Голомовзий В.Г. Митне регулювання (2004)
Методи визначення митної вартості
Впровадження чітких норм і правил визначення митної вартості ввезених товарів забезпечує організацію ефективної системи контролю за їх дотриманням. Завдяки правильному обчисленню бази оподатковування ввезених товарів досягається оптимальний розмір надходжень від стягнення митних платежів у державний бюджет.
Більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, застосовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості: Брюссельську; ГАТТівську.
Деякі країни, які не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.
З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 р. у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів. Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою товар може бути проданий у країні його призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість як ціну CIF у тому місці, де товар перетинав митний кордон країни призначення. Крім того, визначено ще одну важливу умову стосовно цінових показників - ціна товару має бути нормальною Ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.
Наступним кроком у світовій уніфікації методів визначення митної вартості товару був пакет угод, ухвалених у 1979 р. на багатосторонніх переговорах у Токіо.
Одним з документів, яким сьогодні керуються більшість країн, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.
Згідно з цим Кодексом митна вартість товару - це ціна, яка реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання таких умов:
1) необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкретного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар;
2) ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару;
3) частина прибутку у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові;
4) експортер та імпортер не взаємозалежні.
Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортованого товару грунтуються на ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення тощо.
Кодекс про митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни ідентичного або подібного товару. У разі відсутності потрібної інформації про ідентичні або подібні товари, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які проводяться на підставі витрат виробництва, вартості сировини та матеріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією товару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової ціни.
У рамках Співдружності незалежних держав ухвалено Основи митних законодавств держав - учасниць СНД, які визначають принципи правового, економічного та організаційного регулювання митної справи. Окремим розділом виділено статті, пов'язані з визначенням митної вартості та країни походження товару. Методи визначення митної вартості згідно з Основами показано на рис. 3.2. Вони стосуються імпортованих товарів. У разі необхідності ці методи використовуються за порядком їхньої нумерації.
Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.
Більшість країн, що беруть участь у зовнішній торгівлі, застосовують одну з двох міжнародних систем визначення митної вартості: Брюссельську; ГАТТівську.
Деякі країни, які не відіграють значної ролі в зовнішньоторговельному обороті, використовують власні національні методики визначення митної вартості товарів.
З метою уніфікації законодавства різних країн, у 1950 р. у Брюсселі було розроблено Конвенцію про утворення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів. Цей документ визначив Брюссельську митну вартість як нормальну вартість товару, за якою товар може бути проданий у країні його призначення на момент подання вантажної митної декларації. Конвенція визначає митну вартість як ціну CIF у тому місці, де товар перетинав митний кордон країни призначення. Крім того, визначено ще одну важливу умову стосовно цінових показників - ціна товару має бути нормальною Ціною, утвореною ринковими відносинами між незалежними один від одного продавцем та покупцем.
Наступним кроком у світовій уніфікації методів визначення митної вартості товару був пакет угод, ухвалених у 1979 р. на багатосторонніх переговорах у Токіо.
Одним з документів, яким сьогодні керуються більшість країн, є так званий Кодекс про митну вартість ГАТТ. Одне з його положень зобов'язує усі країни-учасниці ГАТТ привести національну законодавчу базу з питань визначення митної вартості у відповідність до всіх положень Кодексу.
Згідно з цим Кодексом митна вартість товару - це ціна, яка реально сплачена, або підлягає сплаті за товар у разі його продажу до країни імпортера за виконання таких умов:
1) необмежений перехід права власності на товар до імпортера, за винятком обмежень щодо конкретного товару з боку країни-імпортера або обмежень регіону, куди може бути перепродано товар;
2) ціна угоди або реалізація самої угоди залежить тільки від якісних та кількісних характеристик самого товару;
3) частина прибутку у будь-якому вигляді не повертається імпортером експортерові;
Сьогодні усі методи оцінки митної вартості імпортованого товару грунтуються на ціні угоди, яка реально сплачується за товар, і враховує додаткові витрати покупця, комісійні та брокерські витрати, витрати на пакування, перевезення тощо.
Кодекс про митну вартість ГАТТ передбачає визначення митної вартості імпортованого товару з використанням ціни ідентичного або подібного товару. У разі відсутності потрібної інформації про ідентичні або подібні товари, митна вартість визначається шляхом розрахунків, які проводяться на підставі витрат виробництва, вартості сировини та матеріалів, прибутку та витрат, пов'язаних з реалізацією товару. Кодекс забороняє використання ціни внутрішнього національного ринку як базової розрахункової ціни.
У рамках Співдружності незалежних держав ухвалено Основи митних законодавств держав - учасниць СНД, які визначають принципи правового, економічного та організаційного регулювання митної справи. Окремим розділом виділено статті, пов'язані з визначенням митної вартості та країни походження товару. Методи визначення митної вартості згідно з Основами показано на рис. 3.2. Вони стосуються імпортованих товарів. У разі необхідності ці методи використовуються за порядком їхньої нумерації.
Використана література: Голомовзий, В.Г. Митне регулювання: Навч. посібник. / В.Г. Голомовзий, Л.А. Панкова, О.Ю. Григор’єв. — Львів: В-во Національного університету ’Львівська політехніка’, 2004.
