Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті (2003)

Цей метод належать до групи активізаційних разом з методами ситуацій, інсценізацій, ігор дидактичних (симуляційних і управлінських) та дискусій кількох різновидів. Метод випадків є найпростішим з даної групи й найбільше відповідає умовам і традиціям навчання в наших навчальних закладах. Він забезпечує сприятливі умови для використання теоретичних знань у практиці навчання. Крім формування вмінь розв’язання проблем та прийняття складних нетипових рішень, учасники занять, які проводяться за цим методом, здобувають також уміння узагальнювати та аналізувати інформацію. Це важливо для розв’язання конкретних практичних завдань. Можна сказати, що метод випадків сприяє розвиткові:

аналітичного й синтетичного мислення;

економічного мислення;

готовності та вміння приймати рішення;

уміння розв’язувати складні й нетипові проблеми;

уміння застосовувати здобуті знання на практиці.

Суть методу випадків зводиться до аналізу з наступним обговоренням наданого викладачем у письмовій формі, на аудіо- або відеострічці опису випадку, що стосується виробничої діяльності чи міжособистісних стосунків у навчальному процесі. За використання цього методу не подається новий навчальний матеріал, а тільки наводиться опис випадку з практичної діяльності для того, щоб студенти вчилися використовувати здобуті раніше знання й досвід у нових умовах для прийняття правильного рішення.

У теорії та практиці навчання існує певна довільність в описах проведення методу випадків. У цілому можна сказати, що заняття, проведене цим методом, має таку структуру:

Вступ

Підготовка опису випадку.

Визначення теми й мети заняття.

Визначення суті методу випадків.

Крок 1

Представлення опису випадку.

Вступний аналіз випадку.

Уточнення інформації (питання-відповідь).

Крок 2

Аналіз опису випадку.

Відокремлення важливої інформації від другорядної.

Крок 3

Пропозиції розв’язань.

Вибір оптимального розв’язання проблеми.

Крок 4

Оцінка правильності поставлених питань.

Оцінка правильності обговорення.

Підкреслення важливих моментів.

Вступ охоплює все, що пов’язано з підготовкою опису й визначенням завдань для студентів. Практика показує, що найважливішим фактором проведення занять є правильний вибір опису випадку. Джерелами інформації можуть бути:

Аналіз власних проведених занять.

Цитати з літератури, яка стосується предмета вивчення.

Звіти й анонси з практичної діяльності.

Аудіо-, телефрагменти.

Фрагменти відеоматеріалів.

Приклади описів випадків зі спеціалізованих навчальних курсів.

Приклади описів випадків з педагогічної літератури.

Обсяг опису випадку в письмовій формі не повинен перевищувати 1-ї сторінки машинописного тексту (формат А4), а запис на аудіо- або відеострічці — 3—5 хв. Кожен такий опис повинен бути закінчений одним або кількома питаннями, що стосуються однієї теми, навколо якої точиться загальна дискусія. Кожен учасник заняття отримує підготовлений опис. Вибираючи випадок для аналізу, потрібно детально ознайомитися з усіма можливими умовами, пов’язаними з вибором інформації, яку буде подано студентам. Незалежно від підготовленого опису викладач може за потреби додатково використовувати під час заняття інші джерела інформації.

Пояснення суті методу випадків передбачає ознайомлення з умовами проведення занять цим методом. Це важливо тільки на першому занятті з даною групою. На цьому етапі не передбачається докладного опису методу випадків, а лише обумовлюються фактори й завдання проведення заняття. Добре підготовлений вступ забезпечує 50 % успішності проведення занять методом випадків.

Етап 1. На цьому етапі заняття студенти отримують тексти з описом випадку та ознайомлюються з наданою інформацією. Через 5—8 хв один з учасників заняття читає текст уголос. Якщо опис подано на магнітофонній стрічці, організатор заняття повинен подбати, щоб кожен слухач мав надрукований текст. На прохання студентів запис можна прослухати повторно.

Після вступного аналізу описаного випадку проводиться етап запитань-відповідей для уточнення, отримання додаткової інформації про події в даному випадку, про його контекст та умови перебігу. На цьому етапі поряд з іншим відбувається формування важливих умінь ставити запитання, будувати діалоги. Організаторові заняття слід звернути увагу на те, щоб запитання були короткі й конкретні. Це ж стосується й відповідей, які повинні бути ясними та чіткими. Якщо викладач не знає відповіді на поставлене запитання, то він не повинен наводити додаткові пояснення, незрозумілі домисли або здогадки.

Етап 2. Інформація, здобута студентами під час вступного аналізу випадку або шляхом постановки запитань, потребує систематизації для того, щоб урахувати всі фактори, які визначають проблему, та виявити серед них найвагоміші. Наступний аналіз випадку повинен сприяти розкриттю причин і умов його виникнення. На підставі такого аналізу можна здійснити поділ інформації на важливу та другорядну, а також визначити, які з названих факторів належать до вирішальних для розв’язання проблеми. У ході цього етапу слухачі вчаться також активізувати свої зусилля, бо кожному з них потрібно здійснити якісний аналіз і синтез змісту умов, поданих в описі випадку. У деяких ситуаціях викладач може допомогти, записуючи проаналізовані фактори на дошці (записує сам викладач або один зі слухачів). Найважливіші фактори вибираються голосуванням.

Етап 3 є, напевно, найважливішим у застосуванні методу випадків. Розв’язання проблеми, що є предметом заняття, повинно враховувати кілька застережень. Випадок, який містить тільки одне розв’язання, не має великого дидактичного значення, бо не передбачає можливості прийняття альтернативного рішення. Суть кроку 3 полягає в оголошенні перед студентами пропозицій з розв’язаннями проблеми та їхнього обґрунтування. На підставі всієї зібраної інформації слухачі спільно (під час загального обговорення) аналізують розв’язання та вибирають найкраще з них, наводячи аргументи, на основі яких прийнято рішення. На цьому етапі може виникнути конфронтація різних думок і досвіду. Це важливо для розвитку проблемного мислення, зіставлення різних поглядів. Нерідко дискусія буває настільки цікавою й активною, що продовжується й за межами навчальної аудиторії. Якщо учасників більше 20—25, тоді на цьому етапі заняття можна застосувати дискусію в групах, об’єднуючи тих слухачів, чиї пропозиції розв’язань проблеми є схожими або однаковими. Кількахвилинне обговорення в утворених групах має на меті поглиблення аргументації, обґрунтування прийнятого рішення. За вибору остаточної пропозиції розв’язання проблеми потрібно враховувати кілька критеріїв:

користь від прийнятого рішення;

негативні умови його реалізації;

довготривалі наслідки впровадження даного рішення (як позитивні, так і негативні).

Це можна зробити у формі зіставлення або ранжирування, що змусить студентів до інтенсивних пошуків аргументів для обґрунтування прийнятого розв’язання проблеми. Найкращу пропозицію можна визначити голосуванням або рішенням організатора заняття.

Етап 4. На закінчення заняття викладач нагадує учасникам про мету спільної роботи, робить підсумки, оцінює правильність постановки питань, активність учасників та їхній внесок у розв’язання проблеми, аналізує ті фрагменти заняття, які мали найбільше дидактичне значення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ ВИПАДКІВ

Підготовка

Підберіть опис випадку, виходячи із завдань заняття, а також ураховуючи вікові особливості слухачів та їхні професійні інтереси.

Детально продумайте логічні запитання, які допоможуть у виробленні рішення.

Спрогнозуйте варіанти виходу з даної ситуації.

Змоделюйте можливі висновки, які можна зробити внаслідок аналізу даної ситуації.

Побудуйте конкретну модель, що відтворює дійсний стан справ.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ВИПАДКІВ

1. Студія випадку

Надайте студентам письмовий або відеоматеріал, що містить у собі проблемну ситуацію.

Запропонуйте логічні запитання, що сприятимуть розгортанню дискусії.

Пам’ятайте, що мета дискусії — знайти шляхи розв’язання проблемної ситуації.

2. Метод розвитку інциденту

Опишіть групі студентів інцидент.

Запропонуйте учасникам уточнити деталі ситуації, задати додаткові запитання.

Спонукайте присутніх висловити свою думку про інцидент.

Допоможіть слухачам, які мають схожі погляди, об’єднатися в підгрупи та розробити спільні позиції.

Запропонуйте логічні запитання, що сприятимуть розгортанню дискусії, щоб виявити причину інциденту та розробити шляхи розв’язання проблеми.

3. Ілюмінаційний аналіз інциденту

Використайте цей метод у реальному колективі, усі члени якого брали участь у дійсному інциденті.

Для ретроспективи розгортання подій скористайтеся картою.

За допомогою фігурок людей визначте особисту позицію кожного, хто був учасником інциденту.

Прокоментуйте хід подій, займаючи позиції кожного учасника та постійно доповнюючи креслення.

У такий спосіб можна проілюструвати, як уникнути подібних інцидентів.

4. Аналіз критичного інциденту

Розділіть студентів на невеликі підгрупи.

Запропонуйте кожному за декілька хвилин пригадати будь-який критичний інцидент в міжособистісних стосунках учасників підгрупи.

Спонукайте присутніх обмінятись досвідом з приводу розвитку та наслідків інциденту.

2.2.6. ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Презентації — виступи перед аудиторією — необхідний атрибут практичної та навчальної діяльності. Презентації використовуються для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіту про виконання індивідуального завдання, інструктажу, демонстрації нових товарів та послуг. Усі презентації проводяться за однією структурою сценарію:

урочиста частина;

прес-конференція;

невимушене спілкування.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПРЕЗЕНТАЦІЇ

Проводячи презентацію, необхідно звернути увагу на такі аспекти: підготовка й початок презентації, її структура, техніка презентації, використання засобів візуалізації, отримання зворотного зв’язку та деякі інші. Для цього можна використати такі поради :

1. Підготовка

Виступ перед аудиторією, як правило, змушує людей нервувати. Цей феномен можна пояснити так званим страхом невідомого. Щоб позбавитися цього, корисно розділити «невідоме» на декілька окремих частин і дати відповіді на такі питання:

а) Навіщо ви робите презентацію?

Чітко визначте мету презентації, коротко й точно сформулюйте її.

Відповідно до цілей презентації вирішіть, що ви обов’язково маєте включити в презентацію, а від чого слід утриматися.

б) Що ви збираєтеся говорити?

Запишіть усі факти, приклади, аргументи.

в) Для кого ви проводите презентацію?

Уточніть кількість людей в аудиторії, рід їхньої діяльності, досвід, можливі заперечення.

г) Де ви будете здійснювати презентацію?

Яке обладнання, приміщення і т. п. наявні.

д) Як ви збираєтесь подавати ваші ідеї?

Обміркуйте порядок подання ваших ідей і пояснень.

Вирішіть, які допоміжні засоби ви збираєтесь використовувати.

2. Початок. Найважливіші елементи вступу

а) привітання;

б) самопрезентація:

— ім’я, посада, освіта, досвід;

в) мотивація слухачів:

— що ви хочете пояснити, подати, довести вашою презентацією;

— як ваш виступ відповідає потребам аудиторії;

г) опис регламенту:

— тривалість, місце, тема зустрічі;

— коли ви хочете, щоб вам ставили запитання: під час, у кінці розмови, в усній чи письмовій формі тощо.

3. Структура презентації може включати такі кроки:

Крок 1. Опишіть поточну ситуацію. Перевірте, чи всі мають однаковий рівень знань. Створіть передумови для неформального колективного спілкування.

Крок 2. Обґрунтуйте необхідність змін, ураховуючи потреби та наміри аудиторії.

Крок 3. Укажіть на здобутки, дайте рекомендації та внесіть пропозиції. Це основна частина будь-якої презентації. Змістовно вона полягає в розгляді різних альтернатив, висуванні аргументів «за» або «проти», ілюстративних прикладах і т. п.

4. Техніка презентації

а) дикція:

говоріть чітко, ясно, гучно;

виділяйте важливі місця паузами, інтонацією;

не «бурмотіть», не говоріть крізь зуби, слідкуйте за диханням;

уникайте слів-паразитів;

не робіть надто довгих або частих пауз, але й не говоріть безупинно;

б) мова:

уживайте короткі слова, прості речення;

використовуйте активні дієслова й конкретні визначення;

пояснюйте загальні місця конкретними прикладами;

не використовуйте спеціальний жаргон, якщо ви не впевнені, що він знайомий аудиторії й буде правильно сприйнятий нею;

імпровізуйте;

не треба вивчати всю презентацію напам’ять і намагатися далі дослівно відновлювати текст, який вивчено.

5. Засоби візуалізації

Підготуйте дошку, мольберт, інші засоби візуалізації.

Використовуйте різноманітні візуальні фрагменти, які найбільше відповідають контексту вашої презентації: малюнки, креслення, діаграми, графіки, фізичні об’єкти.

Використовуйте малюнки зі змістом.

6. Дрібниці

— Наскільки це можливо, намагайтеся не заглиблюватися в дрібниці. Якщо необхідно, включайте їх у роздатковий матеріал, який розповсюджується після презентації.

7. Зворотний зв’язок

— Перевіряйте зрозумілість своїх пропозицій або висновків за допомогою питань. Це допоможе вам активніше залучати слухачів до процесу, надасть можливість отримати нову інформацію, запобігти виникненню непорозумінь.

8. Аргументація

— Згадуйте слабкі сторони або обмеження вашої позиції в першій частині висновків і узагальнюйте найважливіші переваги в другій.

9. Висновки й запитання

підбиття підсумків;

рекомендації;

пропозиції щодо наступних кроків;

посилання на інші першоджерела й дослідження авторів;

відповіді на запитання.

* * * Презентація послуги «Реєстрація та супровід

бізнесу за офшорною схемою»

до теми «Оподаткування прибутку підприємств»

Мета:

Пояснити студентам схему офшорного бізнесу.

Проаналізувати недоліки та розкрити широкий спектр переваг ведення офшорного бізнесу.

Довести ефективність ведення офшорної справи та спонукати потенційних клієнтів до укладання договорів на реєстрацію офшорної компанії, запропонувати їм допомогу в супроводі зареєстрованої компанії.

Учасники презентації: група студентів-ведучих, які представляють консалтингову фірму «ДІЛаРК».

Усі інші студенти групи працюють за власним бажанням — малими групами, попарно або індивідуально, представляючи підприємства різних форм власності й видів діяльності. Їхнє завдання під час роботи — на основі наданих матеріалів ставити запитання, проаналізувати інформацію й здійснити вибір відносно ведення бізнесу в офшорних зонах.

Вступна міні-лекція

Скільки існує підприємництво, стільки — і його оподаткування. Добре, коли податки встановлюються державою в розумних межах, не набуваючи масштабів тотального рекету. Українським бізнесменам не поталанило, тож вони мусять міркувати, як уникнути обтяжливих податків. Один з можливих способів цього — проведення бізнесу через офшорні компанії.

На практиці офшорні зони поділяють на так звані податкові гавані та країни зі сприятливим оподаткуванням.

Податковими гаванями називаються країни, у яких максимально спрощена процедура реєстрації юридичних осіб та значно знижений (або його немає) податок на прибуток, отриманий поза межами країни—місця реєстрації. Вимоги до ведення справ, оформлення документів — мінімальні.

Переваги роботи в податковій гавані такі:

Податку на прибуток майже немає або він не перевищує 1—2 %.

Процедура реєстрації спрощена до мінімуму.

Кількість валюти, що репатріюється, необмежена.

«М’яке» місцеве законодавство стосовно порушень податкових та митних правил.

Витрати на реєстрацію у податковій гавані нерезидентської (офшорної) компанії — від $ 500—3000. Сприяння обслуговуючих фірм в управлінні компанією обходиться в суму $ 1000.

Негативні моменти роботи в податковій гавані:

Податкова й митна служби розвинутих західних країн пильніше перевіряють фінансові та комерційні операції офшорних фірм.

Складно отримати кредит у банках та знайти ділових партнерів на Заході.

Країнами зі сприятливим оподаткуванням називаються країни, де за загального досить високого рівня податку з прибутку діє система податкових пільг, які надаються деяким (торговим, фінансовим, холдинговим) компаніям.

У цих країнах існують сприятливі для іноземців митний і валютний режими, передбачено податкові пільги в репатріації прибутків. Утім, податкові пільги діють тільки в обумовлених місцевим законодавством межах, тому до керування офшорною компанією потрібно залучати добре обізнаних з його тонкощами консультантів-фахівців. Оформлення діяльності компанії, ведення документації — справа дещо складніша.

Щодо податків, то їх тут сплачують, але за дуже низькими ставками (наприклад, на Кіпрі — 4,25 %, у Ліхтенштейні — 7— 20 %). Відкриття тут дочірньої компанії гарантує власнику всі переваги, які можна отримати, зареєструвавши офшорну фірму в розвинутій країні. До уваги береться й чинник престижності: ставлення до такої компанії ділових партнерів буде іншим, ніж за умови її реєстрації, приміром, на якомусь із островів Карибського моря.

Вибираючи місце реєстрації дочірньої офшорної фірми, краще орієнтуватися на країни зі сприятливим оподаткуванням, з якими Україна підписала угоди про уникнення подвійного оподаткування. Серед 32 країн, з якими підписано такі угоди, що належать до міжнародної правової бази, напрацьованої ще СРСР, виділимо Кіпр, Швейцарію, Люксембург. Такий договір також існує зі США. Угода про уникнення подвійного оподаткування дає можливість уникнути втрат за переказу прибутку.

Варіанти розрахунків з офшорними фірмами

Офшорний бізнес дає змогу уникнути жорсткого контролю в зовнішньоекономічній діяльності та податкового пресингу на батьківщині. У практиці підприємства поширені такі варіанти:

Ваша офшорна фірма є посередником в експортних операціях.

Ваша офшорна фірма є закордонним інвестором і створює СП з вашим же підприємством.

Ваша офшорна фірма співпрацює з вашою основною компанією за угодою про спільну діяльність або продає їй маркетингові послуги, ноу-хау тощо.

Чи не найефективнішим способом переказу коштів з рахунка офшорної компанії на власний рахунок може бути тривалий безвідсотковий кредит, наданий вашою офшорною фірмою вам же.

Перш ніж створити дочірню офшорну компанію, добре подумайте (відштовхуючись від власних намірів у бізнесі), де найкраще її зареєструвати, яку юридичну форму обрати, як керувати тощо. Основний критерій вибору країни для реєстрації дочірньої компанії — рівень оподаткування прибутку. Обов’язково оцініть умови ввезення-вивезення капіталу, можливості отримання кредитних ресурсів тощо. Як свідчить світовий досвід, найкраще — створити цілу систему закордонних офшорів та постійно проводити значні операції в межах фірми. Щоб спростити їхнє проведення, зареєструйте представництво офшорної фірми в Україні.

* * * Презентація AКБ «Час» «Відкриття нового банку, створеного способом злиття декількох фінансово-кредитних установ з участю іноземного капіталу»

Мета: Розповідь про створення та відкриття АКБ «ЧАС», показ присутнім основних напрямів та перспектив роботи для залучення їх до співпраці.

Алгоритм роботи

Вступ. Привітання акціонерів та гостей, присутніх на презентації, головою загальних зборів акціонерів. Розповідь про історію створення АКБ «Час». Знайомство з головою правління.

Частина перша. Виступ голови правління АКБ «Час»:

Передумови, що сприяли створенню банку, мета та етапи утворення. Склад пасивів АКБ «Час».

Основні напрями діяльності новоутвореного банку.

Пріоритети його розвитку в майбутньому.

Частина друга. Виступ представника іноземного акціонера «BANK of New York»:

Пріоритети роботи на фінансовому ринку України.

Шляхи виходу на закордонні грошово-кредитні ринки та робота на них.

Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

Валютні операції на міжнародних ринках.

Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентів) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

Частина третя. Доповідь заступника голови правління:

Касове обслуговування клієнтів.

Перевезення грошово-валютних цінностей та інкасація грошових коштів.

Відповідальне збереження цінностей клієнтів банку.

Ведення рахунків клієнтів (резидентів) у грошовій одиниці України.

Ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України.

Вкладання коштів у статутні фонди інших юридичних осіб.

Залучення депозитів юридичних осіб.

Залучення депозитів фізичних осіб.

Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

Операції з банківськими металами на валютному ринку України.

Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.

Частина четверта. Доповідь начальника кредитного відділу та відділу цінних паперів:

Надання та ведення кредитів на міжбанківському ринку.

Кредитування юридичних і фізичних осіб та фінансовий лізинг.

Факторинг.

Емісія цінних паперів.

Купівля, продаж цінних паперів та операції з ними.

Купівля, продаж державних цінних паперів та операції з ними.

Частина п’ята. Доповідь начальника валютного відділу:

Неторговельні операції з валютними цінностями.

Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Проведення прес-конференції, під час якої присутні отримали відповіді на запитання, які є для них найважливішими й найактуальнішими:

Що приваблює іноземного інвестора в особі Bank of New York на фінансовому ринку України?

— Вкладення грошових коштів у цінні папери України ризиковане, однак, водночас характеризується високою нормою прибутку. Вкладення грошових коштів у цінні папери АКБ КФС «Час» планується згідно з політикою, яку розробила Рада керівників Bank of New York щодо створення оптимального портфеля цінних паперів.

Які основні напрями діяльності новоутвореного банку?

— АКБ КФС «Час» займається всіма без винятку банківськими операціями, які дозволено на Україні Законом України «Про банки та банківську діяльність»: касовими, лізинговими, інвестиційними, дилінговими, валютними та ін. Особливістю діяльності нашого банку є надання різноманітних послуг з обслуговування зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання — як резидентів, так і нерезидентів України: упровадження розрахунків у формі акредитивів, інкасо, різні довірчі операції, надання гарантій. Завдяки значному розміру статутного фонду АКБ «Час» може реально, а не декларативно виступати гарантом в обслуговуванні зовнішньоекономічної діяльності та за настання форс-мажорних обставин виконати свої зобов’язання.

Яка робота проводиться банком для утворення власної мережі філій та представництв?

— АКБ «Час» має на сьогодні філіали в Харкові, Дніпропетровську, Одесі. Планується відкрити ще філії в Ужгороді, Донецьку, Львові, Миколаєві, Кривому Розі.

Які пріоритети роботи на фінансовому ринку України?

— Вкладення грошових коштів у цінні папери будівельних підприємств та підприємств харчової промисловості; в ОВДП (є обов’язкова норма згідно з інструкцією НБУ № 10). АКБ «Час» бере активну участь у торгах на фондовій біржі.

За якими розцінками здійснюється розрахунково-касове обслуговування клієнтів?

— 0,5 грн за дебетові та кредитові проведення.

Яка мінімальна сума депозиту для фізичних осіб?

— Такої мінімальної межі немає.

Чи здійснює АКБ «Час» операції з електронними картками та яка вартість їхнього обслуговування?

— АКБ «Час» розповсюджує власні електронні картки й проводить розрахунки, застосовуючи такі картки, як MASTERCARD, VISA. Комісійні становлять 0,5 % від суми розрахунків.

Як проводяться в АКБ «Час» лізингові операції?

— АКБ «Час» здійснює переважно операції з фінансового лізингу. Дані операції передбачають, що АКБ «Час» купує обладнання в західних компаній (переважно це Німеччина), надає це обладнання в користування українським фірмам із правом викупу протягом певного періоду (5—10 років залежно від вартості обладнання). Лізингові операції мають тенденцію до зростання, характеризуються значною нормою прибутку для банку.

Яку організаційну форму має ваш банк — ЗАТ чи ВАТ? Яка зараз вартість акцій АКБ «Час»?

— Наш банк створено у формі ВАТ, придбати наші акції може кожен. Номінальна вартість акції — 100 грн, реальна — 120 грн. Банк планує здійснити додаткову емісію цінних паперів.

Висновок: Під час проведеної презентації присутнім було показано основні етапи організації комерційних банків, напрями їхньої діяльності та перспективи розвитку в Україні.