Булгакова С.О. Історія казначейства (2002)

4.1. Сутність платіжної системи

Платіжна система виконання Державного бюджету є частиною національної платіжної системи, при якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів Державного бюджету.

Під платежами Державного бюджету слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовнішнього до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надходжень і виплат. Коли переказ коштів здійснюється між декількома державними відомствами, то це є внутрішніми платежами у системі органів Держказначейства.

Чинна платіжна система виконання Державного бюджету України на сьогодні регулюється Національним банком України, Міністерством фінансів, Державним казначейством України відповідно до покладених на ці органи функцій.

Платіжна система виконання бюджету включає в себе три елементи:

1. Система норм, що встановлюють правила проходження платежів.

2. Технічне забезпечення здійснення платежів.

3. Механізм взаємостосунків користувачів коштів з Казначейською системою.

Казначейське виконання Державного бюджету за доходами і видатками включає облік надходження платежів, регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов’язань, дозвіл на право здійснення видатків у межах затверджених асигнувань і проведення платежів розпорядників бюджетних коштів.

Світовий та вітчизняний досвід дає змогу навести низку таких найважливіших казначейських принципів:

1.Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку.

2. Принцип оплати рахунків установ, які утримуються за рахунок коштів бюджету, державними бухгалтерами (казначеями), який грунтується на тому, що особа, яка приймає зобов’язання за видатками, і особа, яка їх оплачує, не мають збігатись.

3. Принцип повноти включення доходів та видатків до бюджетів.

Принцип єдності каси і єдиного бухгалтерського обліку логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. У свою чергу, ця норма забезпечується існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів до бюджету та єдиної бюджетної класифікації доходів та видатків, єдністю регулювання бюджетних правовідносин, єдиною структурою бюджетної документації, вимогами надання необхідної статистичної та бюджетної інформації від одного бюджету до іншого, спільною грошовою системою та єдиною соціально-економічною політикою держави.

В Україні єдність каси і бухобліку досягається через виконання Державного бюджету на основі Єдиного казначейського рахунку,

який запроваджений з 1997 р.

Цей рахунок являє собою систему бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих у визначених державою установах банків на відповідному балансовому рахунку, на який зараховуються податки, збори, обов’язкові платежі Державного бюджету і надходження з інших джерел, встановлених законодавством України.

Водночас, з цих самих рахунків органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів. Найголовніше те, що ці рахунки діють в єдиному режимі, створюючи таким чином, загальнодержавну систему Єдиного казначейського рахунку і забезпечуючи підгрунтя для обліку всіх здійснених на ньому операцій.

Принцип єдності каси за умов повного його запровадження дає змогу забезпечити як повну незалежність держави від банківської системи щодо контролю та обліку доходів і платежів, так і ефективне вирішення завдань, пов’язаних з управлінням державними доходами витратами.

Крім того, реалізуючи принцип єдності каси і бухобліку, державвний казначей забезпечує здійснення платежів (навіть якщо кошти справляються безпосередньо податковою інспекцією чи яким-небудь іншим уповноваженим органом, останній перераховує в казначейство

всю суму отриманих надходжень), а також проводить платежі і оплату державних витрат.

Тобто казначей - це:

а) касир держави, він приймає надходження і оплачує витрати;

б) державний бухгалтер, головним завданням якого є:

• розподіл бюджетних коштів між їх розпорядниками з тим, щоб у потрібний момент вони могли покрити витрати;

• попередження касових розривів у часі між надходженнями і витратами, регулювання врахованих у бюджеті виплат;

• забезпечення фінансування політики, визначеної бюджетом на відповідний рік та довгострокових цільових програм;

• обслуговування і погашення державного боргу, повернення зовнішніх позик.

Однак єдність бюджетної системи України не може бути забезпечена лише існуванням єдиного рахунку надходжень і платежів. їх цілісність грунтується також на запровадженні єдиного бухгалтерського обліку на основі єдиної бюджетної класифікації доходів і видатків.

Державним казначейством України розроблено концепції нового плану рахунків з виконання Державного та місцевих бюджетів.

Під час складання нового плану рахунків були використані підходи, які застосовуються в обліку виконання бюджету в країнах з розвинутими ринковими відносинами. Новий план рахунків дає можливість:

• враховувати всі зміни, що відбулися в економічній і фінансовій сферах, а також усі джерела надходження до обліку держави в розрізі складових;

• відображати операції з виконання видаткової частини з урахуванням діючих методів і прийомів і, крім того, операції щодо взаємодії Державного бюджету з іншими ланками бюджетної системи в процесі його виконання;

• відображати на рахунках бухгалтерського обліку державні внутрішні та зовнішні боргові зобов’язання.

Однією з найважливіших казначейських норм є загальний принцип функціонування державної бухгалтерської служби, за яким особа, що приймає зобов’язання за видатками, та особа, яка їх оплачує, не мають збігатися. Тобто розпорядник коштів і бухгалтер забезпечують

збігатись бюджету у межах лише своєї компетенції.

Виконання Державного бюджету здійснюється шляхом відображання

Державним казначейством усіх операцій у системі відкритих на ім’я органів Державного казначейства рахунків з надходження коштів до Державного бюджету України та їх використання.