередніх операцій митного оформлення можна зауважити, що при ввезенні товарів із-за кордону на митну територію України, а також при вивезенні товарів із вільних митних зон, безмитних складів перевізник повинен попередньо повідомити про це митні органи. Якщо товари вивозяться за межі держави, то обов’язок повідомити про це митні органи лежить на особі, що переміщує товар і транспортні засоби. Якщо ця особа не робить повідомлення, то це зобов’язаний зробити перевізник. Митні органи можуть вказати, куди і коли повинні прибути товар і уповноважені особи для проведення митного оформлення. Такі повідомлення не роблять морські і річкові судна, повітряні судна, що перетинають митну територію України без зупинки, без заходу в наші порти.

Після надання повідомлення перевізник повинен доставити товари за визначеними маршрутами у визначене митницею місце. Існують розрахунки відстані, яку за добу треба подолати, та часу, за який товар має бути доставлений у зазначене місце. Треба зауважити, що зміна маршруту може призвести до серйозних наслідків з урахуванням рухомих патрулів податкової міліції, СБУ та Держмитслужби.

У місці доставки не пізніше ніж через 30 хв. перевізник доводить до відома митного органу про своє прибуття та передає необхідні супровідні документи. Всі наступні дії (вивантаження, розпакування, зміна ідентифікаційних знаків, зняття пломб тощо) можуть виконуватися лише на вимогу митника. Порушення цього порядку тягне адміністративну відповідальність перевізника (ст. 109, 110 МК).

Відповідальність не наступає, якщо перевізник доведе обґрунтованість та необхідність дій у зв’язку із загрозою життю людей, псуванням товару, транспортного засобу. Про ці обставини перевізник повинен своєчасно повідомити митний орган.

Товари і транспортні засоби, що прибули на місце митного оформлення у неробочий час, повинні бути розміщені у зоні митного контролю.

Наступним етапом та необхідною умовою початку здійснення митного оформлення є подання митному органу перевізником чи уповноваженою особою власника товару декларації — документа встановленої форми, в якому визначаються характер, кількість (розмір) і вартість, характеристики товару, транспортного засобу.

Товари та транспортні засоби з моменту їх пред’явлення митному органу для митного оформлення і до їх випуску (до визначення митного режиму — див. наступну тему. — Авт.) перебувають на тимчасовому зберіганні митних органів, яке здійснюється на спеціальних складах — митних ліцензійних складах, чи складах, власники яких отримали ліцензію в митних органах. За зберігання та строк тимчасового зберігання (не більше 3-х місяців) власник товару платить власнику складу.

Митне оформлення передбачає такі етапи.

1. Прийняття, реєстрація та облік митних декларацій. Особа повинна чітко заповнити декларацію, а після її передачі до митного органу на неї поширюється обов’язок нести юридичну відповідальність (адміністративну, кримінальну) за відповідність запису реальному стану. Митний орган повинен перевірити правильність заповнення митної декларації, внести інформацію в систему електронного обліку і проставити на ВМД відмітку «перевірено» та відбитки своєї особистої печатки. З цього моменту конкретна особа митного органу та сам митний орган вступає в офіційні відносини з власником товару, підтверджуючи готовність його митного оформлення.

2. На другому етапі перевіряється правильність визначення коду товару відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності та країни походження, а також дотримання заходів нетарифного регулювання (при необхідності). Митні дії, що виконуються на цьому етапі, важливі для митної статистики. Особа, яка здійснює перевірку, повинна проставити на ВМД відмітку «перевірено» та засвідчити своєю особистою печаткою.

3. На третьому етапі здійснюється валютний контроль і контроль митної вартості товару. При цьому перевіряються всі необхідні документи щодо зовнішньоекономічного контракту, дотримання вимог валютного законодавства, уточнюється вартість товару та розміри відповідних митних платежів. Час закінчення перевірки фіксується в ВМД та проставляється відбиток особистої печатки інспектора.

4. На четвертому етапі митного оформлення відбувається перевірка правильності митних платежів, наявності заборгованості у суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності за попередню діяльність та прострочення митних платежів. Перевіряється фактичне надходження грошових сум на рахунок митних органів. Результати перевірки також підтверджуються відбитком особистої печатки інспектора.

5. На останньому етапі митного оформлення перевіряється проходження документів перших чотирьох етапів, правильність заповнення документів і при потребі приймається рішення щодо проведення митного огляду товару. Зауважимо, що рішення щодо проведення митного огляду товару може прийматися будь-яким інспектором митного органу, точніше на будь-якому етапі митного оформлення. Кожний інспектор несе персональну відповідальність за відповідність відомостей, занесених у декларацію, реальному стану.

За рішенням митного інспектора, який здійснює митне оформлення, випуск товару та транспортних засобів після митного оформлення може здійснюватися і без митного огляду.

Рішення на переміщення товару та транспортних засобів у відповідний митний режим приймається начальником відділу митного оформлення й підтверджується проставленням штампу на всіх ВМД та провізних документах і відбиткою особистої печатки посадової особи. Якщо на будь-якому етапі виявлені невідповідності в документах, то начальник відділу митного оформлення робить надпис «Випуск заборонено» (штамп) і складає доповідну записку щодо виявлених порушень.

Внесення змін у митну декларацію не дозволяється. Це можна робити до передачі декларації посадовій особі митного органу та до початку митного оформлення чи митного огляду.