Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Загальні положення
З метою посилення контролю і забезпечення цільового і ефективного використання бюджетними установами і організаціями коштів, що надходять на їх утримання, Кабінетом Міністрів України 28.02.2002 р. за №228 затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ.
Кошторисно-бюджетне планування видатків — це система науково та економічно-обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що фінансується.
При кошторисно-бюджетному фінансуванні фінансово-правові відносини виникають тільки з моменту затвердження кошторису. В цьому і полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акту, який хоч і не встановлює правових норм, але направлений на їх виконання і конкретизує певну правову норму у розрізі конкретного правовідношення.
Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис. Кошторис доходів та видатків бюджетної установи, організації — основний плановий документ, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Бюджетне призначення — це повноваження, яке надано головному розпоряднику коштів бюджету, Законом України про державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету. Кошторис має дві складові:
- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією (далі установа) основних функцій; - спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.
Форма кошторису затверджується Мінфіном України. План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний розподіл видатків, затверджений у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує прийняття уста новою зобов'язань протягом року.
Бюджетне асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на прийняття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надане відповідно до бюджетного при. значення. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджу разом з кошторисом.
Форма плану асигнувань затверджується Мінфіном України.
Установа, незалежно від того, веде вона облік самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею функцією.
Зведені кошториси і план асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.
Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.
Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених кошторисами і планами асигнувань.
Зобов'язання — це -будь-яке розміщення замовлення, укладання контракту чи угоди, придбання товару або інші ідентичні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в майбутньому.
Одержувачами бюджетних коштів визначені підприємства і госпрозрахункові організації, громадські організації та інші установи, що не мають статусу бюджетної установи, або організації, які отримують кошти з бюджету як фінансову допомогу або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
Типові форми планів виконання бюджетних коштів їх одержувачами можуть бути доповнені іншими показниками на вимогу головного розпорядника коштів.
Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надано право розпоряджатись затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених кошторисами і планами асигнувань, За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних
розпорядників та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня. Головний розпорядник коштів бюджету — це розпорядник, для якого затверджується бюджетні призначення у відповідному бюджеті та який має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через останнього, Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього рівня.
Порядок складання проектів кошторисів наступний. Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.
Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:
— встановлюють для розпорядників граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;
розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись, виходячи із законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;
забезпечують складання проектів на централізовані заходи, що здійснюється безпосередньо головними розпорядниками.
Головні розпорядники коштів розглядають показники проектів кошторисів розпорядників нижчого рівня з точки зору законності та правильності розрахунків, доцільності запланованих видатків, правильності їх розподілу за економічною класифікацією, повноти надходження доходів, додержання діючих ставок (посадових окладів), норм, цін, лімітів, а також інших показників відповідно до законодавства.
Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджет ний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу створення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються головним розпорядником для кожної установи окремо звичайним порядком.
Кошторис складається з доходної і видаткової частини. У доходній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. У процесі складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються. Формування дохідної частини спеціально по фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні врахувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також господарське утримання установи. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості.
При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.
Якщо під час планування установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Кошторисно-бюджетне планування видатків — це система науково та економічно-обгрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і напрямів використання фінансових ресурсів, а також визначення їх оптимальних обсягів для кожного об'єкта, що фінансується.
При кошторисно-бюджетному фінансуванні фінансово-правові відносини виникають тільки з моменту затвердження кошторису. В цьому і полягає правове значення кошторису як індивідуального фінансово-планового акту, який хоч і не встановлює правових норм, але направлений на їх виконання і конкретизує певну правову норму у розрізі конкретного правовідношення.
Основним документом, що визначає витрати бюджетних установ, є кошторис. Кошторис доходів та видатків бюджетної установи, організації — основний плановий документ, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Бюджетне призначення — це повноваження, яке надано головному розпоряднику коштів бюджету, Законом України про державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету. Кошторис має дві складові:
- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою, організацією (далі установа) основних функцій; - спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.
Форма кошторису затверджується Мінфіном України. План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний розподіл видатків, затверджений у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує прийняття уста новою зобов'язань протягом року.
Бюджетне асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на прийняття зобов'язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надане відповідно до бюджетного при. значення. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджу разом з кошторисом.
Форма плану асигнувань затверджується Мінфіном України.
Зведені кошториси і план асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня за функціональною класифікацією, що складаються головним розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.
Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.
Установи мають право брати зобов'язання та витрачати бюджетні кошти на цілі і в межах, установлених кошторисами і планами асигнувань.
Зобов'язання — це -будь-яке розміщення замовлення, укладання контракту чи угоди, придбання товару або інші ідентичні операції протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в майбутньому.
Одержувачами бюджетних коштів визначені підприємства і госпрозрахункові організації, громадські організації та інші установи, що не мають статусу бюджетної установи, або організації, які отримують кошти з бюджету як фінансову допомогу або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.
Типові форми планів виконання бюджетних коштів їх одержувачами можуть бути доповнені іншими показниками на вимогу головного розпорядника коштів.
Розпорядниками коштів бюджету є керівники установ, яким надано право розпоряджатись затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених кошторисами і планами асигнувань, За обсягом наданих прав розпорядники коштів поділяються на головних
розпорядників та розпорядників коштів бюджету нижчого рівня. Головний розпорядник коштів бюджету — це розпорядник, для якого затверджується бюджетні призначення у відповідному бюджеті та який має право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, яку він очолює, і на централізовані заходи, що здійснюються безпосередньо цією установою, розподіляти надані йому кошти бюджету між розпорядниками коштів бюджету нижчого рівня, а також затверджувати їх кошториси і плани асигнувань.
Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — це розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику, розпоряднику вищого рівня або діяльність якого координується через останнього, Розпорядники коштів бюджету нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього рівня.
Порядок складання проектів кошторисів наступний. Мінфін України, Мінфін Автономної Республіки Крим, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників дані про граничні обсяги видатків загального фонду проекту відповідного бюджету на наступний рік, що є підставою для складання проектів кошторисів.
Для правильної та своєчасної організації роботи, пов'язаної із складанням проектів кошторисів, головні розпорядники, керуючись відповідними вказівками Мінфіну України, Мінфіну Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання проектів відповідних бюджетів на наступний рік:
— встановлюють для розпорядників граничні обсяги видатків із загального фонду бюджету, термін подання проектів кошторисів і дають вказівки щодо їх складання;
розробляють і повідомляють розпорядникам нижчого рівня інші показники, яких вони повинні додержуватись, виходячи із законодавства, і які необхідні для правильного визначення видатків у проектах кошторисів;
забезпечують складання проектів на централізовані заходи, що здійснюється безпосередньо головними розпорядниками.
Проекти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджет ний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки, або на решту періоду року з часу створення установи. В останньому випадку кошториси складаються і затверджуються головним розпорядником для кожної установи окремо звичайним порядком.
Кошторис складається з доходної і видаткової частини. У доходній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів. У процесі складання і затвердження проектів кошторисів залишки коштів за спеціальним фондом кошторисів не плануються. Формування дохідної частини спеціально по фонду проекту кошторису здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним джерелом доходів, що плануються на наступний рік. Під час визначення обсягів видатків розпорядникам нижчого рівня головні розпорядники, розпорядники вищого рівня повинні врахувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності реалізації окремих програм та запланованих заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді. Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, а також господарське утримання установи. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності цієї установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат і відсутності заборгованості.
При цьому видатки на заробітну плату за рахунок спеціальних коштів обчислюються залежно від обсягу діяльності, що проводиться за рахунок цих коштів, із застосуванням норм, які використовуються установами аналогічного профілю.
Показники видатків, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками щодо кожного коду економічної класифікації.
Якщо під час планування установою спеціального фонду кошторису планові доходи перевищують планові видатки, розраховані на реалізацію заходів спеціального призначення відповідно до законодавства, установа повинна передбачити спрямування зазначених коштів на пріоритетні заходи, які необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Оскільки такі видатки планується провадити за рахунок надходжень із спеціального фонду, вони передбачаються в кошторисі за спеціальним фондом.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
