Кунєв Ю.Д. Управління в митній службі (2006)
Об'єкт, предмет і зміст науки соціального управління
Визначенням об'єкта, предмета і змісту науки управління займалися провідні вчені-управлінці: В.Б. Авер'янов, Г.В. Атаманчук, В.Г. Афанасьев, О.М. Бандурка, Ю.М. Козлов, А.П. Коренєв, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарев, Н.Р. Нижник, В.В. Цветков та інші відомі спеціалісти. Узагальнюючи їх думки, визначимо об'єкт, предмет і зміст науки соціального управління.
Кожна наука має свій об'єкт і предмет дослідження. Визначення об'єкта теорії соціального управління пов'язано з відповіддю на питання "що вона досліджує?", а предмета - "які суттєві зв'язки вона пізнає?".
Об'єктом теорії соціального управління є практика управління або управлінська діяльність суб'єктів соціального управління.
Для державного управління - це управлінська діяльність усіх органів державної влади.
Предметом теорії соціального управління є закономірності здійснення управлінської діяльності. Основні елементи, які характеризують управлінську діяльність: управлінські відносини, управлінські процеси, механізм і форми управлінської діяльності, структури соціальних систем.
Для державного управління - це закономірності й принципи функціонування управлінської діяльності органів державної влади.
Наука соціального управління досліджує загальні та приватні закономірності управління. Вона вивчає закономірності формування системи управління, її структури та основних підсистем; досліджує закономірності формування і функціонування системи управління, взаємодії її елементів. Предметом науки управління є також складові механізму управлінської діяльності: цілі, функції, принципи, методи управління; процеси управлінської діяльності та їх складові: цикли, стадії, етапи, операції тощо.
Наука соціального управління, як і будь-яка інша наука, має два основних аспекти: по-перше, це дослідна діяльність, спрямована на пізнання механізму соціального управління, і, по-друге, система вироблених і випробуваних на практиці поглядів, ідей, понять, що розкривають і пояснюють характер, закони й закономірності управлінських відносин, їх взаємодію та розвиток.
Управлінські відносини як предмет дослідження науки управління являють собою суспільні відносини, що складаються на базі властивих управлінню закономірностей. Ці відносини формуються між окремими людьми і колективами людей у сфері управління, у процесі здійснення його функцій. Зміст управлінських відносин характеризується тим, що, з одного боку, вони об'єктивні, оскільки породжуються в процесі життєдіяльності суспільства, а з іншого боку, управлінські відносини суб'єктивні, оскільки є відносинами між людьми, що складаються в управлінні й відбиваються через свідомість людей.
Управлінські відносини виникають між суб'єктом і об'єктом управління. їм притаманна властивість координувати дії людей, спрямовані на досягнення загальних цілей управління.
Зміст науки соціального управління
Досліджуючи управлінські відносини, наука управління покликана встановити закономірності розвитку управлінських відносин, виробити теорію та методологію, принципи управління і створити відповідний категорійно-понятійний апарат. Наука соціального управління містить організацію побудови об'єкта і суб'єкта
управління соціальної системи; форми та методи здійснення керівних впливів; процес управління; організацію управлінської праці тощо.
Не знаючи методології й теорії соціального управління, важко побудувати оптимальну систему управління, складно підійти до обрання найбільш ефективних форм і методів впливу, удосконалити процес управління, впровадити в управлінську діяльність технічні засоби, ефективно здійснювати безпосереднє оперативне управління.
Наука управління тісно пов'язана з практикою, тому розробка проблем управління ґрунтується на вивченні й узагальненні практичного досвіду. Зв'язок із практикою додає науці управління, її висновкам і рекомендаціям необхідну об'єктивність і точність. Важливою формою зв'язку науки управління з практикою є проведення експериментів у сфері управління як засобу перевірки її наукових гіпотез.
Завдання науки соціального управління:
- розробка теоретичних проблем і практичних питань управління;
- розробка рекомендацій практикам
- як на теоретико-методологічній основі знаходити шляхи і способи успішного вирішення завдань управління;
- вироблення рекомендацій і розробка напрямків комплексного застосування форм і методів впливу суб'єктів на об'єкти управління.
Вивчення закономірностей соціального управління, розробка теорії ефективного управління і визначення практичних шляхів і засобів його подальшого удосконалення становлять специфіку науки управління.
Основними передумовами наукового управління служать: досягнення в розвитку теорії управління, підготовка професійних кадрів (керівників); підвищення рівня загальних і спеціальних знань в оволодінні наукою управління; належне інформаційне забезпечення; широке впровадження в процес управління електронно-обчислювальної техніки й оргтехніки.
Завданням науки соціального управління, зокрема в митній службі, є удосконалення науково-методичного забезпечення функціонування системи митної служби України, вирішення найбільш актуальних проблем діяльності органів митної служби і впровадження наукових розробок у практику.
З метою впровадження в практичну діяльність методичних розробок та інших результатів наукових досліджень, поширення позитивного досвіду доцільно створити відповідний механізм. Важливе також створення в митній службі системи науково-дослідних лабораторій з питань управління.
Зрештою, вивчення управлінських дисциплін призначене для практики: виявлення тих або інших позитивних і негативних меж в різних структурах і процедурах управління, підвищення його ефективності, встановлення його зв'язків із саморегулюванням суспільних процесів, для підготовки фахівців, управлінських кадрів тощо. Правильне вирішення завдань управління знижує витрати суспільства.
Зв'язок науки управління з іншими галузями знань
Наука управління органічно пов'язана із загальнометодологічними науками (філософією, економічною наукою, теорією держави і права, кібернетикою тощо) і науками, що вивчають закономірності розвитку різних сфер громадського життя (соціальна психологія, педагогіка, фізіологія праці тощо).
Філософія, розкриваючи найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення, зачіпає проблеми суспільства, держави і її невід'ємної частини - управління, його можливості й межі, об'єктивну та суб'єктивну сторони. Соціологія торкається ролі держави в суспільстві, отже, соціального управління в його взаємозв'язках і відносинах з різними соціальними, професійними та іншими групами населення. Політологія підходить до держави як до особливого політичного інституту, розглядаючи передусім з цих позицій місце державного управління. Економічна наука вивчає роль державного управління у зв'язку з економікою (передусім з позицій макрорегулювання). Економічні підходи тісно пов'язані з державознавчими в публічному економічному праві.
Наука соціального управління головним чином пов'язана з наукою про державу і право, що досліджує закономірності розвитку та роль держави в суспільстві, а також правове регулювання суспільних відносин взагалі й управлінських особливо. З галузевих юридичних наук вона найбільш пов'язана з наукою державного права й особливо тісно - з наукою адміністративного права. Оскільки державне управління частіше за все здійснюється на основі правових норм і правові методи в ньому домінують (є і організаційні – не правові прийоми, що не суперечать праву), то ті або інші сторони державного управління вивчаються юридичними науками з позиції права. Вони досліджують передусім органи і правові форми, методи правового управління. Найбільш загальні питання такого роду вивчає теорія держави і права, більш детально цими питаннями займається державознавство. Менеджмент у державному управлінні розглядає різні інститути, форми і методи управління в основному з не правових позицій. Спеціально правові питання державного управління, що розуміється в широкому значенні, вирішує конституційне право, а в більш вузькому - адміністративне право. Багато інших юридичних дисциплін також торкаються питань державного управління. У цивільному праві це, наприклад, управління державною власністю, у трудовому - правила трудового розпорядку на державних підприємствах, у земельному праві — порядок відведення земель, у кримінальному і цивільному процесі - суддя керує ходом розгляду справи відповідно до процесуальних норм закону, кримінальне право має справу з покараннями у зв'язку з порушенням порядку управління тощо.
Наука управління має зв'язок з наукою соціальної психології. Це обумовлено тим, що соціальне управління, тобто управління людини людиною, має соціально-психологічну сторону.
Наука соціального управління пов'язана з кібернетикою. Остання є наукою про загальні принципи і методи управління складними системами в природі, техніці й суспільстві. Проте не можна ототожнювати предмет науки соціального управління з предметом кібернетики, що вивчає три види управління, але в специфічному аспекті, який не пов'язаний з їх соціальною сутністю. Кібернетика обмежується дослідженням формально-кількісної сторони явищ природи і суспільства. Це не суперечить використанню досягнень кібернетики в науці й практиці соціального управління.
Наука соціального управління використовує досягнення ергономіки, знання про фізіологію праці людини, зокрема фізіологію управлінської праці. Оскільки підвищення ефективності управління неможливе без механізації й автоматизації управлінської праці, то наука соціального управління використовує також досягнення відповідних технічних наук.
Отже, наука соціального управління тісно пов'язана з багатьма іншими науками. Разом з тим вона не ототожнюється з ними, оскільки наука соціального управління має власний предмет - соціальне управління, доцільну організуючу діяльність людей.
Особливої важливості набувають знання з управління при підготовці державних службовців (митників) у сучасних умовах, коли життя постійно змінюється, виникають нові, нестандартні ситуації, конкретні знання швидко застарівають. У зв'язку із цим підвищується роль фундаментальних знань, загальної, правової і управлінської культури. І саме вивчення управлінських дисциплін дає необхідні знання, формує основи культури людини.
Усе це визначає важливість освоєння управлінських знань. Спеціальний блок навчальних дисциплін, що вивчаються при цьому, дає знання, навички і вміння, ціннісні установки та орієнтації, необхідні для майбутньої практичної роботи, закладає фундамент професійної культури майбутнього керівника-професіонала.
При вивченні управління особливе значення має детальне знайомство з діяльністю різних державних органів, використання (там, де це можливо) методів імітацій (наприклад, ділової гри), спостереження за діяльністю державних органів і посадових осіб, вивчення статистики, звітів, інших документів, даних засобів масової інформації тощо.
Управління - надзвичайно цікава і захоплива сфера діяльності та застосування людського таланту. Оволодівши нею, можна багато корисного зробити для себе, країни та інших людей.
Загалом є підстави вважати, що управлінські дисципліни мають стати складовою частиною підготовки якісних спеціалістів, котрі в подальшому зможуть успішно працювати та своїми знаннями і вміннями зміцнити Україну.
Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
Кожна наука має свій об'єкт і предмет дослідження. Визначення об'єкта теорії соціального управління пов'язано з відповіддю на питання "що вона досліджує?", а предмета - "які суттєві зв'язки вона пізнає?".
Об'єктом теорії соціального управління є практика управління або управлінська діяльність суб'єктів соціального управління.
Для державного управління - це управлінська діяльність усіх органів державної влади.
Предметом теорії соціального управління є закономірності здійснення управлінської діяльності. Основні елементи, які характеризують управлінську діяльність: управлінські відносини, управлінські процеси, механізм і форми управлінської діяльності, структури соціальних систем.
Для державного управління - це закономірності й принципи функціонування управлінської діяльності органів державної влади.
Наука соціального управління досліджує загальні та приватні закономірності управління. Вона вивчає закономірності формування системи управління, її структури та основних підсистем; досліджує закономірності формування і функціонування системи управління, взаємодії її елементів. Предметом науки управління є також складові механізму управлінської діяльності: цілі, функції, принципи, методи управління; процеси управлінської діяльності та їх складові: цикли, стадії, етапи, операції тощо.
Наука соціального управління, як і будь-яка інша наука, має два основних аспекти: по-перше, це дослідна діяльність, спрямована на пізнання механізму соціального управління, і, по-друге, система вироблених і випробуваних на практиці поглядів, ідей, понять, що розкривають і пояснюють характер, закони й закономірності управлінських відносин, їх взаємодію та розвиток.
Управлінські відносини як предмет дослідження науки управління являють собою суспільні відносини, що складаються на базі властивих управлінню закономірностей. Ці відносини формуються між окремими людьми і колективами людей у сфері управління, у процесі здійснення його функцій. Зміст управлінських відносин характеризується тим, що, з одного боку, вони об'єктивні, оскільки породжуються в процесі життєдіяльності суспільства, а з іншого боку, управлінські відносини суб'єктивні, оскільки є відносинами між людьми, що складаються в управлінні й відбиваються через свідомість людей.
Управлінські відносини виникають між суб'єктом і об'єктом управління. їм притаманна властивість координувати дії людей, спрямовані на досягнення загальних цілей управління.
Досліджуючи управлінські відносини, наука управління покликана встановити закономірності розвитку управлінських відносин, виробити теорію та методологію, принципи управління і створити відповідний категорійно-понятійний апарат. Наука соціального управління містить організацію побудови об'єкта і суб'єкта
управління соціальної системи; форми та методи здійснення керівних впливів; процес управління; організацію управлінської праці тощо.
Не знаючи методології й теорії соціального управління, важко побудувати оптимальну систему управління, складно підійти до обрання найбільш ефективних форм і методів впливу, удосконалити процес управління, впровадити в управлінську діяльність технічні засоби, ефективно здійснювати безпосереднє оперативне управління.
Наука управління тісно пов'язана з практикою, тому розробка проблем управління ґрунтується на вивченні й узагальненні практичного досвіду. Зв'язок із практикою додає науці управління, її висновкам і рекомендаціям необхідну об'єктивність і точність. Важливою формою зв'язку науки управління з практикою є проведення експериментів у сфері управління як засобу перевірки її наукових гіпотез.
Завдання науки соціального управління:
- розробка теоретичних проблем і практичних питань управління;
- розробка рекомендацій практикам
- як на теоретико-методологічній основі знаходити шляхи і способи успішного вирішення завдань управління;
- вироблення рекомендацій і розробка напрямків комплексного застосування форм і методів впливу суб'єктів на об'єкти управління.
Вивчення закономірностей соціального управління, розробка теорії ефективного управління і визначення практичних шляхів і засобів його подальшого удосконалення становлять специфіку науки управління.
Основними передумовами наукового управління служать: досягнення в розвитку теорії управління, підготовка професійних кадрів (керівників); підвищення рівня загальних і спеціальних знань в оволодінні наукою управління; належне інформаційне забезпечення; широке впровадження в процес управління електронно-обчислювальної техніки й оргтехніки.
Завданням науки соціального управління, зокрема в митній службі, є удосконалення науково-методичного забезпечення функціонування системи митної служби України, вирішення найбільш актуальних проблем діяльності органів митної служби і впровадження наукових розробок у практику.
З метою впровадження в практичну діяльність методичних розробок та інших результатів наукових досліджень, поширення позитивного досвіду доцільно створити відповідний механізм. Важливе також створення в митній службі системи науково-дослідних лабораторій з питань управління.
Зрештою, вивчення управлінських дисциплін призначене для практики: виявлення тих або інших позитивних і негативних меж в різних структурах і процедурах управління, підвищення його ефективності, встановлення його зв'язків із саморегулюванням суспільних процесів, для підготовки фахівців, управлінських кадрів тощо. Правильне вирішення завдань управління знижує витрати суспільства.
Наука управління органічно пов'язана із загальнометодологічними науками (філософією, економічною наукою, теорією держави і права, кібернетикою тощо) і науками, що вивчають закономірності розвитку різних сфер громадського життя (соціальна психологія, педагогіка, фізіологія праці тощо).
Філософія, розкриваючи найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людського мислення, зачіпає проблеми суспільства, держави і її невід'ємної частини - управління, його можливості й межі, об'єктивну та суб'єктивну сторони. Соціологія торкається ролі держави в суспільстві, отже, соціального управління в його взаємозв'язках і відносинах з різними соціальними, професійними та іншими групами населення. Політологія підходить до держави як до особливого політичного інституту, розглядаючи передусім з цих позицій місце державного управління. Економічна наука вивчає роль державного управління у зв'язку з економікою (передусім з позицій макрорегулювання). Економічні підходи тісно пов'язані з державознавчими в публічному економічному праві.
Наука соціального управління головним чином пов'язана з наукою про державу і право, що досліджує закономірності розвитку та роль держави в суспільстві, а також правове регулювання суспільних відносин взагалі й управлінських особливо. З галузевих юридичних наук вона найбільш пов'язана з наукою державного права й особливо тісно - з наукою адміністративного права. Оскільки державне управління частіше за все здійснюється на основі правових норм і правові методи в ньому домінують (є і організаційні – не правові прийоми, що не суперечать праву), то ті або інші сторони державного управління вивчаються юридичними науками з позиції права. Вони досліджують передусім органи і правові форми, методи правового управління. Найбільш загальні питання такого роду вивчає теорія держави і права, більш детально цими питаннями займається державознавство. Менеджмент у державному управлінні розглядає різні інститути, форми і методи управління в основному з не правових позицій. Спеціально правові питання державного управління, що розуміється в широкому значенні, вирішує конституційне право, а в більш вузькому - адміністративне право. Багато інших юридичних дисциплін також торкаються питань державного управління. У цивільному праві це, наприклад, управління державною власністю, у трудовому - правила трудового розпорядку на державних підприємствах, у земельному праві — порядок відведення земель, у кримінальному і цивільному процесі - суддя керує ходом розгляду справи відповідно до процесуальних норм закону, кримінальне право має справу з покараннями у зв'язку з порушенням порядку управління тощо.
Наука управління має зв'язок з наукою соціальної психології. Це обумовлено тим, що соціальне управління, тобто управління людини людиною, має соціально-психологічну сторону.
Наука соціального управління пов'язана з кібернетикою. Остання є наукою про загальні принципи і методи управління складними системами в природі, техніці й суспільстві. Проте не можна ототожнювати предмет науки соціального управління з предметом кібернетики, що вивчає три види управління, але в специфічному аспекті, який не пов'язаний з їх соціальною сутністю. Кібернетика обмежується дослідженням формально-кількісної сторони явищ природи і суспільства. Це не суперечить використанню досягнень кібернетики в науці й практиці соціального управління.
Наука соціального управління використовує досягнення ергономіки, знання про фізіологію праці людини, зокрема фізіологію управлінської праці. Оскільки підвищення ефективності управління неможливе без механізації й автоматизації управлінської праці, то наука соціального управління використовує також досягнення відповідних технічних наук.
Отже, наука соціального управління тісно пов'язана з багатьма іншими науками. Разом з тим вона не ототожнюється з ними, оскільки наука соціального управління має власний предмет - соціальне управління, доцільну організуючу діяльність людей.
Особливої важливості набувають знання з управління при підготовці державних службовців (митників) у сучасних умовах, коли життя постійно змінюється, виникають нові, нестандартні ситуації, конкретні знання швидко застарівають. У зв'язку із цим підвищується роль фундаментальних знань, загальної, правової і управлінської культури. І саме вивчення управлінських дисциплін дає необхідні знання, формує основи культури людини.
Усе це визначає важливість освоєння управлінських знань. Спеціальний блок навчальних дисциплін, що вивчаються при цьому, дає знання, навички і вміння, ціннісні установки та орієнтації, необхідні для майбутньої практичної роботи, закладає фундамент професійної культури майбутнього керівника-професіонала.
При вивченні управління особливе значення має детальне знайомство з діяльністю різних державних органів, використання (там, де це можливо) методів імітацій (наприклад, ділової гри), спостереження за діяльністю державних органів і посадових осіб, вивчення статистики, звітів, інших документів, даних засобів масової інформації тощо.
Управління - надзвичайно цікава і захоплива сфера діяльності та застосування людського таланту. Оволодівши нею, можна багато корисного зробити для себе, країни та інших людей.
Загалом є підстави вважати, що управлінські дисципліни мають стати складовою частиною підготовки якісних спеціалістів, котрі в подальшому зможуть успішно працювати та своїми знаннями і вміннями зміцнити Україну.
Кунєв, Ю.Д. Управління в митній службі: Підручник: За заг. ред. Ю.Д. Кунєва / Ю Д Кунєв. — К.: Центр навчальної літератури, 2006.
