Дубініна А.А. Основи митної справи в Україні (2004)
Класифікація товарів при митному оформленні
У загальновживаному розумінні під товарами мають на увазі продукт праці, який призначений для обміну шляхом купівлі-продажу. У митній справі терміном товар визначають будь-яке переміщуєме через митний кордон рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова та інші види енергії, транспортні засоби, а також продукція, на яку поширюються права інтелектуальної власності, послуги, роботи (ст. 15 МКУ). При цьому не має значення для чого ці товари переміщуються через митний кордон - для продажу, бартеру, демонстрації, споживання та інше.
Під переміщенням через митний КОРДОН України розуміють увезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі (ст. 15 МКУ).
Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у відповідності з замовленими митними режимами. Поняття «митний режим» існує для позначення спеціальної системи заходів та сукупності методів (прийомів), які забезпечують комплексне використання інструментів митного регулювання.
Переміщення товарів через митний кордон поза межами, які визначені митними органами, поза встановленого часу проведення митного оформлення, з прихованням від митного контролю та інше є кваліфікаційними ознаками які передбачені МКУ та кримінальним кодексом України для митних злочинів та порушення митних правил.
Основні принципи переміщення товарів через митний кордон України якими керуються усі учасники перевезення товарів через кордон наступні:
• рівне право усіх осіб на увіз чи вивіз певних груп товарів;
• обмеження або заборона на увіз чи вивіз певних груп товарів;
• право вибору митного режиму;
• забезпечення збереження товарів при митних операціях;
• визначення міста та часу перетину митного кордону.
У митних цілях усі товари, які обертаються у міжнародній торгівлі, систематизовані у ТН ЗЕД. В 1950 року в Брюсселі було підписано Конвенцію про створення товарної номенклатури. Країни, що підписали документ, мали перебудувати митні тарифи згідно з закладеними у ньому принципами. Вони прагнули уніфікувати товарну номенклатуру таким чином, щоб, визначивши загальні принципи її побудови, зберегти за собою, виходячи з інтересів національної економіки, право проводити кодування з урахуванням особливостей вітчизняного виробництва.
Товари, що обертаються у світовій торгівлі та класифіковані у ТН ЗЕД, поділено на шість рівнів класифікації, де найвищими є 21 розділ, який далі поділяють на 97 груп, 33 підгрупи, 1241 товарну позицію, 3558 підпозицій та 5019 субпозицій. Основою побудови ТН ЗЕД виступає сукупність різних ознак товарів. Сформування розділів відбувається на підставі походження товару, матеріалу, призначення та хімічного складу. У побудову груп закладено принцип послідовності обробки товарів, починаючи від сировини та напівфабрикатів до готових виробів, що створює умови для застосування товарної номенклатури при укладенні митного тарифу держави. Побудова товарних позицій та субпозицій базується на застосуванні певних послідовних ознак. Можна виділити чотири основні - ступінь обробки, призначення, матеріал (сировина), з якого виготовлено товар, та його призначення у світовій торгівлі.
Шість основних правил класифікації товарів та примітки до розділів, груп, та субпозицій, що вважаються невід’ємною частиною ТН ЗЕД, дозволяють однозначно згрупувати товари та визначити обсяги кожної з груп. Систему кодування товарів у
ТН ЗЕД утворено для зручності інформації, її передавання та подальшої обробки на обчислювальних машинах.
Товари кодуються дев’ятизначним кодом ТН ЗЕД, у якому перші дві цифри означають товарну групу, перші чотири - товарну позицію товару, перші шість - код товару згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, усі дев’ять цифр - товарну субпозицію товару. Таким чином, слід пам’ятати, що 1- 6-й розряди відповідають групуванню товарів згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товару, 7-8-й відповідають коду товару відповідної до кодифікації товарів Європейської співдружності, 9-й розряд передано до національних класифікаторів товарів.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
Під переміщенням через митний КОРДОН України розуміють увезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту та ліній електропередачі (ст. 15 МКУ).
Переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у відповідності з замовленими митними режимами. Поняття «митний режим» існує для позначення спеціальної системи заходів та сукупності методів (прийомів), які забезпечують комплексне використання інструментів митного регулювання.
Переміщення товарів через митний кордон поза межами, які визначені митними органами, поза встановленого часу проведення митного оформлення, з прихованням від митного контролю та інше є кваліфікаційними ознаками які передбачені МКУ та кримінальним кодексом України для митних злочинів та порушення митних правил.
Основні принципи переміщення товарів через митний кордон України якими керуються усі учасники перевезення товарів через кордон наступні:
• рівне право усіх осіб на увіз чи вивіз певних груп товарів;
• обмеження або заборона на увіз чи вивіз певних груп товарів;
• право вибору митного режиму;
• забезпечення збереження товарів при митних операціях;
• визначення міста та часу перетину митного кордону.
Товари, що обертаються у світовій торгівлі та класифіковані у ТН ЗЕД, поділено на шість рівнів класифікації, де найвищими є 21 розділ, який далі поділяють на 97 груп, 33 підгрупи, 1241 товарну позицію, 3558 підпозицій та 5019 субпозицій. Основою побудови ТН ЗЕД виступає сукупність різних ознак товарів. Сформування розділів відбувається на підставі походження товару, матеріалу, призначення та хімічного складу. У побудову груп закладено принцип послідовності обробки товарів, починаючи від сировини та напівфабрикатів до готових виробів, що створює умови для застосування товарної номенклатури при укладенні митного тарифу держави. Побудова товарних позицій та субпозицій базується на застосуванні певних послідовних ознак. Можна виділити чотири основні - ступінь обробки, призначення, матеріал (сировина), з якого виготовлено товар, та його призначення у світовій торгівлі.
Шість основних правил класифікації товарів та примітки до розділів, груп, та субпозицій, що вважаються невід’ємною частиною ТН ЗЕД, дозволяють однозначно згрупувати товари та визначити обсяги кожної з груп. Систему кодування товарів у
ТН ЗЕД утворено для зручності інформації, її передавання та подальшої обробки на обчислювальних машинах.
Товари кодуються дев’ятизначним кодом ТН ЗЕД, у якому перші дві цифри означають товарну групу, перші чотири - товарну позицію товару, перші шість - код товару згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, усі дев’ять цифр - товарну субпозицію товару. Таким чином, слід пам’ятати, що 1- 6-й розряди відповідають групуванню товарів згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товару, 7-8-й відповідають коду товару відповідної до кодифікації товарів Європейської співдружності, 9-й розряд передано до національних класифікаторів товарів.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
