Сандровський К.К. Митне право Україні (2000)
1. Митний суверенітет і митна юрисдикція держави
Викладені в попередньому розділі положення про суб'єктів та об'єкті міжнародного митного права пов'язані не тільки з аналізом його юридичної природи, вони стосуються також і сфери дії цієї частини міжнародно-правових норм. На думку І. І. Лукашука, "Під сферою дії міжнародного права розуміється область застосування міжнародно-правових засобів впливу на об'єкт регулювання. Ця сфера має три основних аспекти - суб'єктний, об'єктний і просторовий. Відповідно теоретично можна виділити суб'єктну, об'єктну і просторову сфери дії міжнародного права ".
Не торкаючись тут перших двох елементів представленої схеми, розглянемо саме третю, просторову сферу дії норм міжнародного митного права. Відразу зауважимо, що правильніше було б ставити питання про дію норм не тільки міжнародного, але й національного митного права. Звідси і назва цієї глави - про митний просторі кожної держави як сфері дії в одних випадках норм національного, а в інших - міжнародного митного права.
Видається, що митний простір - це сфера, де найбільш зримо спостерігається взаємодія норм національного та міжнародного права, при якому обидві правові системи, зберігаючи свою незалежність, маючи властивий їм об'єкт регулювання, покликані можливо повніше забезпечувати властивими їм засобами правового впливу підтримання встановленого державами порядку пере-
перетину їх митних кордонів і розвивати співробітництво їх митних адміністрацій в боротьбі з митними правопорушеннями.
Митне простір - поняття, тісно пов'язане з такими політико-правовими категоріями, як суверенітет, суверенні права, юрисдикція держави. Відповідно митний простір може розглядатися як сфера, пов'язана або з державною, або з так званої міжнародної територією, або до частини території однієї держави, яка використовується для здійснення митної юрисдикції іншою державою - за угодою між ними і в межах, що допускаються міжнародним правом.
У розділі про митний просторі розглянемо послідовно всі три групи питань митного характеру, пов'язаних з поняттями "суверенітет", "суверенні права "і" юрисдикція держави ". Але спочатку коротко про суть питання в кожній з трьох названих груп.
У першій групі випадків (де ключовим поняттям є - "суверенітет") митний простір порівнюється тільки з територією держави і не виходить за її межі. Як правило, це сухопутна, водна територія держави і повітряний простір над ними, тобто простір, окреслений кордонами цієї держави, на якому воно здійснює, зокрема, і свій митний суверенітет. Іноді митний простір складається з територій двох і більше суверенних держав, що утворюють за угодою між собою митний союз або зону вільної торгівлі (докладніше про них - у наступних главах). Зараз вже вкрай рідкісними (після краху колоніальної системи) є випадки, коли єдиний митний простір утворюється за рахунок приєднання до територій держав, які несуть відповідальність за управління залишилися ще колоніальними володіннями (див. про це § 2 гл. II) їх територій.
Нарешті, митний простір в межах державної території може не тільки розширюватися, як у попередньому випадку, але і скорочуватися, "стискуватися" за рахунок виключення з митної території країни на підставі її законодавства просторів, де створені вільні митні зони і вільні склади (див. нижче), при тому, що названі простору залишаються в складі державної території і перебувають під повним суверенітетом відповідної країни.
Друга група випадків охоплює ситуації, при яких митний простір розширюється для даної держави за рахунок здійснення ним окремих суверенних прав (у тому числі митного характеру) за межами території держави, в міжнародному просторі, наприклад в морській прилеглій зоні, в морської виняткової економічної зони і на континентальному шельфі (див. про них нижче), де суверенні права і здійснення юрисдикції прибережної держави в митних (зокрема) справах визначаються в порядку, передбаченому його законодавством на цей рахунок, але головним чином - нормами міжнародного права, що встановлюють якісь параметри для цього законодавства.
Нарешті, третя група випадків регламентується виключно нормами міжнародного права. Такий варіант можливий, наприклад, тоді, коли митне простір однієї держави утворюється на території іншої або в силу мовчазного визнання історично сформованих умов, оформленого в якості звичайної норми міжнародного права, або ж в результаті явно вираженого спеціальної угоди з цього приводу (див. нижче: про митні анклавах і ексклава). Крім того, такі "острівці" митної території одного держави на території іншої можуть бути і у вигляді стаціонарних зон митного контролю, і у вигляді тимчасових митних постів або пересувних груп митного контролю, що діють на основі угоди на іноземній території, але у здійснення юрисдикції своєї держави в тих межах, які в цих випадках передбачає для неї міжнародне право.
Зупинимося спеціально на співвідношенні понять "митний суверенітет" і "митна юрисдикція ", відштовхуючись від таких основоположних у юридичній науці та практиці категорій, як суверенітет і юрисдикція держави.
Суверенітет держави - це властиве йому особливе політико-юридичне властивість, означає верховенство державної влади на даній державно-організованої території та незалежність цієї влади в міжнародних відносинах. Суверенітет спочатку належить державі, якщо Останнім дійсно таким є, тобто відповідає існуючим критеріям або ознаками справжньої державності. Можна назвати принаймні п'ять ознак, що характеризують наявність суверенної держави:
1) певна територія;
2) постійно проживає на території держави населення;
3) уряд,. Ефективно здійснює контроль і суверенну владу на території даної країни;
4) здатність держави вступати і підтримувати офіційні зовнішні зносини з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права, здійснюючи тим самим свою міжнародно-правову суб'єктність;
5) дійсне (а не лише видається за оне) здійснення права народу країни на самовизначення і вибір своєї долі.
Якщо говорити про міжнародну правосуб'єктність, то нею можуть володіти, як уже зазначалося в попередньому розділі, і полусуверенние або знаходяться в тій чи іншій формі залежності держави, на відміну від деяких формально декларують якість суверенності утворень (наприклад, таких суб'єктів Російської Федерації, як Чечня, Татарстан, Башкортостан і ін)
Серед названих вище ознак державності в контексті даної теми нас цікавить саме перший - наявність у держави певної території. Як якась частина планети Земля територія може і не належати певної держави (наприклад, Антарктида), але держава як політична організація класового суспільства без власної території та живе на ній населення існувати не може. Таким чином, територія є неодмінним атрибутом держави. Можливо наступне її визначення - це частина земної кулі, що є національним надбанням даного, проживає на ній народу і перебуває під повним та виключної владою (суверенітетом) існуючого на цій території держави.
Територія - це просторовий межа дії державного суверенітету; в повній мірі це стосується і митних відносин всередині держави. Тому можна в цьому сенсі говорити про митний суверенітет держави, точно так само, як про економічний його суверенітет і інших, що діють на всій території країни, на всіх видах її просторів - сухопутних, водних, повітряних. Інша справа - юрисдикція держави, у тому числі митна, яка в допустимих міжнародним правом рамках може іноді поширюватися і на простору, знаходяться за межами національної території. У строгому сенсі слова юрисдикція (від лат. "судочинство") означає повноваження органів та посадових осіб держави, давати правову оцінку фактам, розв'язувати суперечки про праві, розглядати правові питання. Але в широкому сенсі під юрисдикцією розуміється взагалі прояв законодавчої, виконавчої та судової влади - в повному обсязі на всій території країни, а за її межами (екстратериторіальний юрисдикція) вона носить строго цільовий і обмежений за обсягом характер. До того ж міжнародним правом не дозволяється застосування примусових заходів по здійснення юрисдикції органами і агентами однієї держави на території іншого. У контексті нашої теми це означає, що митні чиновники однієї країни, що отримали за угодою з іншого право здійснювати митні заходи на іноземній для них території, можуть діяти лише в рамках розпорядчої та правозастосовчій юрисдикції вітчизняної держави, але не можуть піддавати арешту або затримання осіб при контрабандному провезенні ними наркотиків, зброї та ін - це стає можливим лише при вступі таких осіб на територію держави, чиї митні закони і правила були порушені таким чином.
У кореляції понять суверенітету і юрисдикції звернемо увагу на наступне. З одного боку, юрисдикція - це частина такої всеохоплюючої в масштабах держави категорії, як його суверенітет. І можна вважати, що юрисдикція є наслідком і однією з форм прояву суверенітету як повновладдя даної держави на його території. З іншого боку, юрисдикція держави може розглядатися і як більш широке в порівнянні з суверенітетом прояв владних повноважень держави, але тільки в тому сенсі, коли юрисдикція поширюється, як було відзначено, не тільки на територію держави і на всіх тих і все те, що на ній (території) знаходиться, але іноді діє і за межами держави. (Докладніше про це в наступних параграфах цієї глави.)
Можна вважати, що при такому розумінні юрисдикція територіальна змінюється на юрисдикцію екстратериторіальні. Остання означає вже не прояв суверенітету, а служить лише засобом реалізації окремих суверенних прав держави, притому реалізації не автоматичної (в односторонньому порядку), а в порядку домовленості між державами або (коли мова йде про міжнародну території) на основі загальних принципів і норм міжнародного права.
Митний суверенітет і митна юрисдикція держави, якщо розглядати їх з точки зору сфери дії, і складають разом узяті те, що іменується митним простором, а останнє, в свою чергу, нерозривно пов'язане з такими політико-правовими категоріями, як митна територія і митна межа.
Не торкаючись тут перших двох елементів представленої схеми, розглянемо саме третю, просторову сферу дії норм міжнародного митного права. Відразу зауважимо, що правильніше було б ставити питання про дію норм не тільки міжнародного, але й національного митного права. Звідси і назва цієї глави - про митний просторі кожної держави як сфері дії в одних випадках норм національного, а в інших - міжнародного митного права.
Видається, що митний простір - це сфера, де найбільш зримо спостерігається взаємодія норм національного та міжнародного права, при якому обидві правові системи, зберігаючи свою незалежність, маючи властивий їм об'єкт регулювання, покликані можливо повніше забезпечувати властивими їм засобами правового впливу підтримання встановленого державами порядку пере-
перетину їх митних кордонів і розвивати співробітництво їх митних адміністрацій в боротьбі з митними правопорушеннями.
Митне простір - поняття, тісно пов'язане з такими політико-правовими категоріями, як суверенітет, суверенні права, юрисдикція держави. Відповідно митний простір може розглядатися як сфера, пов'язана або з державною, або з так званої міжнародної територією, або до частини території однієї держави, яка використовується для здійснення митної юрисдикції іншою державою - за угодою між ними і в межах, що допускаються міжнародним правом.
У розділі про митний просторі розглянемо послідовно всі три групи питань митного характеру, пов'язаних з поняттями "суверенітет", "суверенні права "і" юрисдикція держави ". Але спочатку коротко про суть питання в кожній з трьох названих груп.
У першій групі випадків (де ключовим поняттям є - "суверенітет") митний простір порівнюється тільки з територією держави і не виходить за її межі. Як правило, це сухопутна, водна територія держави і повітряний простір над ними, тобто простір, окреслений кордонами цієї держави, на якому воно здійснює, зокрема, і свій митний суверенітет. Іноді митний простір складається з територій двох і більше суверенних держав, що утворюють за угодою між собою митний союз або зону вільної торгівлі (докладніше про них - у наступних главах). Зараз вже вкрай рідкісними (після краху колоніальної системи) є випадки, коли єдиний митний простір утворюється за рахунок приєднання до територій держав, які несуть відповідальність за управління залишилися ще колоніальними володіннями (див. про це § 2 гл. II) їх територій.
Нарешті, митний простір в межах державної території може не тільки розширюватися, як у попередньому випадку, але і скорочуватися, "стискуватися" за рахунок виключення з митної території країни на підставі її законодавства просторів, де створені вільні митні зони і вільні склади (див. нижче), при тому, що названі простору залишаються в складі державної території і перебувають під повним суверенітетом відповідної країни.
Друга група випадків охоплює ситуації, при яких митний простір розширюється для даної держави за рахунок здійснення ним окремих суверенних прав (у тому числі митного характеру) за межами території держави, в міжнародному просторі, наприклад в морській прилеглій зоні, в морської виняткової економічної зони і на континентальному шельфі (див. про них нижче), де суверенні права і здійснення юрисдикції прибережної держави в митних (зокрема) справах визначаються в порядку, передбаченому його законодавством на цей рахунок, але головним чином - нормами міжнародного права, що встановлюють якісь параметри для цього законодавства.
Нарешті, третя група випадків регламентується виключно нормами міжнародного права. Такий варіант можливий, наприклад, тоді, коли митне простір однієї держави утворюється на території іншої або в силу мовчазного визнання історично сформованих умов, оформленого в якості звичайної норми міжнародного права, або ж в результаті явно вираженого спеціальної угоди з цього приводу (див. нижче: про митні анклавах і ексклава). Крім того, такі "острівці" митної території одного держави на території іншої можуть бути і у вигляді стаціонарних зон митного контролю, і у вигляді тимчасових митних постів або пересувних груп митного контролю, що діють на основі угоди на іноземній території, але у здійснення юрисдикції своєї держави в тих межах, які в цих випадках передбачає для неї міжнародне право.
Суверенітет держави - це властиве йому особливе політико-юридичне властивість, означає верховенство державної влади на даній державно-організованої території та незалежність цієї влади в міжнародних відносинах. Суверенітет спочатку належить державі, якщо Останнім дійсно таким є, тобто відповідає існуючим критеріям або ознаками справжньої державності. Можна назвати принаймні п'ять ознак, що характеризують наявність суверенної держави:
1) певна територія;
2) постійно проживає на території держави населення;
3) уряд,. Ефективно здійснює контроль і суверенну владу на території даної країни;
4) здатність держави вступати і підтримувати офіційні зовнішні зносини з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного права, здійснюючи тим самим свою міжнародно-правову суб'єктність;
5) дійсне (а не лише видається за оне) здійснення права народу країни на самовизначення і вибір своєї долі.
Якщо говорити про міжнародну правосуб'єктність, то нею можуть володіти, як уже зазначалося в попередньому розділі, і полусуверенние або знаходяться в тій чи іншій формі залежності держави, на відміну від деяких формально декларують якість суверенності утворень (наприклад, таких суб'єктів Російської Федерації, як Чечня, Татарстан, Башкортостан і ін)
Серед названих вище ознак державності в контексті даної теми нас цікавить саме перший - наявність у держави певної території. Як якась частина планети Земля територія може і не належати певної держави (наприклад, Антарктида), але держава як політична організація класового суспільства без власної території та живе на ній населення існувати не може. Таким чином, територія є неодмінним атрибутом держави. Можливо наступне її визначення - це частина земної кулі, що є національним надбанням даного, проживає на ній народу і перебуває під повним та виключної владою (суверенітетом) існуючого на цій території держави.
Територія - це просторовий межа дії державного суверенітету; в повній мірі це стосується і митних відносин всередині держави. Тому можна в цьому сенсі говорити про митний суверенітет держави, точно так само, як про економічний його суверенітет і інших, що діють на всій території країни, на всіх видах її просторів - сухопутних, водних, повітряних. Інша справа - юрисдикція держави, у тому числі митна, яка в допустимих міжнародним правом рамках може іноді поширюватися і на простору, знаходяться за межами національної території. У строгому сенсі слова юрисдикція (від лат. "судочинство") означає повноваження органів та посадових осіб держави, давати правову оцінку фактам, розв'язувати суперечки про праві, розглядати правові питання. Але в широкому сенсі під юрисдикцією розуміється взагалі прояв законодавчої, виконавчої та судової влади - в повному обсязі на всій території країни, а за її межами (екстратериторіальний юрисдикція) вона носить строго цільовий і обмежений за обсягом характер. До того ж міжнародним правом не дозволяється застосування примусових заходів по здійснення юрисдикції органами і агентами однієї держави на території іншого. У контексті нашої теми це означає, що митні чиновники однієї країни, що отримали за угодою з іншого право здійснювати митні заходи на іноземній для них території, можуть діяти лише в рамках розпорядчої та правозастосовчій юрисдикції вітчизняної держави, але не можуть піддавати арешту або затримання осіб при контрабандному провезенні ними наркотиків, зброї та ін - це стає можливим лише при вступі таких осіб на територію держави, чиї митні закони і правила були порушені таким чином.
У кореляції понять суверенітету і юрисдикції звернемо увагу на наступне. З одного боку, юрисдикція - це частина такої всеохоплюючої в масштабах держави категорії, як його суверенітет. І можна вважати, що юрисдикція є наслідком і однією з форм прояву суверенітету як повновладдя даної держави на його території. З іншого боку, юрисдикція держави може розглядатися і як більш широке в порівнянні з суверенітетом прояв владних повноважень держави, але тільки в тому сенсі, коли юрисдикція поширюється, як було відзначено, не тільки на територію держави і на всіх тих і все те, що на ній (території) знаходиться, але іноді діє і за межами держави. (Докладніше про це в наступних параграфах цієї глави.)
Можна вважати, що при такому розумінні юрисдикція територіальна змінюється на юрисдикцію екстратериторіальні. Остання означає вже не прояв суверенітету, а служить лише засобом реалізації окремих суверенних прав держави, притому реалізації не автоматичної (в односторонньому порядку), а в порядку домовленості між державами або (коли мова йде про міжнародну території) на основі загальних принципів і норм міжнародного права.
Митний суверенітет і митна юрисдикція держави, якщо розглядати їх з точки зору сфери дії, і складають разом узяті те, що іменується митним простором, а останнє, в свою чергу, нерозривно пов'язане з такими політико-правовими категоріями, як митна територія і митна межа.
