Савельєв Є.В. Міжнародна економіка: теорія міжнародної торгівлі і фінансів (2001)

4. Формальне вирівнювання платіжного балансу

1. Обліковий характер формального вирівнювання. За принципом подвійних рахунків

сальдо балансу поточних операцій і балансу руху капіталів, з одного боку, і сальдо валютного балансу - з іншого повинні бути ідентичними. Це пояснюється наявністю двох альтернатив. Згідно з однією, операції всередині балансу поточного рахунку статей і балансу руху капіталів вирівнюються (наприклад, експорт кредитують, а імпорт оплачують з валютного резерву комерційних банків). Відповідно до другої, за операціями в балансі поточного рахунку повинна бути зроблена зворотна проводка на інвалютному рахунку (наприклад, імпорт товарів і відповідно експорт капіталів спричиняють зменшення валютного резерву Національного банку).

2. Розходження між сальдо балансу поточних операцій і сальдо балансу руху

капіталів. Однак описана тотожність на практиці не повинна виникати. Для цього існують три причини. Розходження випливає, по-перше, з того, що внаслідок недостатніх статистичних даних не всі операції можуть бути проведені подвійно за рахунками бухгалтерського обліку. Експорт та імпорт обліковують на основі повідомлень підприємств (зовнішньоторгова статистика). Таким чином, можуть виникнути розходження, які відображають у статті «чисті пропуски і помилки». По-друге, внаслідок розподілу спеціальних прав запозичення збільшуються закордонні боргові зобов'язання Національного банку. По-третє, зміни валютного курсу спричиняють переоцінку валютних запасів у Національному банку (в період девальвації чи ревальвації). Ці контр статті для зміни закордонної позиції Національного банку, які не зводяться до балансу поточних операцій і руху капіталів, відображені в статті «чисте збільшення офіційних валютних резервів».



3. Сальдо балансу поточних операцій і стаття нетто-майна. Формування платіжного

балансу за схемою, зображеною в таблиці 15.3, забезпечує формальне вирівнювання платіжного балансу. Цей процес можна відстежувати за виведеними вище моделями. У рівнянні 15.6 ліва частина вказує на те, як змінюється стаття майна Батьківщини щодо Закордону. Коли країна витрачає менше свого доходу, зростають її вимоги за боргами до Закордону, тобто v = dV/dt > 0. Нетто-вимоги до Закордону V можуть складатися з правових підстав фінансового характеру В або з валютних резервів R. Цим самим на основі обмеження платіжного балансу при сталому валютному курсі отримаємо:

X-Im + Tr = V=w(B + R), (15.7)

де в = dB/dt означає зміну фінансових титулів (законів, вартості цінних паперів); R = dR/dt - зміну валютних резервів.

Зрівнянь 15.6і 15.7випливає:

S-I+ (T-G) = V. (15.8)

Надлишок приватних і державних заощаджень над інвестиціями становить приріст вимог до Закордону. Якщо відкинути зміну валютної позиції, то надлишок балансу поточних операцій відповідає приросту вимог (експорт капіталів).

4. Сальдо платіжного балансу І валютний баланс. Перепишемо рівняння 15.7,

припустивши, що валютний курс сталий, тоді отримаємо:

Z = X-Im + Tr-wB = wR (15.9)

Отже, сальдо платіжного балансу Z відповідає сальдо валютного балансу. Платіжний баланс формально завжди зрівнюється з сальдо валютного балансу (додаток до теми 15). Це дає підстави для формального вираження двох закономірностей, що характеризують зв'язок між платіжним і валютним балансами:

a) Z > 0 -> R > 0.

Якщо платіжний баланс має надлишок, то валютні резерви збільшуються.

б) Z < 0 -» R< 0.

В умовах дефіциту платіжного балансу валютні резерви зменшуються.