Указуючи основні риси факторів активізації навчання через удосконалення його організаційних форм, зупинимось на деяких із них. У межах діяльності традиційних вищих навчальних закладів значного поширення набули різноманітні інтенсивні технології вивчення окремих предметів або їхніх циклів. Вони характеризуються особливим поєднанням та впорядкуванням названих вище елементів навчального процесу. Відомими є, наприклад, так звані стратегії ефективного навчання, адаптивна система навчання, діалоговий підхід до освіти, система розвивального навчання, технологія співпраці індивідуальностей, комп’ютерні технології навчання тощо . Зростає роль дистанційного навчання та «відкритих» вузів у економічній освіті. Починаючи зі створення у 1969 р. Відкритого університету у Великобританії, нові форми дистанційного навчання впроваджуються як «відкритими» (дистанційними) університетами, так і традиційними навчальними закладами .
Особливість такого навчання в тому, що викладачі, асистенти, студенти, інформаційні масиви даних та інші засоби навчання тимчасово віддалені й незалежні один від одного. Новим напрямом в освіті є Е-learning. Наявність доступу до Internet поступово стає атрибутом сучасної людини, а збільшення пропускної здатності мереж та вдосконалення технологій подання даних відкривають нові можливості для взаємодії.
Дистанційні навчальні технології дають змогу розширити можливості стаціонарної освіти, збільшити взаємну доступність віддалених один від одного об’єктів і суб’єктів навчання. Першими ідею підхопили саме корпоративні університети. Так, у 1999 р. 92 % великих американських корпорацій запустили пробні проекти з Web-навчання. Серед основних переваг такої роботи вказується скорочення витрат на утримання й оренду приміщень, можливість для співробітників слухати лекції та брати участь у семінарах прямо на робочому місці або вдома, наявність цілодобового доступу до матеріалів, що знімає часові обмеження традиційних занять. Вважається, що дистанційна форма навчання дає змогу уникнути стресів, заохочує ставити запитання, вступати в дискусії. Інтерактивна природа комп’ютерних систем допомагає студенту зосередитись на важливих і незрозумілих для нього питаннях. Заняття через Internet дають учасникам переваги, характерні для невеликих груп, — безпосереднє спілкування з викладачем, високий рівень мотивації; кожний зі студентів отримує більше уваги від інструктора та проводить більше часу над виконанням завдання; взаємодія між членами віртуальної групи також має конструктивніший характер.
Однак усе більше дослідників зазначає, що сліпа реплікація навчального процесу за досвідом розвинутих країн може призвести до зменшення позитивного впливу традицій і методик, розроблених протягом багатьох десятиліть в Україні. Ця ж проблема стосується й інтервенції іноземних знань і психології поведінки в культуру й традиції навчання. Тому важливою є розумна адаптація інструментарію нових технологій і форм навчання в педагогічний процес у закладах економічної освіти.
Основні відмінності між підходами до вдосконалення організаційних форм навчання можна виділити за двома показниками: зв’язок з безпосередньою практичною діяльністю (навчання з відривом від роботи — без відриву від роботи — на робочому місці); тривалість (довготермінові й короткочасні програми). Відповідно до цього впорядковуються зміст, форми і методи навчально-пізнавальної діяльності студентів (табл. 1.8).
Розрізняють дві такі форми навчання — подвійна та продовжувальна системи. Так, продовжувана характеризується навчанням протягом повного робочого дня й реалізується в коледжах і вузах професійної освіти (наприклад, у Франції, Бельгії, Італії, Нідерландах, Швеції). Подвійна система передбачає поєднання практичного тренінгу в компанії та теоретичного навчання у вищих навчальних закладах. При цьому важливо, щоб високого рівня середня освіта була базою для пізнішого професійного навчання (Німеччина).
За вибору відповідних потребам організаційних форм навчання акцент робиться на тісному зв’язку теоретичної та практичної підготовки, що передбачає навчання у вузі, структурну підготовку на робочому місці й роботу в команді. Важливими є напрями в навчанні, які сприяють розвитку культури підприємництва. Це надзвичайно актуально, адже суб’єкти господарювання зі свого боку впливають на хід економічних подій, а значить, і на суспільні процеси в цілому. Серед різноманітних організаційних форм навчання значного поширення набули тренінг-програми, про які йтиметься далі.
Серед активних методів допрактичного навчання на робочому місці потрібно виділити насамперед уведення на посаду, стажування, наставництво, тренінг на робочому місці. Курс офіційного введення на посаду є одним з найважливіших початкових кроків на цьому етапі навчання. До нього входять передусім інформаційне забезпечення майбутнього співробітника стосовно різних аспектів діяльності організації, виявлення та формування комунікативно-статусних зв’язків, ознайомлення з посадовими обов’язками методом «спостерігай і повторюй». «Блокуванню» з компаніями, включенню в спільну діяльність сприяють стажування й офіс-практика з використанням методів чергування, виконання короткочасних тимчасових доручень, реалізація щоденних підпрограм, навчання через співробітництво в команді. Особливе значення має наставництво, коли старший або досвідченіший працівник готує й розвиває нового. Робота з наставником, який є порадником і захисником стажера, сприяє утворенню тісних зв’язків, які передбачають передачу не лише досвіду, а й професійних та особистісних цінностей.
Особливої актуальності протягом останніх десятиліть набула так звана післядосвідна освіта. На цьому етапі навчання відповідає реалізації, принаймні, двох цілей: 1) розширення професійних можливостей спеціаліста, освоєння суміжних професій, удосконалення та доповнення основної кваліфікації, розв’язання прикладних проблем практичної діяльності; 2) попередження та нейтралізація негативних наслідків рутинності роботи й пов’язаного з нею явища морального старіння. У кожному виді практичної діяльності через певний час виконання роботи значна частина співробітників переживає період, коли більшість доручень і обов’язків можна швидко виконати на основі накопиченого досвіду, збільшується кількість рутинної роботи, обмежується кругозір і як наслідок — пристосовуваність і придатність до змінюваних умов середовища діяльності.
Розв’язати такі проблеми допомагає навчання фахівців з відривом або без відриву від роботи з використанням найрізноманітніших методів активізації. Набуває нового значення виконання проектів. Навчальний проект у цьому випадку відповідає концепції розвитку особистості засобами спонукальних завдань і співбесід. Суттєвими компонентами цієї роботи є спонукальні співбесіди й проектні завдання особистісного або професійного характеру, розраховані на саморозвиток. Вони виходять за межі звичайних обов’язків перспективного співробітника й передбачають вимоги, які будуть пред’явлені до нього в майбутньому. Цікавим у цьому плані є досвід гуртків якості на японських підприємствах та активне соціальне навчання як комплексний соціально-дидактичний напрям для розвитку в працівників знань, умінь і навичок підвищення ефективності соціального й професійного функціонування, підвищення психологічної культури тощо. Широкого застосування набули ротація, паралельні обов’язки для менеджерів. Вони допомагають формувати «чуття» організації та досвід роботи в різних відділах, різноманітні тренінги на робочому місці та з відривом від роботи. Іноді необхідно відірватися від робочого місця, вивчити теорію, ознайомитись із новими концепціями, виявити нові тенденції, зняти фрустрацію, запропонувати нові ідеї. Однак при цьому часто виникає інша проблема — нові ідеї чи навчальний досвід не відповідає робочій ситуації. На цьому етапі навчання ефективно використовуються різноманітні методи пошуку підприємницької ідеї, серед яких важливе місце посідають дискусії, конференції та семінари з елементами імітацій, мозкового штурму та ін.
