Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті (2003)

2.1.1. Міні-лекція

Міні-лекція як один зі словесних методів навчання передбачає усний виклад навчального матеріалу за короткий проміжок часу і характеризується значною ємністю та складністю логічних побудов, образів, доказів та узагальнень.

Міні-лекція як частина заняття-дослідження рекомендується для:

проходження нового матеріалу, мало пов’язаного або не пов’язаного з попереднім;

узагальнення різних розділів пройденого навчального матеріалу (у кінці вивчення кожної великої теми);

повідомлення слухачам відомостей про практичне застосування вивчених матеріалів;

вивчення тем, що характеризуються особливо широкими міжпредметними зв’язками;

проведення занять проблемного характеру.

Мета проведення міні-лекції — реалізація 1-го етапу навчального процесу: подання навчальної інформації, установлення прямого зв’язку між викладачем і слухачем, визначення напрямків самостійної роботи практичного значення.

Завдання

У ході міні-лекції викладач повинен виділити й розкрити основні питання теми, мотивувати необхідність засвоєння матеріалу.

Використовуючи всі переваги усного викладу (зокрема невеликі відступи з творів публіцистики, економічної теорії тощо), зробити акценти на основних положеннях теми, наголосити на основних питаннях.

Викладач має порадити слухачам, як правильно користуватися теоретичними положеннями чи нормативними актами, на що саме необхідно звернути увагу, які питання потрібно проаналізувати, що слід вивчити в процесі самостійної роботи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ МІНІ-ЛЕКЦІЇ

Підготовка

Підберіть та опрацюйте теоретичний, фактичний та ілюстративний матеріал виходячи із завдань заняття, а також ураховуючи вікові особливості слухачів та їхню готовність до сприйняття даного навчального матеріалу.

Детально продумайте логіку викладу теоретичного матеріалу й послідовності включення фактів тощо, уявіть структуру лекції в цілому та час, який відводиться на різні етапи заняття.

Структуруйте матеріал лекції. Побудуйте структурно-логічну схему (СЛС) або конспект-схему всієї теми та окремих питань.

Виділіть головне в змісті міні-лекції, що має бути засвоєно слухачами на занятті, підготуйте методичні засоби для забезпечення цього.

Для зручності використання матеріали до теми заняття можна записати на картках із цупкого паперу відповідно до питань, що розглядаються. Зберігати їх можна в окремих ящиках або папках за темами.

Вимоги

1. Дотримання раціонального співвідношення теоретичної, фактичної та методичної інформації (наголос рекомендується робити відповідно до поставленої мети заняття).

2. Використання СЛС, плану-конспекту, плану-схеми, які розкривають структуру та послідовність викладу матеріалу, що є важливим для його засвоєння та використання.

3. Виклад матеріалу здійснювати в такій послідовності:



4. Основні положення теми лекції повинні знайти своє відображення в запитаннях та завданнях до теми. Бажано, щоб вони мали проблемно-пошуковий характер професійної спрямованості.

5. Широко використовувати засоби візуалізації, що дасть змогу значно збільшити обсяг інформації, яка передається. Крім того, це посилює та зосереджує увагу слухачів, ураховуючи те, що в більшості людей переважає зорова пам’ять (90 % інформації людина отримує за допомогою зору).

Зразок структури міні-лекції

1-й етап — організаційна частина або підготовка до заняття. Повідомте тему заняття, розкрийте її значення. План можете заздалегідь написати на слайді або на дошці. Визначте ключові питання проблемного характеру, які можуть бути вирішені після прослуховування навчального матеріалу. Використайте конкретну ситуацію, яка сприятиме мотивації інтересу слухачів, активізації сприйняття, актуалізації їхнього досвіду.

2-й етап — лекційний виклад навчального матеріалу відповідно до складеного плану. План лекції допомагає запам’ятати структуру змісту навчального матеріалу. До плану включіть 2—3 основні запитання, які будуть розглядатися в лекції. Кількість нових понять і термінів у лекції не повинна перевищувати 5—9.

Якщо вам потрібно використати великий цифровий матеріал, бажано поділити його на дві частини. До першої включіть не більше 5—9 даних, які можуть бути засвоєні, решту відведіть для самостійного опрацювання за довідковими матеріалами.

Зміст міні-лекції відповідно до запитань плану розділіть на змістові частини, кожну з яких роз’ясніть слухачам. Проводьте лекцію поволі, повторюйте важкі місця, виділяйте головне голосом, записуйте на дошці нові терміни, поняття, цифри, факти тощо. Рекомендується після пояснення кожної змістової частини лекції повертатися до плану, показуючи за ним, що в даний момент було роз’яснено та яке питання тепер розглядатиметься.

Для активізації сприйняття та осмислення слухачами змісту міні-лекції використовуйте запитання, у відповідях на які вони повинні висловити власне судження, виявити своє ставлення до матеріалу, що вивчається, оцінити думку інших. До таких запитань можна віднести, наприклад: «Як ви думаєте?», «У чому помилковість такого висловлення?», «Чим підтвердити правильність даного положення?» і т. п.

Під час лекції використовуйте фактичні, документальні, статистичні дані тощо, які можуть бути подані у вигляді схем, таблиць, графіків, діаграм, ілюстрацій та за допомогою різноманітних засобів візуалізації.

3-й етап — запам’ятовування основної частини лекційного матеріалу на занятті. Повторно поясніть найскладнішу й найсуттєвішу частину викладеного. Обговоріть запитання, визначені на першому етапі.

4-й етап — завершальна частина. Підбийте підсумки роботи. Визначте можливості використання розглянутих матеріалів у практичній діяльності. Запропонуйте завдання для самостійної роботи. Висловіть парціальну оцінку ефективності роботи ваших слухачів на занятті.