Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)
2.6. Теорія рефлексивності
Особливе бачення фінансових ринків, яке принципово відрізняється від загальноприйнятого, пропонує Джордж Сорос. Загальноприйнятим є твердження, що ринкові ціни прагнуть правильно компенсувати майбутні зміни, навіть якщо не зрозуміло, якими ці зміни будуть. Сорос стверджує, що ринкові ціни завжди є неправильними в тому розумінні, що вони відображають погляд на майбутнє, який базується на наданні інвесторами переваг. Але не тільки учасники ринкового процесу діють на основі надання переваги, а і надання ними переваги впливає на розвиток подій. Це може створити враження, що ринки правильно прогнозують майбутні зміни. Але насправді не сподівання відповідають майбутньому розвитку подій, а й майбутні події формуються цими сподіваннями. Сприйняття учасників за самою своєю природою містять помилку. Існує двосторонній зв’язок між помилковими сприйняттями і дійсним розвитком подій. Цей двосторонній зв’язок одержав назву рефлексивності [125, с.22].
На користь теорії оптимальної конкуренції можна стверджувати, що тенденції фінансових і товарно-сировинних ринків є лише тимчасовими відхиленнями, які в більш тривалій перспективі згладжуються під дією фундаментальних рушійних сил попиту і пропозиції. Теорія оптимальної конкуренції не містить опису процесу корегування, а лише аналізує ситуацію після того, як усі корегування вже відбулись. Недолік цього аргумента полягає у відсутності гарантії того, що фундаментальні рушійні сили відкорегують спекулятивні коливання. Також імовірним є те, що спекуляції змінять умови попиту і пропозиції, які вважаються фундаментальними.
У випадку нормального розвитку подій спекулятивне зростання цін наштовхується на протидію: пропозиція росте, а попит знижується. В результаті тимчасовий стрибок згладжується з часом. Але існують і винятки. Наприклад, на валютному ринку стійкий рух котирувань валюти може виявитись самопідтримуючим внаслідок впливу на рівень внутрішніх цін у країні. Стосовно ринку цінних паперів курси акцій можуть у багатьох відношеннях вплинути на позицію певної компанії. Аналізуючи новітню історію міжнародних позик, ми також можемо зауважити, що надання позик у надлишковому обсязі спочатку збільшує кредитоздатність країн-боржників, визначену на основі їх коефіцієнта покриття заборгованостей, а пізніше, коли настає момент вимоги банками виплат, ця здатність країн-боржників різко знижується [125, с.37-38].
Взаємозв’язок між мисленням учасників та ситуацією, в якій вони беруть участь, може бути поданий у вигляді двох функціональних залежностей. Дж. Сорос назвав зусилля учасників, спрямовані на розуміння ситуації, когнітивною або пасивною функцією, а вплив їх висновків на реальну ситуацію діючою або активною функцією. В когнітивній функції сприйняття учасників залежать від ситуації; у діючій функції сприйняття учасників впливають на ситуацію. Можна бачити, що ці дві функції діють у протилежних напрямках: в когнітивній функції незалежною змінною є ситуація; в діючій функції цю роль виконує мислення учасників.
У випадку, коли обидві функції діють одночасно, вони взаємодіють між собою. Для одержанння детермінованого результату функція повинна мати незалежну змінну. У нашому випадку незалежна змінна однієї функції є залежною змінною іншої. Замість детермінованого результату має місце взаємодія, при якій як ситуація, так і погляди учасників є залежними змінними і первинна зміна прискорює настання подальших змін як в самій ситуації, так і в поглядах учасників. Використовуючи простий математичний апарат, можна відобразити явище рефлексивності у вигляді двох рекурсивних функцій [125, с.51 ]:
Дві вказані рекурсивні функції ведуть не до рівноваги, а до нескінченного процесу змін. Цей процес докорінним чином відрізняється від процесів, що вивчаються природничими науками, де одна сукупність фактів настає за іншою без будь-якого втручання з боку процесу мислення і сприйняття. У випадку, коли в ситуації діють мислячі учасники, послідовність подій не веде безпосередньо від одного набору фактів до іншого [125, с.51].
У більш пізніх працях Дж. Сорос говорить про дещо завищену початкову оцінку ролі своєї теорії [125, с.13). Він стверджує, що механізм двостороннього оберненого зв’язку, який є основною відмінною ознакою рефлексивності, може вступити в дію у будь-який час, але його не можна вважати постійно діючим. У дійсності в більшості ситуацій він є настільки слабким, що ним без застережень можна знехтувати. Слід розрізняти умови, близькі до рівноважних, коли певні механізми корегування запобігають надто великим розбіжностям між сприйняттями і реальністю, та умови, далекі від рівноважного стану, коли діє рефлексивний механізм подвійного оберненого зв’язку і тенденції до зближення сприйняття й реальності не виникає, якщо не відбувається значних змін в існуючих умовах, тобто, зміни всього режиму. В першому випадку прийнятною є класична економічна теорія між сприйняттями та реальністю можна знехтувати. У другому випадку теорія рівноваги стає неприйнятною, і ми відштовхуємося з односпрямованим історичним процесом, коли зміни як у сприйнятті, так і в реальних умовах стають незворотними. Важливо розрізняти ці дві ситуації, оскільки те, що є нормальним в одній з них, у іншій таким не є. У більшості явищ, які вивчаються з допомогою наукового методу, один набір умов настає після іншого, незалежно від суб’єктивних думок з цього приводу. На противагу їм явища, що вивчаються суспільними науками включаючи і фінансові ринки, охоплюють мислячих учасників, шо значно ускладнює проблему дослідження. Погляди учасників за самою своєю природою є упередженими. Замість прямої лінії, що веде від одного набору умов до іншого, ми маємо постійні переходи від об’єктивних, таких, що піддаються спостереженню, умов до сприйняття учасників і навпаки: учасники приймають рішення не на основі об’єктивних умов, а на основі своєї власної оцінки цих умов [ 125, с. 13-14].
На користь теорії оптимальної конкуренції можна стверджувати, що тенденції фінансових і товарно-сировинних ринків є лише тимчасовими відхиленнями, які в більш тривалій перспективі згладжуються під дією фундаментальних рушійних сил попиту і пропозиції. Теорія оптимальної конкуренції не містить опису процесу корегування, а лише аналізує ситуацію після того, як усі корегування вже відбулись. Недолік цього аргумента полягає у відсутності гарантії того, що фундаментальні рушійні сили відкорегують спекулятивні коливання. Також імовірним є те, що спекуляції змінять умови попиту і пропозиції, які вважаються фундаментальними.
У випадку нормального розвитку подій спекулятивне зростання цін наштовхується на протидію: пропозиція росте, а попит знижується. В результаті тимчасовий стрибок згладжується з часом. Але існують і винятки. Наприклад, на валютному ринку стійкий рух котирувань валюти може виявитись самопідтримуючим внаслідок впливу на рівень внутрішніх цін у країні. Стосовно ринку цінних паперів курси акцій можуть у багатьох відношеннях вплинути на позицію певної компанії. Аналізуючи новітню історію міжнародних позик, ми також можемо зауважити, що надання позик у надлишковому обсязі спочатку збільшує кредитоздатність країн-боржників, визначену на основі їх коефіцієнта покриття заборгованостей, а пізніше, коли настає момент вимоги банками виплат, ця здатність країн-боржників різко знижується [125, с.37-38].
Взаємозв’язок між мисленням учасників та ситуацією, в якій вони беруть участь, може бути поданий у вигляді двох функціональних залежностей. Дж. Сорос назвав зусилля учасників, спрямовані на розуміння ситуації, когнітивною або пасивною функцією, а вплив їх висновків на реальну ситуацію діючою або активною функцією. В когнітивній функції сприйняття учасників залежать від ситуації; у діючій функції сприйняття учасників впливають на ситуацію. Можна бачити, що ці дві функції діють у протилежних напрямках: в когнітивній функції незалежною змінною є ситуація; в діючій функції цю роль виконує мислення учасників.
У випадку, коли обидві функції діють одночасно, вони взаємодіють між собою. Для одержанння детермінованого результату функція повинна мати незалежну змінну. У нашому випадку незалежна змінна однієї функції є залежною змінною іншої. Замість детермінованого результату має місце взаємодія, при якій як ситуація, так і погляди учасників є залежними змінними і первинна зміна прискорює настання подальших змін як в самій ситуації, так і в поглядах учасників. Використовуючи простий математичний апарат, можна відобразити явище рефлексивності у вигляді двох рекурсивних функцій [125, с.51 ]:
Дві вказані рекурсивні функції ведуть не до рівноваги, а до нескінченного процесу змін. Цей процес докорінним чином відрізняється від процесів, що вивчаються природничими науками, де одна сукупність фактів настає за іншою без будь-якого втручання з боку процесу мислення і сприйняття. У випадку, коли в ситуації діють мислячі учасники, послідовність подій не веде безпосередньо від одного набору фактів до іншого [125, с.51].
У більш пізніх працях Дж. Сорос говорить про дещо завищену початкову оцінку ролі своєї теорії [125, с.13). Він стверджує, що механізм двостороннього оберненого зв’язку, який є основною відмінною ознакою рефлексивності, може вступити в дію у будь-який час, але його не можна вважати постійно діючим. У дійсності в більшості ситуацій він є настільки слабким, що ним без застережень можна знехтувати. Слід розрізняти умови, близькі до рівноважних, коли певні механізми корегування запобігають надто великим розбіжностям між сприйняттями і реальністю, та умови, далекі від рівноважного стану, коли діє рефлексивний механізм подвійного оберненого зв’язку і тенденції до зближення сприйняття й реальності не виникає, якщо не відбувається значних змін в існуючих умовах, тобто, зміни всього режиму. В першому випадку прийнятною є класична економічна теорія між сприйняттями та реальністю можна знехтувати. У другому випадку теорія рівноваги стає неприйнятною, і ми відштовхуємося з односпрямованим історичним процесом, коли зміни як у сприйнятті, так і в реальних умовах стають незворотними. Важливо розрізняти ці дві ситуації, оскільки те, що є нормальним в одній з них, у іншій таким не є. У більшості явищ, які вивчаються з допомогою наукового методу, один набір умов настає після іншого, незалежно від суб’єктивних думок з цього приводу. На противагу їм явища, що вивчаються суспільними науками включаючи і фінансові ринки, охоплюють мислячих учасників, шо значно ускладнює проблему дослідження. Погляди учасників за самою своєю природою є упередженими. Замість прямої лінії, що веде від одного набору умов до іншого, ми маємо постійні переходи від об’єктивних, таких, що піддаються спостереженню, умов до сприйняття учасників і навпаки: учасники приймають рішення не на основі об’єктивних умов, а на основі своєї власної оцінки цих умов [ 125, с. 13-14].
