Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (2001)

Основні правові принципи переміщення предметів через митний кордон України затверджені в ст. 50—74 розділу 4 Митного кодексу України.

Відповідно до законодавства України всі особи на рівних засадах мають право на ввезення в Україну та вивезення з неї предметів (товарів) і транспортних засобів. Обмежування або позбавлення такого права може застосовуватися тільки у випадках, передбачених МК та іншими законодавчими актами України. «Заборона чи обмеження, — зазначається в ст. 51 МК, — не повинні створювати невиправданих перешкод для здійснення будь-яких видів діяльності, не пов’язаних безпосередньо з обставинами, що стали причиною встановлення цієї заборони чи обмеження».

Зміст цієї статті не досить чітко визначає те, що прийнято називати обставинами, які впливають на заборону чи обмеження переміщення товарів через державний (митний) кордон. Проект нового Митного кодексу цей недолік враховує і визначає ці обставини:

інтереси державної безпеки;

захист суспільного порядку, моралі населення;

захист здоров’я людини, тварин, рослин;

охорона навколишнього середовища;

захист історичної, археологічної, культурної спадщини народу України та інших держав;

захист інтелектуальної власності;

захист інтересів вітчизняних виробників і споживачів.

Ці основні положення активно використовуються митним законодавством багатьох держав і містяться у міжнародних договорах.

Відповідно до загальновизнаних норм, якщо предмети чи транспортні засоби, які заборонено ввозити, все ж таки перетнули митний кордон України, то вони мають бути негайно вивезені з території України (чи навпаки повернені на неї), якщо законодавством не передбачена їх конфіскація.

Якщо не має можливості негайно вивезти предмети чи транспортні засоби, вони передаються на зберігання на склади тимчасового зберігання, власниками яких є митні органи. Термін зберігання не може перевищувати 3-х діб. Усі витрати на перевезення та зберігання товарів і транспортних засобів покладаються на особу, яка їх ввезла (перевізник, власник).

Переміщення товарів і транспортних засобів відбувається у митному режимі, який вибирає особа, що здійснює їх переміщення. Митний орган має право встановлювати свій митний режим.

До основних принципів належать обов’язковість митного оформлення і митного контролю всіх предметів, що переміщуються через митний кордон України. При цьому форми митного контролю можуть бути різними, їх обирають посадові особи митного органу, які проводять митний огляд у кожному конкретному випадку.

Важливим принципом є положення, що всі предмети і транспортні засоби можна переміщувати через митний кордон України тільки в місцях розташування митниць. В ст. 50 МК зазначається, що в інших місцях предмети можуть бути переміщені через митний кордон тільки за згодою митниці.

Митне законодавство України визначає правила транзитного переміщення товарів і транспортних засобів через територію держави.

Держава визначає шляхи та напрямки транзиту. Це завдання покладається на Кабінет Міністрів України. Пригадаємо з історії, що ще Катерина ІІ підкреслювала вигідність для держави транзиту для розвитку транспортної системи.

Відповідно до політичних та економічних цілей держава може встановлювати квоти, обмеження на ввезення та вивезення окремих видів товару (кількісні та вартісні). Переважно це стосується предметів, що перевозять громадяни не як товарні партії.

Втім усім відома прихована боротьба держави і «човникового бізнесу». На кожне обмеження виникають нові хитрощі щодо ухилення від сплати митних платежів.

Згідно з чинним Митним кодексом товари пропускаються через митний кордон України з метою:

вільного використання на митній території України;

тимчасового ввезення (вивезення);

транзиту через територію України.

На даний час у країні діють такі митні режими, які має вибирати особа, що переміщує товари через митний кордон:

випуск у вільне використання (імпорт);

реімпорт;

транзит;

митний ліцензійний склад;

магазин безмитної торгівлі;

переробка на митній території;

переробка під митним контролем;

тимчасове ввезення (вивезення);

вільна економічна зона;

переробка за межами митної території;

експорт;

реекспорт;

знищення під митним контролем;

відмова на користь держави.