Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства (2006)
7.1. Інвестиційний клімат держави й методи його оцінки
Для аналізу оцінки доцільності інвестування в економіку окремої держави в економічній літературі й практиці інвестиційної діяльності використовується поняття «інвестиційний клімат».
Інвестиційний клімат — це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що визначають привабливість держави для інвестування.
Інвестиційний клімат характеризується високим динамізмом і постійно змінюється в кращу або гіршу сторону. У зв'язку із цим необхідне проведення моніторингу інвестиційного клімату різних держав.
Існує три найбільш характерні підходи до оцінки інвестиційного клімату — звужений, ризиковий, розширений (факторний).
Звужений підхід ґрунтується на оцінці показників: динаміки ВВП, національного доходу й обсягів виробництва промислової продукції; динаміки розподілу національного доходу, пропорцій нагромадження й споживання; ходу приватизаційних процесів; стану законодавчого регулювання інвестиційної діяльності. Даний підхід приваблює порівняльною простотою аналізу й розрахунків.
Недолік нареченого підходу в тому, що в ньому інвестиційний клімат не пов'язаний з інноваційним типом розвитку й стабільністю економічної системи, не відображаються об'єктивні зв'язки фактору інвестицій з іншими ресурсними факторами розвитку господарської системи.
Ризиковий підхід припускає використання як складової інвестиційний клімат. Розглядають два основних варіанти [7]:
— інвестиційний потенціал та інвестиційні ризики;
— інвестиційні ризики й соціально-економічний потенціал.
У першому випадку інвестиційний потенціал оцінюється на підставі макроекономічної характеристики, що включає: наявність факторів виробництва, у тому числі трудових ресурсів з урахуванням їхнього освітнього рівня; споживчий попит; результати господарської діяльності населення; рівень розвитку науки та її досягнень; розвинутість провідних інститутів ринкової економіки; забезпеченість комплексною інфраструктурою. Інвестиційні ризики оцінюються з позиції ймовірності втрат інвестицій і доходу. У числі цих ризиків ураховують: економічний, фінансовий, політичний, соціальний, екологічний, кримінальний і законодавчий.
В основі другого варіанта ризикового підходу лежить оцінка рівня інвестиційного клімату з позиції розвитку суспільної системи держави в цілому. Крім інших показників, ураховується людський потенціал, матеріальна база розвитку, соціально-політична обстановка й фактори політичного ризику, стан економіки й рівень управління нею.
Ризиковий підхід ураховує взаємозв'язок інвестиційної привабливості й інвестиційних ризиків господарської системи й залежність від даного взаємозв'язку інвестиційної активності в регіоні. Разом з тим ризиковий підхід не дає повної характеристики умов інвестування.
Факторний підхід грунтується на оцінці ряду факторів, що впливають на інвестиційний клімат, які представлені на рис. 7.1.
При використанні факторного підходу оцінюються такі фактори, що впливають на інвестиційних клімат:
1 Природно-ресурсний потенціал — забезпеченість території ресурсами, біокліматичний потенціал, наявність вільних земель для виробничого інвестування, рівень забезпеченості
ydaluh061.PNG
Рис. 7.1. Фактори формування інвестиційного клімату держави
природними, трудовими, енергетичними й іншими ресурсами, екологічна безпека території.
2. Економічний потенціал — обсяги валового внутрішнього продукту, розвиток галузей матеріального виробництва, ступінь зношеності основних виробничих фондів та ін.
3. Фактори ринкового середовища — розвинутість ринкової інфраструктури, вплив приватизації на інвестиційну активність, рівень інфляції, розвинутість конкурентного середовища підприємництва, ємність місцевого ринку збуту, інтенсивність міжгосподарських зв'язків, експортні можливості, присутність іноземного капіталу.
4. Інвестиційний потенціал — кількість підрядних будівельних організацій всіх форм власності, проектних підприємств та архітектури, обсяги незавершеного будівництва, рівень розвитку машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, розвиток будівельної бази.
5. Інфраструктурний потенціал - розвиток банківської системи, кількість банків і страхових організацій.
6. Науково-технічниц та інноваційний потенціал — обсяги інновацій, кількість підприємств, що впроваджують інновації, рівень розвитку науки.
7. Політичні й правові фактори — ступінь довіри населення до регіональної влади, взаємини центральної й регіональної влади, рівень соціальної стабільності, стан національно-релігійних відносин, правова база, чіткість, гнучкість і стабільність чинного законодавства, ефективність діяльності правоохоронних органів.
8. Кадровий потенціал та соціальні фактори — чисельність населення, у тому числі працездатного, рівень підготовки кадрів, рівень життя населення, житло-побутові умови, розвиненість медичного обслуговування, поширеність алкоголізму й наркоманії, рівень злочинності, величина реальної заробітної плати, вплив міграції на інвестиційний процес, відношення населення до вітчизняних й іноземних підприємців, умови роботи для іноземних фахівців.
9. Організаційно-управлінські фактори — відношення влади до іноземних інвесторів, рівень оперативності при прийнятті рішень про реєстрації підприємств, доступність інформації, рівень професіоналізму місцевої адміністрації, умови переміщення капіталів, товарів і робочої сили, ділові якості та етика місцевих підприємців.
10. Фінансово-кредитний потенціал — доходи бюджету, доступність фінансових ресурсів з державного й регіонального бюджетів, забезпеченість коштами позабюджетних фондів на душу населення, рівень банківського відсотка, частка довгострокових кредитів, сума внесків на душу населення, частка збиткових підприємств.
Відмінні риси факторного підходу до оцінки інвестиційного клімату:
— зв'язок інвестиційного клімату з інвестиціями в реальний сектор економіки;
— об'єктивний характер оцінки інвестиційного клімату території, його незалежність від волі окремих інвесторів;
— зв'язок інвестиційного клімату з інвестиціями в основний капітал;
— багаторівневий характер даного підходу;
— зв'язок інвестиційного клімату з інвестиційним потенціалом та умовами діяльності інвестора.
Моніторинг інвестиційного клімату з використанням факторного підходу є найбільш ефективним, тому що він дає можливість найповніше оцінити інвестиційну привабливість території. Він необхідний не тільки для інформування й залучення потенційних інвесторів у регіон або державу, а й для виявлення потенційних можливостей поліпшення інвестиційного клімату в різних напрямах.
У формуванні сприятливого інвестиційного клімату провідну роль повинна відігравати гнучка державна інвестиційна політика, з відповідними механізмами її реалізації.
Інвестиційний клімат — це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що визначають привабливість держави для інвестування.
Інвестиційний клімат характеризується високим динамізмом і постійно змінюється в кращу або гіршу сторону. У зв'язку із цим необхідне проведення моніторингу інвестиційного клімату різних держав.
Існує три найбільш характерні підходи до оцінки інвестиційного клімату — звужений, ризиковий, розширений (факторний).
Звужений підхід ґрунтується на оцінці показників: динаміки ВВП, національного доходу й обсягів виробництва промислової продукції; динаміки розподілу національного доходу, пропорцій нагромадження й споживання; ходу приватизаційних процесів; стану законодавчого регулювання інвестиційної діяльності. Даний підхід приваблює порівняльною простотою аналізу й розрахунків.
Недолік нареченого підходу в тому, що в ньому інвестиційний клімат не пов'язаний з інноваційним типом розвитку й стабільністю економічної системи, не відображаються об'єктивні зв'язки фактору інвестицій з іншими ресурсними факторами розвитку господарської системи.
Ризиковий підхід припускає використання як складової інвестиційний клімат. Розглядають два основних варіанти [7]:
— інвестиційний потенціал та інвестиційні ризики;
— інвестиційні ризики й соціально-економічний потенціал.
В основі другого варіанта ризикового підходу лежить оцінка рівня інвестиційного клімату з позиції розвитку суспільної системи держави в цілому. Крім інших показників, ураховується людський потенціал, матеріальна база розвитку, соціально-політична обстановка й фактори політичного ризику, стан економіки й рівень управління нею.
Ризиковий підхід ураховує взаємозв'язок інвестиційної привабливості й інвестиційних ризиків господарської системи й залежність від даного взаємозв'язку інвестиційної активності в регіоні. Разом з тим ризиковий підхід не дає повної характеристики умов інвестування.
Факторний підхід грунтується на оцінці ряду факторів, що впливають на інвестиційний клімат, які представлені на рис. 7.1.
При використанні факторного підходу оцінюються такі фактори, що впливають на інвестиційних клімат:
1 Природно-ресурсний потенціал — забезпеченість території ресурсами, біокліматичний потенціал, наявність вільних земель для виробничого інвестування, рівень забезпеченості
ydaluh061.PNG
Рис. 7.1. Фактори формування інвестиційного клімату держави
природними, трудовими, енергетичними й іншими ресурсами, екологічна безпека території.
2. Економічний потенціал — обсяги валового внутрішнього продукту, розвиток галузей матеріального виробництва, ступінь зношеності основних виробничих фондів та ін.
3. Фактори ринкового середовища — розвинутість ринкової інфраструктури, вплив приватизації на інвестиційну активність, рівень інфляції, розвинутість конкурентного середовища підприємництва, ємність місцевого ринку збуту, інтенсивність міжгосподарських зв'язків, експортні можливості, присутність іноземного капіталу.
4. Інвестиційний потенціал — кількість підрядних будівельних організацій всіх форм власності, проектних підприємств та архітектури, обсяги незавершеного будівництва, рівень розвитку машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, розвиток будівельної бази.
5. Інфраструктурний потенціал - розвиток банківської системи, кількість банків і страхових організацій.
6. Науково-технічниц та інноваційний потенціал — обсяги інновацій, кількість підприємств, що впроваджують інновації, рівень розвитку науки.
7. Політичні й правові фактори — ступінь довіри населення до регіональної влади, взаємини центральної й регіональної влади, рівень соціальної стабільності, стан національно-релігійних відносин, правова база, чіткість, гнучкість і стабільність чинного законодавства, ефективність діяльності правоохоронних органів.
9. Організаційно-управлінські фактори — відношення влади до іноземних інвесторів, рівень оперативності при прийнятті рішень про реєстрації підприємств, доступність інформації, рівень професіоналізму місцевої адміністрації, умови переміщення капіталів, товарів і робочої сили, ділові якості та етика місцевих підприємців.
10. Фінансово-кредитний потенціал — доходи бюджету, доступність фінансових ресурсів з державного й регіонального бюджетів, забезпеченість коштами позабюджетних фондів на душу населення, рівень банківського відсотка, частка довгострокових кредитів, сума внесків на душу населення, частка збиткових підприємств.
Відмінні риси факторного підходу до оцінки інвестиційного клімату:
— зв'язок інвестиційного клімату з інвестиціями в реальний сектор економіки;
— об'єктивний характер оцінки інвестиційного клімату території, його незалежність від волі окремих інвесторів;
— зв'язок інвестиційного клімату з інвестиціями в основний капітал;
— багаторівневий характер даного підходу;
— зв'язок інвестиційного клімату з інвестиційним потенціалом та умовами діяльності інвестора.
Моніторинг інвестиційного клімату з використанням факторного підходу є найбільш ефективним, тому що він дає можливість найповніше оцінити інвестиційну привабливість території. Він необхідний не тільки для інформування й залучення потенційних інвесторів у регіон або державу, а й для виявлення потенційних можливостей поліпшення інвестиційного клімату в різних напрямах.
У формуванні сприятливого інвестиційного клімату провідну роль повинна відігравати гнучка державна інвестиційна політика, з відповідними механізмами її реалізації.
