Дубініна А.А. Основи митної справи в Україні (2004)
Вимоги до харчових продуктів при їх митному оформленні
Перевезення харчових продуктів здійснюється на підставі Законів України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про захист прав споживачів», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про зовнішню економічну діяльність», “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” та декретів Кабінету Міністрів України: «Про стандартизацію та сертифікацію», «Про удосконалення контролю якості та безпеки харчових продуктів», «Про ввезення громадянами на митну територію України продуктів харчування рослинного і тваринного походження» та інших нормативних актів. Ці документи, з метою захисту прав споживачів та попередження реалізації продукції, небезпечної для життя та здоров’я громадян, забезпечують здійснення постійного контролю за якістю та безпечністю харчових продуктів які ввозяться на митну територію України, та які експортуються з України, відносно їх відповідності нормативним документам (ДСТУ, ТУ та інше).
Законодавчо закріпив вимоги з якості Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, який установив правові засади забезпечення та безпеки зазначених товарів, а також порядок їх зберігання, транспортування та утилізації. Визначив підпорядкованість державних органів, продавців та споживачів у разі ввезення товарів на митну територію України. Законом в Україні закріплено основні терміни, що стосуються якості та безпеки харчових продуктів, а саме:
• харчовий продукт - будь-який продукт, що у натуральному вигляді чи після відповідної обробки вживається людиною в їжу або для пиття;
• якість харчового продукту - сукупність властивостей харчового продукту, що визначає його здатність задовольнити потреби організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних речовинах, гарантувати безпеку для її здоров’я, стабільність складу і поживних властивостей упродовж строку придатності до споживання;
• безпека харчових продуктів - відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких установлюються Міністерством охорони здоров’я України;
• продовольча сировина - продукція рослинного, тваринного, мінерального, синтетичного та біотехнологічного походження, що використовується для виробництва харчових продуктів. Державне регулювання в Україні якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України шляхом (ст. 11 Закону):
• державного нормування показників якості та безпеки зазначених Законом товарів та їх державної реєстрації;
• обов’язкової сертифікації не тільки харчових продуктів та продовольчої сировини, а також супутніх матеріалів;
• установленням відповідного порядку їх ввезення в Україну, а також здійсненням контролю за його дотриманням. Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів є нагляд за дотриманням відповідних стандартів, норм та правил, державний метрологічний, санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний нагляд, контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, про карантин рослин та інші державні заходи. Не менше шести незалежних державних структур контролюють якість та безпеку зазначених товарів, що суттєво ускладнює для суб’єкта ЗЕД процедуру отримання дозволу на ввезення та митне оформлення імпортованої продукції. Статтею 16 Закону зазначається, що ввезення на митну територію України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів допускається за умови виконання імпортером правил їх реєстрації та сертифікації. Імпортер зобов’язаний застерегти у зовнішньоекономічному контракті показники якості та безпеки імпортованих товарів, а державні структури - забезпечити за цим відповідний контроль. Контроль за дотримання порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів на митну територію України покладено на ДМСУ (ст. 17 Закону), митні органи якої мають право здійснювати митне оформлення імпортованої продукції для вільного використання лише за наявності:
• сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката, виданого уповноваженим органом Держстандарту;
• ветеринарного дозволу на харчові продукти та сировину рослинного походження;
• карантинного дозволу на харчові продукти та сировину рослинного походження;
• маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.
Фізичним особам дозволяється ввозити харчові продукти для особистого споживання, загальна кількість яких не перевищує законодавче закріплених в Україні норм, без подання відповідних дозвільних документів. Разом з тим, Законом України зазначено, що імпорт сільськогосподарської продукції, що підпадає під визначення 1-24 груп ТН ЗЕД, громадянами на митну територію України у межах неторгового (туристичного) обороту у будь-яких обсягах без сертифіката встановленого зразка не дозволяється.
Вимоги до пакування та маркування продукції, яка імпортується на внутрішній український ринок, мають законодавче закріплення та утворюють адміністративний нетарифний бар’єр на шляху ввезення в Україну продукції іноземного виробництва.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про удосконалення якості і безпеки харчових продуктів» з 1 січня 1997 року заборонено пропуск на митну територію України та реалізацію товару, якщо на його упаковці (етикетках) відсутня відповідна інформація у доступній для сприйняття формі. Маркування має здійснюватися державною мовою України та інформувати про:
• загальну назву харчового продукту;
• номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об’єму тощо);
склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох
складників, із зазначенням переліку назв, використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук;
енергетичну цінність та дату виготовлення;
строк придатності до споживання чи дату закінчення строку придатності до споживання;
умови зберігання та умови використання;
• найменування та адресу виробника і місце виготовлення;
• відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;
• застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є.
Також заборонено без дозволу Міністерства охорони здоров’я України подавати у маркуванні інформацію про лікувальні властивості харчових продуктів.
Державне регулювання імпорту харчових продуктів стосується не тільки самих продуктів, а також і пакувальних матеріалів, у які їх вміщено. Вимоги стосовно пакування та маркування законодавчо закріплені в Україні низкою документів. Імпортери харчових продуктів зобов’язані їх знати і про їх дотримання відповідним чином домовлятися з контрагентами угод про експорт до України харчових продуктів.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
Законодавчо закріпив вимоги з якості Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, який установив правові засади забезпечення та безпеки зазначених товарів, а також порядок їх зберігання, транспортування та утилізації. Визначив підпорядкованість державних органів, продавців та споживачів у разі ввезення товарів на митну територію України. Законом в Україні закріплено основні терміни, що стосуються якості та безпеки харчових продуктів, а саме:
• харчовий продукт - будь-який продукт, що у натуральному вигляді чи після відповідної обробки вживається людиною в їжу або для пиття;
• якість харчового продукту - сукупність властивостей харчового продукту, що визначає його здатність задовольнити потреби організму людини в енергії, поживних та смакоароматичних речовинах, гарантувати безпеку для її здоров’я, стабільність складу і поживних властивостей упродовж строку придатності до споживання;
• безпека харчових продуктів - відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових продуктів при їх споживанні у загальноприйнятих кількостях, межі яких установлюються Міністерством охорони здоров’я України;
• продовольча сировина - продукція рослинного, тваринного, мінерального, синтетичного та біотехнологічного походження, що використовується для виробництва харчових продуктів. Державне регулювання в Україні якості та безпеки харчових
продуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України шляхом (ст. 11 Закону):
• державного нормування показників якості та безпеки зазначених Законом товарів та їх державної реєстрації;
• обов’язкової сертифікації не тільки харчових продуктів та продовольчої сировини, а також супутніх матеріалів;
• установленням відповідного порядку їх ввезення в Україну, а також здійсненням контролю за його дотриманням. Складовими державного регулювання якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів є нагляд за дотриманням відповідних стандартів, норм та правил, державний метрологічний, санітарно-епідеміологічний, ветеринарно-санітарний нагляд, контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, про карантин рослин та інші державні заходи. Не менше шести незалежних державних структур контролюють якість та безпеку зазначених товарів, що суттєво ускладнює для суб’єкта ЗЕД процедуру отримання дозволу на ввезення та митне оформлення імпортованої продукції. Статтею 16 Закону зазначається, що ввезення на митну територію України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів допускається за умови виконання імпортером правил їх реєстрації та сертифікації. Імпортер зобов’язаний застерегти у зовнішньоекономічному контракті показники якості та безпеки імпортованих товарів, а державні структури - забезпечити за цим відповідний контроль. Контроль за дотримання порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів на митну територію України покладено на ДМСУ (ст. 17 Закону), митні органи якої мають право здійснювати митне оформлення імпортованої продукції для вільного використання лише за наявності:
• ветеринарного дозволу на харчові продукти та сировину рослинного походження;
• карантинного дозволу на харчові продукти та сировину рослинного походження;
• маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.
Фізичним особам дозволяється ввозити харчові продукти для особистого споживання, загальна кількість яких не перевищує законодавче закріплених в Україні норм, без подання відповідних дозвільних документів. Разом з тим, Законом України зазначено, що імпорт сільськогосподарської продукції, що підпадає під визначення 1-24 груп ТН ЗЕД, громадянами на митну територію України у межах неторгового (туристичного) обороту у будь-яких обсягах без сертифіката встановленого зразка не дозволяється.
Вимоги до пакування та маркування продукції, яка імпортується на внутрішній український ринок, мають законодавче закріплення та утворюють адміністративний нетарифний бар’єр на шляху ввезення в Україну продукції іноземного виробництва.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про удосконалення якості і безпеки харчових продуктів» з 1 січня 1997 року заборонено пропуск на митну територію України та реалізацію товару, якщо на його упаковці (етикетках) відсутня відповідна інформація у доступній для сприйняття формі. Маркування має здійснюватися державною мовою України та інформувати про:
• загальну назву харчового продукту;
• номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об’єму тощо);
склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох
складників, із зазначенням переліку назв, використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук;
енергетичну цінність та дату виготовлення;
строк придатності до споживання чи дату закінчення строку придатності до споживання;
умови зберігання та умови використання;
• найменування та адресу виробника і місце виготовлення;
• застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є.
Також заборонено без дозволу Міністерства охорони здоров’я України подавати у маркуванні інформацію про лікувальні властивості харчових продуктів.
Державне регулювання імпорту харчових продуктів стосується не тільки самих продуктів, а також і пакувальних матеріалів, у які їх вміщено. Вимоги стосовно пакування та маркування законодавчо закріплені в Україні низкою документів. Імпортери харчових продуктів зобов’язані їх знати і про їх дотримання відповідним чином домовлятися з контрагентами угод про експорт до України харчових продуктів.
Список використаної літератури: Дубініна, А.А. Основи митної справи в Україні: Навчальний посібник / А.А. Дубініна, С.В. Сорокіна. — К.: ВД ’Професіонал’, 2004. — 360 с.
