Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (2001)
15.2. Порядок оскарження громадянами, підприємствами, установами та організаціями рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб
Оскарження в широкому розумінні — це подання (принесення) скарги, заяви, іншого звернення з приводу чогось, що визнається незаконним, неправомірним.
Будь-яка особа (фізична чи юридична) має право самостійно або через свого представника оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної влади та їх посадових осіб, якщо:
порушено або порушуються її права;
зазначені рішення, дії або бездіяльність завдали їй матеріальної шкоди;
порушуються її права та законні інтереси іншим чином (створюються або створені перепони для реалізації громадянських прав, покладаються чи покладені не передбачені законом обов’язки або обов’язки законні, але накладені за рішенням неуповноваженої на це посадової особи).
Відповідно до теми лекції, предметом оскарження є рішення митних органів усіх рівнів, посадових осіб цих органів, їх діяльність або бездіяльність. Маються на увазі рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх працівників, які ущемляють, на думку скаржника, його права та інтереси під час митного контролю і митного оформлення товарів, інших предметів, що переміщуються (переміщувались) через митний кордон України, а також при нарахуванні та справлянні платежів, наданні (ненаданні) митних пільг.
До предмету оскарження можуть бути віднесені інші питання, що випливають із господарських або майнових правовідносин між митним органом і фізичною чи юридичною особою, яка вважає, що ці відносини є порушеними.
Доцільно розглянути такі звернення, як скарги (що надходять від фізичних осіб) та претензії (від юридичних осіб) — категорії найбільш характерні для процесу оскарження.
Скарга — це звернення громадянина з вимогою (проханням) про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями конкретного митного органу або конкретної посадової особи цього ж органу.
Претензія — це аналогічне за змістом і за формою звернення від підприємства, установи або організації.
Законодавство України ставить до скарг (заяв) і претензій певні вимоги.
Скарга до митного органу може бути заявлена в усній або письмовій формі. Суть змісту усної скарги відображається у довідці, яку складає посадова особа органу, до якого звертається громадян. Під викладеним у довідці текстом скарги повинні бути підписи скаржника та посадової особи, яка прийняла скаргу. Письмову скаргу підписує її автор. У ній (як і в довідці по усній скарзі) мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові скаржника, місце його проживання, роботи, суть скарги, прохання, клопотання.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається скаржникові (заявникові) з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів від дня його надходження.
Безіменні письмові звернення, а також звернення, що надходять без зазначення місць проживання (перебування) скаржника, або такі звернення, із змісту яких неможливо встановити авторство, визнаються анонімними і розгляду не підлягають.
Для претензії до митного органу, що надходить від підприємства, установи чи організації, письмова форма є обов’язковою. Сутність претензії повинна бути викладена юридичною особою на службовому бланку з такими реквізитами: дата документу, його вихідний номер, поштова адреса, контактні телефони (факс), місце реєстрації даної юридичної особи, підпис керівника підприємства, установи чи організації, яка надіслала претензію. У випадку недотримання вказаних вимог митні органи мають право зажадати, щоб юридична особа усунула недоліки у визначені строки.
Чинним законодавством (наприклад, ст. 26 Закону «Про звернення громадян») введено новелу згідно з якою громадяни — автори звернень протиправного характеру, що містять наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та подібних дій, несуть сувору відповідальність. До таких дій, зокрема, належить свідомо неправдивий донос (суду, прокурору, слідчому, органу дізнання, в тому числі митному органу), тобто повідомлення свідомо перекручених відомостей, що не відповідають дійсності, про скоєння посадовими особами, іншими громадянами злочинних діянь.
При надходженні звернення протиправного характеру його автора на особистому прийомі слід попередити про кримінальну відповідальність за це відповідно до вимог Кримінального кодексу України.
Визнається доречною практика застосування такої самої процедури щодо авторів скарг, заяв протиправного характеру, що надсилаються в митні органи поштою (або нарочним). Для цього авторів може викликати той орган, який здійснює перевірку та розгляд їх звернень. Про те, що громадянина як автора звернення, яке надійшло в митний орган, попереджено щодо відповідальності за наклеп, образу і т. ін., на його скарзі (заяві) робиться відмітка. Її наявність — одна з тих необхідних умов, що забезпечують позитивне вирішення питання про притягнення даної особи до відповідальності (кримінальної, іншої).
Скарги, заяви, інші звернення завжди мають певного адресата. Це орган, який уповноважений вирішувати питання, що містяться у зверненні.
Процес оскарження за направленістю можна умовно розділити на оскарження:
«по вертикалі», тобто знизу і вгору — від органу державної влади нижчої ланки до органу державної влади вищого рівня;
«по горизонталі», тобто по лінії судових інстанцій за місцем знаходження органу державної влади, рішення, дії або бездіяльність якого порушують права та законні інтереси фізичної чи юридичної особи.
У межах системи митних органів оскарження «по вертикалі» здійснюється шляхом подачі скарги, заяви або іншого звернення до митниці (начальника митниці) на рішення, дії або бездіяльність її посадових осіб, а також підлеглих їй митних підрозділів. До наступних адресатів, яким «по вертикалі» надсилаються скарги, належать регіональна митниця (при незгоді з рішенням митниці) і центральний апарат Державної митної служби України (при оскарженні рішення регіональної митниці).
У встановлені законодавством строки громадянин може подати скаргу «по вертикалі» на рішення, дії або бездіяльність митного органу протягом одного року з моменту їх вчинення або не пізніше одного місяця з дня ознайомлення цього громадянина з прийнятим рішенням чи з суттю дії (бездіяльності) (ст. 17 Закону «Про звернення громадян»).
«Вертикальне» оскарження є оскарженням первинним, бо за часом виступає попереду оскарження «горизонтального», яке можливе тоді, коли вже є результат розгляду скарги в митному органі. Цей результат заперечуюється фізичною чи юридичною особою шляхом звернення до суду.
Для фізичних та юридичних осіб адресати оскарження «по горизонталі» різні.
Фізичні особи приносять скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб до районного (міського) суду. У першу судову інстанцію скарга подається (згідно зі ст. 248 ЦПК) громадянином у такі строки:
у двомісячний строк з дня, коли громадянин дізнався або повинен дізнатися про порушення його прав і свобод;
у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги митницею;
у місячний строк після отримання такої самої за змістом відповіді від регіональної митниці;
у місячний строк після відмови Держмитслужби України змінити рішення регіональної митниці.
У разі неотримання письмової відповіді на подану скаргу (від будь-якої інстанції) скаржник має право звернутися до суду після закінчення місячного строку з дня подачі цього звернення.
«Горизонтальне» оскарження, що здійснюється юридичними особами, має певні особливості: скарги-претензії юридичних осіб до митних органів це переважно спори — господарчі та майнові. Спори належать до компетенції арбітражного суду.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність митного органу приймаються арбітражним судом у формі позову (позовної заяви) тільки після проходження встановленої законом (ст. 5 Арбітражно-процесуального кодексу України) процедури доарбітражного врегулювання претензій. При такому врегулюванні сторони (у нашому випадку — юридична особа та митний орган) зобов’язані вжити заходів для самостійного вирішення (протягом одного місяця з дня отримання митним органом претензій) хоча б частини наявних суперечностей (шляхом звірки розрахунків, проведення експертиз, інших дій) при обов’язковому взаємному інформуванні щодо своїх позицій після результату врегулювання.
Предметом оскарження «по горизонталі» також можуть бути розбіжності, які виникають між юридичною особою і митним органом при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.
Доарбітражне врегулювання різного роду спорів проводиться протягом 20 днів за складеним однією із сторін протоколом розбіжностей. Якщо розбіжності не усунені, претензія (тобто позов) із відповідними додатками однієї чи двох сторін надсилається до арбітражного суду, для чого додатково надається 20-денний строк.
Законодавство (ст. 16 Закону «Про звернення громадян» та ст. 248 ЦПК) допускає поєднання «вертикального» та «горизонтального» оскарження.
Громадянин для захисту своїх інтересів має право одночасно (паралельно) з поданням скарги до митного органу звернутися з такою самою за змістом скаргою до суду. Ця можливість надається і юридичним особам. Якщо скарга або претензія (позовна заява) прийнята судом (районним, арбітражним) до розгляду, то аналогічне за змістом звернення, що надійшло до митного органу, надсилається в суд для залучення до заведеного ним провадження.
Як зазначалося вище, скарга, заява та інші звернення можуть надходити до митного органу (і в суд) поштою, нарочним, а також бути переданими на особистому прийомі їх авторів або представників останніх. Здійснення особистого прийому громадян — обов’язок керівників митних органів усіх рівнів, а також інших посадових осіб, які уповноважені керівництвом митного органу на такий прийом. Його проводять регулярно у встановлені дні і години. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок особистого прийому в митних органах України визначається їх керівниками з урахуванням положень, що містяться в Інструкції від 23 квітня 1993 р. Основні з них:
керівництво митних органів забезпечує особистий прийом громадян і представників юридичних осіб у день їх звернення (незалежно від графіка прийому);
посадові особи митних органів здійснюють особистий прийом з питань, що входять до їх компетенції;
прийом громадян та інших осіб, у тому числі тих, які представляють їх інтереси — адвокатів, проводиться у порядку черги;
поза чергою приймаються народні депутати, учасники війни, ветерани праці, інваліди, вагітні жінки, чорнобильці;
іноземці приймаються окремо від громадян України;
при необхідності в коректній формі відвідувачеві пропонується пред’явити документи, що засвідчують його особу.
Вислухавши відвідувача і ознайомившись з його письмовим зверненням, посадова особа митного органу визначає відповідність викладених ним обставин (фактів) до діяльності митної служби, звертає увагу на наявність необхідних реквізитів у письмовому зверненні і у відповідних додатках (у вигляді документів, належно завірених їх копій тощо).
Посадова особа, яка здійснює прийом, має право:
прийняти письмову скаргу, заяву і вирішити її, по можливості, на місці (при необхідності прийом завершується за участю відповідного фахівця тієї чи іншої галузевої структури митного органу);
відмовити в задоволенні прохання (клопотання), письмово повідомивши відвідувача (чи усно — за його згодою) щодо мотивів відмови та про порядок її оскарження;
надати роз’яснення, якщо питання, що викладені відвідувачем, не стосуються компетенції митного органу і повідомити, в які саме установи (відомства) необхідно йому звернутись, вказати адресу, номери телефонів і т.ін.
За результатом особистого прийому, як і по суті питань, що піднімались на прийомі, робиться короткий запис у журналі реєстрації відвідувачів. Кожному зверненню, незалежно від способу його надходження до митного органу, присвоюється номер. Діловодство по скаргах, заявах, інших зверненнях громадян (фізичних осіб) проводиться окремо від діловодства по зверненнях підприємств, установ або організацій (юридичних осіб).
Зміст звернень, що адресуються до органів державної влади і суду, викладається українською мовою (ст. 4 Закону «Про звернення громадян»). Громадяни, що оскаржують рішення, дії або бездіяльність цих органів чи суду, мають право користуватися іншими мовами, прийнятними для сторін. При необхідності на особистому прийомі чи судовому засіданні може бути присутній перекладач (перекладачі).
Нерідко у зверненнях фізичних або юридичних осіб і в документах — додатках до скарг і заяв містяться відомості, що являють собою державну чи іншу таємницею (комерційну, технологічну), яка охороняється законом. Розголошення таємної та комерційної інформації посадовими особами митних органів забороняється. Забороняється також розголошення отриманих із звернень громадян даних, якщо це розголошення може спричинити порушення їх прав і законних інтересів. Інформація про особисте життя громадянина, яка стала відомою митному органу із принесеної скарги або іншого звернення, може бути розголошена тільки з дозволу цієї особи.
Будь-яка особа (фізична чи юридична) має право самостійно або через свого представника оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної влади та їх посадових осіб, якщо:
порушено або порушуються її права;
зазначені рішення, дії або бездіяльність завдали їй матеріальної шкоди;
порушуються її права та законні інтереси іншим чином (створюються або створені перепони для реалізації громадянських прав, покладаються чи покладені не передбачені законом обов’язки або обов’язки законні, але накладені за рішенням неуповноваженої на це посадової особи).
Відповідно до теми лекції, предметом оскарження є рішення митних органів усіх рівнів, посадових осіб цих органів, їх діяльність або бездіяльність. Маються на увазі рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх працівників, які ущемляють, на думку скаржника, його права та інтереси під час митного контролю і митного оформлення товарів, інших предметів, що переміщуються (переміщувались) через митний кордон України, а також при нарахуванні та справлянні платежів, наданні (ненаданні) митних пільг.
До предмету оскарження можуть бути віднесені інші питання, що випливають із господарських або майнових правовідносин між митним органом і фізичною чи юридичною особою, яка вважає, що ці відносини є порушеними.
Доцільно розглянути такі звернення, як скарги (що надходять від фізичних осіб) та претензії (від юридичних осіб) — категорії найбільш характерні для процесу оскарження.
Скарга — це звернення громадянина з вимогою (проханням) про поновлення його прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями конкретного митного органу або конкретної посадової особи цього ж органу.
Претензія — це аналогічне за змістом і за формою звернення від підприємства, установи або організації.
Скарга до митного органу може бути заявлена в усній або письмовій формі. Суть змісту усної скарги відображається у довідці, яку складає посадова особа органу, до якого звертається громадян. Під викладеним у довідці текстом скарги повинні бути підписи скаржника та посадової особи, яка прийняла скаргу. Письмову скаргу підписує її автор. У ній (як і в довідці по усній скарзі) мають бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові скаржника, місце його проживання, роботи, суть скарги, прохання, клопотання.
Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається скаржникові (заявникові) з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через 10 днів від дня його надходження.
Безіменні письмові звернення, а також звернення, що надходять без зазначення місць проживання (перебування) скаржника, або такі звернення, із змісту яких неможливо встановити авторство, визнаються анонімними і розгляду не підлягають.
Для претензії до митного органу, що надходить від підприємства, установи чи організації, письмова форма є обов’язковою. Сутність претензії повинна бути викладена юридичною особою на службовому бланку з такими реквізитами: дата документу, його вихідний номер, поштова адреса, контактні телефони (факс), місце реєстрації даної юридичної особи, підпис керівника підприємства, установи чи організації, яка надіслала претензію. У випадку недотримання вказаних вимог митні органи мають право зажадати, щоб юридична особа усунула недоліки у визначені строки.
Чинним законодавством (наприклад, ст. 26 Закону «Про звернення громадян») введено новелу згідно з якою громадяни — автори звернень протиправного характеру, що містять наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та подібних дій, несуть сувору відповідальність. До таких дій, зокрема, належить свідомо неправдивий донос (суду, прокурору, слідчому, органу дізнання, в тому числі митному органу), тобто повідомлення свідомо перекручених відомостей, що не відповідають дійсності, про скоєння посадовими особами, іншими громадянами злочинних діянь.
При надходженні звернення протиправного характеру його автора на особистому прийомі слід попередити про кримінальну відповідальність за це відповідно до вимог Кримінального кодексу України.
Визнається доречною практика застосування такої самої процедури щодо авторів скарг, заяв протиправного характеру, що надсилаються в митні органи поштою (або нарочним). Для цього авторів може викликати той орган, який здійснює перевірку та розгляд їх звернень. Про те, що громадянина як автора звернення, яке надійшло в митний орган, попереджено щодо відповідальності за наклеп, образу і т. ін., на його скарзі (заяві) робиться відмітка. Її наявність — одна з тих необхідних умов, що забезпечують позитивне вирішення питання про притягнення даної особи до відповідальності (кримінальної, іншої).
Скарги, заяви, інші звернення завжди мають певного адресата. Це орган, який уповноважений вирішувати питання, що містяться у зверненні.
Процес оскарження за направленістю можна умовно розділити на оскарження:
«по вертикалі», тобто знизу і вгору — від органу державної влади нижчої ланки до органу державної влади вищого рівня;
«по горизонталі», тобто по лінії судових інстанцій за місцем знаходження органу державної влади, рішення, дії або бездіяльність якого порушують права та законні інтереси фізичної чи юридичної особи.
У межах системи митних органів оскарження «по вертикалі» здійснюється шляхом подачі скарги, заяви або іншого звернення до митниці (начальника митниці) на рішення, дії або бездіяльність її посадових осіб, а також підлеглих їй митних підрозділів. До наступних адресатів, яким «по вертикалі» надсилаються скарги, належать регіональна митниця (при незгоді з рішенням митниці) і центральний апарат Державної митної служби України (при оскарженні рішення регіональної митниці).
У встановлені законодавством строки громадянин може подати скаргу «по вертикалі» на рішення, дії або бездіяльність митного органу протягом одного року з моменту їх вчинення або не пізніше одного місяця з дня ознайомлення цього громадянина з прийнятим рішенням чи з суттю дії (бездіяльності) (ст. 17 Закону «Про звернення громадян»).
«Вертикальне» оскарження є оскарженням первинним, бо за часом виступає попереду оскарження «горизонтального», яке можливе тоді, коли вже є результат розгляду скарги в митному органі. Цей результат заперечуюється фізичною чи юридичною особою шляхом звернення до суду.
Фізичні особи приносять скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів та їх посадових осіб до районного (міського) суду. У першу судову інстанцію скарга подається (згідно зі ст. 248 ЦПК) громадянином у такі строки:
у двомісячний строк з дня, коли громадянин дізнався або повинен дізнатися про порушення його прав і свобод;
у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги митницею;
у місячний строк після отримання такої самої за змістом відповіді від регіональної митниці;
у місячний строк після відмови Держмитслужби України змінити рішення регіональної митниці.
У разі неотримання письмової відповіді на подану скаргу (від будь-якої інстанції) скаржник має право звернутися до суду після закінчення місячного строку з дня подачі цього звернення.
«Горизонтальне» оскарження, що здійснюється юридичними особами, має певні особливості: скарги-претензії юридичних осіб до митних органів це переважно спори — господарчі та майнові. Спори належать до компетенції арбітражного суду.
Скарги на рішення, дії або бездіяльність митного органу приймаються арбітражним судом у формі позову (позовної заяви) тільки після проходження встановленої законом (ст. 5 Арбітражно-процесуального кодексу України) процедури доарбітражного врегулювання претензій. При такому врегулюванні сторони (у нашому випадку — юридична особа та митний орган) зобов’язані вжити заходів для самостійного вирішення (протягом одного місяця з дня отримання митним органом претензій) хоча б частини наявних суперечностей (шляхом звірки розрахунків, проведення експертиз, інших дій) при обов’язковому взаємному інформуванні щодо своїх позицій після результату врегулювання.
Предметом оскарження «по горизонталі» також можуть бути розбіжності, які виникають між юридичною особою і митним органом при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів.
Доарбітражне врегулювання різного роду спорів проводиться протягом 20 днів за складеним однією із сторін протоколом розбіжностей. Якщо розбіжності не усунені, претензія (тобто позов) із відповідними додатками однієї чи двох сторін надсилається до арбітражного суду, для чого додатково надається 20-денний строк.
Законодавство (ст. 16 Закону «Про звернення громадян» та ст. 248 ЦПК) допускає поєднання «вертикального» та «горизонтального» оскарження.
Громадянин для захисту своїх інтересів має право одночасно (паралельно) з поданням скарги до митного органу звернутися з такою самою за змістом скаргою до суду. Ця можливість надається і юридичним особам. Якщо скарга або претензія (позовна заява) прийнята судом (районним, арбітражним) до розгляду, то аналогічне за змістом звернення, що надійшло до митного органу, надсилається в суд для залучення до заведеного ним провадження.
Як зазначалося вище, скарга, заява та інші звернення можуть надходити до митного органу (і в суд) поштою, нарочним, а також бути переданими на особистому прийомі їх авторів або представників останніх. Здійснення особистого прийому громадян — обов’язок керівників митних органів усіх рівнів, а також інших посадових осіб, які уповноважені керівництвом митного органу на такий прийом. Його проводять регулярно у встановлені дні і години. Графіки прийому доводяться до відома громадян. Порядок особистого прийому в митних органах України визначається їх керівниками з урахуванням положень, що містяться в Інструкції від 23 квітня 1993 р. Основні з них:
керівництво митних органів забезпечує особистий прийом громадян і представників юридичних осіб у день їх звернення (незалежно від графіка прийому);
посадові особи митних органів здійснюють особистий прийом з питань, що входять до їх компетенції;
прийом громадян та інших осіб, у тому числі тих, які представляють їх інтереси — адвокатів, проводиться у порядку черги;
поза чергою приймаються народні депутати, учасники війни, ветерани праці, інваліди, вагітні жінки, чорнобильці;
іноземці приймаються окремо від громадян України;
при необхідності в коректній формі відвідувачеві пропонується пред’явити документи, що засвідчують його особу.
Посадова особа, яка здійснює прийом, має право:
прийняти письмову скаргу, заяву і вирішити її, по можливості, на місці (при необхідності прийом завершується за участю відповідного фахівця тієї чи іншої галузевої структури митного органу);
відмовити в задоволенні прохання (клопотання), письмово повідомивши відвідувача (чи усно — за його згодою) щодо мотивів відмови та про порядок її оскарження;
надати роз’яснення, якщо питання, що викладені відвідувачем, не стосуються компетенції митного органу і повідомити, в які саме установи (відомства) необхідно йому звернутись, вказати адресу, номери телефонів і т.ін.
За результатом особистого прийому, як і по суті питань, що піднімались на прийомі, робиться короткий запис у журналі реєстрації відвідувачів. Кожному зверненню, незалежно від способу його надходження до митного органу, присвоюється номер. Діловодство по скаргах, заявах, інших зверненнях громадян (фізичних осіб) проводиться окремо від діловодства по зверненнях підприємств, установ або організацій (юридичних осіб).
Зміст звернень, що адресуються до органів державної влади і суду, викладається українською мовою (ст. 4 Закону «Про звернення громадян»). Громадяни, що оскаржують рішення, дії або бездіяльність цих органів чи суду, мають право користуватися іншими мовами, прийнятними для сторін. При необхідності на особистому прийомі чи судовому засіданні може бути присутній перекладач (перекладачі).
Нерідко у зверненнях фізичних або юридичних осіб і в документах — додатках до скарг і заяв містяться відомості, що являють собою державну чи іншу таємницею (комерційну, технологічну), яка охороняється законом. Розголошення таємної та комерційної інформації посадовими особами митних органів забороняється. Забороняється також розголошення отриманих із звернень громадян даних, якщо це розголошення може спричинити порушення їх прав і законних інтересів. Інформація про особисте життя громадянина, яка стала відомою митному органу із принесеної скарги або іншого звернення, може бути розголошена тільки з дозволу цієї особи.
