Опря Фінансове право (2004)

2. Організація валютного регулювання

Валютне регулювання - це сукупність законодавчих норм і економічних заходів, що реалізуються державними органами з метою формування і вдосконалення національної валютної системи країни з урахуванням структури принципів світової валютної системи, забезпечення валютної стабільності і ефективного формування механізму валютно-фінансових взаємовідносин з іншими країнами.

Під валютним регулюванням розуміється діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями. Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного: при цьому ринкове регулювання основане на конкуренції й породжує стимули розвитку; відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику.

Напрямки валютного регулювання:

— формування і оновлення законодавчої і нормативної бази зовнішніх валютно-фінансових відносин;

— формування механізму щоденного валютного контролю, перед яким поставлено завдання забезпечувати дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності при виконанні валютних операцій валютного законодавства;

— Національний банк України, а також уряд України, керуючись поставленими цілями макроекономічної політики, здійснюють в межах своєї компетенції поточний оперативний вплив на функціонування валютного механізму: визначають режим валютного курсу гривні по відношенню до іноземних валют, регулюють динаміку ринкового валютного курсу, вживають заходи, направлені на забезпечення достатнього рівня і найбільш ефективної структури офіційних золотовалютних резервів, проводять погашення державних зовнішніх боргових зобов'язань, здійснюють вплив на основні види зовнішньоекономічної діяльності, а також на стан платіжного балансу.

Особливості правового регулювання обігу і використання валютних цінностей на території України:

1) це регулювання є комплексною галуззю законодавства і в такій якості включає в себе публічно-правові і приватно-правові норми, норми, що регулюють діяльність громадян, банків, органів держави, які здійснюють валютний контроль;

2) постійна зміна вказаних норм і окремих правових пунктів;

3) правове регулювання здійснюється різними відомствами

окремо, хоча в деяких випадках застосовуються спільні

правові акти.

Етапи законодавчого регулювання валютних операцій в Україні:

— етап адміністративного регулювання, на якому регулювання здійснювалось державними органами у вигляді нормативів або довгострокових валютних коефіцієнтів,

— етап аукціонного регулювання, що почався проведенням валютних аукціонів і встановленням біржового курсу валюти,

— етап продажу валютної виручки і створення валютного резерву України, який в банківському обслуговуванні клієнтів поділяється на два етапи:

• період продажу виручки в цей резерв за офіційним курсом,

• період добровільного продажу 50% виручки на валютній біржі або уповноваженим банком за комерційним курсом.

Функції Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання:

— участь у складанні платіжного балансу України;

— забезпечення формування Державного валютного фонду України і розпорядження ним;

— визначення порядку використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Функції Національного банку України у сфері валютного регулювання:

— здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

— складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

— контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

— видає обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

— нагромаджує, зберігає й використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

— видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

— встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, курсів валютних цінностей;

— встановлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

— забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Правові акти, що регулюють валютні відносини, пов'язані з забороною, обмеженням і регламентуванням операцій з валютою і валютними цінностями, містять норми адміністративного, конституційного, фінансового і цивільного права, які в більшості носять імперативний характер, не допускають ніяких відступів від правил поведінки суб'єктів правовідносин, базуються на владному методі регулювання відносин і, таким чином, є нормами публічного права.

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України "Про Національний банк України", Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Митному кодексі України, Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також нормативних актах Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" містить визначення таких понять, як "валюта України", "іноземна валюта", "валютні операції", "монетарні метали". Він визначає основні принципи здійснення валютних операцій і валютного регулювання, визначає повноваження державних органів та функції банків України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки юридичних і фізичних осіб у відносинах володіння, користування і розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Основними правовими актами Національного банку України, що регулюють валютні операції, є: інструкції "Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських документів і платіжних карток через митний кордон України", "Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон", положення "Про валютний контроль", "Про відкриття і функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті і кореспондентських рахунків банків-нерезидентів в гривні", "Правила використання готівкової іноземної валюти", "Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України".

Щодо валютних відносин можуть застосовуватись міжнародні угоди, учасниками яких є Україна. Україна приєдналась до статті 8 Статуту Міжнародного валютного фонду, так як створила керований валютний ринок і стабільну національну валюту. Гривня отримала міжнародне визнання як конвертована за поточними операціями валюта.

Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені статтею XIV Статуту МВФ. 24 вересня 1996 р. Україна заявила про прийняття зобов'язань за статтею VIII Статуту МВФ, що свідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.