Дахно І.І. Міжнародне приватне право (2008)

9.1. Характеристика зовнішньої торгівлі в сучасних умовах

Зовнішня торгівля являє собою торгівлю однієї країни з іншими, яка складається з вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та надання послуг.

Зовнішня торгівля суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності являє собою процес обміном товарами і послугами між суб'єктами господарювання різних держав.

Сучасний етап розвитку зовнішньої торгівлі характеризується: 1) посиленням міжнародної конкуренції; 2) зміцненням існуючих і появою нових інтеграційних угруповань; 3) індустріалізацією більшості країн, що розвиваються; 4) розпадом світової соціалістичної системи господарства та становленням країн з перехідними економіками.

Зростання ролі зовнішньої торгівлі в економіці більшості країн знаходить своє відображення в збільшенні експортної квоти країн — відсотковому відношенні вартості експорту до валового внутрішнього продукту.

Зростання цієї квоти пояснюється не тільки поглибленою участю країн у міжнародному поділі праці, а й необхідністю використання зовнішньоекономічних зв'язків для розв'язання внутрішніх економічних проблем. Сучасному етапу зовнішньої торгівлі сприяє науково-технічний прогрес. Зовнішню торгівлю на початку третього тисячоліття можна охарактеризувати такими тенденціями:

• збільшенням частки готових виробів та напівфабрикатів і зниженням частки сировинних та продовольчих товарів;

• зростанням частки машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообороті;

• інтенсифікацією обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);

• динамічним зростанням експорту (імпорту) послуг, особливо нових видів — консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо.

У зовнішній торгівлі вирізняють експорт (імпорт): 1) сировинних товарів; 2) промислових товарів, машин і обладнання; 3) продукції інтелектуальної праці (патенти, ліцензії, інжиніринг); 4) послуг.

У сфері зовнішньої торгівлі мова може йти про її види, форми та методи.

У зовнішній торгівлі виділяють такі форми.

1. За специфікою взаємодії суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності виокремлюють традиційну зовнішню торгівлю, зустрічну торгівлю, торгівлю за кооперацією та лізингові операції.

2. За специфікою регулювання зовнішньої торгівлі виокремлюють звичайну зовнішню торгівлю, торгівлю із застосуванням режиму найбільшого сприяння, торгівлю з застосуванням преференцій і дискримінаційну торгівлю. Зазначене ще має й іншу назву — торговельний режим.

Зовнішня торгівля здійснюється за допомогою двох методів.

1. Прямий метод, який передбачає встановлення прямих зв'язків між виробником і кінцевим споживачем на підставі договору купівлі-продажу. Прямий метод використовується при купівлі-продажу на зовнішніх ринках на підставі довгострокових контрактів, при експорті великогабаритного і дорогого устаткування, при експорті стандартного, багатосерійного Устаткування через власні іноземні філії, які мають свою торговельну мережу, при закупівлі сільськогосподарської продукції безпосередньо у фермерів. у більшості випадків уся

зовнішня торгівля здійснюється через торгово-посередницьку ланку на підставі відповідних контрактів, договорів. Прямі зв'язки характеризуються тим, що вони передбачають постачання заздалегідь відомої продукції, цілеспрямовані і характеризується тривалість та стійкістю відносин споживача і постачальника;

2. Непрямий, або опосередкований метод, передбачає купівлю (продаж) товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладення спеціального договору з торговим посередником, який передбачає виконання певних зобов'язань у зв'язку з реалізацією товарів продавця. У здійсненні зовнішньої торгівлі непрямий метод реалізується не тільки через посередницьку ланку, а й через біржі, аукціони, міжнародні торги (тендери).

Торговельне посередництво є предметом спеціалізації для торговельних і посередницьких фірм, комерційних агентів, які діють відповідно до наявних правових рамок та згідно з базовими юридичними документами, що регламентують комерційну діяльність — контракт. Торгове посередництво в економічному сенсі — широке поняття. Воно охоплює значне коло послуг з пошуку закордонного контрагента, підготовки і здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій сплати товару покупцем, здійснення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів під час транспортування, виконання митних формальностей, проведення рекламних та інших заходів з просування товарів на зовнішні ринки, здійснення технічного обслуговування та інших операцій. Види і характер торговельно-посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх виконують посередники. Нині посередницькі функції значно розширилися, що пов'язано зі зростанням ролі торговельно-посередницької ланки в зовнішній торгівлі.

Метою залучення посередників у зовнішній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної бази та встановлених ними раніше господарських зв'язків, прискорення обігу капіталу, отримання необхідних правових, консультаційних послуг, оформлення необхідної документації.

Залежно від характеру взаємодії між експортером чи імпортером і торговим посередником розрізняють: операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські. Операції з перепродажу здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Комісійні операції полягають у здійсненні з одного боку, який іменується комісіонером, за дорученням іншого боку, який іменується комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Агентські операції в міжнародній торгівлі полягають у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента (торгового, комерційного) здійснення фактичних та юридичних дій, пов'язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала. Брокерські операції полягають у встановленні через посередника (брокера) контакту між продавцем і покупцем.

Розглядаючи біржову торгівлю як метод здійснення зовнішньої торгівлі, слід зазначити, що існують такі чотири види міжнародних бірж: міжнародні товарні біржі, міжнародні валютні біржі, міжнародні фондові біржі і міжнародна фрахтова біржа.

Міжнародна товарна біржа — це постійно діючий ринок, на якому за визначеними правилами здійснюються угоди купівлі-продажу якісно однорідних і легко замінених товарів.

Міжнародна фондова біржа — це спеціалізована фінансова організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу, створюється як акціонерне товариство, засновником якого можуть бути торгівці цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах.

Міжнародна валютна біржа — постійно діючий ринок за встановленими правилами, де здійснюються угоди купівлі-продажу іноземної валюти на підставі попиту і пропозиції.

Міжнародна фрахтова біржа — це ринок, де за встановленими правилами зосереджується попит і пропозиція на корабельний фрахт. Організація фрахтової біржі аналогічна організації товарних і фондових бірж.

Міжнародні тендери (торги), як і товарні біржі, є різновидом організованих ринків внаслідок того, що у визначений час та в певному місті відбувається зіставлення пропозиції із заздалегідь визначеним попитом. Міжнародний торг — це форма зовнішньоекономічної діяльності, при якій покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) на товар з визначеними техніко-економічними характеристиками. З товарною біржею схожі аукціонні торги, які за своєю сутністю є публічними торгами. Міжнародний аукціон — являє собою спеціалізований, організований, періодично діючий ринок, на якому здійснюються угоди купівлі-продажу шляхом цінового змагання між покупцями.

У зовнішній торгівлі основними інструментами виходу підприємства на зовнішні ринки є міжнародні виставки і ярмарки.

Виставка — це публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури. За визначенням Міжнародного бюро виставок, виставка — це показ, яким би не була його назва, основна мета якого полягає, в ознайомленні публіки шляхом демонстрації засобами, які є в розпорядженні людства, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності чи майбутніх

перспектив.

Ярмарок — це періодичний ринок, де зустрічається покупець і продавець. За визначенням Спілки міжнародних ярмарків, ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви відповідно до традицій країни, на території якої він проводиться, являє собою великий ринок товарів широкого вжитку та(або) обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і тому самому місті, та на якому експонентам дозволяється представляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод У національному та міжнародному масштабах.

Детальніше з виставками, біржами, аукціонами та ярмарками можна ознайомитися, наприклад, за одинадцятим розділом навчального посібника 1.1. Дахна "Міжнародна торгівля". - К.:МАУП, 2004. - 310 с

Усі операції в зовнішній торгівлі оформлюються міжнародними торговельними угодами, які являють собою договір (угоду) між двома або декількома сторонами щодо встановлення кількості і якості товарних одиниць, та надання послуг відповідно узгоджених сторонами умов. На проведення зовнішньоекономічних операцій впливають ряд факторів (схема 6).



Експорт / імпорт сировинних товарів. Експорт та імпорт товарів зазвичай є: 1) ключовими статтями в міжнародних угодах будь-якої країни; 2) першими з міжнародних операцій будь-якої країни; 3) операціями, які продовжуються у велику диверсифікації компанією своїх методів ведення міжнародного бізнесу.

До узагальненого поняття сировинні товари, як правило належать: мінеральна сировина, продукти її збагачення та переробки (чорні та кольорові метали); сільськогосподарська сировина рослинного і тваринного походження та продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари; хімічна продукція (синтетичний каучук, штучні волокна, пластмаси тощо). Західні фахівці пропонують ширше трактування сировини як комплексу, що об'єднує матеріали, які безпосередньо видобуваються з навколишнього середовища (нафта, руди, ліс тощо), та напівфабрикати, тобто матеріали, що були оброблені, але непридатні до споживання як готові продукти.

Сировинні товари поділяються на сировину, сільськогосподарську і промислову та товари первинної обробки. У міжнародній практиці до сільськогосподарської сировини належить продукція рослинництва, продукти тваринництва, рибальства, сировина для харчової промисловості.

Промислова сировина поділяється на сировину мінерального походження (нафта, вугілля, руди, сіль, нерудні копалини) та сировину, що отримується штучним шляхом (штучні волокна, штучний каучук, пластмаси тощо).

Для сировинних товарів характерні такі особливості та тенденції розвитку:

1) торгівля сировинними товарами характеризується нестабільністю ринку, його залежністю від сукупності різноспрямованих чинників, які можна поділити на дві групи: постійно діючі і тимчасові;

2) по групі сировинних товарів на ринках спостерігається довготермінове перевищення пропозиції над попитом, що призводить до сировинної кризи для країн, що розвиваються, і особливо тих із них, що мають вузьку сировинну спеціалізацію;

3) на ємність ринку сировини впливають дві протилежні тенденції, а саме: зниження матеріалоємності та енергоємності у виробництві, що зменшує ємкість ринку;

4) тенденція до зростання торгівлі напівфабрикатами, виготовленими на основі мінеральної та рослинної сировини;

5) важливою тенденцією на ринку сировинних товарів є також підвищення вимог імпортерів до екологічної безпеки товарів, що поставляються;

6) особливістю розвитку експорту сировинних товарів є також нижчі темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною порівняно з торгівлею паливом і сировиною мінерального походження;

7) суттєвою особливістю ринку сировинних товарів є високий ступінь його урегульованості, що об'єктивно зумовлено нестабільністю ринку, наявністю великої кількості виробників та високим рівнем конкуренції.

Експорт / імпорт промислових товарів, машин і обладнання. Торгівля промисловими товарами поділяється на 2 групи: торгівля товарами широкого вжитку та торгівля машинно-технічною продукцією.

Промислові товари, які призначені для задоволення індивідуальних потреб, тобто для особистого споживання, називаються товарами широкого (народного) вжитку. Товари широкого вжитку класифікуються за різними ознаками:

• за призначенням: одяг, взуття, мийні засоби, меблі, побутова техніка, товари для особистої гігієни, парфумерія та косметика аксесуари та прикраси тощо;

• за термінами використання (споживання): товари короткочасного використання (парфумерія, косметика, миючі засоби тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо);

• за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (мийні та гігієнічні засоби, деякі види одягу,

продукти харчування) та товари вибіркового (ексклюзивного) попиту (різні види апаратури, ювелірні та xутряні вироби).

Зовнішньоторговельний обмін товарами широкого вжитку має свої особливості, що пов'язано з дуже широкою номенклатурою цих виробів і різноманітними послугами, які надаються в процесі виробництва, обміну та споживання готових виробів. Ринок споживчих товарів поділяється на різноманітні сегменти, які утворюються різними категоріями покупців з особливими національними або регіональними запитами, традиціями, уподобаннями, а також межами платоспроможного попиту. Тому умовою успішної торгівлі цією групою товарів є ретельне вивчення особливостей кожного із зарубіжних ринків та адаптація до його потреб існуючих уже в номенклатурі виробництва товарів, або розробка нових відповідно до існуючих вимог.

Успішний продаж товарів широкого вжитку на зовнішньому ринку неможливий без відповідної рекламної підтримки. Причому реклама цих товарів повинна бути активнішою, ніж для сировинних товарів і навіть машин та обладнання. Вона має бути постійною та супроводжувати просування на ринок нових асортиментних позицій. У зовнішній торгівлі товарами широкого вжитку, як правило, перед початком масових поставок або укладанням довгострокової угоди, крім рекламної кампанії, проводять ще й тестові продажі товарів з метою виявлення реакції кінцевого споживача.

Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку є роздрібна торгівля, де продавець (експортер) має можливість спілкуватися зі споживачами та отримувати інформацію щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки попиту на товар тощо.

Переважна більшість товарів широкого вжитку на світовому ринку реалізується через посередників, тобто незалежні торговельні компанії, агентські будинки та їх фірми, багатопрофільні торговельні будинки та компанії, оптово-роздрібні підрозділи тощо.

Частина виробників товарів широкого вжитку (а це, як правило, малі та середні підприємства) використовують можливості відповідних великих ТНК, створюючи з ними стратегічні альянси. Сутність таких союзів полягає в координації на довгостроковій основі виробничої та комерційної діяльності її учасників з метою скорочення виробничих і збутових витрат та підвищення конкурентоспроможності.

Сучасна торгівля машинно-технічною продукцією характеризується такими особливостями: значне скорочення життєвого циклу більшості видів товарів цієї групи, постійне оновлення номенклатури та асортименту пропонованих виробів, штучне моральне старіння, перехід від одиничних до системних продаж і створення відповідних товарів, підвищення вимог до економетричних, гігієнічних, екологічних параметрів товару та його дизайну, необхідність відповідності машин, обладнання, комплектуючих вузлів і деталей вимогам Міжнародної організації стандартів, концентрація імпорту машинно-технічної продукції в індустріально розвинутих країнах, тощо.

Машини та обладнання в зовнішньоторговельній практиці продаються і купуються: 1) у вигляді готових до використання виробів (верстати, насоси, компресори, транспортні засоби тощо); 2) у розібраному вигляді для подальшого складання в країні-імпортері; 3) у вигляді комплектних об'єктів (цехи та дільниці) промислових підприємств, підприємства у закінченому вигляді, електростанції тощо; 4) у вигляді вузлів, деталей та окремих агрегатів у межах коопераційних угод або як запасних частин для технічного обслуговування і ремонту придбаної раніше техніки. Кожна з цих форм торгівлі має свої особливості.

Експорт/імпорт продукції інтелектуальної праці (патенти, ліцензії, інжиніринг). Зовнішньоторгові операції з торгівлі патентами і ліцензіями передбачають реалізацію винаходів передової виробничої технології, технічних знань і досвіду. Основу цих операцій становить, захист винаходів та деяких інших об'єктів промислової власності за допомогою патентного законодавства. Останнє надає патентовласникові монопольне право на використання такого об'єкта. Це означає що протягом періоду дії патенту тільки він має право на виготовлення, використання і продаж товарів, що втілюють даний винахід, чи використання певних способів виготовлення даної продукції. Патентна ліцензія повинна обов'язково реєструватися в патентному відомстві країни ліцензіата, інакше вона вважається недійсною. Надання за кордон ліцензій на використання винаходу, технічних знань і досвіду, а також товарних знаків називається міжнародним ліцензуванням.

Ліцензійні операції в зовнішньоекономічній діяльності відрізняються від операцій купівлі-продажу товарів. Ця різниця полягає в наступному:

1) об'єкти ліцензійних операцій (винаходи, передовий виробничий досвід тощо) з'являються без прямої орієнтації на ринок;

2) зацікавленість ліцензіара в наданні ліцензії часто спричинена не чисто комерційними інтересами, а прагненням зміцнити свої позиції на іноземному ринку шляхом встановлення довготривалих зв'язків з партнерами;

3) у ліцензійних операціях, на відміну від угод купівлі-продажу, не відбувається повного відчуження об'єкта угоди від свого власника;

4 ) у ліцензійних операціях має місце по суті передача прав ліцензіату на спосіб господарювання.

Інжинірингові послуги являють собою комплекс інженерно-консультаційних послуг, які пов'язані зі створенням об'єктів промисловості та сільського господарства, а також забезпеченням діяльності підприємств за широким спектром цілей їх маркетингової діяльності (від виробництва до збуту)

Інжиніринг як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні особливості:

• є однією з форм послуг виробничого призначення, яка безпосередньо не втілюється в речовій формі, а є його корисним ефектом. Цей корисний ефект може мати матеріальний носій, як, наприклад, проектна і технічна документація, графіки, креслення тощо, або може не мати, як навчання, управління тощо;

• інжиніринг пов'язаний, в кінцевому результаті, з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва й реалізації розрахованих на проміжне і кінцеве споживання матеріальних благ. Самі послуги виробничого характеру не входять до складу інжинірингу як уособлена сфера виробничої діяльності;

• інжиніринг має комерційний характер, тобто стає об'єктом купівлі-продажу;

• інжиніринг відрізняється від ліцензії, ноу-хау та інших форм у галузі технологій. Інжинірингові послуги є відтвореними послугами, вартість яких визначається суспільно необхідними витратами часу на їх виробництво і таких, що мають багато продавців для їх реалізації. Ліцензії ж і ноу-хау пов'язані з реалізацією нових, у даний момент не відтворених, знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців.

Експорт/ імпорт послуг. Торгівля послугами протягом останніх десятиліть є надзвичайно динамічною сферою розвитку світового господарства. Наприкінці XX ст. обсяги експорту послугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту. Це значною мірою зумовлювалося подальшою диференціацією попиту й індивідуалізацією потреб як виробничих, так і побутових споживачів.

Різноманітність міжнародних послуг, їх подальша диверсифікація відповідають характеру сучасного розвитку економічних систем, науково-технічного прогресу. Транспортні, інформаційні, культурно-рекреаційні послуги, зв'язок, торгівля оптова й роздрібна, кредитно-фінансові операції, страхування, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту — ось лише частина переліку сучасних послуг у зовнішньоекономічній діяльності.

Дедалі різноманітнішими стають послуги у фінансово кредитній сфері, що відбувається у зв'язку з поширенням нових форм кооперування виробництва, диверсифікацією попиту, урізноманітненням вимог до платежів, розрахунків зокрема, за допомогою пластикових карток), страхових, кредитних бухгалтерських та інших операцій. Деякі послуги є альтернативою інвестиційної діяльності (лізинг, факторинг, форфейтинг). Причому поширюється діяльність у сфері фінансових послуг, які надають не фінансові структури — промислові підприємства, торговельні заклади, туристичні фірми тощо.

Послуги можуть бути як самостійним об'єктом торгівлі, так і супроводжувати товар, що продається. Згідно зі статистичними даними, у країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається тенденція до збільшення частки послуг у кінцевій вартості товарів. А зараз найбільш конкурентоспроможним є той товар, який супроводжується цілим спектром послуг.

Ключовим фактором зростання обсягів міжнародної торгівлі послугами, їх диверсифікації стали поширення інформаційних технологій і попит на продукти комп'ютерного виробництва та взагалі на послуги, які не прив'язані до матеріальних носіїв. Під тиском цих тенденцій відбувалися масштабні процеси формування бізнес-структур у сфері послуг, виходу зі складу великих фірм непрофільних підрозділів, що спеціалізуються на послугах.

Експорт та імпорт послуг характеризується тим, що він є: 1) "непомітним" експортом-імпортом; 2) охоплює специфічні форми міжнародного бізнесу. Надання послуг у термінах національної статистики інколи трактується як здійснення "невидимої, непомітної торгівлі", проте широко диверсифікований ряд можливих послуг має свою властиву природу відносно матеріальних носіїв та процесу виробництва. Так, послуги можуть, по-перше, спрямовуватись як на зміну споживчої якості певного товару, тобто обов'язково прив'язуватись до цілком конкретного об'єкта (у такому разі вони належать до матеріальних за природою та виробничих за характером) або на духовні, інформаційні, безпосередньо фізично-медичні потреби людини (в такому разі вони можуть обходитись без певного матеріального носія, а можуть і мати такий носій, але в будь-якому разі за характером є невиробничими).

Разом з тим спостерігається тенденція до збільшення взаємозв'язку між "видимою" та "невидимою" торгівлею послугами, передусім у високотехнологічних та наукомістких сферах. Так, продаж складного технічного обладнання потребує, як правило, надання послуг із його обслуговування. Продані наукомісткі товари часто "тягнуть" за собою необхідність подальшого інтенсивного інформаційного обміну, надання консультаційних послуг.

Прискореному розвиткові сфери послуг сприяє те, що більшості з її секторів притаманна вища норма прибутку, відносно коротші строки окупності інвестицій порівняно з багатьма "товарними" секторами виробництва. Відтак інколи відбувається навіть перелив ресурсів, і передусім капіталів та робочої сили, зі сфери матеріального виробництва до сфери послуг.

Відмінності торгівлі послугами від торгівлі товарами пов'язані з особливою мобільністю учасників відповідних угод та предметів торгівлі. Так, на відміну від торгівлі товарами, продавець послуг сам може виїжджати до покупця, що є резидентом іншої країни (такими послугами можуть бути будівництво та монтаж об'єктів за кордоном, консалтингові, аудиторські, бухгалтерські послуги тощо), може приїжджати до продавця послуг і покупець (якщо у своїй країні він не може отримати відповідної послуги або її якість нижча чи вартість більша). Аналогічно це стосується і у випадках з туризмом, освітою, лікуванням, обслуговуванням вантажів, ремонтом транспортного рухомого складу тощо; продавець та покупець можуть "зустрічатися" в третій країні — на міжнародних виставках, конференціях тощо.

Торгівля послугами пов'язана з торгівлею товарами, причому особливо тісний зв'язок існує між торгівлею послугами та високотехнологічними товарами. Разом з тим торгівля по слугами ще й пов'язана з процесами інвестування, будівництва, банківсько-кредитної діяльності, а також з іншими формами зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародна природа послуги проявляється або в безпосередньо міжнародному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути пов'язані з виникненням різного роду зобов'язань або перспектив щодо подальшого співробітництва різнонаціональних контрагентів. Характеристики міжнародних послуг досить широкі, що передусім зумовлюється їхньою різноманітністю різнохарактерністю, а також тим, що реєстрація послуг у зовнішньоекономічній діяльності здійснюється, як правило, згідно з положеннями внутрішнього законодавства, а не митними органами, як це властиво торгівлі товарами. Зовнішній рівень торгівлі послугами пов'язаний з деякими природними обмеженнями щодо номенклатури торгівлі. Так, велика кількість послуг технічно або через політичні причини не може переходити на зовнішній, міжнародний рівень. Це стосується, наприклад, побутових, комунальних послуг, сфери соціального страхування тощо.

Специфіку окремих видів послуг визначає характер учасників ринку послуг і порядок їх взаємодії, технологія надання послуг та їх природа і мета. Об'єктивними критеріями класифікації послуг є характер їх учасників і факторів, а саме:

• суб'єктів послуг;

• предметів і об'єктів послуг;

• взаємин між учасниками ринку послуг;

• механізм реалізації послуг.

Існують різні класифікації послуг:

1) послуги, які пов'язані з торгівлею: транспортні, технічне обслуговування, страхування тощо;

2) послуги, які пов'язані з інвестиціями та виробничою кооперацією: передавання технологій, готельні, професійні послуги тощо;

3) послуги, які водночас пов'язані і з інвестиціями та виробничою кооперацією: зв'язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання тощо;

4) послуги, які мають автономний характер: інформаційні послуги, особисті, культурні, рекреаційні послуги тощо.

Відповідно до загального класифікаційного підходу Світовий банк виділяє такі послуги:

1) факторні послуги (factor services), які пов'язані з рухом капіталів, робочої сили та інших компонентів та інструментів виробничого процесу;

2) нефакторні послуги (non-factor services), які мають не фінансовий характер — транспортні, туристичні та інші не фінансові послуги.

Згідно з власними класифікаційними критеріями, МВФ виділяє такі види послуг: морські перевезення; інші види транспортних послуг; подорожі; інші приватні послуги та інші офіційні послуги.

Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД, слід виокремити такі послуги:

• фінансові:

• зв'язку;

• будівельні та проектно-конструкторські;

• транспортні;

• професійні та ділові (юридичні, медичні тощо);

• комерційні;

• туристичні;

• аудіовізуальні (теле-, відео-,кінематографічні).

У системі міжнародної торгівлі послугами виділяють такі два блоки: структурно-галузеві компоненти та виробничо-комерційні операції.

Структурно-галузеві компоненти системи міжнародної торгівлі послугами — це інформаційні послуги в зовнішньоекономічної діяльності; міжнародні транспортні послуги; міжнародний туризм; банківсько-страхові послуги.

Виробничо-комерційні операції, які входять до системи зовнішньої торгівлі послугами, це лізинг, франчайзинг інжиніринг, ліцензійний обмін, міжнародні орендні операції

Будь-яка експортна, імпортна операція, яка пов'язана з військовою сферою здійснюється з державного дозволу. Так, в "Офіційному віснику України" №41 2005 р. опублікована "Інструкція про порядок заповнення заяви про отримання (продовження терміну дії) повноважень на право здійснення експорту, імпорту товарів військового призначення та товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю", затверджена наказом Державної служби експортного контролю України від 08.07.2005 р. №103, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.10.2005 р. за №1174/11454.

Додаткову інформації можна знайти, наприклад, у книзі І.І. Дахна "Міжнародна торгівля": розділ 2 "Міжнародна торгівля і світове господарство"; розділ 5 "Світові ринки сировинних, продовольчих і промислових товарів"; розділ 6 "Міжнародна торгівля послугами"; розділ 7 "Міжнародна торгівля технологіями і об'єктами авторського права суміжних з ним прав"; розділ 8 "Міжнародний туризм"; розділ 12 "Зовнішньоторговельні операції".