Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко Бухгалтерський облік у бюджетних установах (2002)
Порядок обліку бюджетними установами зобов'язань
Реформування бухгалтерського обліку в бюджетній сфері торкнулось і питань обліку зобов'язань в бюджетних установах, який запроваджено з 1 січня 2001 року.
Якщо для госпрозрахункових підприємств принципи формування в обліку інформації про зобов'язання1 та вимоги до розкриття інформації про них у фінансовій звітності викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом МФУ від 31.01.2000 р. за №20, то для бюджетних організацій Державним казначейством України розроблено власний Порядок2 обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів.
Цей Порядок розроблено і впроваджено на підставі вимог Законів України «Про Державний бюджет України починаючи з 2000 року"; Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. за №774 "Про заходи щодо організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік", в п.4 якої вказано, що під час укладення договорів на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг і виконання інших зобов'язань, що фінансуються за рахунок державного бюджету, слід виходити лише із встановлених для них обсягів бюджетних асигнувань. Копії документів щодо таких зобов'язань обов'язковим порядком подавати до відповідного органу Державного казначейства для обліку бюджетних асигнувань та здійснення контролю за їх дотриманням та з метою здійснення контролю за станом кредиторської заборгованості розпорядників коштів бюджету та прийняттям поточних зобов'язань, а також для удосконалення механізму управління наявними залишками бюджетних коштів. Розглянемо основні особливості даного Порядку, що стосуються розпорядників бюджетних коштів, та наведемо форми, які застосовуються для обліку зобов'язань.
Насамперед необхідно визначитись із самим поняттям "зобов'язання" і "фінансове зобов'язання". В бюджетних установах зобов'язання виникають за договорами (угодами, замовленнями), згідно з якими розпорядники коштів бюджету як споживачі товарів, робіт, послуг повинні сплатити належну суму виконавцю, якщо, звичайно, умови цих договорів виконано, а фінансові зобов'язання — це такі зобов'язання, які виникають відповідно до первинних фінансових документів.
Облік зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства запроваджено вперше, а тому є необхідність у детальному роз'ясненні порядку їх обліку та звітності.
Зокрема, зобов'язання розпорядники коштів бюджету обліковують як кредиторську заборгованість.
Крім обліку кредиторської заборгованості, за зобов'язаннями та фінансовими зобов'язаннями, які виникають у процесі виконання кошторису доходів та видатків, розпорядники коштів повинні складати та подавати в органи Державного казначейства на паперових та електронних носіях Реєстр зобов'язань розпорядників коштів бюджету та Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників коштів бюджету та обов'язково додавати до них копії первинних документів про взяття зобов'язання або фінансового зобов'язання.
Якщо ж розпорядниками коштів не оформлені договори чи угоди щодо, наприклад, заробітної плати, стипендій, нарахувань на заробітну плату, різні види допомог, витрати на службові відрядження тощо, то зобов'язаннями вважаються показники плану асигнувань за кодами економічної класифікації видатків. Що стосується узагальнювальних кодів, то тут сума визначається розрахунково, пропорційно до річної суми видатків, передбаченої кошторисом доходів та видатків. Можливі випадки, коли розпорядники коштів укладають договори (контракти), в яких оплата вираховується за певною іноземною валютою. В такому випадку розпорядником коштів бюджету сума проставляється розрахунково на підставі вантажно-митних декларацій та інших відповідних документів.
Фінансові ж зобов'язання, які не оформлені договором чи угодою (кредиторська заборгованість за заробітною платою, стипендіями, нарахуваннями на заробітну плату, різними видами допомог, витратами на службове відрядження тощо), оформлюються розпорядниками коштів бюджету Довідкою про суми фінансових зобов'язань і подаються разом з відповідними реєстрами до органів Державного казначейства протягом 3 днів з моменту їх виникнення для резервування коштів на відповідну мету.
За зобов'язаннями або фінансовими зобов'язаннями, розміри яких перевищують граничну межу, тобто у разі закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 5 тис. євро (для робіт — 100 тис. євро), замовник під час оплати за договорами на їх закупівлю, укладеними з постачальниками (виконавцями), повинен пред'являти звіт про результати здійснення процедури закупівлі, а у разі застосування процедур торгів з обмеженою участю, двоступеневих торгів, якщо очікувана вартість закупівлі дорівнює або перевищує суму, еквівалентну 100 тис. євро, та процедури закупівлі в одного виконавця — разом із звітом про результати здійснення процедури закупівлі лист погодження зазначених процедур з Міністерством економіки.
Слід знати, що відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р. за №1490-111 замовники — це органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм установи та організації, а також установи і підприємства, уповноважені відповідно Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти; а державні кошти — це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси.
Продовжуючи тему порядку обліку зобов'язань, треба сказати, що під час виконання умов одного зобов'язання можуть виникати декілька фінансових зобов'язань у різні періоди часу. В такому випадку ці зобов'язання також потрібно включати до реєстру зобов'язань, а фінансові зобов'язання — до відповідних реєстрів фінансових зобов'язань.
Зобов'язання розпорядників коштів бюджету можуть переоформлюватись у разі внесення змін до кошторисів доходів і видатків. Але тут потрібно врахувати необхідність письмового повідомлення про це та подати відповідні підтверджувальні документи відповідного органу Державного казначейства.
Розпорядникам слід також врахувати при укладанні угод, що оплата рахунків здійснюється лише за наявності залишків коштів на рахунках, а якщо сума зобов'язання або фінансового зобов'язання перевищує загальну суму асигнувань на відповідну мету, то органи Державного казначейства такі зобов'язання не реєструють, інформують про це органи Контрольно-ревізійної служби та повертають такі зобов'язання на доопрацювання розпорядникам коштів бюджету. Крім того, розпорядники коштів бюджету несуть відповідальність за правильність заповнення реєстрів, достовірність та фактичну наявність зобов'язань та фінансових зобов'язань, включених до них.
Щодо звітності, то тут поки що все запишається без змін. Розпорядникам коштів бюджету необхідно подавати до відповідних органів Державного казначейства за формою №7 Звіт про заборгованість бюджетних установ за порядком, передбаченим Інструкцією1 про порядок складання звітів установами й організаціями, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.
Порядок обліку зобов'язань до переходу на казначейське обслуговування не поширюється на розпорядників коштів місцевих бюджетів. Однак для них передбачено лише порядок укладання угод. Зокрема такі розпорядники повинні укладати угоди на взяття зобов'язань та здійснювати видатки за виконання загального та спеціального фондів кошторисів доходів і видатків у межах бюджетних асигнувань. Цей Порядок поширюється на розпорядників коштів місцевих бюджетів, але лише тих, які перебувають на казначейському обслуговуванні, а також на одержувачів коштів бюджету за умови відкриття ними рахунків у органах Державного казначейства. Проте протягом 2001 pоку здійснюватиметься поетапне переведення на казначейське обслуговування розпорядників коштів бюджетів усіх рівнів, тому цей порядок актуальний для всіх бухгалтерів бюджетних установ.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
Якщо для госпрозрахункових підприємств принципи формування в обліку інформації про зобов'язання1 та вимоги до розкриття інформації про них у фінансовій звітності викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого наказом МФУ від 31.01.2000 р. за №20, то для бюджетних організацій Державним казначейством України розроблено власний Порядок2 обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів.
Цей Порядок розроблено і впроваджено на підставі вимог Законів України «Про Державний бюджет України починаючи з 2000 року"; Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. за №774 "Про заходи щодо організації виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік", в п.4 якої вказано, що під час укладення договорів на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг і виконання інших зобов'язань, що фінансуються за рахунок державного бюджету, слід виходити лише із встановлених для них обсягів бюджетних асигнувань. Копії документів щодо таких зобов'язань обов'язковим порядком подавати до відповідного органу Державного казначейства для обліку бюджетних асигнувань та здійснення контролю за їх дотриманням та з метою здійснення контролю за станом кредиторської заборгованості розпорядників коштів бюджету та прийняттям поточних зобов'язань, а також для удосконалення механізму управління наявними залишками бюджетних коштів. Розглянемо основні особливості даного Порядку, що стосуються розпорядників бюджетних коштів, та наведемо форми, які застосовуються для обліку зобов'язань.
Насамперед необхідно визначитись із самим поняттям "зобов'язання" і "фінансове зобов'язання". В бюджетних установах зобов'язання виникають за договорами (угодами, замовленнями), згідно з якими розпорядники коштів бюджету як споживачі товарів, робіт, послуг повинні сплатити належну суму виконавцю, якщо, звичайно, умови цих договорів виконано, а фінансові зобов'язання — це такі зобов'язання, які виникають відповідно до первинних фінансових документів.
Облік зобов'язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства запроваджено вперше, а тому є необхідність у детальному роз'ясненні порядку їх обліку та звітності.
Зокрема, зобов'язання розпорядники коштів бюджету обліковують як кредиторську заборгованість.
Крім обліку кредиторської заборгованості, за зобов'язаннями та фінансовими зобов'язаннями, які виникають у процесі виконання кошторису доходів та видатків, розпорядники коштів повинні складати та подавати в органи Державного казначейства на паперових та електронних носіях Реєстр зобов'язань розпорядників коштів бюджету та Реєстр фінансових зобов'язань розпорядників коштів бюджету та обов'язково додавати до них копії первинних документів про взяття зобов'язання або фінансового зобов'язання.
Якщо ж розпорядниками коштів не оформлені договори чи угоди щодо, наприклад, заробітної плати, стипендій, нарахувань на заробітну плату, різні види допомог, витрати на службові відрядження тощо, то зобов'язаннями вважаються показники плану асигнувань за кодами економічної класифікації видатків. Що стосується узагальнювальних кодів, то тут сума визначається розрахунково, пропорційно до річної суми видатків, передбаченої кошторисом доходів та видатків. Можливі випадки, коли розпорядники коштів укладають договори (контракти), в яких оплата вираховується за певною іноземною валютою. В такому випадку розпорядником коштів бюджету сума проставляється розрахунково на підставі вантажно-митних декларацій та інших відповідних документів.
Фінансові ж зобов'язання, які не оформлені договором чи угодою (кредиторська заборгованість за заробітною платою, стипендіями, нарахуваннями на заробітну плату, різними видами допомог, витратами на службове відрядження тощо), оформлюються розпорядниками коштів бюджету Довідкою про суми фінансових зобов'язань і подаються разом з відповідними реєстрами до органів Державного казначейства протягом 3 днів з моменту їх виникнення для резервування коштів на відповідну мету.
Слід знати, що відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р. за №1490-111 замовники — це органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм установи та організації, а також установи і підприємства, уповноважені відповідно Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти; а державні кошти — це кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти державних цільових фондів, кошти Пенсійного фонду України, державні кредитні ресурси.
Продовжуючи тему порядку обліку зобов'язань, треба сказати, що під час виконання умов одного зобов'язання можуть виникати декілька фінансових зобов'язань у різні періоди часу. В такому випадку ці зобов'язання також потрібно включати до реєстру зобов'язань, а фінансові зобов'язання — до відповідних реєстрів фінансових зобов'язань.
Зобов'язання розпорядників коштів бюджету можуть переоформлюватись у разі внесення змін до кошторисів доходів і видатків. Але тут потрібно врахувати необхідність письмового повідомлення про це та подати відповідні підтверджувальні документи відповідного органу Державного казначейства.
Розпорядникам слід також врахувати при укладанні угод, що оплата рахунків здійснюється лише за наявності залишків коштів на рахунках, а якщо сума зобов'язання або фінансового зобов'язання перевищує загальну суму асигнувань на відповідну мету, то органи Державного казначейства такі зобов'язання не реєструють, інформують про це органи Контрольно-ревізійної служби та повертають такі зобов'язання на доопрацювання розпорядникам коштів бюджету. Крім того, розпорядники коштів бюджету несуть відповідальність за правильність заповнення реєстрів, достовірність та фактичну наявність зобов'язань та фінансових зобов'язань, включених до них.
Щодо звітності, то тут поки що все запишається без змін. Розпорядникам коштів бюджету необхідно подавати до відповідних органів Державного казначейства за формою №7 Звіт про заборгованість бюджетних установ за порядком, передбаченим Інструкцією1 про порядок складання звітів установами й організаціями, основна діяльність яких здійснюється за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів.
Порядок обліку зобов'язань до переходу на казначейське обслуговування не поширюється на розпорядників коштів місцевих бюджетів. Однак для них передбачено лише порядок укладання угод. Зокрема такі розпорядники повинні укладати угоди на взяття зобов'язань та здійснювати видатки за виконання загального та спеціального фондів кошторисів доходів і видатків у межах бюджетних асигнувань. Цей Порядок поширюється на розпорядників коштів місцевих бюджетів, але лише тих, які перебувають на казначейському обслуговуванні, а також на одержувачів коштів бюджету за умови відкриття ними рахунків у органах Державного казначейства. Проте протягом 2001 pоку здійснюватиметься поетапне переведення на казначейське обслуговування розпорядників коштів бюджетів усіх рівнів, тому цей порядок актуальний для всіх бухгалтерів бюджетних установ.
Використана література: Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Л. Панкевич, М. Зварич, Р. Бойко, Л. Лучечко. - Львів: Аверс, 2002. - 316 с.
