Булгакова С.О. Історія казначейства (2002)
6.1. Загальна характеристика доходів
Держава може повністю виконувати свої функції та завдання, передбачені Конституцією, якщо вона має у своєму розпорядженні достатню кількість коштів.
Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу національного доходу. Залучення коштів до централізованих і децентралізованих грошових фондів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.
Державні доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань і функцій.
За порядком формування державні доходи поділяються на централізовані і децентралізовані.
До централізованих доходів належать кошти, що спрямовуються на формування централізованих грошових фондів Державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду сприяння зайнятості населення, Державного фонду охорони праці, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інші.
Децентралізовані доходи - це доходи державних підприємств, Установ, організацій, що формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку.
У формуванні державних доходів беруть участь держава в цілому, а також підприємства, установи, організації, населення.
Залежно від методу фінансової діяльності, який застосовується при залученні того чи іншого виду державного доходу, розрізняють обов’язкові платежі (податки і неподаткові платежі) і добровільні надходження (гранти від міжнародних фінансових організацій, благодійні надходження).
Частиною державних доходів є доходи Державного бюджету.
Доходи Державного бюджету - це здійснювані на підставі правових норм обов’язкові і добровільні надходження до бюджету, які відповідно до бюджетних призначень, затверджуваних Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, спрямовуються на загальносуспільні потреби. Ці кошти є головною фінансовою базою забезпечення діяльності державних органів управління.
Усі доходи Державного та місцевих бюджетів призначені для забезпечення видатків держави в центрі і на місцях.
Доходи Державного бюджету не мають спеціального цільового призначення. Використання бюджетних коштів здійснюється без урахування джерела їх надходження.
Мобілізація коштів до бюджету відбувається тільки на підставі правових норм.
Правовими нормами регулюються відносини, що виникають
при:
• встановленні та введенні податків, неподаткових доходів до бюджету;
• визначенні санкцій за порушення порядку та строків внесення платежів;
• здійсненні контролю за надходженням коштів до бюджету.
Принцип мобілізації грошових коштів, бюджетний склад і структура доходів бюджету значною мірою залежать від форм, методів господарювання та тих економічних і соціальних завдань, які вирішуються суспільством. Перехід до ринкових відносин вимагає змін в управлінні та системі формування доходів бюджету.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначаються Законом України “Про систему оподаткування” №1251-12 від 25 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями.
Побудова системи оподаткування грунтується на таких принципах:
• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
• обов’язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) - на більші доходи;
• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації
- забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
• соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
• стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
• єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналітичний облік доходів, що надійшли до Державного та місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до бюджетної класифікації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 3 грудня
1997 р. № 265.
За спільними ознаками державні доходи класифікують на 5 основних груп:
1. Податкові надходження.
2. Неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом.
4. Офіційні трансферти.
5. Державні цільові фонди.
1. Відповідно до бюджетної класифікації податкові надходження визначаються як обов’язкові, безповоротні платежі органам Державного управління і поділяються таким чином:
• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
• податки на власність;
• збори за спеціальне використання природних ресурсів;
• внутрішні податки на товари та послуги;
• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
• інші податки (місцеві податки і збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон тощо).
2. Неподаткові надходження включають до себе всі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового
законодавства, і всі добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.
Таким чином, зазначена категорія не включає доходи, отримані державними органами від податків, офіційних трансфертів, запозичень, платежів у рахунок наданих у минулому державних кредитів, реалізації основного капіталу, запасів товарів, землі, нематеріальних активів.
Отже, неподаткові надходження - це:
• доходи від власності та підприємницької діяльності;
• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
• надходження від штрафів та фінансових санкцій;
• інші неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів і включають:
• надходження від продажу державних запасів товарів;
• надходження від продажу землі та нематеріальних активів;
• податки на фінансові операції та операції з капіталом.
4. Офіційні трансферти включають до себе невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів Державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть бути:
• від органів Державного управління інших рівнів (поточні та капітальні);
• з-за кордону (поточні та капітальні);
• з недержавних джерел (поточні та капітальні).
5. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно До законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Це, насамперед:
• Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
• Пенсійний фонд України.
• Фонд соціального страхування України.
*Фонд сприяння зайнятості населення України.
• Державний інноваційний фонд України.
*Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу.
• Фонд соціального захисту інвалідів.
• Фонд охорони навколишнього природного середовища.
• Державний дорожній фонд.
• Інші фонди.
Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу національного доходу. Залучення коштів до централізованих і децентралізованих грошових фондів, тобто мобілізація державних доходів, є складовою частиною фінансової діяльності держави.
Державні доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань і функцій.
За порядком формування державні доходи поділяються на централізовані і децентралізовані.
До централізованих доходів належать кошти, що спрямовуються на формування централізованих грошових фондів Державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду сприяння зайнятості населення, Державного фонду охорони праці, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інші.
Децентралізовані доходи - це доходи державних підприємств, Установ, організацій, що формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку.
У формуванні державних доходів беруть участь держава в цілому, а також підприємства, установи, організації, населення.
Залежно від методу фінансової діяльності, який застосовується при залученні того чи іншого виду державного доходу, розрізняють обов’язкові платежі (податки і неподаткові платежі) і добровільні надходження (гранти від міжнародних фінансових організацій, благодійні надходження).
Частиною державних доходів є доходи Державного бюджету.
Усі доходи Державного та місцевих бюджетів призначені для забезпечення видатків держави в центрі і на місцях.
Доходи Державного бюджету не мають спеціального цільового призначення. Використання бюджетних коштів здійснюється без урахування джерела їх надходження.
Мобілізація коштів до бюджету відбувається тільки на підставі правових норм.
Правовими нормами регулюються відносини, що виникають
при:
• встановленні та введенні податків, неподаткових доходів до бюджету;
• визначенні санкцій за порушення порядку та строків внесення платежів;
• здійсненні контролю за надходженням коштів до бюджету.
Принцип мобілізації грошових коштів, бюджетний склад і структура доходів бюджету значною мірою залежать від форм, методів господарювання та тих економічних і соціальних завдань, які вирішуються суспільством. Перехід до ринкових відносин вимагає змін в управлінні та системі формування доходів бюджету.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначаються Законом України “Про систему оподаткування” №1251-12 від 25 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями.
Побудова системи оподаткування грунтується на таких принципах:
• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;
• обов’язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
• рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації
- забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
• соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;
• стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
• економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів (обов’язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами; рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;
• компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов’язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування винятково Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;
• єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов’язковим визначенням платника податку і збору (обов’язкового платежу), об’єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов’язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов’язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;
• доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).
Аналітичний облік доходів, що надійшли до Державного та місцевих бюджетів, здійснюється відповідно до бюджетної класифікації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 3 грудня
1997 р. № 265.
За спільними ознаками державні доходи класифікують на 5 основних груп:
1. Податкові надходження.
2. Неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом.
4. Офіційні трансферти.
5. Державні цільові фонди.
1. Відповідно до бюджетної класифікації податкові надходження визначаються як обов’язкові, безповоротні платежі органам Державного управління і поділяються таким чином:
• податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості;
• податки на власність;
• внутрішні податки на товари та послуги;
• податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції;
• інші податки (місцеві податки і збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон тощо).
2. Неподаткові надходження включають до себе всі безповоротні надходження, крім доходів від продажу капіталу, всі надходження по штрафах і санкціях, крім штрафів за порушення податкового
законодавства, і всі добровільні, невідплатні поточні надходження з недержавних джерел.
Таким чином, зазначена категорія не включає доходи, отримані державними органами від податків, офіційних трансфертів, запозичень, платежів у рахунок наданих у минулому державних кредитів, реалізації основного капіталу, запасів товарів, землі, нематеріальних активів.
Отже, неподаткові надходження - це:
• доходи від власності та підприємницької діяльності;
• адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;
• надходження від штрафів та фінансових санкцій;
• інші неподаткові надходження.
3. Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів і включають:
• надходження від продажу державних запасів товарів;
• надходження від продажу землі та нематеріальних активів;
• податки на фінансові операції та операції з капіталом.
4. Офіційні трансферти включають до себе невідплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів Державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій. Офіційні трансферти можуть бути:
• від органів Державного управління інших рівнів (поточні та капітальні);
• з-за кордону (поточні та капітальні);
• з недержавних джерел (поточні та капітальні).
5. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно До законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Це, насамперед:
• Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
• Пенсійний фонд України.
• Фонд соціального страхування України.
*Фонд сприяння зайнятості населення України.
• Державний інноваційний фонд України.
*Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу.
• Фонд соціального захисту інвалідів.
• Фонд охорони навколишнього природного середовища.
• Державний дорожній фонд.
• Інші фонди.
