Макогон Ю.В. Митна справа (2005)
Формування мита з урахуванням вимог ГА ТТ/ВТО та інших міжнародних організацій
Розвиток міжнародного поділу праці, світогосподарчих зв'язків і інтеграційних процесів викликало необхідність керування цими процесами на міжнародному рівні. У регулюванні міжнародної торгівлі особливу роль відіграють Всесвітня торговельна організація (ВТО), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітня митна організація, а на європейському рівні — Європейський Союз. Статути і правила цих організацій і угод рекомендується дотримувати всім країнам, що беруть участь у них. Стаття XVI Статуту ВТО передбачає, що країни — учасники ВТО повинні забезпечувати відповідність своїх законів, нормативних і адміністративних актів його зобов'язанням, узятим за згодою про приєднання до ВТО.
В основу діяльності ВТО, що змінила в 1995 р. ГАТТ, покладені принципи вільної торгівлі і національного режиму.
Метою діяльності ВТО є зниження торговельних бар'єрів і полегшення обміну товарами і послугами між країнами. Цій меті відповідає політика поступового зниження ввізного мита і поступового усунення інших торговельних бар'єрів, що відстоюється ВТО.
Разом з тим ВТО дозволяє вводити захисні заходи в тих випадках, коли іноземна конкуренція завдає істотної шкоди певним галузям національної економіки.
У ВТО, МВФ та інших міжнародних організаціях і угодах провідну роль відіграють економічно розвинуті країни світу. Вони несуть основну частину витрат на їхнє утримання. Спираючись на економічну міць і технологічну перевагу, вони можуть диктувати свою волю країнам, що розвиваються, слаборозвиненим і з перехідною економікою. Економічно розвинуті країни зацікавлені в лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків, в обмеженні регулювання ВЕД з боку національних урядів інших країн. їх інтересам відповідає максимальна відкритість національних ринків інших країн. Вона полегшує експансію фірм і корпорацій розвитих країн на ринки інших країн, оскільки їх економіка конкурентоздатна і, за деякими винятками, не має потреби в захисті з боку держави від іноземної конкуренції. Відкритість економіки країн полегшує доступ цим фірмам і корпораціям до природних ресурсів інших країн, забезпечує їм більш вигідні умови для інвестування своїх капіталів в економіку інших країн.
Економічно розвинуті країни є ініціаторами політики зниження ввізного мита, виступають за скасування експортного мита, за обмеження і скасування державного регулювання інтернаціоналізації інвестиційного процесу.
В іншому положенні перебувають країни, що розвиваються, з перехідною економікою і слаборозвинені. їхня економіка менш конкурентоздатна і потребує допомоги і захисту з боку держави. Вони захищають національний ринок від іноземної конкуренції більш високим імпортним митом, подають допомогу національним товаровиробникам у формі субсидій, пільгових кредитів, податкових пільг.
Зниження ввізного мита вигідно, як правило, розвинутим країнам. Але воно може дати певні вигоди і країнам, що розвиваються, і з перехідною економікою, за умови росту ефективності і конкурентоздатності їхньої економіки.
Воно не вигідно лише для країн, економіка яких знаходиться в стані кризи, падіння її ефективності і конкурентоздатності. При зниженні ефективності і конкурентоздатності національної економіки, для її порятунку держави змушені чинити протекціоністські заходи: посилювати допомогу національним товаровиробникам, захищати національний ринок від іноземних товарів для запобігання економічного краху.
Вступ України до ВТО може дати їй певні вигоди, але разом з тим створить додаткові проблеми. У результаті приєднання до ВТО відпадуть деякі обмеження, які стримують розвиток зовнішньої торгівлі, що дозволить розширити український експорт і доступ українських товарів на ринки інших країн. Будуть усунуті деякі заходи дискримінації, застосовувані до українських товарів (наприклад, антидемпінгові процеси, проведені США проти маріупольських металургів).
Умовою прийому України до ВТО висувається зниження рівня ввізного мита порівняно із сформованим нині рівнем до 8— 9 %. В умовах триваючої кризи економіки і падіння її ефективності і конкурентоздатності Україна потребує не механічного зниження рівня ввезеного мита, а посилення заходів для захисту національної економіки.
Вступ України до ВТО доцільний на стадії підйому її економіки, підвищення її ефективності і конкурентоздатності, коли подальша лібералізація її ЗЕЗ матиме міцну економічну базу і може прискорити її соціально-економічний розвиток. Подальша лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків у зв'язку з вступом України до ВТО в період глибокого триваючої кризи економіки може утруднити вихід її з кризового стану.
При приєднанні України до ВТО необхідно забезпечити їй сприятливі стартові умови, у першу чергу визнання за нею статусу країни з перехідною економікою на прикладі колишніх соціалістичних країн Східної Європи, що забезпечить їй тривалий час — до 5—7 років — для пристосування до умов ВТО.
Сприятливі стартові умови припускають більш високий рівень ввізного мита до вступу до ВТО і розширення тарифної номенклатури, що забезпечить Україні більш вигідні умови ведення переговорів і можливість деяких знижок з її боку без істотних збитків для національної економіки.
Прогресивний розвиток економіки України і ріст її конкурентоздатності забезпечать у майбутньому порівняно безболісне зниження імпортного мита відповідно до вимог ВТО.
Серйозна загроза продовольчій і технологічній безпеці України, що виникла за роки радикальних економічних реформ у результаті розвалу її економіки й експансії іноземних фірм на внутрішній ринок України, дає їй підстави для застосування виняткових заходів захисту її економіки. Такими заходами можуть бути більш високе мито на імпортні товари, що утруднюють збут важливих для країни аналогічних товарів вітчизняного виробництва, а також сполучення тарифних методів захисту з нетарифними: низьких тарифів у переділах імпортних квот і більш високих — на товари, завезені понад квоти.
Використана література: Макогон, Ю.В. Митна справа: Навчальний посібник. / Ю.В. Макогон, А.Б. Яценко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.
В основу діяльності ВТО, що змінила в 1995 р. ГАТТ, покладені принципи вільної торгівлі і національного режиму.
Метою діяльності ВТО є зниження торговельних бар'єрів і полегшення обміну товарами і послугами між країнами. Цій меті відповідає політика поступового зниження ввізного мита і поступового усунення інших торговельних бар'єрів, що відстоюється ВТО.
Разом з тим ВТО дозволяє вводити захисні заходи в тих випадках, коли іноземна конкуренція завдає істотної шкоди певним галузям національної економіки.
У ВТО, МВФ та інших міжнародних організаціях і угодах провідну роль відіграють економічно розвинуті країни світу. Вони несуть основну частину витрат на їхнє утримання. Спираючись на економічну міць і технологічну перевагу, вони можуть диктувати свою волю країнам, що розвиваються, слаборозвиненим і з перехідною економікою. Економічно розвинуті країни зацікавлені в лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків, в обмеженні регулювання ВЕД з боку національних урядів інших країн. їх інтересам відповідає максимальна відкритість національних ринків інших країн. Вона полегшує експансію фірм і корпорацій розвитих країн на ринки інших країн, оскільки їх економіка конкурентоздатна і, за деякими винятками, не має потреби в захисті з боку держави від іноземної конкуренції. Відкритість економіки країн полегшує доступ цим фірмам і корпораціям до природних ресурсів інших країн, забезпечує їм більш вигідні умови для інвестування своїх капіталів в економіку інших країн.
Економічно розвинуті країни є ініціаторами політики зниження ввізного мита, виступають за скасування експортного мита, за обмеження і скасування державного регулювання інтернаціоналізації інвестиційного процесу.
В іншому положенні перебувають країни, що розвиваються, з перехідною економікою і слаборозвинені. їхня економіка менш конкурентоздатна і потребує допомоги і захисту з боку держави. Вони захищають національний ринок від іноземної конкуренції більш високим імпортним митом, подають допомогу національним товаровиробникам у формі субсидій, пільгових кредитів, податкових пільг.
Зниження ввізного мита вигідно, як правило, розвинутим країнам. Але воно може дати певні вигоди і країнам, що розвиваються, і з перехідною економікою, за умови росту ефективності і конкурентоздатності їхньої економіки.
Воно не вигідно лише для країн, економіка яких знаходиться в стані кризи, падіння її ефективності і конкурентоздатності. При зниженні ефективності і конкурентоздатності національної економіки, для її порятунку держави змушені чинити протекціоністські заходи: посилювати допомогу національним товаровиробникам, захищати національний ринок від іноземних товарів для запобігання економічного краху.
Вступ України до ВТО може дати їй певні вигоди, але разом з тим створить додаткові проблеми. У результаті приєднання до ВТО відпадуть деякі обмеження, які стримують розвиток зовнішньої торгівлі, що дозволить розширити український експорт і доступ українських товарів на ринки інших країн. Будуть усунуті деякі заходи дискримінації, застосовувані до українських товарів (наприклад, антидемпінгові процеси, проведені США проти маріупольських металургів).
Вступ України до ВТО доцільний на стадії підйому її економіки, підвищення її ефективності і конкурентоздатності, коли подальша лібералізація її ЗЕЗ матиме міцну економічну базу і може прискорити її соціально-економічний розвиток. Подальша лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків у зв'язку з вступом України до ВТО в період глибокого триваючої кризи економіки може утруднити вихід її з кризового стану.
При приєднанні України до ВТО необхідно забезпечити їй сприятливі стартові умови, у першу чергу визнання за нею статусу країни з перехідною економікою на прикладі колишніх соціалістичних країн Східної Європи, що забезпечить їй тривалий час — до 5—7 років — для пристосування до умов ВТО.
Сприятливі стартові умови припускають більш високий рівень ввізного мита до вступу до ВТО і розширення тарифної номенклатури, що забезпечить Україні більш вигідні умови ведення переговорів і можливість деяких знижок з її боку без істотних збитків для національної економіки.
Прогресивний розвиток економіки України і ріст її конкурентоздатності забезпечать у майбутньому порівняно безболісне зниження імпортного мита відповідно до вимог ВТО.
Серйозна загроза продовольчій і технологічній безпеці України, що виникла за роки радикальних економічних реформ у результаті розвалу її економіки й експансії іноземних фірм на внутрішній ринок України, дає їй підстави для застосування виняткових заходів захисту її економіки. Такими заходами можуть бути більш високе мито на імпортні товари, що утруднюють збут важливих для країни аналогічних товарів вітчизняного виробництва, а також сполучення тарифних методів захисту з нетарифними: низьких тарифів у переділах імпортних квот і більш високих — на товари, завезені понад квоти.
Використана література: Макогон, Ю.В. Митна справа: Навчальний посібник. / Ю.В. Макогон, А.Б. Яценко. — К.: Центр навчальної літератури, 2005.
