Підхомний О.М. Управління інвестиційними процесами на фінансових ринках (2003)

3.2. Інформація як чинник управління

Історія виникнення, впровадження у науковий вжиток і подальший розвиток поняття інформації є такими, що спочатку розвивався кількісний аспект, а якісний аспект обмежувався спочатку інтуїтивними уявленнями про інформацію як про різноманітні повідомлення. Коли дослідження кількісного аспекту поняття інформації просунулось достатньо далеко, особливо завдяки роботам Р. Хартлі і, головним чином, К. Шеннона та його співробітників, а також завдяки внеску вчених, які розвивали суміжні галузі математичних і фізичних досліджень, коли було сформульоване поняття кількості інформації і винайдені об’єктивні методи її підрахунку, тоді виникло завдання більш глибокого тлумачення якісного аспекту інформації. Характерно, що не тільки кількісний, але і якісний аспект поняття та теорії інформації розроблялися в тісному зв’язку з розвитком теорії ймовірностей і статистичної фізики. І це наклало свій відбиток не тільки на кількісне розуміння інформації, але й на розуміння її природи.

Після того, як Р. Хартлі пов’язав інформацію з виключенням можливостей (інформації тим більше, чим більше при її одержанні виключається можливостей) і на основі цієї ідеї показав, що кількість інформації є пропорційною до числа виборів і є мірою невизначеності вибору з кінцевого числа можливостей, почалося більш глибоке осмислення цього поняття.

Основою та вихідним пунктом для більш глибокого ЗМІСТОВОГО розуміння природи інформації стало відкриття К. Шенноном об’єктивної міри кількості інформації. Подолавши властивий Р. Хартлі психологічний підхід до вирішення проблеми усунення невизначеності вибору, К. Шеннон довів, що ця проблема має строге математичне вирішення у вигляді функції:



(де К- стала, що визначає одиницю виміру), яка задовольняє всі умови зменшення невизначеності настання подій. Оскільки вигляд цієї функції співпадає з виразом для ентропії в статистичній фізиці, величину Н часто також називають ентропією сукупності ймовірностей p..



Співставлення понять теорії інформації з поняттями та ідея- ми термодинаміки, статистичної фізики і теорії ймовірностей привело творців кібернетики до розуміння природи інформації як деякої об’єктивної впорядкованості, організованості, структурності, а кількості інформації як міри або величини, що виражає рівень цієї впорядкованості. Зміст положень Н. Вінера про інформацію як міру організації зводиться до того, що вміст зовнішнього середовища входить в керуючу систему у вигляді організованої множини станів сигналу, й ця організація є образом, відображенням джерела цієї інформації. саме завдяки тому, що інформація, яка є вираженням організованості, впорядкованості сигналу, разом з тим є образом джерела, стає можливою адекватна реакція керуючої системи на зовнішнє середовище, тобто управління.

Настання ери обчислювльних машин породило прагнення вирішувати нові практичні завдання, виходячи із все більш і більш складних моделей, прискорило потребу в одержанні й обробці все складнішої та неточної інформації. Значна частина цієї інформації є недоступною у формі точних, чітко визначених чисел, і суто символьна обробка даних може бути недостатньою. З різних причин - через недосконалість методів спостереження або внаслідок того, що в багатьох випадках людина (експерт) є єдиним джерелом відомостей, — інформація є неточною, суперечливою, неповною. Тому, з виникненням інформатики, розробка теорій, засобів і методів подання й аналізу неточності та невизначеності (в тому числі суб’єктивної невизначеності) стає важливою метою, що частково обумовлює прогрес як самої інформатики, так і дисциплін, які її використовують.

спостереженнях одержати точну інформацію практично неможливо, а якщо й можливо, то вона найчастіше виявляється малокорисною і важко піддається інтерпретації. Це саме той самий випадок коли аналізується функціонування складної або багатовимірної системи. Спрощена модель забезпечує часом більш зрозумілу інформацію, ніж детальна і більш точна модель. Цей принцип несумісності пов’язаний зі способом сприйняття і роздумів в його основі лежать узагальнені, схематизовані, отже, ВІДПОВІДНО, неточні суб’єктивні уявлення про реальність.