Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)
4. Вимірювання забезпеченості факторами виробництва за допомогою співвідношення цін на них
Зображення кривих ефективності та трансформації. Припустимо, що в ситуації до торгівлі (l/r)* > (1/r). Співвідношення процентної ставки та зарплати у Закордоні більше, ніж на Батьківщині. Оскільки процент у Закордоні є нижчим, то країна II більш забезпечена капіталом порівняно з країною І.
Ця ситуація відображена на рисунку 5.1а. Дотичні до виробничих ізоквант показують співвідношення цін на фактори. Це випливає з умови, що комбінація мінімальних витрат при заданому співвідношенні цін на фактори визначається тим, що ізокоста
є дотичною до виробничої ізокванти. Зростання ізокванти в точці комбінації мінімальних витрат виражає співвідношення процента і зарплати.
Кожній точці кривої ефективності відповідає визначене співвідношення цін на фактори виробництва. При лінійно гомогенних виробничих функціях діє правило, за яким зростання ізокванти вздовж променя, що виходить з початку координат, є ідентичним. Гранична норма взаємозамінності факторів і внаслідок цього співвідношення процента та зарплати ідентичні для всіх ізоквант у точках А, В, D.
Співвідношення цін на фактори і попит. Однак порівняно з точкою D ізокванта у точці С має абсолютно більше значення. При цьому точка С має вище співвідношення процента і зарплати, ніж точки D і В. Співвідношення процентної ставки і зарплати зростає при русі вздовж кривої ефективності від В до С. Це легко пояснити підвищенням виробництва трудомісткого товару 1, що приводить до більшого зростання попиту на працю, ніж на капітал. Одночасно зменшується виробництво капіталомісткого товару. При цьому вивільнюється більше капіталу, ніж праці. Оскільки товар 1 є трудомістким, то і співвідношення цін на фактори 1/r зростає. Ми знаємо:
а) кожній точці кривої ефективності відповідає певне співвідношення цін на фактори;
б) кожній точці кривої ефективності відповідає точка на кривій трансформації;
в) кожній точці кривої трансформації відповідає визначене співвідношення цін на товари.
Звідси випливає, що кожному співвідношенню цін на товари відповідає визначене співвідношення цін на фактори і навпаки.
Дотримується вимога:
Конкретизація співвідношення попиту до початку торгівлі тепер уже не обов'язкова. Це зрозуміло: попит на фактори виробництва є похідним від попиту на товари. Ціна на фактори залежить від того, яким є попит на товар. Коли трудомісткий товар має більший попит, то ціна цього товару і необхідного фактора (праці) також висока.
Вираз
уже має в собі інформацію про співвідношення попиту до торгівлі.
При цьому стає зрозумілим, що в економічній аргументації співвідношення «процентна ставка - зарплата» випливає з цінового співвідношення на товари. Коли розділити одночасне визначення цін на товари та фактори виробництва в уявному часовому просторі, то «спочатку» на ринку визначаються ціни на товари, а «потім» - ціни на фактори. Ціни на фактори є похідними від попиту на товари. Оскільки наявному співвідношенню цін на фактори підпорядковане певне співвідношення цін на товари, то вони можуть переноситись одне на друге. Така залежність дає змогу припускати, що вимір забезпеченості факторами приводить до висновку про умови торгівлі. Оскільки в обох країнах цінове співвідношення на фактори у вихідній ситуації встановлене до торгівлі, то зрозуміло, що виробничі точки лежать на вже існуючій кривій ефективності. Вони також відображаються на кривих трансформації економік обох країн, і їм відповідає певне співвідношення цін на товари.
Ця ситуація відображена на рисунку 5.1а. Дотичні до виробничих ізоквант показують співвідношення цін на фактори. Це випливає з умови, що комбінація мінімальних витрат при заданому співвідношенні цін на фактори визначається тим, що ізокоста
є дотичною до виробничої ізокванти. Зростання ізокванти в точці комбінації мінімальних витрат виражає співвідношення процента і зарплати.
Кожній точці кривої ефективності відповідає визначене співвідношення цін на фактори виробництва. При лінійно гомогенних виробничих функціях діє правило, за яким зростання ізокванти вздовж променя, що виходить з початку координат, є ідентичним. Гранична норма взаємозамінності факторів і внаслідок цього співвідношення процента та зарплати ідентичні для всіх ізоквант у точках А, В, D.
Співвідношення цін на фактори і попит. Однак порівняно з точкою D ізокванта у точці С має абсолютно більше значення. При цьому точка С має вище співвідношення процента і зарплати, ніж точки D і В. Співвідношення процентної ставки і зарплати зростає при русі вздовж кривої ефективності від В до С. Це легко пояснити підвищенням виробництва трудомісткого товару 1, що приводить до більшого зростання попиту на працю, ніж на капітал. Одночасно зменшується виробництво капіталомісткого товару. При цьому вивільнюється більше капіталу, ніж праці. Оскільки товар 1 є трудомістким, то і співвідношення цін на фактори 1/r зростає. Ми знаємо:
а) кожній точці кривої ефективності відповідає певне співвідношення цін на фактори;
б) кожній точці кривої ефективності відповідає точка на кривій трансформації;
в) кожній точці кривої трансформації відповідає визначене співвідношення цін на товари.
Дотримується вимога:
Конкретизація співвідношення попиту до початку торгівлі тепер уже не обов'язкова. Це зрозуміло: попит на фактори виробництва є похідним від попиту на товари. Ціна на фактори залежить від того, яким є попит на товар. Коли трудомісткий товар має більший попит, то ціна цього товару і необхідного фактора (праці) також висока.
Вираз
уже має в собі інформацію про співвідношення попиту до торгівлі.
При цьому стає зрозумілим, що в економічній аргументації співвідношення «процентна ставка - зарплата» випливає з цінового співвідношення на товари. Коли розділити одночасне визначення цін на товари та фактори виробництва в уявному часовому просторі, то «спочатку» на ринку визначаються ціни на товари, а «потім» - ціни на фактори. Ціни на фактори є похідними від попиту на товари. Оскільки наявному співвідношенню цін на фактори підпорядковане певне співвідношення цін на товари, то вони можуть переноситись одне на друге. Така залежність дає змогу припускати, що вимір забезпеченості факторами приводить до висновку про умови торгівлі. Оскільки в обох країнах цінове співвідношення на фактори у вихідній ситуації встановлене до торгівлі, то зрозуміло, що виробничі точки лежать на вже існуючій кривій ефективності. Вони також відображаються на кривих трансформації економік обох країн, і їм відповідає певне співвідношення цін на товари.
