Гуткевич С.О. Інвестування (2006)

Оцінка інвестиційних проектів зв’язана з управлінням фінансами і включає ефективні спрямованості вкладання засобів у галузь, сферу діяльності, продукт.

Методика розрахунку ефективності проекту включає кілька етапів. На різних етапах роботи з інвестиційним проектом — від появи першочергової ідеї до аналізу результатів розрахунку — потрібен бізнес-аналіз, який дозволить виявити правильність обраного спрямування вкладання засобів; достовірність інформації; методику оцінки результатів.

Дослідження інвестиційного процесу показує, що розвиток економіки здійснюється на основі системних і галузевих (цільових)інвестиційних проектів (рис. 4.1).



Рис. 4.1. Схема класифікації інвестиційних проектів розвитку економіки

Системні проекти можна розглядати як інвестиційні програми — масштабні, довгострокові, комплексні, спрямовані на реформування економіки й визначальний рівень розвитку галузей. Ці проекти загальнодержавного, національного масштабу в Україні фінансуються Світовим банком. Метою напряму фінансових ресурсів є:

- реформування фінансового сектора;

- проведення ключових економічних реформ в аграрному

секторі;

- реформування правової бази;

- земельна реформа й інші.

Інвестиційні проекти класифікуються відповідно до форм інвестицій і типу інвестора (рис. 4.2).



При вирішенні питання пріоритетності інвестування слід визначити, КУДИ доцільніше вкладати капітал: у виробництво, в цінні папери або в нерухомість. Для підприємства (об’єкта інвестування) необхідні реальні інвестиції та реальні інвестиційні проекти, оскільки вони забезпечать підприємству швидкий розвиток виробництва й розширення ринку збуту. Як зазначалося, інвестиції можуть сприяти екстенсивному й інтенсивному розвитку.



Інвестиційні галузеві (цільові) проекти конкретизують системні проекти на регіональному рівні за галузевим принципом. Вони розробляються з обліком загальної соціально-економічної ситуації в регіоні, що дозволяє визначити орієнтири й пріоритети для інвестиційного процесу, включаючи й аграрний сектор економіки.

На сучасному етапі держава, внаслідок розглянутих вже раніше причин, не може істотно підтримати товаровиробників. Водночас, відсутність еквівалентного обміну продукції обумовило порушення вимог економічних законів, у першу чергу — закону вартості. Внаслідок цього, виникла невідповідність суспільно необхідних витрат праці й цін на продукцію промисловості та сільського господарства, розбалансувалися міжгалузеві господарські зв’язки, немає чіткого матеріально-технічного постачання сільського господарства, збільшився рівень ризику галузі, що відбилося на її інвестиційній привабливості та пріоритетності для інвесторів.

Ціна впливає на інвестиційний процес через прибуток. Як економічний інструмент керування вона взаємозалежна з прибутком, оскільки прибуток і собівартість формують ціну виробництва. Система цін є основною умовою регулювання ринку капіталу, оскільки норма прибутку залежить від рівня цін. -



Розподіл прибутку здійснюється через економічні механізми, регульовані державою. Прибуток повинен забезпечувати формування фондів нагромадження й виплату податків та інших платежів. Як показав аналіз, саме зовнішні фактори, такі як інфляція, по - рушення господарських зв’язків, фінансово-кредитних відносин, скорочення надходження інвестицій та інші, впливають на інвестиційний процес. Тому для забезпечення стабілізації ситуації в економіці необхідно на основі інвестиційної привабливості регіонів істотно змінити державну економічну програму розвитку регіонів країни.

Внаслідок обмеженості інвестиційних ресурсів, однією з основних задач держави є визначення пріоритетних сфер інвестування. Необхідно розробляти стратегію формування інвестиційних ресурсів, а саме, процес залучення капіталу в усіх його формах з різних джерел інвестування. Для підвищення інвестиційної привабливості в окремих регіонах на основі єдиних для них економічних правил були створені спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ) і виділені території пріоритетного розвитку (ТПР).

Вільна зона — це інструмент вибіркового скорочення масштабів державного втручання в економічні процеси.

Вільна зона — це не тільки і не стільки відособлена географічна територія, але, швидше, частина національного економічного простору, де введена й застосовується певна система пільг і стимул ш, які не використовуються в інших його частинах.

Причинами низької ефективності СЕЗ і ТПР є нестабільність законодавства, недостатній розвиток інфраструктури (транспорту, телекомунікацій), поширення практики «зловживання пільгами».

Світовий досвід свідчить, що країни, які одержують іноземні * інвестиції, можуть мати вагомі ефективні результати від їхнього вкладення при наявності відповідного механізму використання засобів. Тому дослідження можливостей залучення та ефективне використання іноземних інвестицій в економіку України, розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями, які треба терміново вирішувати.

Держава впливає на економіку за допомогою економічних важелів, що передбачають:

- формування правової основи економічної інвестиційної діяльності;

- забезпечення конкуренції як умови економічного прогресу для розвитку національної економіки;

- перерозподіл надприбутків;

- забезпечення стабільності на макрорівні, тобто згладжування або усунення економічних коливань.

У ринкових умовах держава, істотно впливаючи на економіку, виконує свою основну функцію — обгороджує ринок від монополізму переробних, постачальних, торговельних галузей, що мають більше прав і можливостей лідерства на ринку.

В умовах ринку нововведення становлять основу інвестування, відбиваючись в інвестиційних проектах і зв’язаних з реконструкцією, розширенням, технічним переозброєнням виробництва. Це процеси відтворення капіталу, що характеризують цілі капіталовкладень (рис. 4.4).

Початок нового виробництва неможливий без вкладення капіталу так само, як продовження виробничого процесу неможливе без витрат на відновлення капіталу, зв’язаного з фізичним зносом або моральним старінням засобів виробництва.

Досвід іноземних і вітчизняних інвесторів показує, що вкладення засобів у реальні об’єкти інвестування забезпечує інфляційний захист інвестицій і завдяки цим вкладенням вони одержують більш високу віддачу капіталу, ніж від вкладень у цінні папери.

Будь-які витрати на створення нового або відновлення існуючого капіталу, або вкладення в реальні об’єкти — це реальні інвестиції.



Підприємницька діяльність спрямована на одержання прибутку і зв’язана з ризиком: виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгівлі (реалізації). Це вимагає планування діяльності з використанням організаційних, економічних і соціальних методів, щоб не допустити прорахунків у виробничій діяльності.

Інвестор зацікавлений у поверненні вкладених коштів і одержанні запланованих доходів, тому для нього важлива не тільки економічна ефективність, а й фінансова забезпеченість реципієнта.

Як свідчить практика сучасного підприємництва, необхідно досить глибоко вивчити фінансово-економічні сторони процесу інвестування, здійснюваного вкладенням капіталу в різних формах. Так, кредитор аналізує діяльність підприємства, розглядаючи його надійність і стійкість, а інвестор — прибутковість.

З цією метою складаються бізнес-плани — плани здійснення підприємницьких проектів, що включають економічно обгрунтовані проекти.

Бізнес-план являє собою спеціальний інструмент керування, ши- застосовуваний практично в усіх областях сучасної ринкової економіки незалежно від масштабів, форми власності та сфери діяльності підприємства.

Бізнес-план сприяє формуванню інвестиційної привабливості об’єкта інвестування. Бізнес-план — це план-програма або система планомірно організованих заходів і дій, спрямованих на досягнення основної мети, який включає такі складові:

- загальні цілі підприємства;

- шляхи досягнення даних цілей;

- контроль за поетапним досягненням намічених у бізнес- плані цілей і виконанням планованих показників.

Для країн з розвинутою ринковою економікою бізнес-план — це документ, в якому детально улаштована концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наведені основні його характеристики.

Бізнес-план розробляється в процесі підготовки інвестиційних проектів, зв’язаних з новим будівництвом, реконструкцією, розширенням і технічним переозброєнням діючих виробництв або підприємств і є основою переговорів підприємців та інвесторів.

Бізнес-план використовується:

- персоналом керування підприємством з метою визначення основних проблем, що виникнуть при реалізації намічених заходів; оцінки фінансового стану підприємства; вивчення конкурентоспроможності підприємства на ринку товарів і послуг;

- потенційним інвестором для оцінки ефективності планованих заходів і реального одержання прибутку, оскільки інвестора цікавить, насамперед, не збільшення номінальної кількості грошей, а приріст реального багатства, вираженого в обсязі товарів і послуг, що можна придбати на отримані від інвестицій доходи, а також повернути кредиторам вкладені у проект засоби.

Розробці бізнес-плану передує визначення: мети, призначення, задач конкретного бізнесу. Ціль зв’язана з результатом діяльності, що досягається в межах установленого строку.

Цілями розробки бізнес-плану можуть бути такі положення:

- збільшення капіталу підприємства;

- збільшення норми прибутку;

виробництво нових видів товарів і послуг;

- освоєння нових ринків.

Бізнес-план є документом, на підставі якого інвестор приймає рішення про надання засобів підприємству, тому при оцінці такого плану інвестор аналізує підприємство з урахуванням його прибутковості.

Залежно від характеру інвестиційного проекту, встановлюється обсяг плану (10-50 стор.). Для довгострокових інвестицій необхідне докладне обгрунтування проектів, оскільки виконання їх передбачає великих сум капіталовкладень з високим рівнем ризику. Для короткострокових інвестицій, тобто реалізації інвестиційних проектів, обмежуються розробкою бізнес-плану обсягом на 10—15 стор., але він може бути доповнений за вимогою інвестора.

Структура і зміст бізнес-плану не регламентуються і визначаються специфікою та сферою діяльності об’єкта інвестування. Бізнес-план має певну логічну структуру (розділи) або схему систематизації, яка використовується як у вітчизняній, так і в закордонній практиці і відрізняється тільки за формою подання та розміщення складових частин. Пропонована нижче схема бізнес-плану має 14 розділів (рис. 4.5).

У першому розділі коротко, в інформаційній формі, викладається суть діяльності або концепція інвестиційного проекту, скільки представлені дані дають змогу потенційному інвесторові прийняти певне рішення щодо проекту.

У зведеному розділі, що резюмує, визначаються:

- обсяги виробництва;

розміри прибутку;

- терміни повернення інвестицій за умов одержання їх.



На основі аналізу роблять висновки про перспективність форми реалізації інвестиційного проекту з визначенням ступені розробленості даного проекту. Необхідна сума інвестицій на момент розробки бізнес-плану вказується в національній валюті

При високих темпах інфляції і для іноземних інвесторів сума інвестиційних ресурсів визначається в іноземній валюті за поточним курсом Національного банку України. Розділ складається і завершується після складання бізнес-плану, коли визначено концепцію проекту, обґрунтування й форми реалізації ц

Другий розділ дає змогу розглянути економічні, екологічні, демографічні характеристики регіону, оцінити рівень розвитку ринкових відносин та інвестиційної інфраструктури в регіоні.

У розділі йдеться про розташування підприємства і дано оцінку інвестиційної привабливості регіону, що характеризує потенційні переваги об’єкта, для якого розробляється інвестиційний проект.

При характеристиці регіону наводяться статистичні дані про сировину, енергоресурси, демографічні й екологічні ситуації якості земельної ділянки, займаного підприємством.

Характеристика продукції або окремих її видів (послуг) розглядається в третьому розділі бізнес-плану із залученням наступної інформації:

- спеціалізація структури виробництва конкретної галузі;

- нееластичність попиту на продукцію;

- привабливість для споживачів;

- достоїнства й переваги порівняно з існуючими на ринку продуктами й послугами.

Характеристика продукції зв’язана з оцінкою її конкурентоспроможності за якісними ознаками, цінами, собівартістю тощо.

Цілі й стратегія інвестиційного проекту формуються в четвертому розділі. Головна мета підприємницької діяльності — одержання прибутку — зв’язана з іншими цілями, що конкретизують шляхи її досягнення за допомогою стратегії.

На підставі визначення пріоритетного напряму виробляється стратегія досягнення мети. Засобами для цього є: ринок, виробитво, цінова політика, канали реалізації і збуту продукції, трудові ресурси, структура керування, реклама, екологічний захист. При формуванні бізнес-плану необхідно враховувати фактор часу оскільки маса прибутку повинна розподілятися по періодах часу з урахуванням рівня інфляції і потреби підприємця в коштах. Визначаючи доцільність проекту, слід враховувати, що сума одержуваного прибутку повинна бути значно вище вкладень в інші об’єкти інвестування. Аналіз і оцінка кон’юнктури ринку — важливий і найбільш складний розділ при розробці бізнес-плану.

Дослідження ринку, його аналіз і оцінка базуються, по-перше, на припущеннях, тобто вони мають прогностичний характер, по-друге, на попередній домовленості з потенційними покупцями (клієнтами). Насамперед, важливо визначити коло покупців (споживачів) своєї продукції, що є завданням п’ятого розділу тану. З цією метою вивчають особливості споживачів, чисельність їх, купівельну спроможність, попит та пропозиції, ціни в даному регіоні та за його межами.

Процес аналізу ринку зв’язаний з оцінюванням рівня й динаміки цін на продукцію (послуги). На основі результатів оцінювання й визначення тенденцій прогнозується динаміка рівня цін на майбутній період. Для короткострокових проектів обсяг виробництва даного продукту (надання послуг) може бути визначений з високим ступенем імовірності на основі вивчення попиту і встановлення кола потенційних покупців (клієнтів).

При розробці довгострокових проектів, націлених на ринкову реалізацію без попередніх замовлень (роздрібних і оптових покупців), показники обсягу виробництва, чисельності передбачуваних споживачів, попиту, збуту, споживання встановлюються на основі прогнозування, оцінок і розрахунків. Даний етап передбачає оцінювання поточного попиту та подальшого (протягом трьох років). При плануванні виробництва продукції або послуг, що вже є на ринку регіону, в інвестиційному проекті необхідно враховувати наявність конкурентів з їхніми можливостями і здібностями. Це зв’язано з кількістю підприємств, що

випускають подібну продукцію в регіоні та країні, з прогнозуванням появи нових підприємців на ринку.

Шостий розділ характеризує діяльність об’єкта інвестування при його експлуатації. Даний розділ доповнює попередній. При плануванні виробництва в аграрній сфері необхідно враховувати

- вибір постачальників техніки, устаткування, насіння, д0. брив, агрохімікатів, гербіцидів;

- професійні якості та репутацію постачальників;

надійність системи розрахунків;

- наявність інших постачальників у випадку порушення договірних відносин,

У бізнес-плані улаштовується загальний обсяг виробництва продукції або надання послуг по періодах часу в середньому за рік. Аналогічні розрахунки роблять щодо структури виробництва (за видами продукції) або різновидам послуг.

У сьомому розділі бізнес-плану визначається ресурсне забезпечення інвестиційного проекту. Розглядається інформація про види й обсяги ресурсів, необхідних для реалізації проекту, а також про джерела одержання ресурсів, оскільки ресурсний фактор є пріоритетним при розміщенні інвестиційного проекту і оцінюється інвесторами з позиції його ефективності. Наведено матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси, особливості аграрного сектора і його основний засіб виробництва — земельні фонди, що складають земельні ресурси країни і регіонів.

План маркетингу розробляється як самостійний розділ плану на основі маркетингових досліджень (восьмий розділ). Метою досліджень є вивчення ринку: кількісних параметрів, його доступність для підприємця, прибутковість у визначеному сегменті ринку. План маркетингу необхідний для внутрішньої організації діяльності та для контактів з можливими партнерами й інвесторами. Маркетинговий план необхідний в умовах ринкових відносин, конкуренції, зростання попиту на продукцію (послуги). Основними етапами його розробки є: планування виробництва і збуту продукції (послуг) та розробка стратегії маркетингу.

Складові частини плану маркетингу наступні: визначення (сегмента) збуту продукції; асортимент товарів; канали реалізації. обсяги продажів; планований рівень цін на продукцію;

рівень прибутку; рекламна інформація.

у дев’ятому розділі розглянуто .методи ефективного та швидкого здійснення реалізації. Запропоновано організаційну структуру підприємства, структуру керування, кадровий склад та інформацію про форми власності. На підставі цих даних визначають можливість реалізації інвестиційного проекту самостійно або за допомогою підрядчиків і субпідрядників. Додається характеристика приваблюваних осіб для реалізації проекту з урахуванням досвіду та якості роботи у відповідній галузі і з аналогічними проектами.

Юридичний план {десятий розділ) визначає правовий статус підприємства, організації або організаційно-правову форму реалізації інвестиційного проекту. Розглянуто також питання власності та налагодження горизонтальних зв’язків.

В одинадцятому розділі йдеться про головний критерій реалізації інвестиційного проекту, а саме, про фінансовий план, який складається щомісяця в кілька етапів, починаючи з прогнозування і закінчуючи обґрунтуванням термінів і форм повертання інвестицій. Виходячи з наявної фінансової інформації, проводяться розрахунки прибутковості (беззбитковості) виробництва, визначаючи такий обсяг виробництва, при якому забезпечується прибутковість або самооплатність діяльності об’єкта інвестування.

Складання програми інвестування (дванадцятий розділ) визначається видом підприємницької діяльності (виробничої, фінансової, комерційної). Тому способи і форми такої діяльності Різні і залежать від одержуваного товару та очікуваного ефекту. Наприклад, банкір вивчає можливі ризики і спроможність повернення позикових засобів.

За даними фінансового плану складається відповідний розділ, в якому визначається потреба в інвестиціях, а також намічають ся джерела фінансування програми інвестування.

Основними джерелами капіталовкладень для виконання таких програм можуть бути: власні інвестиційні засоби, приваблювані й позикові інвестиційні засоби. У бізнес-плані визначаються джерела покриття дефіциту засобів по періодах, а також кредитні засоби, інвестиції іноземних і вітчизняних інвесторів

У тринадцятому розділі розглядається вплив реалізації пропонованого проекту на навколишнє середовище регіону. Для України це питання важливе в зв’язку зі складними екологічними умовами внаслідок Чорнобильської катастрофи. Інвестиційні проекти повинні проходити екологічний контроль. На рівні регіонів треба визначити не тільки економічний ефект інвестиційного процесу, а й вплив його на безпеку життєдіяльності.