Буроменський М.В. Міжнародне публічне право (2006)
§2. Класифікація ММУО
ММУО можна класифікувати за різними критеріями: 1. За колом учасників: загальні (універсальні) організації, членами яких при дотриманні визначених умов може стати будь-яка держава у світі (ООН, МОП, ВООЗ, ВПС й ін.); організації обмеженого складу, членами яких можуть бути лише держави певного географічного регіону (РЄ, ЄС, ОАЄ й ін.).
2. За обсягом і характером повноважень: організації загальної компетенції, коли діяльність організації може торкатися всіх сфер відносин між державами-членами (політичної, економічної, соціальної, культурної та ін.); організації спеціальної компетенції, що створюється для координації співробітництва в окремій сфері міжнародних відносин (МВФ, МБРР, МОЦА та ін.) і ті ММУО, діяльність яких носить судовий (арбітражний) характер, наприклад Міжнародний кримінальний суд.
3. За характером повноважень: міждержавні організації, основне завдання яких полягає у забезпеченні співробітництва держав-членів; організації наднаціонального характеру, органи яких одержують від держав-членів деякі суверенні повноваження. Зокрема, з визначених питань вони можуть приймати рішення, що прямо зобов'язують фізичних і юридичних осіб держав-членів (Європейський Союз, деякі спеціалізовані установи ООН (MCE, МОЦА), рішення яких, по суті, є обов'язковими для держав-членів. В іншому разі втрачається сенс діяльності цих організацій.
2. За обсягом і характером повноважень: організації загальної компетенції, коли діяльність організації може торкатися всіх сфер відносин між державами-членами (політичної, економічної, соціальної, культурної та ін.); організації спеціальної компетенції, що створюється для координації співробітництва в окремій сфері міжнародних відносин (МВФ, МБРР, МОЦА та ін.) і ті ММУО, діяльність яких носить судовий (арбітражний) характер, наприклад Міжнародний кримінальний суд.
3. За характером повноважень: міждержавні організації, основне завдання яких полягає у забезпеченні співробітництва держав-членів; організації наднаціонального характеру, органи яких одержують від держав-членів деякі суверенні повноваження. Зокрема, з визначених питань вони можуть приймати рішення, що прямо зобов'язують фізичних і юридичних осіб держав-членів (Європейський Союз, деякі спеціалізовані установи ООН (MCE, МОЦА), рішення яких, по суті, є обов'язковими для держав-членів. В іншому разі втрачається сенс діяльності цих організацій.
