Дудчак В.І. Митна справа (2002)
Контрабанда та боротьба з нею митних органів
Контрабанда — це незаконне переміщення через митний кордон України, поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю валютних цінностей у великих розмірах, історичних та культурних цінностей, наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), вибухових пристроїв, військового озброєння та майна, матеріалів та обладнання до зброї масового знищення (ураження), а також контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів (матеріалів), щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України, та ті самі дії, вчинені організованою групою.
Злочином є незакінчена контрабанда, тобто дії особи, пов'язані з підготовкою до контрабанди.
Великим розміром контрабанди валютних цінностей вважається розмір їх вартості, який удвічі перевищує граничну суму, що дозволена законодавством для ввезення в Україну або вивезення за її кордон валютних цінностей.
Порушниками митних правил (контрабандистами) можуть вважатися як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку, або ж посадові особи, які вчинили контрабанду з використанням свого службового становища за наявності ознак контрабанди, визначених Кримінальним кодексом України.
Відповідальність за вчинення контрабанди як за скоєний злочин визначається теж Кримінальним кодексом України. При встановленні факту контрабанди регіональні митниці, митниці Державної митної служби України як органи, на які покладено функції дізнання у справах про контрабанду, проводять його відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.
Кримінальні справи про контрабанду порушує начальник митного органу (як органу дізнання) шляхом винесення відповідної постанови, особисто проводить дізнання, або доручає його провадження окремому дізнавачу або групі дізнавачів, здійснює контроль за процесом і результатами дізнання, дає відповідні письмові вказівки або доручення, в т. ч. іншим органам дізнання в кримінальних справах.
Начальник митного органу, в межах своєї компетенції, забезпечує виконання доручень прокурора і слідчого у справах про контрабанду.
Якщо не були отримані необхідні підстави для порушення кримінальної справи про контрабанду, начальник митного органу своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. У постанові повинні бути обґрунтовані причини цієї відмови.
Якщо в заяві, повідомленні або інших матеріалах йдеться не про контрабанду, а про порушення особою митних правил, то після відмови в порушенні кримінальної справи до цієї особи вживаються адміністративні заходи, передбачені Митним кодексом, іншими законодавчими актами.
Доказами в кримінальній справі про контрабанду є фактичні дані, зібрані в результаті процесуальної діяльності. Процесуальними джерелами доказів у кримінальній справі про контрабанду є показання свідків, підозрюваного, висновки експертизи, речові докази, протоколи слідчих дій та інші документи.
Дізнання у справах про контрабанду закінчується складанням постанови про передання справи слідчому для провадження попереднього слідства. Ця постанова повинна бути затверджена прокурором.
З метою виявлення, попередження та розкриття контрабанди, виявлення та взяття під контроль осіб, причетних до її вчинення, здійснюється система гласних і таємних пошукових заходів, тобто оперативно-пошукова діяльність. Цю діяльність здійснюють митні органи відповідно до чинного законодавства та міжнародних угод з питань митного співробітництва, укладених Україною з іншими країнами.
Безпосередньо оперативно-пошукові заходи здійснює Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України та підпорядковані йому підрозділи в регіональних митницях. Інші підрозділи митних органів до проведення оперативно-розшукової роботи не допускаються
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
Злочином є незакінчена контрабанда, тобто дії особи, пов'язані з підготовкою до контрабанди.
Великим розміром контрабанди валютних цінностей вважається розмір їх вартості, який удвічі перевищує граничну суму, що дозволена законодавством для ввезення в Україну або вивезення за її кордон валютних цінностей.
Порушниками митних правил (контрабандистами) можуть вважатися як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які досягли 16-річного віку, або ж посадові особи, які вчинили контрабанду з використанням свого службового становища за наявності ознак контрабанди, визначених Кримінальним кодексом України.
Відповідальність за вчинення контрабанди як за скоєний злочин визначається теж Кримінальним кодексом України. При встановленні факту контрабанди регіональні митниці, митниці Державної митної служби України як органи, на які покладено функції дізнання у справах про контрабанду, проводять його відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.
Кримінальні справи про контрабанду порушує начальник митного органу (як органу дізнання) шляхом винесення відповідної постанови, особисто проводить дізнання, або доручає його провадження окремому дізнавачу або групі дізнавачів, здійснює контроль за процесом і результатами дізнання, дає відповідні письмові вказівки або доручення, в т. ч. іншим органам дізнання в кримінальних справах.
Начальник митного органу, в межах своєї компетенції, забезпечує виконання доручень прокурора і слідчого у справах про контрабанду.
Якщо не були отримані необхідні підстави для порушення кримінальної справи про контрабанду, начальник митного органу своєю постановою відмовляє в порушенні кримінальної справи, про що повідомляє заінтересованих осіб. У постанові повинні бути обґрунтовані причини цієї відмови.
Якщо в заяві, повідомленні або інших матеріалах йдеться не про контрабанду, а про порушення особою митних правил, то після відмови в порушенні кримінальної справи до цієї особи вживаються адміністративні заходи, передбачені Митним кодексом, іншими законодавчими актами.
Доказами в кримінальній справі про контрабанду є фактичні дані, зібрані в результаті процесуальної діяльності. Процесуальними джерелами доказів у кримінальній справі про контрабанду є показання свідків, підозрюваного, висновки експертизи, речові докази, протоколи слідчих дій та інші документи.
З метою виявлення, попередження та розкриття контрабанди, виявлення та взяття під контроль осіб, причетних до її вчинення, здійснюється система гласних і таємних пошукових заходів, тобто оперативно-пошукова діяльність. Цю діяльність здійснюють митні органи відповідно до чинного законодавства та міжнародних угод з питань митного співробітництва, укладених Україною з іншими країнами.
Безпосередньо оперативно-пошукові заходи здійснює Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України та підпорядковані йому підрозділи в регіональних митницях. Інші підрозділи митних органів до проведення оперативно-розшукової роботи не допускаються
Використана література: Дудчак В.І. Митна справа. / В.І. Дудчак, О.В. Мартинюк. — 2002. — 100 с.: іл.
