Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)

При здійсненні розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності ризики можна поділити на кредитні, фінансові, валютні.

Кредитний ризик — це ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків, які належать кредитору.

Захист кредитного ризику залежно від його різновиду здійснюється такими способами:

• якщо це внутрішні ризики, то застосовуються такі методи, як лімітування (згідно з нормативними актива-

ми), створення резервів, гарантія, застава, страхування, розподіл ризику;

• якщо це зовнішні ризики, то застосовуються такі методи, як вибір видів і режимів здійснення операцій лімітування, диверсифікація кредитного портфеля (щодо термінів, позичальників, забезпечення, ставок відсотків та способів їх нарахування), створення резервів, здобуття додаткової інформації, моніторинг та контроль ризику.

Суть страхування кредитного ризику полягає у його зменшенні чи ліквідації. Об'єктами такого ризику є: комерційні кредити, надані покупцеві; банківські позики; зобов'язання за кредитом; довгострокові інвестиції тощо.

Існують такі види кредитного страхування: делькредере і гарантійне (заставне).

Делькредере — угода, яка передбачає, що комісіонер за додаткову винагороду (плата за взяття ризику комісійної oпe рації) гарантує комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплений у визначений термін.

Сутність гарантійного страхування полягає в тому, що страховик за отриманої невисокої страхової премії бере на себе (замість боржника) роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого цієї гарантії (бенефіціанта).

Існують такі форми страхування кредитів (в порядку їх значущості):

1) страхування товарних кредитів — це операція делькредерного типу, передбачає відшкодування втрат, які настали внаслідок невиконання короткострокових кредитних вимог з товарного постачання та надання послуг. Понад 80% світової торгівлі здійснюється наданням кредитів;

2) страхування кредитів під інвестиції — здійснюється на базі операції з придбання інвестиційних засобів за рахунок наданих постачальниками кредитів. Кредити надаються як у товарній (кредитори — виробники), так і в грошовій формі (кредитори — кредитні установи). Виокремлюють лізинговий кредит;

3) страхування кредитів, виданих під заставу, здійснюється тоді, коли позичальник забезпечує повернення кредиту переданим у заставу належним йому нерухомим чи рухомим майном.

Різновидом страхування кредитного ризику є страхування експортних кредитів (страхування валютного ризику, страхування витрат на входження експортера на новий ринок, страхування від інфляції) — страхування від ризику несплати іноземними фірмами за експортними боргами.

Ризики при страхуванні експортних кредитів поділяються на 2 групи: 1) суто комерційний чи економічний ризик (банкрутство приватного покупця, відмова від платежу чи прийняття товару, несплата боргу в обумовлений термін); 2) об'єднує різновиди політичного ризику (військові дії, заборона платежів за кордон, конфіскація). У промислово розвинутих країнах є компанії, які страхують кредитний ризик.

Принципи експортного кредитування:

1) страхування кредиту повинно передувати появі конкретного ризику;

2) не може бути застрахований уже відправлений товар (головним є факт підписання контракту, де встановлюються комерційні і кредитні умови);

3) страхування кредиту повинно або передувати встановленню умов відчуження товару і його фактичного відчуженню, або супроводжувати його.

Страхування фінансових ризиків охоплює усі види страхового захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричинюють фінансові втрати. Серед більше ніж 10 ризиків, об'єднаних у фінансову групу, найбільш загрозливим є ризик втрат прибутку. База такого види страхування — страх від вогню.

Страхова відповідальність при страхуванні від втрат прибутку охоплює такі види збитків:

• витрати, які мають постійний характер і є необхідними навіть протягом перерви у виробничого процесі;

• прирости витрат на виробництво, а також додаткових витрат, спрямованих на утримання спаду виробництва в умовах, які склалися після страхового випадку;

• втрата прибутку, що обчислюється за спеціальною методикою.

Валютний ризик — це ризик, пов'язаний зі зміною реальної вартості платежу, вираженого в іноземній валюті, у зв'язку з коливанням курсу.

Валютний ризик — це ризик, який виникає при експортно-імпортних операціях і при реалізації товарів у кредит у зв'язку зі змінами курсу іноземної валюти по відношенню до національної або з падінням її купівельної спроможності внаслідок підвищення експортно-імпортних цін (погіршення умов торгівлі) в період між підписанням торгової угоди і платежу по ній. Валютний ризик пов'язаний зі змінами реальної вартості грошового зобов'язання за визначений період часу.

Валютні ризики поділяються на курсові, які пов'язані з утратами при коливаннях валютних курсів, та інфляційні, зумовлені знеціненням валют внаслідок інфляції.

Існують такі способи страхування валютних ризиків:

• шляхом внесення в умови зовнішньоторговельного контракту захисних застережень;

• здійснення банком або іншою кредитно-фінансовою установою операцій з метою страхування (хеджування) зміни курсу валют ціни щодо курсу валют розрахунків.

У науці міжнародного приватного права виокремлюють такі види захисних застережень.

1. Золоте застереження — являє собою включену в контракт умову, згідно з якою платіж повинен бути виконаним або прямо визначеною кількістю золота (в злитках, монетах), або у визначеній валюті в золотому вирахуванні (виходячи із золотого змісту цієї валюти, яка вказана в контракті; таке застереження нині трапляється рідко, оскільки більшість країн

світу належить до Ямайської валютної системи, яка не передбачає фіксацію Золотого вмісту валюти).

Розрізняють три види золотих застережень — золотозлиткову, золотомонетну, золотовалютну.

Золотозлиткова не використовується при укладенні міжнародних комерційних контрактів між юридичними і фізичними особам через відсутність вільного обігу золота на внутрішніх валютних ринках, але може застосовуватися в угодах міжурядового характеру.

Золотомонетне застереження — прирівнює ціну товару до визначеної кількості золотих монет, маси, проби, в яких здійснюється платіж.

Золотовалютне застереження — найбільш розповсюджений вид золотого застереження — включає в контракт умову, згідно з якою ціна товару має вираз у визначеній валюті, прирівняній до золота даної кількості і проби.

У сучасних міжнародних торгових відносинах застосування золотих обмежень звузилося через наявність інших видів застережень.

2. Валютне застереження — являє собою включену в міжнародний комерційний контракт умову, відповідно до якої сума платежу змінюється в тій самій пропорції, в якій проходить зміна курсу валюти платежу щодо курсу валюти застереження.

Валютні застереження бувають односторонніми, що діють в інтересах однієї сторони, або двосторонніми, коли перегляд суми платежу проходить як при підвищенні курсу валюти, так і при його зниженні. Прикладом двосторонніх валютних обмежень є ціна контракту в декількох валютах.

Коли ціна товару здійснюється в одній валюті, то застосовуються такі види валютних застережень: прямі, непрямі, мультивалютні. Ці застереження можуть бути як двосторонніми, так і односторонніми. Пряме валютне застереження застосовується, коли валюта ціни і валюта платежу збігаються, але величина суми платежу, обумовлена в контракті, ставиться залежно від зміни курсу валюти платежу по відношенню до іншої, більш стабільної валюти — валюти застереження. Непряме валютне обмеження застосовується в тих випадках, коли ціна товару зафіксована в одній валюті, а платіж передбачається в іншій (зазвичай у національній). Прямі і непрямі валютні застереження — не є високоефективними, особливо в умовах постійного коливання валютних курсів на фінансових ринках.

Так з'явилися мультивалютні застереження — їх дія грунтується на корекції суми платежу пропорційно змінам курсу валюти платежу не до однієї, а до декількох валют, курс яких розраховується як середня величина за допомогою визнане-них математичних методів.

3. Індексне застереження, відповідно з яким сума платежу залежить від індексів цін на світових товарних ринках. Індексне застереження передбачає, що ціна товару і сума платежу зміниться відповідно до змін до моменту платежу визначеного індексу цін, обумовленого в контракті, порівняно з його величиною в момент укладення контракту.

4. Застереження щодо перегляду контрактної ціни — передбачає, що при зміні курсу валюти ціни товару, який виходить за встановлені сторонами в угоді межі його коливання, експортер має право переглянути контрактну ціну за не закінченими поставками.

5. Різновидом вищесказаного можна назвати і ескалаторне застереження — передбачає фіксацію в контракті умовної ціни, яка може бути переглянута залежно від зміни ціноутворюючих факторів.

У міжнародній практиці існують і інші форми страхування валютних ризиків, але, на відміну від застережень, вони мають не контрактний характер, оскільки не включаються в тексти міжнародних контрактів — форвардів, ф'ючерсів, опціонів.