Початком розрахунків вартості товарів є визначення код товару як предмета угоди за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД).
Кодування товар у- це технічний прийом, який дозволі представити об'єкт у вигляді знаку чи групи знаків. В УКТ ЗЕД застосовується система цифрового кодування.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про єдиний митний тариф митна вартість товарів - це сума, фактично сплачена або ж як підлягає сплаті на момент пересічення митного кордону України.
Нарахування мита на товари та інші предмети, які підлягають митному оформленню, здійснюється на основі їх митної вартості.
Порядком визначення митної вартості товарів та інших предметів при перевезенні через митний кордон України (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 р. №1598) встановлено чотири стадії визначення митної вартості завезеного товару:
- на підставі представлених декларантом документів;
- виходячи з вартості ідентичних товарів;
- виходячи з вартості подібних товарів;
- на підставі довідкової та експертної інформації.
Кожна зі стадій застосовується тільки в тому випадку, якщо визначення вартості товарів за правилами попередньої стадії неможливе.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів на підставі наданих документів або у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів, вміщених до бази даних цінової інформації Держмитслужби, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні товари в провідних країнах-експортерах цих товарів. Якщо неможливо визначити вартість за представленими документами і одночасно відсутня інформація щодо ввезення ідентичних товарів, митна вартість визначається на підставі ціни на подібні товари. За відсутності будь-якої достовірної інформації щодо вартості завезених товарів, митні органи вдаються до використання довідкової інформації та висновків експертних організацій. Методика визначення митної вартості товарів шляхом використання багатоступеневої процедури широко використовується у світовій практиці.
Розглянемо кожну з чотирьох стадій визначення митної вартості товарів згідно українського законодавства більш докладно.
На підставі наданих документів визначення митної вартості товарів здійснюється в тому випадку, якщо зазначені в них відомості не викликають сумнівів щодо їх достовірності. Для визначення митної вартості можуть бути використані:
а) рахунки-фактури (інвойси) та рахунки-проформи;
б) специфікації, коносаменти, товарно-транспортні накладні;
в) ліцензії;
г) картки реєстрації контрактів;
д) сертифікати походження;
є) банківські документи щодо розрахунків за наданим контрактом (копії платіжного доручення з оцінкою банку про виконання операції і виписка з особового рахунку, завірена керівником і головним бухгалтером організації), що мають містити всі необхідні реквізити для ідентифікації цих документів з постачанням, оформленим у митному відношенні;
ж) копії експортної ДМД країни відправника;
з) договори постачання;
и) договори про спільну діяльність;
к) контракти з третіми особами, що стосуються договору;
л) рахунки за платежі третім особам на користь продавця;
м) договори, доручення, комісії, агентські і брокерські угоди;
н) ліцензійні та авторські угоди;
о) замовлення на постачання;
п) рахунки за комісійні, брокерські послуги стосовно товарів, митна вартість яких визначається;
р) договори перевезення і страхування;
с) прайси виробника / продавця;
т) бухгалтерська документація;
у) калькуляція товару фірми-виробника (у випадку погодження фірми надати її українському покупцеві);
ф) інші матеріали, які можуть бути використані для підтвердження зведень щодо митної вартості товарів, заявлених у ДМД.
При цьому представлені документи повинні показувати всі витрати декларанта, пов'язані з придбанням товару, в тому числі й ті, що не входять до фактурної вартості.
При визначенні митної вартості до неї зараховується ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені до рахунку-фактури, як:
- завантаження, розвантаження, перевантаження, «страхування, транспортування до пункту перетину митного кордону України;
- комісійні та брокерські;
- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, які відносять до даних товарів, яка має бути внесена імпортером безпосередньо чи опосередковано як умова ввезення.
Використана література: Владимиров К.Н. Митне регулювання: Навчальний посібник. - 2-ге видання - Херсон: Олді-плюс. / К.Н. Владимиров, В.Ю. Бардачова. — 2002. — 336 с.: іл.