Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (2001)

12.1. Загальний порядок провадження у справах про порушення митних правил

Для кращого розуміння даної теми доцільно нагадати дефініції відповідних понять.

Порушенням митних правил (ПМП) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на встановлений порядок управління в галузі митної справи і за яку Митним кодексом передбачена відповідальність.

ПМП визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

ПМП визнається вчиненим з необережності, коли особа, що скоїла це діяння, передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч могла і повинна була їх передбачити.

Знання особливостей складових частин порушення митних правил допомагають усвідомити діяльність дізнавача в процесі провадження по них. Згідно з МК боротьба з порушеннями покладена на митні органи. Це завдання вирішується за допомогою митних розслідувань.

Митні розслідування — це система процесуальних дій, встановлених МК, а в частині, яка не передбачена ним, — Кодексом України про адміністративні порушення для виявлення та документування митних правопорушень.

Основними завданнями митного розслідування є виявлення та припинення правопорушення, своєчасне

всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, її вирішення відповідно до чинного законодавства, забезпечення виконання постанов у справах, а також виявлення причин та умов, що сприяли скоєнню митних правопорушень, і зміцнення правопорядку та законності.

Приводом порушення справи є:

виявлення самого факту інспектором митниці;

інформація в засобах масової інформації про правопорушення;

інформація інших правоохоронних органів;

матеріали, які отримуються від митних та інших органів іноземних держав;

заяви громадян.

При порушенні митних правил повинні бути з’ясовані:

Наприклад, якщо особа, що скоїла правопорушення, не досягла 16-річного віку, якщо відсутня подія, якщо відсутній склад правопорушення, то справа в таких випадках не порушується. Так само, коли особа скоїла діяння в стані крайньої необхідності, з метою самооборони або коли настала смерть цієї особи.

Службові особи підлягають відповідальності за порушення митних правил, якщо в їх обов’язки входило забезпечення виконання вимог, установлених МК.

При вчиненні правопорушення юридичними особами відповідальності підлягають службові особи — керівники цих підприємств (ст. 103 МК).

Іноземні громадяни та особи без громадянства за правопорушення на митній території України несуть відповідальність на загальних підставах.

Не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена МК, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є меншою, ніж відвернута шкода. Наприклад, 3 серпня 1998 р. на митному переході «Ягодин» скупчилося до 40 рефрежераторів з курячими стегнами. Температура повітря — 45С. З 1 серпня запроваджувався новий порядок митного оформлення — подання попередньої декларації. Люди були не готові до нововведень, почався страйк: водії перекрили митний перехід. Начальник митниці звернувся до керівництва Держмитслужби і Голова Служби прийняв рішення — пропускати їх без огляду, тільки поставити штампи, печатки про перетин митного кордону. Такі дії в нормальних умовах є порушенням митного законодавства щодо порядку митного огляду транспорту та товару. Треба враховувати, що правопорушники можуть штучно створювати такі ситуації. При малозначності вчиненого порушення особа, яка розглядає справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (ст. 142 МК).

Розслідування порушення митних правил та підготовка матеріалів справи до розгляду проводиться:

оперативно — інспекторським складом ( службовими особами митних органів, які згідно зі штатним розписом і службовими обов’язками здійснюють функції митного оформлення та пропуску через митний кордон України предметів, транспортних засобів, валюти, цінностей і які безпосередньо виявили факт порушення митних правил);

посадовими особами Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Держмитслужби та відповідних підрозділів регіональних митниць і митниць;

за рішенням голови Держмитслужби або начальника регіональної митниці — іншими посадовими особами митної служби України. Вони приймають до провадження, як правило, найбільш складні справи, у тому числі справи по відношенню до підприємств, юридичних осіб;

службовими особами Держмитслужби, уповноваженими у встановленому порядку (за наказом Голови Держмитслужби, відповідно до займаної посади).

Провадження у справах про порушення митних правил здійснюють:

начальник митниці;

особа, що його заміщує;

службові особи митниці.

Начальник митниці (особа, що заміщує його) у справі, що він розглядає, приймає рішення:

про порушення справи;

про відмову у порушенні справи;

про адміністративне затримання особи, яка скоїла порушення;

про проведення перевірки окремих сторін діяльності підприємства;

про порушення кримінальної справи та проведення дізнання.

Начальник підрозділу митниці, який спеціально уповноважений для проведення митного розслідування (відділ по боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил):

бере участь в організації розслідування;

здійснює контроль за розслідуванням;

дає методичні вказівки щодо проведення розслідування;

узагальнює практику розслідувань та дає рекомендації щодо правильної діяльності інспекторського складу;

безпосередньо бере участь у розслідуваннях, приймає до свого провадження найбільш складні справи;

відповідає за облік справ, дотримання строків провадження по них.

У чинному МК не відпрацьовано багато аспектів правової основи провадження по справах з порушень митних правил, окремих дій слідчого чи дізнавача.

В юридичній практиці визнано, що справа про ПМП вважається заведеною, а провадження по ній розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил або адміністративного затримання особи чи посадової особи, яка притягується до відповідальності за ПМП.

Службова особа митного органу, в провадженні якої знаходиться справа про ПМП:

проводить всі процесуальні дії, передбачені МК (за винятком випадків, коли рішення про призначення окремих процесуальних дій приймається тільки начальником митниці або його заступником), по остаточному документальному оформленню факту правопорушення, про що складаються відповідні процесуальні документи;

в процесі провадження в справі посадова особа готує матеріали для розгляду керівництвом митниці;

вживає передбачені законом процесуальні та інші необхідні для провадження заходів виконання постанов митного органу;

виявляє причини та умови, які сприяли здійсненню правопорушення;

відповідає за своєчасність, повноту, якість та законність проведення процесуальних дій.

При безпосередньому виявленні факту порушення митних правил складається протокол у 2-х примірниках про порушення митних правил і починається провадження невідкладно.

Письмова заява чи повідомлення реєструється в книзі реєстрації заяв та повідомлень про порушення митних правил, після чого передається на розгляд начальнику митниці (строк розгляду — до 3-х діб) для прийняття рішення про необхідність проведення митного розслідування.

У протоколі зазначається:

дата і місце його складання;

посада, П. І. Б. службової особи, що склала протокол;

необхідні для справи відомості про особу, яка вчинила порушення;

місце, час, суть вчиненого порушення;

стаття МК, що передбачає відповідальність за таке порушення;

прізвища та адреси свідків (якщо вони є);

пояснення особи, що вчинила порушення митних правил, відомості про предмети та документи, вилучені відповідно до ст. 128 МК;

інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписують посадова особа, що його склала, та особа, що вчинила порушення. При наявності свідків-понятих — вони теж підписують.

До складання протоколу особа, що вчинила порушення митних правил, має право давати пояснення щодо свого вчинку, пояснювати мотиви відмови від підписання протоколу. При складанні протоколу особі, що вчинила правопорушення, роз’яснюють її права, про що робиться відмітка в протоколі (хоча на даний час законом не встановлено перелік цих прав, вони передбачені в бланку протоколу про ПМП). Протокол та вилучені предмети доставляються посадовою особою, що провадить справу, до митного органу.

При виявленні під час митного розслідування ознак злочину, який не відноситься до компетенції митного органу, необхідні матеріали у строк до 3-х діб направляються прокуророві, органу попереднього слідства чи дізнання. (Про це дивись ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу). Відповідно до загального положення, митний орган повинен забезпечити припинення злочину та закріплення слідів злочину, виявлення свідків тощо.

Доказами у справах про ПМП, згідно із законодавством, є будь-які фактичні дані, на основі яких у певному порядку встановлюється наявність чи відсутність правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Протоколи про правопорушення та протоколи процесуальних дій, складені і оформлені в порядку, передбаченому МК, є джерелами доказів, оскільки в них підтверджуються обставини і факти, що мають значення для вирішення справи. До переліку таких протоколів відносяться:

протоколи опитування осіб по суті справи;

протоколи про адміністративне затримання особи, що скоїла правопорушення (з метою припинення порушення митних правил, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи та винесення постанови по ній);

витребування від імені митного органу документів, необхідних для розгляду справи;

протокол проведення митних обстежень (території, транспортних засобів, приміщень, предметів) за участю спеціалістів;

протокол пред’явлення предметів і документів для впізнавання.

Коли при провадженні у справі про порушення митних правил виникає потреба у спеціальних знаннях, то посадова особа митного органу, яка проводить провадження, може прийняти рішення про проведення експертизи. Це рішення є обов’язковим для експерта, якому цим рішенням доручено провести експертизу, та для службової особи підприємства, якій надіслано рішення про проведення експертизи.

Посадова особа митного органу, що проводить провадження у справі, після закінчення підготовки справи до розгляду, передає матеріали начальнику митного органу (його заступнику), а в Держмитслужбі — уповноваженій особі, призначеній наказом.

Справи про порушення митних правил розглядають:

від імені Держмитслужби — уповноважена особа;

від імені митниці України — начальник митниці чи його заступник.

Справа про порушення митних правил розглядається у 15-денний строк з дня одержання митним органом матеріалів, необхідних для вирішення справи.