Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства (2006)

5.3. Управління інвестиційним портфелем підприємства

Інвестиційний портфель — це цілеспрямовано сформована сукупність цінних паперів, придбаних підприємством відповідно до розробленої інвестиційної стратегії фінансового інвестування.

Метою формування інвестиційного портфеля фінансових інвестицій є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування шляхом підбору найбільш доходних і найменш ризикових цінних паперів.

Відповідно до цієї мети завданнями формування інвестиційного портфеля підприємства є такі:

— забезпечення високого рівня інвестиційного доходу в поточному періоді;

— забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковому періоді;

— забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків;

— забезпечення необхідної ліквідності портфеля.

Виділяють кілька типів портфелів фінансових інвестицій

за різними класифікаційними ознаками [4]:

1. За цілями формування інвестиційного доходу:

— портфель доходу — це інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді поза залежністю від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі;

— портфель зростання - це інвестиційний портфель,

сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від рівня поточного інвестиційного доходу.

2. За рівнем прийнятих ризиків:

— агресивний (спекулятивний) портфель — це інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу поза залежністю від супутні йому рівня інвестиційного ризику;

— помірний (компромісний) портфель — це інвестиційний портфель, по якому рівень інвестиційного ризику наближений до середньоринкового;

— консервативний портфель — це інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації інвестиційного ризику.

3. За стабільністю структури:

— портфель із фіксованою структурою активів — портфель, у якому частка основних видів активів залишається незмінною протягом тривалого періоду часу;

— портфель із гнучкою структурою активів — портфель, у якому частка основних видів активів є рухомою і змінюється під впливом факторів зовнішнього середовища.

4. За спеціалізацією:

- портфель акцій — вирішує цілі забезпечення високих темпів приросту капіталу в поточному й перспективному періоді;

— портфель облігацій — вирішує завдання забезпечення високих темпів поточного доходу, мінімізації інвестиційних ризиків, зниження податків;

— портфель депозитних внесків;

— портфель інших цінних паперів.

5. За числом стратегічних цілей формування:

— моноцільовий портфель — портфель, у якому фінансові інструменти відібрані за однією метою формування портфеля;

— поліцільовий портфель — портфель, формування якого спрямовано на досягнення декількох цілей.

Управління інвестиційним портфелем підприємства містить у собі:

1) формування інвестиційного портфеля;

2) реструктуризацію портфеля при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення фінансових інвестицій.

Формування інвестиційного портфеля — це процес відбору цінних паперів, що мають необхідні інвестиційні якості. Цей процес містить у собі ряд етапів:

1) вибір типу інвестиційного портфеля;

2) оцінка інвестиційних якостей окремих цінних паперів за критеріями рівня прибутковості, ризику й ліквідності;

3) відбір фінансових інструментів в інвестиційний портфель із урахуванням їх впливу на параметри прибутковості, ризику й ліквідності портфеля;

4) оптимізація портфеля, спрямована на зниження його ризику при заданому рівні його прибутковості;

5) оцінка основних фінансових параметрів портфеля (прибутковість, ризик, ліквідність).

Реструктуризація інвестиційного портфеля — це обґрунтування й реалізація управлінських рішень, що забезпечують підтримку цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його прибутковості, ризику й ліквідності шляхом зміни окремих його інструментів.

Процес реструктуризації портфеля здійснюється за такими етапами:

1) моніторинг інвестиційного клімату в державі й регіоні, також змін кон'юнктури інвестиційного ринку й виявлення

змін факторів зовнішнього й внутрішнього інвестиційного середовища;

2) оцінка відповідності інвестиційного портфеля за критеріями прибутковості, ризику й ліквідності стратегічним цілям фінансового інвестування з урахуванням виявлених ЗМІН зовнішнього й внутрішнього середовища;

3) розробка заходів щодо реструктуризації портфеля по основних видах цінних паперів і по конкретних їхніх різновидах;

4) визначення часу здійснення угод по реструктуризації портфеля й обґрунтування наказів брокерові на здійснення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля.

Моніторинг інвестиційного клімату й кон'юнктури інвестиційного ринку необхідний для виявлення факторів, які можуть знизити ефективність інвестиційного портфеля.

До факторів зниження ефективності інвестиційного портфеля відносяться:

1. Для дольових цінних паперів:

— зниження рівня виплачуваних дивідендів внаслідок зменшення суми прибутку емітента;

— кон'юнктурний спад у галузі, у якій емітент здійснює свою операційну діяльність;

— загальний спад кон'юнктури фондового ринку;

— підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу по дольових фінансових інструментах.

2. Для боргових цінних паперів:

— збільшення середньої ставки відсотка на фінансовому ринку;

— підвищення темпів інфляції порівнянно з попереднім періодом;

— зниження рівня платоспроможності емітента;

~ підвищення рівня оподатковування інвестиційного доходу по боргових фінансових інструментах.

Своєчасне виявлення цих факторів дасть можливість оперативно відреагувати на їхній вплив і провести оперативну реструктуризацію портфеля з метою збереження ЙОГО вихідних параметрів прибутковості, ризику й ліквідності.