Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства (2006)

Інвестиції підприємства різноманітні за своєю природою.

Різні види інвестицій мають різне відносне значення для функціонування підприємства, у зв'язку з чим для ефективного управління інвестиційною діяльністю підприємства доцільно розглянути існуючі види інвестицій за різними класифікаційними ознаками. Класифікація інвестицій представлена на рис. 1.1.

Насамперед, розрізняють інвестиції валові й чисті. Валові інвестиції являють собою загальний обсяг коштів у певному періоді, що спрямовуються на нове будівництво, придбання засобів виробництва, на приріст запасів товарно-матеріальних цінностей. Чисті інвестиції менші від валових на величину коштів, що направляються із фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань на реновацію.

За об'єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на реальні й фінансові.

ydaluh001.PNG

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій підприємства

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу в господарську Діяльність підприємства з метою одержати прибуток або досягти інші ефекти. Це вкладення в основні фонди, в оборотні кошти, у нематеріальні активи. Якщо вкладення здійснюються в основні фонди підприємства, то мова йде про капітальні

вкладення. Якщо здійснюється фінансування якісно нових технічних, технологічних, конструкторських та організаційних рішень, тобто інвестуються нематеріальні активи — це інноваційні інвестиції.



Фінансові інвестиції припускають вкладення капіталу у фінансові об'єкти інвестування. Це купівля фондових цінних паперів, цільових банківських вкладів, депозитів та інших об'єктів. Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяються на стратегічні й портфельні. Характерна риса стратегічних інвестицій полягає в тому, що інвестор повністю контролює об'єкт, у який вкладений капітал, і управляє ним. Портфельні інвестиції не дають можливості такого контролю, тому що звичайно представлені пакетом акцій, на який припадає 10-25% власного капіталу підприємства" Ціль портфельних інвестицій — приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.

За характером участі в інвестуванні виділяють прямі й непрямі інвестиції. Прямі інвестиції мають на увазі особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування, вони жадають від інвестора певного досвіду й знань. Непрямі інвестиції — найпоширеніша форма у світовій практиці, що припускає наявність інвестиційного або фінансового посередника в здійсненні інвестицій.

За періодом здійснення інвестиції бувають короткостроковими (до 1 року), середньостроковими (від 1 до 3 років), довгостроковими (більше 3 років).

За регіональною (або географічною) ознакою інвестиції поділяються на інвестиції в економіку регіону, що являють собою вкладення коштів в об'єкти інвестування, розташовані на території окремого регіону; інвестиції в економіку держави, що являють собою сукупність інвестицій по всіх регіонах країни; інвестиції за кордон, тобто вкладення капіталу в економіку інших країн.

За формами власності на інвестиційні ресурси розглядають приватні (недержавні), державні, іноземні, а також спільні

інвестиції. Приватні, або недержавні, інвестиції — це вкладення, здійснювані недержавними підприємствами, а також фізичними особами України.

Державні інвестиції здійснюють центральні й місцеві органи державної влади за рахунок коштів бюджету, позабюджетних фондів, а також державні підприємства за рахунок власних і позикових коштів. Державні інвестиції, у свою чергу, можна поділити на загальнодержавні й регіональні, залежно від джерела фінансування. Державні централізовані капітальні вкладення — інвестиції, спрямовані на створення й відновлення основних фондів, вони фінансуються за рахунок коштів державного бюджету й державних позик.

Змішані капітальні вкладення — це інвестиції, спрямовані на створення й відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.

Іноземні інвестиції — це інвестиції міжнародних та іноземних підприємств і організацій, іноземних громадян, іноземних держав. Спільне інвестування припускає одночасне використання різних джерел інвестиційних ресурсів.

В економічній літературі існують також інші класифікації інвестицій. Так, Г.Бірман і С.Шмідт пропонують такі класифікаційні ознаки [3]:

— за видами використовуваних для інвестицій рідкісних ресурсів (вкладення великого капіталу; використання вільних площ; використання часу основного персоналу й т.п.);

— за необхідною сумою вкладень капіталу відносно розміру первісних інвестицій;

— за способом впливу інших можливих інвестицій на доходи від основного інвестиційного проекту (незалежні; залежні, у тому числі ті, що доповнюють, що замінюють, взаємовиключні, статистично залежні);

— за формами одержання доходу (генерування грошових потоків; зменшення ризику, пов’язаного з поганими умовами ведення 6ізнесу; зниження відсотка нещасних

випадків; усунення соціальних і суспільних конфліктів і т.п.);

— за ознакою, яка виявляє, чи дійсно додаткові доходи є результатом вкладення інвестицій;

— за функціональною діяльністю, з якою найбільш пов’язані інвестиції (розвідка, видобуток, транспортування, переробка, маркетинг і т.п.);

— за галузевою класифікацією;

— за ступенем обов'язковості здійснення.

Зелль А. вказує на такі типи інвестицій [11]:

— за масштабом інвестування (проект у цілому або окремі рішення технічного й фінансового плану);

— за метою інвестування (інвестиції в створення підприємства, або засновні інвестиції, первісні інвестиції; наступні або поточні інвестиції для розширення виробництва, заміни виробничих фондів, раціоналізації виробничих процесів);

— за об'єктом інвестування (реальні й фінансові).

Можна припустити інші способи класифікації інвестицій.

Очевидно, на практиці кожне підприємство буде використовувати ту класифікацію, яка найбільше відповідає діяльності в даній галузі, у даному регіоні й найбільше підходить для конкретного підприємства з урахуванням специфіки його інвестиційної діяльності.