Булгакова С.О. Історія казначейства (2002)
10.2. Управління державним боргом
10.2.1.Загальна характеристика управління державним боргом
Управління боргом - складний аспект державного управління та економічної політики, оскільки передбачає сумісну роботу декількох міністерств і відомств. Його мета - допомогти Урядові виконувати свої зобов’язання щодо погашення внутрішнього та зовнішнього боргу без створення в майбутньому проблем у сфері платіжного балансу та Державного бюджету. Державний борг можна розглядати з двох позицій, з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню, з іншого - борг збільшує навантаження на Державний бюджет. Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та внутрішнім і зовнішніми запозиченнями. Умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов’язаннями. Великі витрати щодо обслуговування боргу порівняно з податковими надходженнями до Державного бюджету викликають занепокоєння в Уряді та необхідність побудови стрункої системи його управління.
Управління державним боргом може розглядатися в широкому та вузькому розумінні.
У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики
Держави, пов’язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта.
Уряд, проводячи фінансову політику, визначає обсяг дефіциту
бюджету, який частково покривається за рахунок державних запозичень, встановлює граничний розмір державного боргу та прогнозує
його вплив на грошову масу, зайнятість, виробництво, рівень інфляції і валютний курс.
Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов’язань держави, надання гарантій, а також проведення
операцій з обслуговування та погашення боргових зобов’язань.
У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:
1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;
2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів ;
3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та
нарахованих відсотків;
4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги
5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку
У процесі управління державним боргом необхідно враховувати
такі чинники:
• економічну та політичну ситуацію в країні;
• рівень інфляції;
ділову активність суб’єктів підприємницької діяльності;
• ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.
Існує три варіанти розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держав.
Перший варіант полягає у вжитті Урядом країни заходів щодо реструктуризації боргу, які сприятимуть:
• збільшенню доходів бюджету;
• зменшенню навантаження на бюджет конкретного року,
• упорядкуванню видатків бюджету;
• поступовому скороченню державного боргу,
• економічному зростанню;
• підвищенню добробуту громадян.
Другий варіант зводиться до проведення грошової емісії, на
слідком якої є:
• збільшення видатків у короткостроковому періоді;
• високий рівень інфляції та девальвація валюти;
• неплатоспроможність держави;
• затримка економічного зростання;
• зниження рівня життя громадян країни-боржника.
Третій варіант називається дефолтом, характерними ознаками
якого є:
• несплата вчасно державного боргу;
• збільшення видатків за рахунок вивільнення ресурсів;
• припинення надання країні, що оголошує дефолт, іноземних позик;
• заявления претензій щодо дострокової сплати всіх іноземних позик, накладення арешту на закордонне майно;
• неминуча грошова емісія, підвищення рівня інфляції та девальвація гривні;
• зниження кредитного рейтингу країни;
• затримка економічного зростання;
• зниження рівня життя громадян країни-боржника.
Сутність управління державним боргом реалізується в його функціях. Основні функції управління державним боргом наведено в табл. 9.2.1.
Таблиця 9.2.1
Функції управління державним боргом
Закінчення табл. 9.2 l
Правовою основою управління державним боргом є Конституція України, в якій передбачено, що виключно законами України встановлюються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види та типи.
Згідно з Конституцією України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні і уповноважена затверджувати:
• Державний бюджет України та вносити зміни до нього в частині зовнішнього та внутрішнього боргів;
• рішення про надання Україною позики та економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.
Управління державним боргом здійснюється при тісній взаємодії і співпраці різних міністерств та відомств, які несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратеги держави.
У світовій практиці роль міністерств та відомств щодо управління державним боргом різна. В одних країнах Казначейство виконує основні функції щодо управління державним боргом, в інших - Міністерство фінансів та Центральний банк.
В управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України.
Кабінет Міністрів України в частині управління державним боргом виконує такі функції:
• визначає порядок та умови здійснення державного запозичення та надання державних гарантій;
• змінює умови угод щодо державного запозичення та державних гарантій.
За дорученням Кабінету Міністрів України, агентом Уряду з управління державним боргом є Міністерство фінансів України.
На Департамент державного боргу Міністерства фінансів України покладено такі функції:
• розробка стратегії та боргової політики;
• розрахунок планових показників, що свідчать про заборгованість держави, а також проведення моніторингу державного боргу;
• визначення доцільності залучення коштів на внутрішніх та зовнішніх ринках капіталів;
• аналіз та супроводження кредитних проектів та визначення доцільності укладання гарантійних угод.
Розробка стратегії та боргової політики пов’язана з:
• вивченням макроекономічного становища України з точки зору боргового навантаження та визначення оптимальної середньо- та довгострокової боргової політики;
• визначенням нових боргових інструментів та підготовкою нормативної бази їх застосування;
• вдосконаленням структури державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют позичання, відсоткових ставок та строків погашення;
• організацією роботи щодо підвищення кредитного рейтингу України.
У процесі планування та моніторингу державного боргу Міністерство фінансів України здійснює:
підготовку прогнозних розрахунків щодо обсягів зовнішніх та внутрішніх запозичень для фінансування дефіциту Державного бюджету;
підготовку обгрунтованих прогнозних розрахунків витрат бюджету
з погашення та обслуговування державного боргу України з врахуванням наданих гарантій по іноземних кредитах;
• складання графіків платежів з погашення та обслуговування державного боргу та доповнень і уточнень до нього;
• аналіз витрат, пов’язаних з погашенням та обслуговуванням державного боргу;
• аналіз та прогноз стану навантаження витрат з обслуговування державного боргу на Державний бюджет України;
• моніторинг платежів з погашення та обслуговування державного боргу;
• підготовку довідок та аналітичних матеріалів щодо стану та параметрів державного боргу;
• аналіз вразливості стану обслуговування державного боргу України до можливих змін відсоткових ставок та курсів іноземних валют;
• розрахунки показників плато,спроможності України по зовнішніх та внутрішніх боргових зобов’язаннях;
• аналіз щодо здійснення платежів на виконання кредитних та гарантійних державних зобов’язань, відшкодування витрат Державного бюджету позичальника, що отримали іноземні кредити під державні гарантії;
• аналіз стану показників статистичної звітності щодо державного боргу;
• прогнозування обсягів державного боргу в рамках середньо- та довгострокової перспективи.
Діяльність Міністерства фінансів України на ринку капіталів
зводиться до:
• залучення коштів на комерційній основі на зовнішніх ринках капіталу;
• моніторингу ринків капіталу та інформаційно-аналітичного забезпечення операцій України на іноземних фінансових ринках;
• оцінки пропозицій , що надходять до Міністерства фінансів від фінансово-кредитних інститутів;
• розробки механізму випуску та використання боргових інструментів України, які обертаються за її межами та / або випускаються за її межами;
• випуск, розміщення (спільно з НБУ) та погашення внутрішньої державної позики;
• підготовки документації для проведення запозичень та інших дій України на зовнішніх ринках капіталів;
• розробки нормативних актів щодо випуску державних цінних паперів.
На Міністерство фінансів України у сфері управління некомерційним запозиченням покладені такі функції:
• аналіз пропозицій урядів іноземних держав, міжнародних фінансових організацій та іноземних банків щодо надання кредитів Україні;
• координація роботи державних органів з питань залучення іноземних кредитів;
• підготовка агентських угод з фінансовими агентами для здійснення агентських (посередницьких) функцій за іноземними кредитами, що залучаються під гарантійні або інші зобов’язання держави;
• визначення схем залучення та механізмів погашення та обслуговування іноземних кредитів;
• здійснення державної експертизи інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає залучення іноземних експортних кредитів;
• аналіз загального фінансового становища позичальника, наявності заборгованості перед бюджетом і ліквідних активів;
• оцінка вартості майна, майнових прав та цінних паперів, що передаються державі як забезпечення виконання позичальником фінансових зобов’язань за іноземними експортними кредитами;
• аналіз фінансової спроможності поручителя за фінансовими зобов’язаннями позичальника з погашення та обслуговування іноземного експортного кредиту;
• оцінка ризиків та аналіз окупності інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає залучення іноземних експортних кредитів;
• інформування банків-агентів Кабінету Міністрів України щодо відшкодувань боржниками витрат бюджету для їх врахування при визначенні стану заборгованості позичальника;
• контроль за обсягами відшкодувань витрат бюджету по експортних кредитах.
Міністерство фінансів України розробляє програму державного запозичення, яка подається Кабінету Міністрів України на розгляд та затвердження Верховною Радою України.
Казначейство в системі управління державним боргом виконує такі функції:
• здійснює разом з Національним банком України та Міністерством Фінансів України управління внутрішнім державним боргом і проведення його обслуговування відповідно до чинного законодавства;
• фінансує витрати з Державного бюджету з обслуговування державного боргу в терміни згідно з графіком;
• забезпечує фінансування витрат з Державного бюджету щодо погашення державних цінних паперів і сплати доходу по них;
• веде облік випуску та погашення державних цінних паперів за термінами обігу згідно з вимогами бюджетної класифікації;
• нараховує проценти та здійснює облік за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;
• здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юридичних особах, які отримали іноземні кредити під гарантії Уряду України;
• інформує Міністерство фінансів та Національне агентство України
з реконструкції та розвитку про суми, відшкодовані Державному бюджету підприємствами-позичальниками, які одержали кредити в іноземній валюті під гарантії Уряду України, та про застосовані до
них санкції.
У сфері внутрішнього боргу Національний банк України виконує такі функції:
• генерального агента з обслуговування випуску та погашення ОВДП;
• депозитарія (зберігача) державних цінних паперів;
• контролюючого органу;
• дилера на вторинному ринку.
Національний банк України здійснює обслуговування операцій
Міністерства фінансів України щодо випущених облігацій на підставі
договору, відповідно до якого він:
• відкриває та веде рахунки Міністерства фінансів України у цінних паперах, а також окремого рахунку стосовно викуплених ним облігацій;
• зберігає глобальні сертифікати;
• контролює обсяг облігацій та їх кількість в обігу;
• надає за запитом виписки про стан рахунку Міністерства фінансів України в цінних паперах та виконання операцій з ними;
• надає довідкову інформацію стосовно проведених операцій за облігаціями;
• здійснює кліринг, по-перше, взаємних боргових зобов’язань між учасниками торгів за придбані облігації, по-друге, з Міністерством
фінансів України при сплаті доходів або погашенні облігації за умови, що строки проведення платежів збігаються;
• здійснює платежі по сплаті доходу та погашення облігацій за дорученням та за рахунок коштів Державного казначейства України.
У сфері зовнішнього боргу Національний банк є:
• банком, що виконує доручення Казначейства по сплаті платежів по зовнішньому боргу на користь іноземних кредиторів;
• виконавцем звітності щодо загального довгострокового боргу держави;
• агентом щодо погашення та обслуговування кредитів Міжнародного валютного фонду тощо.
Управління державним боргом складається з трьох стадій:
• залучення державних запозичень;
• використання коштів;
• погашення та обслуговування боргу.
Залучення коштів може здійснюватися шляхом випуску державних цінних паперів та отримання позик.
Кошти від державних запозичень можуть використовуватись на:
• підтримку інвестиційних програм та розвиток матеріального виробництва (фінансове розміщення);
• задоволення поточних потреб бюджету, тобто покриття його дефіциту, в тому числі обслуговування та погашення державного боргу (бюджетне використання);
• покриття дефіциту платіжного балансу.
Можливий змішаний спосіб використання державних запозичень, коли частково кошти спрямовуються на розвиток економіки, розв’язання проблем бюджету та платіжного балансу.
У залученні та розміщенні коштів беруть участь Міністерство фінансів України та Національний банк України, а функцію погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує Державне казначейство України.
Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов’язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.
Погашення боргу - виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, ви
значеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.
Обслуговування боргу - це сукупні платежі за зобов’язаннями перед кредиторами щодо сплати відсотків, комісійних та штрафних платежів. Відсотки - це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.
Сума коштів Державного бюджету, необхідних для здійснення платежів з погашення та обслуговування державного боргу за рік, визначається і затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Видатки, пов’язані з погашенням основної суми боргу та нарахованих відсотків за державним боргом є обов’язковими, і у разі секвестрування бюджету (зменшення його видатків) дана стаття бюджетних витрат не підлягає зменшенню.
Виплата відсотків за внутрішнім та зовнішнім державним боргом належить до поточних видатків бюджету (за економічною класифікацією видатків бюджету), а отримання і погашення державних позик відображені в класифікації фінансування за типом кредитора.
Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися в грошовій формі, а за згодою кредитора - шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими шляхами відповідно до чинного законодавства України.
Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути:
• кошти, отримані державою в процесі приватизації;
• державні запозичення;
• кошти бюджету;
• золотовалютні резерви.
При управлінні зовнішнім боргом велике значення має розрахунок коефіцієнтів платоспроможності держави та її ліквідної позиції, які визначаються спеціальними рейтинговими агенціями. Саме на підставі прогнозів економічного розвитку країни, стану її платіжного балансу, дефіциту бюджету та з урахуванням зазначених коефіцієнтів визначається стратегія управління зовнішнім державним боргом щодо залучення нових іноземних кредитів, виходячи з критичного його рівня.
Існують різні оцінки критичного рівня державного боргу щодо можливості країни його обслуговування. Світовий банк виходить з
того, що критичним рівнем державного зовнішнього боргу є понад 50% від валового внутрішнього продукту. За вимогою Маастріхтської угоди державний борг не може перевищувати 60% ВВП країни.
Рада національної безпеки Російської Федерації вважає максимально допустимим показник потреби держави в обслуговуванні й погашенні зовнішнього боргу з податкових надходжень зведеного бюджету на рівні 25%.
За оцінками спеціалістів, Україна має середній рівень зовнішнього боргу.
Стан зовнішнього боргу можна охарактеризувати за допомогою таких показників:
1. Співвідношення зовнішнього боргу до ВВП (критичний рівень: 80-100%). Для України цей показник складав на початку
1999 року близько 40%.
2. Для характеристики ліквідної позиції економіки країн використовують показник співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу до експорту. Даний показник свідчить про платоспроможність країни на найближчу перспективу (критичний рівень: 20-25%). На початку 1999 р. цей показник в Україні дорівнював 15,6%.
3. Для оцінки довгострокової платоспроможності використовується співвідношення дисконтованої вартості боргу і експорту (критичний рівень 200-250%). В Україні цей показник не досягає 60%.
Державні запозичення здійснюються в межах загального обсягу встановлених розмірів державного внутрішнього та зовнішнього боргу України. У разі надходження коштів із внутрішніх або зовнішніх джерел неповним обсягом допускається зменшення (збільшення) граничного розміру державного внутрішнього боргу України за рахунок відповідного збільшення (зменшення) розміру державних зовнішніх запозичень України.
Надмірне зростання державного боргу призводить до зростання дефіциту бюджету та залежності країни від зовнішнього запозичення, створює напруженість на грошово-кредитному ринку країни.
При управлінні внутрішнім боргом головна увага звертається на потенційні можливості розміщення нових боргових зобов’язань серед інвесторів та на наявність фінансових ресурсів у державі для своєчасного і повного обслуговування боргових зобов’язань.
Списання частини державного внутрішнього боргу України
перед окремими суб’єктами права може бути здійснено лише шляхом прийняття Верховною Радою відповідного законодавчого акту за умови визначення джерел погашення.
10.2.2. Управління внутрішнім державним боргом
За постановою Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики і від імені Уряду є гарантом своєчасного їх погашення.
Національний банк України при цьому виконує обов’язки генерального агента з обслуговування випуску та погашення ОВДП.
Законом України «Про Національний банк України» заборонено Центральному банку купувати облігації на аукціонах з їх первинного розміщення від власного імені та за рахунок власних коштів. Разом з тим, Національний банк України за погодженням з Міністерством фінансів України може здійснювати обслуговування операцій нерезидентів на первинному ринку і укладати угоди купівлі облігацій за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів за умови, що обсяг придбання становить не менше 100 млн дол. США.
Міністерство фінансів України в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про час, місце, форму проведення торгів; обсяги та умови розміщення облігацій, термін надання покупцями заявок на участь в аукціоні.
Для проведення торгів Міністерство фінансів України надає Національному банку України, регіональним управлінням НБУ, комерційним банкам, міжбанківській валютній біржі інформаційне повідомлення, в якому зазначаються:
• дата і час проведення аукціону;
• кількість облігацій, що пропонуються на продаж (за наявності цих обмежень);
• розмір відсоткового доходу та періодичність його сплати для процентних облігацій;
• термін погашення облігацій та сплати відсотків за ними (для дисконтних облігацій дата сплати доходу не вказується);
• вимоги щодо заявок учасників торгів: кратність заявок, кількість знаків дробової частини у їх ціновій частині та інше;
• дата і час перерахування коштів за результатами проведення торгів та номер рахунку в Операційному управлінні Національного банку, на якому здійснюється акумулювання коштів;
• штрафні санкції до порушників платежів тощо.
У порядку, погодженому з Міністерством фінансів України, Національний банк України проводить розміщення облігацій шляхом їх продажу на закритому аукціоні. Перед початком проведення аукціону до інформаційної системи «ЛІГА» Національному банку України надходять пропозиції від покупців щодо придбання ОВДП. Покупцями облігацій на аукціонах є комерційні банки, які купують облігації як у свою власність, так і за дорученням клієнтів (юридичних та фізичних осіб).
Заявки від покупців на придбання облігацій можуть бути двох видів: конкурентні та неконкурентні.
Конкурентна заявка - передбачає придбання облігацій за встановленою ціною або фіксованим рівнем дохідності.
Неконкурентна заявка - зводиться до придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону або середньозваженим рівнем дохідності.
За умови, що облігації розміщуються за фіксованими цінами, покупці направляють в систему «ЛІГА» лише неконкурентні заявки, які задовольняються за середньозваженими цінами, що встановлені на попередньому аукціоні.
У разі проведення аукціону за ціновим критерієм заявки задовольняються для:
• конкурентних заявок за цінами, які вище або дорівнюють ціні відсікання;
• неконкурентних заявок за середньозваженою ціною аукціону.
Ціна відсікання - ціна, що встановлюється Міністерством фінансів України, нижче за яку конкурентні заявки не задовольняються.
Середньозважена ціна аукціону - ціна, яка визначається при проведенні аукціону на підставі цін за конкурентними заявками за Умови, що ці ціни за значенням більші або дорівнюють ціні відсотка.
Інформацію щодо результатів попередніх торгів, обсягів погашення облігацій попередніх випусків та пропозиції комерційних банків і їх клієнтів відносно обсягів та цінових умов придбання облігацій, Національний банк України надсилає до Міністерства фінансів України. Використовуючи дану інформацію, Міністерство фінансів України приймає остаточне рішення щодо визначення ціни відсікання. Формуючи ціну відсікання, Міністерство фінансів України надає Національному банку України:
• глобальний сертифікат, яким оформляється загальний обсяг випуску облігацій;
• доручення Національного банку України на задоволення заявок 3 придбання облігацій, у якому зазначається ціна відсікання та середньозважена ціна торгів, за якою задовольняються неконкурентні заявки.
У процесі визначення цінових умов продажу облігацій Національний банк України може надавати відповідні консультації та рекомендації Міністерству фінансів України.
Відповідно до доручення, що надано Міністерством фінансів України, формується зведена відомість розподілу облігацій за учасниками торгів, заявки яких відповідно до встановленої ціни відсікання задоволені.
На Національний банк України покладається функція контролю за надходженням коштів від продажу облігацій на аукціонах і перерахування коштів на Єдиний казначейський рахунок. Строки та порядок перерахування коштів визначені в інформаційному повідомленні про проведення аукціонів, а обсяги коштів - у кліринговій відомості, яка надається їх учасникам. Керуючись цією інформацією, учасники торгів повинні перерахувати кошти в обсязі заявок, які задоволені, на відповідний рахунок в ОПЕРУ Національного банку України. Відповідно до інформаційного повідомлення, в якому зазначені термін та порядок перерахування коштів та клірингової відомості, де вказуються сума перерахування, учасники торгів здійснюють платіж на відповідний рахунок в ОПЕРУ НБУ в розмірі задоволених заявок.
У день надходження коштів від учасників аукціону НБУ здійснює їх перерахування до доходної частини Державного бюджету України.
Проведення платежів зі сплати доходу та погашення облігацій здійснюється за дорученням Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету.
Після завершення погашення облігацій чергового випуску відповідно погашаються Міністерством фінансів України глобальні сертифікати, які зберігаються довічно в НБУ.
У частині управління державним внутрішнім боргом Державне
казначейство України виконує такі функції.
1. Здійснює контроль за своєчасним проведенням витрат з Державного бюджету з обслуговування внутрішнього державного боргу. Підставою для проведення такого контролю є:
• довідка по датах та сумах виплати доходу та погашення облігацій внутрішньої державної позики (графік погашення ОВДП на місяць);
• клірингова відомість про проведення взаємних розрахунків за результатами аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики та виплатами за облігаціями;
• виписки з рахунків, на яких обліковуються надходження від реалізації облігації внутрішньої державної позики та облігації внутрішньої державної ощадної позики.
На базі цієї інформації казначейство складає:
• графік по датах та сумах виплати доходу і погашення облігацій у розрізі їх видів (у цьому документі зазначається дата, номер та термін аукціону, вид облігацій, сума амортизації, доходу та загальна сума погашення);
• довідку щодо заборгованості по виплатах облігацій внутрішньої державної позики, випуску та погашенню облігацій внутрішньої державної позики за термінами погашення.
2. Готує необхідні документи для проведення операцій з Державного бюджету з погашення і виплати доходу по державних цінних паперах, а саме:
• розпорядження на перерахування коштів з Єдиного казначейського рахунку на рахунок Національного банку України;
• інформацію про результати аукціонів, що відбулися (баланс надходжень та витрат з обслуговування внутрішнього боргу).
3. Здійснює облік випуску державних цінних паперів у розрізі термінів їх обігу.
На підставі повідомлення про результати розміщення Міністерством фінансів України державних цінних паперів за підсумками проведених аукціонів та клірингової відомості про проведення взаємних розрахунків за результатами аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики і виплатами за облігаціями казначейство готує:
• Довідки про результати проведення аукціонів за термінами погашення;
• Довідку про надходження коштів від реалізації внутрішньої державної ощадної позики в розрізі комерційних банків.
4. Здійснює облік витрат з погашення основного боргу та сплати доходу за державними цінними паперами за термінами їх обігу.
Графік погашення ОВДП та клірингова відомість є підставою для підготовки довідки про надходження коштів від реалізації облігацій
внутрішньої державної позики та облігацій внутрішньої ощадної позики за кодом функціональної та економічної класифікації в гривневому еквіваленті.
2 Здійснює моніторинг надходжень коштів до Державного
бюджету від розміщення державних цінних паперів та проведення
витрат з їх погашення і обслуговування. Для проведення моніторингу
використовуються такі документи:
. довідка про надходження коштів до бюджету від аукціонів та виплат щодо погашення облігацій внутрішньої держаної позики, залишки коштів до розподілу для фінансування першочергових ви-
• довідка про надходження коштів до Державного бюджету від реалізації державних цінних паперів щодо їх погашення та сплати доходу щоденно та по місяцях.
6. Готує та подає Міністерству фінансів щотижневі та місячні звіти про надходження коштів від реалізації державних цінних паперів та витрати щодо їх погашення і сплати доходу з урахуванням клірингу та за кодами бюджетної класифікації.
7. Складає довідки про надходження коштів на покриття дефіциту бюджету із джерел внутрішнього та зовнішнього фінансування, в яких зазначається:
• обсяг державних запозичень, з них внутрішні і зовнішні;
• витрати щодо погашення та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу;
• залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх доходів на покриття дефіциту бюджету;
. чисте залучення коштів з внутрішніх та зовнішніх надходжень. Інформація надсилається до Міністерства фінансів України.
8. Складає аналітичні довідки про витрати з обслуговування внутрішнього боргу за рахунок Державного бюджету України, які
використовуються Міністерством фінансів України та Рахунковою
палатою Верховної Ради України.
9. Здійснює облік кредитів, отриманих від Національного банку
України в національній та іноземній валюті протягом 1995-1996 рр.
на покриття дефіциту Державного бюджету в розрізі договорів.
10. Здійснює щомісячне нарахування процентів за користування кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету, та скла дає зведену таблицю про заборгованість по кредитах та відсотках в іноземній валюті і надсилає її до Міністерства фінансів України.
11. Здійснює аналітичний облік заборгованості Державного бюджету перед Національним банком України.
12. Здійснює облік фактичного обсягу державного внутрішнього боргу. З цією метою складається довідка про заборгованість Уряду перед банківськими установами.
13. Готує довідки і розрахунки до структури державного внутрішнього боргу України і граничного розміру державного внутрішнього боргу щодо заборгованості перед Національним банком України, які надсилаються до Міністерства фінансів України.
10.2.3. Управління зовнішнім державним боргом
Стратегію щодо залучення коштів від іноземних кредиторів розробляє Міністерство фінансів України, яке є єдиним позичальником від імені Уряду, крім кредитів МВФ.
Розпорядником кредитів, що надає Україні Міжнародний валютний фонд (МВФ), є Національний банк України.
У квітні 1992 р. на прохання України міжнародні фінансово-кредитні установи прийняли рішення про членство України в цих авторитетних фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. ухвалила відповідний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».
3 вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ та МБРР.
Визнання країни-позичальника МВФ викликає довіру до неї з боку інших міжнародних фінансово-кредитних інститутів та приватних іноземних кредиторів. Це дає можливість отримати позики від іноземних кредиторів на вигідних умовах.
Країни, що стають членами МВФ, мають можливість отримати позики у вільноконвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та поповнення золотовалютних резервів.
Національний банк України є депозитарієм (зберігачем) коштів
МВФ, МБРР, Корпорації, Асоціації та Агентства на території нашої держави.
Обслуговування державного зовнішнього боргу перед МВФ здіснюється за рахунок коштів Національного банку України. Відповідно до угоди між Національним банком України та
ЄБРР, НБУ є позичальником за кредитами для забезпечення фінансування
малого та середнього бізнесу під державні гаранти. Національний банк України визначає перелік уповноважених банків та розміри Митних ліній, у межах яких підприємства-позичальники зможуть отримати кредити для підтримки малого та середнього бізнесу.
Розміщення коштів, акумульованих за рахунок іноземних кредитів, за дорученням Уряду здійснює Міністерство фінансів України згідно з Державною програмою запозичень.
Погашення та обслуговування зовнішнього боргу є заключною стадією в процесі управління державним боргом країни.
Зовнішній державний борг має дві складові.
• борг органів державної влади і управління;
• борг підприємств, гарантований Урядом.
Перша складова зовнішнвого державного боргу виникає в результаті залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів Ця частина державного зовнішнього боргу погашається та обслуговується за рахунок коштів Державного бюджету та коштів Національного банку України в частині кредитів, отриманих з метою підтримки платіжного балансу.
Друга складова державного зовнішнього боргу - гарантії, які
надає українським підприємствам Уряд щодо залучених іноземних кредитів Погашає та обслуговує такий борг підприємство позичальник. Але у разі невиконання боргових зобов’язань підприємством перед іноземним кредитором, набирає чинності державна гарантія, і погашения та обслуговування таких кредитів здійснюється Державним казначейством за рахунок коштів Державного бюджету Сплата за гарантіями призводить до додаткових витрат Державного бюджету.
Як свідчить практика, що склалася в Україні, в погашенні та обслуговуванні державного зовнішнього боргу у взаємодії співпрацю
мають Міністерство фінансів України, Державне казначейство України,
Національний банк України, Укрексімбанк як банк-агент Уряду та
уповноважені банки України.
Процедура погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу за рахунок коштів Державного бюджету здійснюється та
ким чином:
Щомісячно Міністерство фінансів України направляє інформацію у вигляді графіка платежів по сплаті та обслуговуванню зовнішнього боргу Національному банку України для орієнтира. У
Національному банку України відкрито поточний рахунок коштів Державного бюджету в іноземній валюті на ім’я Державного казначейства для виконання платежів із зовнішнього боргу. За рахунок коштів, що концентруються на Єдиному казначейському рахунку за дорученням Державного казначейства Національний банк України купує іноземну валюту, в якій необхідно здійснити платіж на користь нерезидента згідно з графіком платежів.
Графік платежів щодо зовнішнього боргу має дві складові:
• борг, за яким сума платежів не підлягає зміні;
• борг за ймовірними платежами (кредити, надані під гарантію Уряду).
Такий поділ обумовлений необхідністю прогнозування величини платежів за державним зовнішнім боргом. Для проведення платежу Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку перераховує кошти в національній валюті Національному банку України для закупівлі іноземної валюти, після цього валюта зараховується Національним банком України на поточний рахунок Державного казначейства в іноземній валюті. За валютним дорученням Державного казначейства Національний банк України здійснює платежі на користь іноземного кредитора і списує суму перерахувань з валютного рахунку Державного казначейства.
На ім’я Міністерства фінансів України в Національному банку України відкрито спеціальний поточний рахунок в іноземній валюті для обліку кредитів цільового спрямування.
Управління боргом - складний аспект державного управління та економічної політики, оскільки передбачає сумісну роботу декількох міністерств і відомств. Його мета - допомогти Урядові виконувати свої зобов’язання щодо погашення внутрішнього та зовнішнього боргу без створення в майбутньому проблем у сфері платіжного балансу та Державного бюджету. Державний борг можна розглядати з двох позицій, з одного боку, державне запозичення сприяє економічному зростанню, з іншого - борг збільшує навантаження на Державний бюджет. Тому необхідно знайти оптимальне співвідношення між інвестиціями, економічним зростанням та внутрішнім і зовнішніми запозиченнями. Умови залучення нових позик мають оцінюватися з урахуванням здатності країни обслуговувати внутрішній та зовнішній борг за раніше прийнятими зобов’язаннями. Великі витрати щодо обслуговування боргу порівняно з податковими надходженнями до Державного бюджету викликають занепокоєння в Уряді та необхідність побудови стрункої системи його управління.
Управління державним боргом може розглядатися в широкому та вузькому розумінні.
У широкому розумінні, під управлінням державним боргом мається на увазі формування одного із напрямів фінансової політики
Держави, пов’язаної з її діяльністю у вигляді позичальника і гаранта.
Уряд, проводячи фінансову політику, визначає обсяг дефіциту
бюджету, який частково покривається за рахунок державних запозичень, встановлює граничний розмір державного боргу та прогнозує
його вплив на грошову масу, зайнятість, виробництво, рівень інфляції і валютний курс.
Під управлінням боргом у вузькому розумінні мається на увазі сукупність дій, пов’язаних з підготовкою до випуску, розміщення боргових зобов’язань держави, надання гарантій, а також проведення
У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:
1) пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу;
2) недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів ;
3) забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та
нарахованих відсотків;
4) визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги
5) забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку
У процесі управління державним боргом необхідно враховувати
такі чинники:
• економічну та політичну ситуацію в країні;
• рівень інфляції;
ділову активність суб’єктів підприємницької діяльності;
• ступінь ризику країни щодо неповернення боргу.
Існує три варіанти розв’язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов’язань держав.
• збільшенню доходів бюджету;
• зменшенню навантаження на бюджет конкретного року,
• упорядкуванню видатків бюджету;
• поступовому скороченню державного боргу,
• економічному зростанню;
• підвищенню добробуту громадян.
Другий варіант зводиться до проведення грошової емісії, на
слідком якої є:
• збільшення видатків у короткостроковому періоді;
• високий рівень інфляції та девальвація валюти;
• неплатоспроможність держави;
• затримка економічного зростання;
• зниження рівня життя громадян країни-боржника.
Третій варіант називається дефолтом, характерними ознаками
якого є:
• несплата вчасно державного боргу;
• збільшення видатків за рахунок вивільнення ресурсів;
• припинення надання країні, що оголошує дефолт, іноземних позик;
• заявления претензій щодо дострокової сплати всіх іноземних позик, накладення арешту на закордонне майно;
• зниження кредитного рейтингу країни;
• затримка економічного зростання;
• зниження рівня життя громадян країни-боржника.
Сутність управління державним боргом реалізується в його функціях. Основні функції управління державним боргом наведено в табл. 9.2.1.
Таблиця 9.2.1
Функції управління державним боргом
| № з/п | Функції управління державним боргом | Зміст функції | Виконавець |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | Формулювання політики управління державним боргом | Визначення мети управління боргом та фінансових інструментів для її досягнення, забезпечення координації управління боргом із грошово-кредитним регулюванням Розробка та затвердження програми державного запозичення країни | МФУ |
| 2. | Планування | Прогнозування бюджетно-податкових потреб держави Уточнення програми випуску боргових зобов’язань з точки зору періодичності, обсягу та видів фінансових інструментів | МФУ |
| 3. | Функція первинної емісії | Короткострокове управління первинним ринком державних цінних паперів Регулювання обсягів емісії цінних паперів та підготовка календарного графіка запозичень | МФУ, НБУ |
| 4. | Бюджетно-податкова функція | Управління касовими залишками коштів та прогнозування короткострокової потреби в них | Державне казначейство |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 5. | Організаційна функція | Управління механізмом реалізації фінансових інструментів (організація аукціонів, підписки тощо) | НБУ |
| 6. | Функція підтримки вторинного ринку | Управління обігом цінних паперів на вторинному ринку та підтримка його ліквідності | НБУ |
| 7. | Консультаційна функція | Надання консультацій міністерствами та відомствами Уряду щодо управління державним боргом | МФУ, НБУ Державне казначейство |
| 8. | Функція забезпечення | Забезпечення поставки і погашення цінних паперів при настанні строку платежу | МФУ, Державне казначейство |
| 9. | Облікова функція | Ведення обліку боргових інструментів, що знаходяться в обігу | МФУ, Державне казначейство |
Згідно з Конституцією України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні і уповноважена затверджувати:
• Державний бюджет України та вносити зміни до нього в частині зовнішнього та внутрішнього боргів;
• рішення про надання Україною позики та економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням.
Управління державним боргом здійснюється при тісній взаємодії і співпраці різних міністерств та відомств, які несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратеги держави.
У світовій практиці роль міністерств та відомств щодо управління державним боргом різна. В одних країнах Казначейство виконує основні функції щодо управління державним боргом, в інших - Міністерство фінансів та Центральний банк.
В управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України.
Кабінет Міністрів України в частині управління державним боргом виконує такі функції:
• визначає порядок та умови здійснення державного запозичення та надання державних гарантій;
• змінює умови угод щодо державного запозичення та державних гарантій.
За дорученням Кабінету Міністрів України, агентом Уряду з управління державним боргом є Міністерство фінансів України.
На Департамент державного боргу Міністерства фінансів України покладено такі функції:
• розробка стратегії та боргової політики;
• розрахунок планових показників, що свідчать про заборгованість держави, а також проведення моніторингу державного боргу;
• визначення доцільності залучення коштів на внутрішніх та зовнішніх ринках капіталів;
• аналіз та супроводження кредитних проектів та визначення доцільності укладання гарантійних угод.
Розробка стратегії та боргової політики пов’язана з:
• вивченням макроекономічного становища України з точки зору боргового навантаження та визначення оптимальної середньо- та довгострокової боргової політики;
• визначенням нових боргових інструментів та підготовкою нормативної бази їх застосування;
• вдосконаленням структури державного боргу в розрізі інструментів позичання, ринків розміщення, валют позичання, відсоткових ставок та строків погашення;
• організацією роботи щодо підвищення кредитного рейтингу України.
У процесі планування та моніторингу державного боргу Міністерство фінансів України здійснює:
підготовку прогнозних розрахунків щодо обсягів зовнішніх та внутрішніх запозичень для фінансування дефіциту Державного бюджету;
підготовку обгрунтованих прогнозних розрахунків витрат бюджету
з погашення та обслуговування державного боргу України з врахуванням наданих гарантій по іноземних кредитах;
• складання графіків платежів з погашення та обслуговування державного боргу та доповнень і уточнень до нього;
• аналіз витрат, пов’язаних з погашенням та обслуговуванням державного боргу;
• аналіз та прогноз стану навантаження витрат з обслуговування державного боргу на Державний бюджет України;
• моніторинг платежів з погашення та обслуговування державного боргу;
• підготовку довідок та аналітичних матеріалів щодо стану та параметрів державного боргу;
• аналіз вразливості стану обслуговування державного боргу України до можливих змін відсоткових ставок та курсів іноземних валют;
• розрахунки показників плато,спроможності України по зовнішніх та внутрішніх боргових зобов’язаннях;
• аналіз щодо здійснення платежів на виконання кредитних та гарантійних державних зобов’язань, відшкодування витрат Державного бюджету позичальника, що отримали іноземні кредити під державні гарантії;
• аналіз стану показників статистичної звітності щодо державного боргу;
• прогнозування обсягів державного боргу в рамках середньо- та довгострокової перспективи.
Діяльність Міністерства фінансів України на ринку капіталів
зводиться до:
• залучення коштів на комерційній основі на зовнішніх ринках капіталу;
• моніторингу ринків капіталу та інформаційно-аналітичного забезпечення операцій України на іноземних фінансових ринках;
• оцінки пропозицій , що надходять до Міністерства фінансів від фінансово-кредитних інститутів;
• розробки механізму випуску та використання боргових інструментів України, які обертаються за її межами та / або випускаються за її межами;
• випуск, розміщення (спільно з НБУ) та погашення внутрішньої державної позики;
• підготовки документації для проведення запозичень та інших дій України на зовнішніх ринках капіталів;
• розробки нормативних актів щодо випуску державних цінних паперів.
На Міністерство фінансів України у сфері управління некомерційним запозиченням покладені такі функції:
• аналіз пропозицій урядів іноземних держав, міжнародних фінансових організацій та іноземних банків щодо надання кредитів Україні;
• координація роботи державних органів з питань залучення іноземних кредитів;
• підготовка агентських угод з фінансовими агентами для здійснення агентських (посередницьких) функцій за іноземними кредитами, що залучаються під гарантійні або інші зобов’язання держави;
• визначення схем залучення та механізмів погашення та обслуговування іноземних кредитів;
• здійснення державної експертизи інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає залучення іноземних експортних кредитів;
• аналіз загального фінансового становища позичальника, наявності заборгованості перед бюджетом і ліквідних активів;
• оцінка вартості майна, майнових прав та цінних паперів, що передаються державі як забезпечення виконання позичальником фінансових зобов’язань за іноземними експортними кредитами;
• аналіз фінансової спроможності поручителя за фінансовими зобов’язаннями позичальника з погашення та обслуговування іноземного експортного кредиту;
• оцінка ризиків та аналіз окупності інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає залучення іноземних експортних кредитів;
• інформування банків-агентів Кабінету Міністрів України щодо відшкодувань боржниками витрат бюджету для їх врахування при визначенні стану заборгованості позичальника;
• контроль за обсягами відшкодувань витрат бюджету по експортних кредитах.
Міністерство фінансів України розробляє програму державного запозичення, яка подається Кабінету Міністрів України на розгляд та затвердження Верховною Радою України.
Казначейство в системі управління державним боргом виконує такі функції:
• здійснює разом з Національним банком України та Міністерством Фінансів України управління внутрішнім державним боргом і проведення його обслуговування відповідно до чинного законодавства;
• фінансує витрати з Державного бюджету з обслуговування державного боргу в терміни згідно з графіком;
• забезпечує фінансування витрат з Державного бюджету щодо погашення державних цінних паперів і сплати доходу по них;
• веде облік випуску та погашення державних цінних паперів за термінами обігу згідно з вимогами бюджетної класифікації;
• нараховує проценти та здійснює облік за кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету;
• здійснює контроль за відшкодуванням збитків бюджету по юридичних особах, які отримали іноземні кредити під гарантії Уряду України;
• інформує Міністерство фінансів та Національне агентство України
з реконструкції та розвитку про суми, відшкодовані Державному бюджету підприємствами-позичальниками, які одержали кредити в іноземній валюті під гарантії Уряду України, та про застосовані до
них санкції.
У сфері внутрішнього боргу Національний банк України виконує такі функції:
• генерального агента з обслуговування випуску та погашення ОВДП;
• депозитарія (зберігача) державних цінних паперів;
• контролюючого органу;
• дилера на вторинному ринку.
Національний банк України здійснює обслуговування операцій
Міністерства фінансів України щодо випущених облігацій на підставі
договору, відповідно до якого він:
• відкриває та веде рахунки Міністерства фінансів України у цінних паперах, а також окремого рахунку стосовно викуплених ним облігацій;
• зберігає глобальні сертифікати;
• контролює обсяг облігацій та їх кількість в обігу;
• надає за запитом виписки про стан рахунку Міністерства фінансів України в цінних паперах та виконання операцій з ними;
• надає довідкову інформацію стосовно проведених операцій за облігаціями;
• здійснює кліринг, по-перше, взаємних боргових зобов’язань між учасниками торгів за придбані облігації, по-друге, з Міністерством
фінансів України при сплаті доходів або погашенні облігації за умови, що строки проведення платежів збігаються;
• здійснює платежі по сплаті доходу та погашення облігацій за дорученням та за рахунок коштів Державного казначейства України.
У сфері зовнішнього боргу Національний банк є:
• банком, що виконує доручення Казначейства по сплаті платежів по зовнішньому боргу на користь іноземних кредиторів;
• виконавцем звітності щодо загального довгострокового боргу держави;
• агентом щодо погашення та обслуговування кредитів Міжнародного валютного фонду тощо.
Управління державним боргом складається з трьох стадій:
• залучення державних запозичень;
• використання коштів;
• погашення та обслуговування боргу.
Залучення коштів може здійснюватися шляхом випуску державних цінних паперів та отримання позик.
Кошти від державних запозичень можуть використовуватись на:
• підтримку інвестиційних програм та розвиток матеріального виробництва (фінансове розміщення);
• задоволення поточних потреб бюджету, тобто покриття його дефіциту, в тому числі обслуговування та погашення державного боргу (бюджетне використання);
• покриття дефіциту платіжного балансу.
Можливий змішаний спосіб використання державних запозичень, коли частково кошти спрямовуються на розвиток економіки, розв’язання проблем бюджету та платіжного балансу.
У залученні та розміщенні коштів беруть участь Міністерство фінансів України та Національний банк України, а функцію погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує Державне казначейство України.
Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов’язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.
Погашення боргу - виконання боргових зобов’язань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, ви
значеної угодою про позики або номінальної вартості державних цінних паперів.
Обслуговування боргу - це сукупні платежі за зобов’язаннями перед кредиторами щодо сплати відсотків, комісійних та штрафних платежів. Відсотки - це дохід, що сплачується на користь кредитора за умовами угоди про позику або про випуск державних цінних паперів.
Сума коштів Державного бюджету, необхідних для здійснення платежів з погашення та обслуговування державного боргу за рік, визначається і затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Видатки, пов’язані з погашенням основної суми боргу та нарахованих відсотків за державним боргом є обов’язковими, і у разі секвестрування бюджету (зменшення його видатків) дана стаття бюджетних витрат не підлягає зменшенню.
Виплата відсотків за внутрішнім та зовнішнім державним боргом належить до поточних видатків бюджету (за економічною класифікацією видатків бюджету), а отримання і погашення державних позик відображені в класифікації фінансування за типом кредитора.
Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися в грошовій формі, а за згодою кредитора - шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими шляхами відповідно до чинного законодавства України.
Основними джерелами погашення та обслуговування боргу можуть бути:
• кошти, отримані державою в процесі приватизації;
• державні запозичення;
• кошти бюджету;
• золотовалютні резерви.
При управлінні зовнішнім боргом велике значення має розрахунок коефіцієнтів платоспроможності держави та її ліквідної позиції, які визначаються спеціальними рейтинговими агенціями. Саме на підставі прогнозів економічного розвитку країни, стану її платіжного балансу, дефіциту бюджету та з урахуванням зазначених коефіцієнтів визначається стратегія управління зовнішнім державним боргом щодо залучення нових іноземних кредитів, виходячи з критичного його рівня.
Існують різні оцінки критичного рівня державного боргу щодо можливості країни його обслуговування. Світовий банк виходить з
того, що критичним рівнем державного зовнішнього боргу є понад 50% від валового внутрішнього продукту. За вимогою Маастріхтської угоди державний борг не може перевищувати 60% ВВП країни.
Рада національної безпеки Російської Федерації вважає максимально допустимим показник потреби держави в обслуговуванні й погашенні зовнішнього боргу з податкових надходжень зведеного бюджету на рівні 25%.
За оцінками спеціалістів, Україна має середній рівень зовнішнього боргу.
Стан зовнішнього боргу можна охарактеризувати за допомогою таких показників:
1. Співвідношення зовнішнього боргу до ВВП (критичний рівень: 80-100%). Для України цей показник складав на початку
1999 року близько 40%.
2. Для характеристики ліквідної позиції економіки країн використовують показник співвідношення планових платежів щодо обслуговування боргу до експорту. Даний показник свідчить про платоспроможність країни на найближчу перспективу (критичний рівень: 20-25%). На початку 1999 р. цей показник в Україні дорівнював 15,6%.
3. Для оцінки довгострокової платоспроможності використовується співвідношення дисконтованої вартості боргу і експорту (критичний рівень 200-250%). В Україні цей показник не досягає 60%.
Державні запозичення здійснюються в межах загального обсягу встановлених розмірів державного внутрішнього та зовнішнього боргу України. У разі надходження коштів із внутрішніх або зовнішніх джерел неповним обсягом допускається зменшення (збільшення) граничного розміру державного внутрішнього боргу України за рахунок відповідного збільшення (зменшення) розміру державних зовнішніх запозичень України.
Надмірне зростання державного боргу призводить до зростання дефіциту бюджету та залежності країни від зовнішнього запозичення, створює напруженість на грошово-кредитному ринку країни.
При управлінні внутрішнім боргом головна увага звертається на потенційні можливості розміщення нових боргових зобов’язань серед інвесторів та на наявність фінансових ресурсів у державі для своєчасного і повного обслуговування боргових зобов’язань.
Списання частини державного внутрішнього боргу України
перед окремими суб’єктами права може бути здійснено лише шляхом прийняття Верховною Радою відповідного законодавчого акту за умови визначення джерел погашення.
10.2.2. Управління внутрішнім державним боргом
За постановою Кабінету Міністрів України Міністерство фінансів України здійснює випуск облігацій внутрішньої державної позики і від імені Уряду є гарантом своєчасного їх погашення.
Національний банк України при цьому виконує обов’язки генерального агента з обслуговування випуску та погашення ОВДП.
Законом України «Про Національний банк України» заборонено Центральному банку купувати облігації на аукціонах з їх первинного розміщення від власного імені та за рахунок власних коштів. Разом з тим, Національний банк України за погодженням з Міністерством фінансів України може здійснювати обслуговування операцій нерезидентів на первинному ринку і укладати угоди купівлі облігацій за дорученням та за рахунок коштів нерезидентів за умови, що обсяг придбання становить не менше 100 млн дол. США.
Міністерство фінансів України в межах загальної суми емісії, визначеної Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про час, місце, форму проведення торгів; обсяги та умови розміщення облігацій, термін надання покупцями заявок на участь в аукціоні.
Для проведення торгів Міністерство фінансів України надає Національному банку України, регіональним управлінням НБУ, комерційним банкам, міжбанківській валютній біржі інформаційне повідомлення, в якому зазначаються:
• дата і час проведення аукціону;
• кількість облігацій, що пропонуються на продаж (за наявності цих обмежень);
• розмір відсоткового доходу та періодичність його сплати для процентних облігацій;
• термін погашення облігацій та сплати відсотків за ними (для дисконтних облігацій дата сплати доходу не вказується);
• вимоги щодо заявок учасників торгів: кратність заявок, кількість знаків дробової частини у їх ціновій частині та інше;
• дата і час перерахування коштів за результатами проведення торгів та номер рахунку в Операційному управлінні Національного банку, на якому здійснюється акумулювання коштів;
• штрафні санкції до порушників платежів тощо.
У порядку, погодженому з Міністерством фінансів України, Національний банк України проводить розміщення облігацій шляхом їх продажу на закритому аукціоні. Перед початком проведення аукціону до інформаційної системи «ЛІГА» Національному банку України надходять пропозиції від покупців щодо придбання ОВДП. Покупцями облігацій на аукціонах є комерційні банки, які купують облігації як у свою власність, так і за дорученням клієнтів (юридичних та фізичних осіб).
Заявки від покупців на придбання облігацій можуть бути двох видів: конкурентні та неконкурентні.
Конкурентна заявка - передбачає придбання облігацій за встановленою ціною або фіксованим рівнем дохідності.
Неконкурентна заявка - зводиться до придбання облігацій за середньозваженою ціною аукціону або середньозваженим рівнем дохідності.
За умови, що облігації розміщуються за фіксованими цінами, покупці направляють в систему «ЛІГА» лише неконкурентні заявки, які задовольняються за середньозваженими цінами, що встановлені на попередньому аукціоні.
У разі проведення аукціону за ціновим критерієм заявки задовольняються для:
• конкурентних заявок за цінами, які вище або дорівнюють ціні відсікання;
• неконкурентних заявок за середньозваженою ціною аукціону.
Ціна відсікання - ціна, що встановлюється Міністерством фінансів України, нижче за яку конкурентні заявки не задовольняються.
Середньозважена ціна аукціону - ціна, яка визначається при проведенні аукціону на підставі цін за конкурентними заявками за Умови, що ці ціни за значенням більші або дорівнюють ціні відсотка.
Інформацію щодо результатів попередніх торгів, обсягів погашення облігацій попередніх випусків та пропозиції комерційних банків і їх клієнтів відносно обсягів та цінових умов придбання облігацій, Національний банк України надсилає до Міністерства фінансів України. Використовуючи дану інформацію, Міністерство фінансів України приймає остаточне рішення щодо визначення ціни відсікання. Формуючи ціну відсікання, Міністерство фінансів України надає Національному банку України:
• глобальний сертифікат, яким оформляється загальний обсяг випуску облігацій;
• доручення Національного банку України на задоволення заявок 3 придбання облігацій, у якому зазначається ціна відсікання та середньозважена ціна торгів, за якою задовольняються неконкурентні заявки.
У процесі визначення цінових умов продажу облігацій Національний банк України може надавати відповідні консультації та рекомендації Міністерству фінансів України.
Відповідно до доручення, що надано Міністерством фінансів України, формується зведена відомість розподілу облігацій за учасниками торгів, заявки яких відповідно до встановленої ціни відсікання задоволені.
На Національний банк України покладається функція контролю за надходженням коштів від продажу облігацій на аукціонах і перерахування коштів на Єдиний казначейський рахунок. Строки та порядок перерахування коштів визначені в інформаційному повідомленні про проведення аукціонів, а обсяги коштів - у кліринговій відомості, яка надається їх учасникам. Керуючись цією інформацією, учасники торгів повинні перерахувати кошти в обсязі заявок, які задоволені, на відповідний рахунок в ОПЕРУ Національного банку України. Відповідно до інформаційного повідомлення, в якому зазначені термін та порядок перерахування коштів та клірингової відомості, де вказуються сума перерахування, учасники торгів здійснюють платіж на відповідний рахунок в ОПЕРУ НБУ в розмірі задоволених заявок.
У день надходження коштів від учасників аукціону НБУ здійснює їх перерахування до доходної частини Державного бюджету України.
Проведення платежів зі сплати доходу та погашення облігацій здійснюється за дорученням Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету.
Після завершення погашення облігацій чергового випуску відповідно погашаються Міністерством фінансів України глобальні сертифікати, які зберігаються довічно в НБУ.
У частині управління державним внутрішнім боргом Державне
казначейство України виконує такі функції.
1. Здійснює контроль за своєчасним проведенням витрат з Державного бюджету з обслуговування внутрішнього державного боргу. Підставою для проведення такого контролю є:
• довідка по датах та сумах виплати доходу та погашення облігацій внутрішньої державної позики (графік погашення ОВДП на місяць);
• клірингова відомість про проведення взаємних розрахунків за результатами аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики та виплатами за облігаціями;
• виписки з рахунків, на яких обліковуються надходження від реалізації облігації внутрішньої державної позики та облігації внутрішньої державної ощадної позики.
На базі цієї інформації казначейство складає:
• графік по датах та сумах виплати доходу і погашення облігацій у розрізі їх видів (у цьому документі зазначається дата, номер та термін аукціону, вид облігацій, сума амортизації, доходу та загальна сума погашення);
• довідку щодо заборгованості по виплатах облігацій внутрішньої державної позики, випуску та погашенню облігацій внутрішньої державної позики за термінами погашення.
2. Готує необхідні документи для проведення операцій з Державного бюджету з погашення і виплати доходу по державних цінних паперах, а саме:
• розпорядження на перерахування коштів з Єдиного казначейського рахунку на рахунок Національного банку України;
• інформацію про результати аукціонів, що відбулися (баланс надходжень та витрат з обслуговування внутрішнього боргу).
3. Здійснює облік випуску державних цінних паперів у розрізі термінів їх обігу.
На підставі повідомлення про результати розміщення Міністерством фінансів України державних цінних паперів за підсумками проведених аукціонів та клірингової відомості про проведення взаємних розрахунків за результатами аукціонів з розміщення облігацій внутрішньої державної позики і виплатами за облігаціями казначейство готує:
• Довідки про результати проведення аукціонів за термінами погашення;
• Довідку про надходження коштів від реалізації внутрішньої державної ощадної позики в розрізі комерційних банків.
4. Здійснює облік витрат з погашення основного боргу та сплати доходу за державними цінними паперами за термінами їх обігу.
Графік погашення ОВДП та клірингова відомість є підставою для підготовки довідки про надходження коштів від реалізації облігацій
внутрішньої державної позики та облігацій внутрішньої ощадної позики за кодом функціональної та економічної класифікації в гривневому еквіваленті.
2 Здійснює моніторинг надходжень коштів до Державного
бюджету від розміщення державних цінних паперів та проведення
витрат з їх погашення і обслуговування. Для проведення моніторингу
використовуються такі документи:
. довідка про надходження коштів до бюджету від аукціонів та виплат щодо погашення облігацій внутрішньої держаної позики, залишки коштів до розподілу для фінансування першочергових ви-
• довідка про надходження коштів до Державного бюджету від реалізації державних цінних паперів щодо їх погашення та сплати доходу щоденно та по місяцях.
6. Готує та подає Міністерству фінансів щотижневі та місячні звіти про надходження коштів від реалізації державних цінних паперів та витрати щодо їх погашення і сплати доходу з урахуванням клірингу та за кодами бюджетної класифікації.
7. Складає довідки про надходження коштів на покриття дефіциту бюджету із джерел внутрішнього та зовнішнього фінансування, в яких зазначається:
• обсяг державних запозичень, з них внутрішні і зовнішні;
• витрати щодо погашення та обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу;
• залучення коштів за рахунок внутрішніх і зовнішніх доходів на покриття дефіциту бюджету;
. чисте залучення коштів з внутрішніх та зовнішніх надходжень. Інформація надсилається до Міністерства фінансів України.
8. Складає аналітичні довідки про витрати з обслуговування внутрішнього боргу за рахунок Державного бюджету України, які
використовуються Міністерством фінансів України та Рахунковою
палатою Верховної Ради України.
9. Здійснює облік кредитів, отриманих від Національного банку
України в національній та іноземній валюті протягом 1995-1996 рр.
на покриття дефіциту Державного бюджету в розрізі договорів.
10. Здійснює щомісячне нарахування процентів за користування кредитами, отриманими на покриття дефіциту бюджету, та скла дає зведену таблицю про заборгованість по кредитах та відсотках в іноземній валюті і надсилає її до Міністерства фінансів України.
11. Здійснює аналітичний облік заборгованості Державного бюджету перед Національним банком України.
12. Здійснює облік фактичного обсягу державного внутрішнього боргу. З цією метою складається довідка про заборгованість Уряду перед банківськими установами.
13. Готує довідки і розрахунки до структури державного внутрішнього боргу України і граничного розміру державного внутрішнього боргу щодо заборгованості перед Національним банком України, які надсилаються до Міністерства фінансів України.
10.2.3. Управління зовнішнім державним боргом
Стратегію щодо залучення коштів від іноземних кредиторів розробляє Міністерство фінансів України, яке є єдиним позичальником від імені Уряду, крім кредитів МВФ.
Розпорядником кредитів, що надає Україні Міжнародний валютний фонд (МВФ), є Національний банк України.
У квітні 1992 р. на прохання України міжнародні фінансово-кредитні установи прийняли рішення про членство України в цих авторитетних фінансових організаціях. Верховна Рада України 3 червня 1992 р. ухвалила відповідний Закон «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій».
3 вересня 1992 р. Україна стала членом МВФ та МБРР.
Визнання країни-позичальника МВФ викликає довіру до неї з боку інших міжнародних фінансово-кредитних інститутів та приватних іноземних кредиторів. Це дає можливість отримати позики від іноземних кредиторів на вигідних умовах.
Країни, що стають членами МВФ, мають можливість отримати позики у вільноконвертованій валюті для покриття дефіциту платіжного балансу та поповнення золотовалютних резервів.
Національний банк України є депозитарієм (зберігачем) коштів
МВФ, МБРР, Корпорації, Асоціації та Агентства на території нашої держави.
Обслуговування державного зовнішнього боргу перед МВФ здіснюється за рахунок коштів Національного банку України. Відповідно до угоди між Національним банком України та
ЄБРР, НБУ є позичальником за кредитами для забезпечення фінансування
малого та середнього бізнесу під державні гаранти. Національний банк України визначає перелік уповноважених банків та розміри Митних ліній, у межах яких підприємства-позичальники зможуть отримати кредити для підтримки малого та середнього бізнесу.
Розміщення коштів, акумульованих за рахунок іноземних кредитів, за дорученням Уряду здійснює Міністерство фінансів України згідно з Державною програмою запозичень.
Погашення та обслуговування зовнішнього боргу є заключною стадією в процесі управління державним боргом країни.
Зовнішній державний борг має дві складові.
• борг органів державної влади і управління;
• борг підприємств, гарантований Урядом.
Перша складова зовнішнвого державного боргу виникає в результаті залучення державою іноземних кредитів та випуску державних цінних паперів, які розміщуються на міжнародних ринках капіталів Ця частина державного зовнішнього боргу погашається та обслуговується за рахунок коштів Державного бюджету та коштів Національного банку України в частині кредитів, отриманих з метою підтримки платіжного балансу.
Друга складова державного зовнішнього боргу - гарантії, які
надає українським підприємствам Уряд щодо залучених іноземних кредитів Погашає та обслуговує такий борг підприємство позичальник. Але у разі невиконання боргових зобов’язань підприємством перед іноземним кредитором, набирає чинності державна гарантія, і погашения та обслуговування таких кредитів здійснюється Державним казначейством за рахунок коштів Державного бюджету Сплата за гарантіями призводить до додаткових витрат Державного бюджету.
Як свідчить практика, що склалася в Україні, в погашенні та обслуговуванні державного зовнішнього боргу у взаємодії співпрацю
мають Міністерство фінансів України, Державне казначейство України,
Національний банк України, Укрексімбанк як банк-агент Уряду та
уповноважені банки України.
Процедура погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу за рахунок коштів Державного бюджету здійснюється та
ким чином:
Щомісячно Міністерство фінансів України направляє інформацію у вигляді графіка платежів по сплаті та обслуговуванню зовнішнього боргу Національному банку України для орієнтира. У
Національному банку України відкрито поточний рахунок коштів Державного бюджету в іноземній валюті на ім’я Державного казначейства для виконання платежів із зовнішнього боргу. За рахунок коштів, що концентруються на Єдиному казначейському рахунку за дорученням Державного казначейства Національний банк України купує іноземну валюту, в якій необхідно здійснити платіж на користь нерезидента згідно з графіком платежів.
Графік платежів щодо зовнішнього боргу має дві складові:
• борг, за яким сума платежів не підлягає зміні;
• борг за ймовірними платежами (кредити, надані під гарантію Уряду).
Такий поділ обумовлений необхідністю прогнозування величини платежів за державним зовнішнім боргом. Для проведення платежу Державне казначейство з Єдиного казначейського рахунку перераховує кошти в національній валюті Національному банку України для закупівлі іноземної валюти, після цього валюта зараховується Національним банком України на поточний рахунок Державного казначейства в іноземній валюті. За валютним дорученням Державного казначейства Національний банк України здійснює платежі на користь іноземного кредитора і списує суму перерахувань з валютного рахунку Державного казначейства.
На ім’я Міністерства фінансів України в Національному банку України відкрито спеціальний поточний рахунок в іноземній валюті для обліку кредитів цільового спрямування.
