Костюк О.М. Франчайзинг (2014)
Сутність франчайзингу
Франчайзинг – система відносин, які базуються на контрактних засадах, де одна сторона – франчайзер – на визначених умовах надає іншій стороні – франшиза – використовувати власну назву, технології та (або) ноу-хау для ведення особистої діяльності, зберігаючи при цьому повну юридичну та економічну незалежність [4].
Вивчаючи необхідні матеріали та роблячи відповідні висновки, було встановлено, що систему франчайзингу можна вважати ефективною та дієздатною через те, що вона приносить зиск як для великого підприємства, так і для незначного (малого) підприємства.
Основною перевагою, котру мають франчайзери (правовласник) при вступі до системи франшизи, є чітка можливість створення єдиної мережі підприємств з доволі низькими виробничими видатками. Це в тому випадку, коли можна порівнювати з розширенням власного виробництва та мережі збуту, тобто франчайзинг надає можливість франчайзеру (правовласнику) скоротити свої інвестиції та знизити фінансові ризики.
Певний економічний зиск отримують й потенційні франшизи (малі підприємства): можливість на більш вигідних умовах відкрити власну справу; франшизи отримують можливість знизити початкові видатки; можуть використовувати маркетингові та рекламні послуги франчайзера; отримання стабільної підтримки від правовласника (франчайзера).
Поруч з такими перевагами, котрі отримують обидві сторони франшизної угоди, така форма ведення бізнесу має й певні недоліки, котрі виникають у процесі співпраці. Франчайзер та франшиза стають елементами єдиної системи, тобто у франшизі вони виявляються двосторонніми заручниками, залежать один від одного.
Варто відмітити те, що будь-яка франшизна система має свої як переваги, так і недоліки. А тому вона потребує аналізу у тій ситуації, котра вже склалася. Попри короткий строк існування та використання франчайзинга на вітчизняному ринку товарів та послуг, існують вже як позитивні, так і негативні приклади розвитку бізнес-справ за допомогою франчайзинга.
Вивчаючи необхідні матеріали та роблячи відповідні висновки, було встановлено, що систему франчайзингу можна вважати ефективною та дієздатною через те, що вона приносить зиск як для великого підприємства, так і для незначного (малого) підприємства.
Основною перевагою, котру мають франчайзери (правовласник) при вступі до системи франшизи, є чітка можливість створення єдиної мережі підприємств з доволі низькими виробничими видатками. Це в тому випадку, коли можна порівнювати з розширенням власного виробництва та мережі збуту, тобто франчайзинг надає можливість франчайзеру (правовласнику) скоротити свої інвестиції та знизити фінансові ризики.
Певний економічний зиск отримують й потенційні франшизи (малі підприємства): можливість на більш вигідних умовах відкрити власну справу; франшизи отримують можливість знизити початкові видатки; можуть використовувати маркетингові та рекламні послуги франчайзера; отримання стабільної підтримки від правовласника (франчайзера).
Поруч з такими перевагами, котрі отримують обидві сторони франшизної угоди, така форма ведення бізнесу має й певні недоліки, котрі виникають у процесі співпраці. Франчайзер та франшиза стають елементами єдиної системи, тобто у франшизі вони виявляються двосторонніми заручниками, залежать один від одного.
Варто відмітити те, що будь-яка франшизна система має свої як переваги, так і недоліки. А тому вона потребує аналізу у тій ситуації, котра вже склалася. Попри короткий строк існування та використання франчайзинга на вітчизняному ринку товарів та послуг, існують вже як позитивні, так і негативні приклади розвитку бізнес-справ за допомогою франчайзинга.
