Булгакова C.O. Казначейська система виконання бюджету (2000)
7.1. Сутність казначейства
Історія зародження, становлення і розвитку казначейства є надзвичайно багатою і тривалою.
Термін "казначейство" походить від поняття "казна", що у перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. "Казначейство" (the Treasury) у перекладі з англійської означає "скарб", "цінність".
Терміни "казна" і "казначейство" мають різні тлумачення в різних країнах. Це можна пояснити еволюцією казни як суспільного фінансового інституту, який є частиною спадку, традицій і вікової культури різних держав.
У найдавнішніх систематизованих працях термін "казна" використовується як у широкому, так і більш вузькому розумінні. Наприклад, в "Арташастрі" (праця про гроші), що була написана в Індії дві тисячі років тому, казна в широкому розумінні - це багатство держави, до якого, крім детально перерахованих доходів, включались золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукопису зазначалося, що армія і казна - найбільш важливі інструменти влади, тому вони повинні бути під прямим контролем керівника держави. У вузькому розумінні казна - це місце, куди надходили гроші, і звідки здійснювалися платежі для конкретних цілей. У "Арташастрі" перераховано якості, які мають бути притаманні головному казначею для належного керівництва платіжним процесом.
Казначейство мало декілька завдань. Воно відповідало за збереження багатства держави, карбування монет під королівським наглядом, було місцем накопичення платежів держави і здійснення виплат, а також виконувало функцію облікового відомства. Тобто казначейство повинно було вести записи усіх операцій із зазначенням дати, характеру і кінцевого призначення платежів.
З часом функції казначейства різних країн змінювались з урахуванням регіональних особливостей практики їх діяльності: до функцій казни додавались нові або виключалися застарілі. По-перше, внаслідок затяжних війн, які спричиняли зменшення багатства держави, казначейства почали виконувати нову функцію - випуск внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань. По-друге, казначейства у зв'язку зі збільшенням кількості та розширенням активності фінансових монополій, почали приймати на збереження їх акції З цього часу в казні з'явився гербовий папір, поштові марки, опіум золото та інші активи. По-третє, виникнення центральних банків і відповідне зростання системи комерційних банків привели до певних змін у традиційній казначейській системі:
1) функцію емісії грошей та карбування монет було передано центральним банкам;
2)випуск боргових зобов'язань передано центральному банку;
3) функцію отримання і видачі платежів державою стали виконувати банки;
4) у деяких випадках казна працювала як банківська установа і приймала вклади населення.
Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який мав відповідати за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх епох та всіх країн.
Термін "казначейство" походить від поняття "казна", що у перекладі з тюркської означає сукупність фінансових ресурсів держави. "Казначейство" (the Treasury) у перекладі з англійської означає "скарб", "цінність".
Терміни "казна" і "казначейство" мають різні тлумачення в різних країнах. Це можна пояснити еволюцією казни як суспільного фінансового інституту, який є частиною спадку, традицій і вікової культури різних держав.
У найдавнішніх систематизованих працях термін "казна" використовується як у широкому, так і більш вузькому розумінні. Наприклад, в "Арташастрі" (праця про гроші), що була написана в Індії дві тисячі років тому, казна в широкому розумінні - це багатство держави, до якого, крім детально перерахованих доходів, включались золото, коштовне каміння і метали, а також усі види сільськогосподарської продукції. У рукопису зазначалося, що армія і казна - найбільш важливі інструменти влади, тому вони повинні бути під прямим контролем керівника держави. У вузькому розумінні казна - це місце, куди надходили гроші, і звідки здійснювалися платежі для конкретних цілей. У "Арташастрі" перераховано якості, які мають бути притаманні головному казначею для належного керівництва платіжним процесом.
Казначейство мало декілька завдань. Воно відповідало за збереження багатства держави, карбування монет під королівським наглядом, було місцем накопичення платежів держави і здійснення виплат, а також виконувало функцію облікового відомства. Тобто казначейство повинно було вести записи усіх операцій із зазначенням дати, характеру і кінцевого призначення платежів.
З часом функції казначейства різних країн змінювались з урахуванням регіональних особливостей практики їх діяльності: до функцій казни додавались нові або виключалися застарілі. По-перше, внаслідок затяжних війн, які спричиняли зменшення багатства держави, казначейства почали виконувати нову функцію - випуск внутрішніх і зовнішніх боргових зобов'язань. По-друге, казначейства у зв'язку зі збільшенням кількості та розширенням активності фінансових монополій, почали приймати на збереження їх акції З цього часу в казні з'явився гербовий папір, поштові марки, опіум золото та інші активи. По-третє, виникнення центральних банків і відповідне зростання системи комерційних банків привели до певних змін у традиційній казначейській системі:
1) функцію емісії грошей та карбування монет було передано центральним банкам;
2)випуск боргових зобов'язань передано центральному банку;
3) функцію отримання і видачі платежів державою стали виконувати банки;
Наявність окремого уповноваженого органу в системі виконавчої влади держави, який мав відповідати за розробку та здійснення державної фінансової політики, є закономірністю для всіх епох та всіх країн.
