Гребельник О.П. Основи митної справи (2003)
Застосування особливих видів мита як обмежувальних заходів
Одним із наслідків інтегрування економіки України до світового економічного простору є прийняття певних зобов'язань відносно вжиття цілого ряду заходів у сфері регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Ці зобов'язання, у першу чергу, пов'язані з обмеженням у використанні тарифних та нетарифных методів захисту національного ринку. Водночас проблема економічної незалежності є актуальною і для держави, яка активізує процес входження до світової системи господарювання.
Отже, на сучасному етапі розвитку митно-тарифної системи в Україні існує певна суперечність між звуженням можливостей застосування тарифних заходів та підвищенням захисних функцій держави в умовах інтернаціоналізації господарського життя.
Врегулювання даної суперечності можливе за рахунок зменшення ролі звичайних видів митного тарифу як інструментарію захисту національного ринку та значного розширення діапазону застосування особливих видів мита. Відповідно до міжнародних правових норм, звичайними вважаються ті види мита, які мають постійне застосування (імпортне, експортне чи транзитне мито), а особливі види мита — це ті, які застосовуються в окремих екстремальних ситуаціях.
В екстремальних ситуаціях застосовуються надзвичайні тарифні заходи, що класифікуються за принципом обмеження. Вони поділяються на три види: антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне мито. Інколи особливі види мита називають дискримінаційними, тому що їх рівень завжди значно вищий, ніж звичайний, і використовуються вони винятково для посилення тарифного тиску на товари іноземного виробництва з метою пониження їх конкурентоспроможності.
Дані види митного тарифу застосовуються не тільки для вирішення стратегічних завдань (захист національного ринку або акумуляція коштів), але й у разі виникнення форс-мажорних обставин, а саме: необхідність погашення тимчасового дисбалансу з певної торговельної групи, експансія дешевої низькоякісної продукції на національний ринок, адекватні дії країни на економічну експансію з боку інших держав та под.
Як правило, особливі види мита є тимчасовим заходом і використовуються країною або в односторонньому порядку з чисто захисною метою від спроб недобросовісної конкуренції з боку її торговельних партнерів, або як захід у відповідь на дискримінаційні дії, що порушують інтереси країни з боку інших держав.
Інший важливий аспект особливих видів мита — це їх «точковий характер» впливу. Вони мають використовуватись стосовно до імпорту окремих іноземних товарів чи окремих іноземних виробників, які застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, або при зростаючій загрозі для українського ринку масового імпорту товарів.
Перед застосуванням особливих видів мита провадиться розслідування (за дорученням уряду країни), конкретних випадків з метою отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції наніс або невідворотно загрожує нанести істотного збитку якій-небудь галузі економіки держави. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита. У процесі розслідування провадяться двосторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення ситуації, що виникла, робляться спроби розв'язати проблему іншим шляхом. Слід зауважити, що введення особливих видів мита є крайнім заходом, який використовують країни для врегулювання торговельних суперечностей.
Відповідно до законодавства, Україна в окремих випадках при ввезенні на митну територію чи вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита може застосовувати антидемпінгове спеціальне мито та компенсаційне мито.
Механізм використання антидемпінгового мита — це система заходів, пов'язаних з використанням митного тарифу з метою блокування потоку товарів, реалізація яких відбувається за демпінговими цінами. При цьому під демпінгом розуміється продаж значних за обсягами партій товару за цінами, які суттєво нижчі, ніж при звичайних комерційних операціях на внутрішньому ринку (або в країні походження даного товару) і наносять або можуть нанести економічний збиток національній промисловості або суттєво затримати її розвиток.
Таким чином, дане визначення чітко класифікує два критерії, які необхідні для констатації факту демпінгу, — ціновий, або вартісний критерій та критерій економічного збитку. Тому при здійсненні антидемпінгових процедур, насамперед, визначаються поняття «нормальна ціна» і «нормальна вартість». Під «нормальною ціною товару» розуміють ціну, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країни-експорту або походження. Якщо продаж аналогічних товарів на ринку країни-експорту або походження відсутній чи неможливо зробити правильне порівняння, то «нормальною» ціною вважається ціна аналогічних товарів, відповідно до якої товари експортуються до інших країн. Якщо і таким шляхом неможливо встановити нормальну ціну, то нею вважається «нормальна вартість», яка отримується шляхом додавання «фактичних» витрат виробництва і помірного обсягу прибутку. Ціни кваліфікуються як демпінгові, якщо різниця між «нормальною» продажною ціною і ціною угоди перевищує встановлений процент, як правило, це 20%.
«Нормальна вартість» визначається різними методами залежно від наявності інформації щодо цін, витрат виробництва, а також від напряму поставок товарів (з країн з ринковою економікою або з інших). Відповідно до законодавства країн ЄС при ввезенні товару з країн з ринковою економікою «нормальна вартість» визначається за рівнем внутрішньої ціни на ідентичний товар у країні експорту чи країні, де виробляється даний товар.
У разі, якщо такий товар не продається на внутрішньому ринку чи його продаж здійснюється не за звичайних ринкових умов, що не дає змоги порівнювати експортну та внутрішню ціни, «нормальна вартість» визначається — за ціною експорту до «третьої країни» або спеціально розраховується. При розрахунку «нормальної вартості» за ціною експорту до «третьої країни» береться до уваги найбільш висока з наявних реалізаційних зовнішньоторговельних цін.
Величина «нормальної вартості» для країн з державнорегульованою економікою, визначається в інший спосіб, саме: за вартісними категоріями країн з ринковою економікою, які не входять до ЄС, але умови виробництва в яких близькі до умов виробництва країн з державно-регульованою економікою. Розрахунки «нормальної вартості» здійснюються:
• відповідно до реально діючих цін країни з ринковою економікою;
• відповідно до цін, за якими країна з ринковою економікою продає ідентичний товар до інших країн;
• на підставі вартості показників (прямі витрати виробництва, адміністративно-господарські витрати, прибуток) країни з ринковою економікою.
Дані підходи зумовлені такими факторами:
1. Необґрунтованістю у вказаних країнах існуючих цінових та інших вартісних показників, оскільки вони формуються не під впливом об'єктивних ринкових тенденцій, а встановлюються державними органами;
2. Мізерністю, а деколи повною відсутністю в країнах з державно-регульованою економікою інформацією про ціни та інші вартісні показники.
Тому в примітці до УІ статті ГАТТ з ініціативи Чехословаччини було зафіксовано положення про те, що у випадку імпорту з країни, де внутрішні ціни фіксуються державою, пряме зіставлення імпортної ціни з внутрішньою ціною товару в такій країні для цілей встановлення демпінгу не завжди виправдане. Це положення відіграло значну роль у захисті Східноєвропейських країн від звинувачення у демпінгу.
Величини експортної ціни і нормальної вартості при визначенні розміру демпінгу, насамперед, зіставляються. Для цього або до експортної ціни, або до величини нормальної вартості вносяться поправки на якість, кількість і умови його реалізації. Відповідно до законодавства ЄС, поправки на якісні відмінності вносяться, виходячи з вартісної оцінки впливу відмінностей в якісних параметрах на ціну.
Поправки на кількість можуть вноситися у тих випадках, коли різниця в цінах повністю або частково зумовлена або знижками за кількість, або економією на витратах виробництва при виготовленні і поставках великих обсягів товару. Виходячи із законодавства ЄС, до уваги беруться знижки на кількість, які надаються протягом не менше 6 місяців і поширюються на значну частину поставок товарів (зазвичай не менше 20% загального обсягу їх реалізації на внутрішньому ринку чи ринку «третьої країни»). Врахування відмінностей в умовах реалізації рекомендується здійснювати шляхом внесення поправок на розміри мита, податків, на умови кредитування, застави, гарантії, технічної допомоги, післяпродажного сервісу, а також на фрахтовий базис. Відповідно до другого критерію демпінгу економічно збитковим у світовій практиці вважається такий значний збиток, який наноситься або може бути нанесений імпортом «демпінгового» товару підприємству, яке розвивається або вже розвинуте в країні імпорту.
При визначенні економічного збитку виходять з трьох груп показників:
• динаміки імпорту і динаміки частки ринку, що належить постачальникам демпінгового товару;
• співвідношення імпортних цін на демпінговий товар і внутрішніх цін на аналогічний товар;
• вплив імпорту «демпінгового» товару на економічні показники національних підприємств.
Перша група показників є основою кваліфікації (визнання факту й оцінки) матеріального збитку. Ці показники вираховуються і враховуються практично в усіх випадках антидемпінгових суперечок, які мають місце, наприклад, у країнах ЄС, при цьому провадження антидемпінгових процедур відбувається при різних кількісних оцінках цих показників.
Цінові показники можуть розраховуватись за співвідношенням імпортних цін до оптових. Ці показники як додатковий до демпінгової маржі вартісний орієнтир можуть кількісно відрізнятися від показника цінового критерію демпінгу.
При розрахунку показників третьої групи береться до уваги вплив імпортного «демпінгового» товару на випуск і реалізацію аналогічної національної продукції, використання виробничих потужностей, запаси продукції, прибуток, доходи від інвестицій, на зайнятість, рух ліквідних засобів та ін. При цьому для врегулювання антидемпінгових суперечностей повинно бути констатовано зниження ефективності роботи національних підприємств (зменшення доходів, скорочення зайнятості).
Констатація національними органами окремих країн або наднаціональними органами країн ЄС демпінгової маржі і економічного збитку, здійснена після аналізу наявних дат і консультацій із зацікавленими сторонами, дає змогу приймати економічні санкції проти експортерів. Пі санкції можуть мати різнобічний характер (зниження квоти реалізації на даному ринку, зниження обсягів поставок, добровільне підвищення цін), але одним із найбільш ефективних є оподаткування демпінгового товару антидемпінговим митом.
У ряді випадків має місце продаж товарів за цінами, які навіть не відшкодовують витрат виробництва. Встановлення явно занижених цін на експортні товари як ефективного способу боротьби за освоєння нового ринку і закріплення або розширення присутності на частково освоєному ринку є досить поширеним у практиці здійснення експортно-імпортних операцій. Товарний демпінг зрештою здійснює негативний вплив на міжнародну торгівлю загалом, оскільки сприяє монополізації ринку, яка виявляється у встановленні і підтриманні монопольно високих цін на внутрішньому ринку, картелізації ринків.
Отже, антидемпінгове мито, як правило, використовується у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною, нижчою за нормальну ціну, яка діє в країні експорту, що наносить шкоду національному виробництву.
Антидемпінгове мито нараховується в сукупності із звичайним митом. Воно сплачується в розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною на аналогічний товар на світовому ринку. Такий вид мита нараховується країною незалежно від того, оподатковується даний товар митом відповідно до законодавства країни чи знаходиться у переліку безмитних.
В Україні антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»:
у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу і при цьому заподіюється шкода національному товаровиробникові;
• у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на
митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той самий період часу.
Проблеми порушення антидемпінгового законодавства українськими підприємствами набули особливого значення. Щорічно щодо українських товарів провадяться антидемпінгові розслідування.
Особливістю застосування механізму антидемпінгових процедур є визначення статусу держави як країни з неринковою чи ринковою економікою. Відповідно до ст.6 ГАТТ країна може вважатися ринковою у випадках, коли держава не впливає на формування внутрішніх цін та за відсутності повної монополії в торгівлі. Крім цього в кожній з країн існують власні вимоги до надання іншим країнам статусу ринкових. Так, в США основними критеріями є: ступінь конвертованості національної валюти; ступінь визначення заробітної плати шляхом вільних переговорів між працівниками та адміністрацією; ступінь контролю державою засобів виробництва; ступінь дозволеності функціонування іноземних інвестицій та спільних підприємств; ступінь контролю державою розміщення ресурсів, встановлення цін та прийняття рішень.
Відповідно до антидемпінгового законодавства США та ЄС вартість продукції для підприємств із неринкової країни розраховується на основі методу аналогії з «сурогатною» країною. Тобто при визначенні собівартості експортованого товару використовуються «вихідні дані» інших країн для розрахунку витрат на його виробництво (наприклад, ціна електроенергії береться в Тунісі, сировини в Польщі, робочої сили в Бразилії та под.). Таким чином виробник не має права аргументувати низьку собівартість своєї продукції, посилаючись на відносну дешевизну її складових, пільгове оподаткування експорту та ін.
У жовтні 2000 р. Рада міністрів Європейського Союзу надала окремим підприємствам України статус підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки. Надання Україні статусу країни з ринковою економікою значно скорочує ризик для підприємств-експортерів потрапити під дію антидемпінгового законодавства. Особливої це стосується українських металургійних комбінатів та хімічних підприємств при виході на ринок США та ЄС.
З прийняттям пакета документів з антидемпінгових питань є певна надія, що проблеми захисту національних інтересів України та інтересів українських суб'єктів господарської діяльності будуть розв'язанні на
регіональних міжнародних ринках. Одним із перших кроків у даному прямі стало впровадження антидемпінгового мита на електролампи Росії. Ставка мита складає 62,31%, а максимальна партія ламп, яка
може ввозитись на митну територію України без сплати попереднього мита - 30 шт. Крім даної товарної групи під дію антидемпінгового тарифу попали вироби з хутра та ворсу, на які відповідно було встановлено мито у розмірі 179,7% та 53,29% митної вартості.
Потрібно зауважити, що особливо ефективно антидемпінгове мито діє у сукупності з іншими інструментами нетарифного регулювання, такими як квоти та ліцензії. Тому його впровадження необхідно координувати із загальною стратегією зовнішньоторговельної політики країни.
Нарівні з антидемпінговим митом досить ефективним заходом захисту національного ринку є застосування спеціального митного тарифу, тобто мита, ставки якого встановлюються на більш високому рівні в порівнянні з постійно діючими. В залежності від функціональної направленості спеціальне мито може використовуватись як захисний захід, міра попередження та захід у відповідь.
Як захисний захід, спеціальне мито запроваджується, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдавати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів.
Запобіжним заходом даний вид тарифного регулювання стає відносно учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси у сфері міжнародних економічних відносин, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються законами України.
У відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, держава також може запроваджувати спеціальне мито.
Слід зауважити, що ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку залежно від конкретної ситуації та мотивації застосування.
Останнім часом досить інтенсивно даний інструмент регулювання почали використовувати не тільки країни з напрацьованим
антидемпінговим законодавством, але й країни, які тільки починають відпрацьовувати механізм антидемпінгового регулювання, — Росія, Східноєвропейські країни. Так, відносно українських товарів з вересня 2000 р. було введено спеціальне 30% імпортне мито на вивезення з України картопляного крохмалю, що зробило практично нерентабельним експорт даного товару до Росії. Наслідком даного процесу стало значне падіння обсягів продажу крохмалю (оскільки виробляти його в обсягах, необхідних для внутрішнього споживання, не рентабельно. Ініціатором проведення спеціального розслідування та введення спеціального мита став основний конкурент українських підприємств на даному сегменті ринку Росії — Група промислових підприємств «Російський крохмалепродукт».
З 1999 р. Угорщина ввела спеціальне мито у розмірі 25 дол. США за тонну відносно української аміачної селітри вартістю 53 дол. США (FOB Чорне море), яка фактично закрила даний ринок збуту продукції для основних експортерів України — Рівненського «Азоту» і Горлівського «Стиролу».
Компенсаційне мито нараховується на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо чи побічно використовувались субсидії або якщо їх імпорт наносить шкоду національному виробництву таких товарів. Стаття VІ ГАТТ визначає компенсаційне мито як особливе мито, яке встановлюється з тим, щоб нейтралізувати дію субсидій або пільг, які застосовуються прямо або побічно стосовно експорту або виробництва якого-небудь товару, і рекомендує країні, що ввела субсидію, провести консультацію з іншими учасниками ГАТТ, а у тих випадках, коли це субсидування зачіпає інтереси інших країн, обмежити його розміри.
У випадках явного застосування експортних субсидій Угода надає право застосовувати відносно таких товарів компенсаційне мито без доказу наявності матеріального збитку. В інших випадках обкладання компенсаційним митом здійснюється на підставі правил процедури встановлення нанесеного збитку від використання експортних субсидій. Відповідно до законодавства України компенсаційне мито застосовується у випадках:
ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктами субсидованого імпорту, якщо при цьому заподіюється шкода національному виробникові;
вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Цей вид мита нараховується за ставкою і на умовах, що встановлюються згідно з рішеннями Комісії про вжиття компенсаційних заходів, але ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.
Вказане мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита та митних зборів, що нараховуються при переміщенні товарів через митний кордон. Відносно імпорту товару одним постачальником не може одночасно використовуватись компенсаційне і антидемпінгове мито.
Після того, як у 1998 р. було прийнято пакет документів, який отримав назву Антидемпінгового кодексу, запрацював законодавчий механізм проведення антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних розслідувань і в Україні. Але в основному реалізувались заходи нетарифного регулювання (кількісні обмеження). Особливі види мита почали застосовуватись в Україні тільки з вересня 2000 p., незважаючи на існуючу законодавчу можливість їх використання (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про Єдиний митний тариф»). На нашу думку, особливі види мита мають бути основою механізму захисту внутрішнього ринку. Але захисні бар'єри, що при цьому створюються, незважаючи на достатньо високий розмір, повинні бути обмежені в часі.
Результатом Уругвайського раунду стала Нова редакція Кодексу щодо субсидій і компенсаційного мита, в якому регулюється дві групи питань: правила застосування компенсаційного мита і правила використання субсидій. Щодо застосування компенсаційного мита, то кодекс значно розширив статтю VI ГАТТ і доповнив положенням щодо субсидій. У Новій редакції кодексу розмежовуються експортні субсидії і субсидії, які використовуються в країні як інструмент економічної і соціальної політики. Останнє є дуже важливим для країн з перехідною економікою.
В економічно розвинутих країнах світу застосування митного тарифу як обмежувального заходу при регулюванні зовнішньоторговельних операцій є одним із найбільш поширених методів конкурентної боротьби на світовому ринку. Це дає змогу чинити тиск на одні країни, обкладаючи їхні товари додатковими видами мита або високими митними ставками, і надавати пільги іншим, прив'язуючи їх цим до
свого ринку, а також провадити дискримінаційну торговельну політику, створюючи митні зони і союзи.
Використання Україною методів боротьби за світові ринки і захисту свого національного ринку відбувається з певним запізненням, що за умови трансформації економічної системи завдає економіці країни значних втрат. Крім того, вступ України до міжнародних економічних організацій призведе до звуження інструментарію при регулюванні зовнішньоторговельних операцій, особливо в частині застосування митно-тарифних регуляторів.
У даному разі відпрацювання механізму застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита дає змогу не тільки розв'язувати окремі локальні проблеми, але й створити ефективну систему захисту національного ринку від недобросовісної конкуренції як іноземних виробників, так і національних підприємств, які зацікавлені в нарощуванні монополістичних тенденцій, що суперечить загальноекономічним інтересам країни. Тому, на нашу думку, механізм застосування особливих видів мита має стати підґрунтям тарифної системи захисту національного ринку від іноземної економічної інтервенції.
Використана література: Гребельник, О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник / О П Гребельник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.
Отже, на сучасному етапі розвитку митно-тарифної системи в Україні існує певна суперечність між звуженням можливостей застосування тарифних заходів та підвищенням захисних функцій держави в умовах інтернаціоналізації господарського життя.
Врегулювання даної суперечності можливе за рахунок зменшення ролі звичайних видів митного тарифу як інструментарію захисту національного ринку та значного розширення діапазону застосування особливих видів мита. Відповідно до міжнародних правових норм, звичайними вважаються ті види мита, які мають постійне застосування (імпортне, експортне чи транзитне мито), а особливі види мита — це ті, які застосовуються в окремих екстремальних ситуаціях.
В екстремальних ситуаціях застосовуються надзвичайні тарифні заходи, що класифікуються за принципом обмеження. Вони поділяються на три види: антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне мито. Інколи особливі види мита називають дискримінаційними, тому що їх рівень завжди значно вищий, ніж звичайний, і використовуються вони винятково для посилення тарифного тиску на товари іноземного виробництва з метою пониження їх конкурентоспроможності.
Дані види митного тарифу застосовуються не тільки для вирішення стратегічних завдань (захист національного ринку або акумуляція коштів), але й у разі виникнення форс-мажорних обставин, а саме: необхідність погашення тимчасового дисбалансу з певної торговельної групи, експансія дешевої низькоякісної продукції на національний ринок, адекватні дії країни на економічну експансію з боку інших держав та под.
Як правило, особливі види мита є тимчасовим заходом і використовуються країною або в односторонньому порядку з чисто захисною метою від спроб недобросовісної конкуренції з боку її торговельних партнерів, або як захід у відповідь на дискримінаційні дії, що порушують інтереси країни з боку інших держав.
Інший важливий аспект особливих видів мита — це їх «точковий характер» впливу. Вони мають використовуватись стосовно до імпорту окремих іноземних товарів чи окремих іноземних виробників, які застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, або при зростаючій загрозі для українського ринку масового імпорту товарів.
Перед застосуванням особливих видів мита провадиться розслідування (за дорученням уряду країни), конкретних випадків з метою отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції наніс або невідворотно загрожує нанести істотного збитку якій-небудь галузі економіки держави. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита. У процесі розслідування провадяться двосторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення ситуації, що виникла, робляться спроби розв'язати проблему іншим шляхом. Слід зауважити, що введення особливих видів мита є крайнім заходом, який використовують країни для врегулювання торговельних суперечностей.
Відповідно до законодавства, Україна в окремих випадках при ввезенні на митну територію чи вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита може застосовувати антидемпінгове спеціальне мито та компенсаційне мито.
Механізм використання антидемпінгового мита — це система заходів, пов'язаних з використанням митного тарифу з метою блокування потоку товарів, реалізація яких відбувається за демпінговими цінами. При цьому під демпінгом розуміється продаж значних за обсягами партій товару за цінами, які суттєво нижчі, ніж при звичайних комерційних операціях на внутрішньому ринку (або в країні походження даного товару) і наносять або можуть нанести економічний збиток національній промисловості або суттєво затримати її розвиток.
«Нормальна вартість» визначається різними методами залежно від наявності інформації щодо цін, витрат виробництва, а також від напряму поставок товарів (з країн з ринковою економікою або з інших). Відповідно до законодавства країн ЄС при ввезенні товару з країн з ринковою економікою «нормальна вартість» визначається за рівнем внутрішньої ціни на ідентичний товар у країні експорту чи країні, де виробляється даний товар.
У разі, якщо такий товар не продається на внутрішньому ринку чи його продаж здійснюється не за звичайних ринкових умов, що не дає змоги порівнювати експортну та внутрішню ціни, «нормальна вартість» визначається — за ціною експорту до «третьої країни» або спеціально розраховується. При розрахунку «нормальної вартості» за ціною експорту до «третьої країни» береться до уваги найбільш висока з наявних реалізаційних зовнішньоторговельних цін.
Величина «нормальної вартості» для країн з державнорегульованою економікою, визначається в інший спосіб, саме: за вартісними категоріями країн з ринковою економікою, які не входять до ЄС, але умови виробництва в яких близькі до умов виробництва країн з державно-регульованою економікою. Розрахунки «нормальної вартості» здійснюються:
• відповідно до реально діючих цін країни з ринковою економікою;
• відповідно до цін, за якими країна з ринковою економікою продає ідентичний товар до інших країн;
• на підставі вартості показників (прямі витрати виробництва, адміністративно-господарські витрати, прибуток) країни з ринковою економікою.
Дані підходи зумовлені такими факторами:
1. Необґрунтованістю у вказаних країнах існуючих цінових та інших вартісних показників, оскільки вони формуються не під впливом об'єктивних ринкових тенденцій, а встановлюються державними органами;
2. Мізерністю, а деколи повною відсутністю в країнах з державно-регульованою економікою інформацією про ціни та інші вартісні показники.
Тому в примітці до УІ статті ГАТТ з ініціативи Чехословаччини було зафіксовано положення про те, що у випадку імпорту з країни, де внутрішні ціни фіксуються державою, пряме зіставлення імпортної ціни з внутрішньою ціною товару в такій країні для цілей встановлення демпінгу не завжди виправдане. Це положення відіграло значну роль у захисті Східноєвропейських країн від звинувачення у демпінгу.
Величини експортної ціни і нормальної вартості при визначенні розміру демпінгу, насамперед, зіставляються. Для цього або до експортної ціни, або до величини нормальної вартості вносяться поправки на якість, кількість і умови його реалізації. Відповідно до законодавства ЄС, поправки на якісні відмінності вносяться, виходячи з вартісної оцінки впливу відмінностей в якісних параметрах на ціну.
Поправки на кількість можуть вноситися у тих випадках, коли різниця в цінах повністю або частково зумовлена або знижками за кількість, або економією на витратах виробництва при виготовленні і поставках великих обсягів товару. Виходячи із законодавства ЄС, до уваги беруться знижки на кількість, які надаються протягом не менше 6 місяців і поширюються на значну частину поставок товарів (зазвичай не менше 20% загального обсягу їх реалізації на внутрішньому ринку чи ринку «третьої країни»). Врахування відмінностей в умовах реалізації рекомендується здійснювати шляхом внесення поправок на розміри мита, податків, на умови кредитування, застави, гарантії, технічної допомоги, післяпродажного сервісу, а також на фрахтовий базис. Відповідно до другого критерію демпінгу економічно збитковим у світовій практиці вважається такий значний збиток, який наноситься або може бути нанесений імпортом «демпінгового» товару підприємству, яке розвивається або вже розвинуте в країні імпорту.
При визначенні економічного збитку виходять з трьох груп показників:
• динаміки імпорту і динаміки частки ринку, що належить постачальникам демпінгового товару;
• вплив імпорту «демпінгового» товару на економічні показники національних підприємств.
Перша група показників є основою кваліфікації (визнання факту й оцінки) матеріального збитку. Ці показники вираховуються і враховуються практично в усіх випадках антидемпінгових суперечок, які мають місце, наприклад, у країнах ЄС, при цьому провадження антидемпінгових процедур відбувається при різних кількісних оцінках цих показників.
Цінові показники можуть розраховуватись за співвідношенням імпортних цін до оптових. Ці показники як додатковий до демпінгової маржі вартісний орієнтир можуть кількісно відрізнятися від показника цінового критерію демпінгу.
При розрахунку показників третьої групи береться до уваги вплив імпортного «демпінгового» товару на випуск і реалізацію аналогічної національної продукції, використання виробничих потужностей, запаси продукції, прибуток, доходи від інвестицій, на зайнятість, рух ліквідних засобів та ін. При цьому для врегулювання антидемпінгових суперечностей повинно бути констатовано зниження ефективності роботи національних підприємств (зменшення доходів, скорочення зайнятості).
Констатація національними органами окремих країн або наднаціональними органами країн ЄС демпінгової маржі і економічного збитку, здійснена після аналізу наявних дат і консультацій із зацікавленими сторонами, дає змогу приймати економічні санкції проти експортерів. Пі санкції можуть мати різнобічний характер (зниження квоти реалізації на даному ринку, зниження обсягів поставок, добровільне підвищення цін), але одним із найбільш ефективних є оподаткування демпінгового товару антидемпінговим митом.
У ряді випадків має місце продаж товарів за цінами, які навіть не відшкодовують витрат виробництва. Встановлення явно занижених цін на експортні товари як ефективного способу боротьби за освоєння нового ринку і закріплення або розширення присутності на частково освоєному ринку є досить поширеним у практиці здійснення експортно-імпортних операцій. Товарний демпінг зрештою здійснює негативний вплив на міжнародну торгівлю загалом, оскільки сприяє монополізації ринку, яка виявляється у встановленні і підтриманні монопольно високих цін на внутрішньому ринку, картелізації ринків.
Отже, антидемпінгове мито, як правило, використовується у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною, нижчою за нормальну ціну, яка діє в країні експорту, що наносить шкоду національному виробництву.
Антидемпінгове мито нараховується в сукупності із звичайним митом. Воно сплачується в розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною на аналогічний товар на світовому ринку. Такий вид мита нараховується країною незалежно від того, оподатковується даний товар митом відповідно до законодавства країни чи знаходиться у переліку безмитних.
В Україні антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту»:
у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктом демпінгу і при цьому заподіюється шкода національному товаровиробникові;
• у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на
митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той самий період часу.
Проблеми порушення антидемпінгового законодавства українськими підприємствами набули особливого значення. Щорічно щодо українських товарів провадяться антидемпінгові розслідування.
Особливістю застосування механізму антидемпінгових процедур є визначення статусу держави як країни з неринковою чи ринковою економікою. Відповідно до ст.6 ГАТТ країна може вважатися ринковою у випадках, коли держава не впливає на формування внутрішніх цін та за відсутності повної монополії в торгівлі. Крім цього в кожній з країн існують власні вимоги до надання іншим країнам статусу ринкових. Так, в США основними критеріями є: ступінь конвертованості національної валюти; ступінь визначення заробітної плати шляхом вільних переговорів між працівниками та адміністрацією; ступінь контролю державою засобів виробництва; ступінь дозволеності функціонування іноземних інвестицій та спільних підприємств; ступінь контролю державою розміщення ресурсів, встановлення цін та прийняття рішень.
Відповідно до антидемпінгового законодавства США та ЄС вартість продукції для підприємств із неринкової країни розраховується на основі методу аналогії з «сурогатною» країною. Тобто при визначенні собівартості експортованого товару використовуються «вихідні дані» інших країн для розрахунку витрат на його виробництво (наприклад, ціна електроенергії береться в Тунісі, сировини в Польщі, робочої сили в Бразилії та под.). Таким чином виробник не має права аргументувати низьку собівартість своєї продукції, посилаючись на відносну дешевизну її складових, пільгове оподаткування експорту та ін.
У жовтні 2000 р. Рада міністрів Європейського Союзу надала окремим підприємствам України статус підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки. Надання Україні статусу країни з ринковою економікою значно скорочує ризик для підприємств-експортерів потрапити під дію антидемпінгового законодавства. Особливої це стосується українських металургійних комбінатів та хімічних підприємств при виході на ринок США та ЄС.
З прийняттям пакета документів з антидемпінгових питань є певна надія, що проблеми захисту національних інтересів України та інтересів українських суб'єктів господарської діяльності будуть розв'язанні на
регіональних міжнародних ринках. Одним із перших кроків у даному прямі стало впровадження антидемпінгового мита на електролампи Росії. Ставка мита складає 62,31%, а максимальна партія ламп, яка
Потрібно зауважити, що особливо ефективно антидемпінгове мито діє у сукупності з іншими інструментами нетарифного регулювання, такими як квоти та ліцензії. Тому його впровадження необхідно координувати із загальною стратегією зовнішньоторговельної політики країни.
Нарівні з антидемпінговим митом досить ефективним заходом захисту національного ринку є застосування спеціального митного тарифу, тобто мита, ставки якого встановлюються на більш високому рівні в порівнянні з постійно діючими. В залежності від функціональної направленості спеціальне мито може використовуватись як захисний захід, міра попередження та захід у відповідь.
Як захисний захід, спеціальне мито запроваджується, якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдавати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів.
Запобіжним заходом даний вид тарифного регулювання стає відносно учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси у сфері міжнародних економічних відносин, а також як захід для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються законами України.
У відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, держава також може запроваджувати спеціальне мито.
Слід зауважити, що ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку залежно від конкретної ситуації та мотивації застосування.
Останнім часом досить інтенсивно даний інструмент регулювання почали використовувати не тільки країни з напрацьованим
антидемпінговим законодавством, але й країни, які тільки починають відпрацьовувати механізм антидемпінгового регулювання, — Росія, Східноєвропейські країни. Так, відносно українських товарів з вересня 2000 р. було введено спеціальне 30% імпортне мито на вивезення з України картопляного крохмалю, що зробило практично нерентабельним експорт даного товару до Росії. Наслідком даного процесу стало значне падіння обсягів продажу крохмалю (оскільки виробляти його в обсягах, необхідних для внутрішнього споживання, не рентабельно. Ініціатором проведення спеціального розслідування та введення спеціального мита став основний конкурент українських підприємств на даному сегменті ринку Росії — Група промислових підприємств «Російський крохмалепродукт».
З 1999 р. Угорщина ввела спеціальне мито у розмірі 25 дол. США за тонну відносно української аміачної селітри вартістю 53 дол. США (FOB Чорне море), яка фактично закрила даний ринок збуту продукції для основних експортерів України — Рівненського «Азоту» і Горлівського «Стиролу».
Компенсаційне мито нараховується на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо чи побічно використовувались субсидії або якщо їх імпорт наносить шкоду національному виробництву таких товарів. Стаття VІ ГАТТ визначає компенсаційне мито як особливе мито, яке встановлюється з тим, щоб нейтралізувати дію субсидій або пільг, які застосовуються прямо або побічно стосовно експорту або виробництва якого-небудь товару, і рекомендує країні, що ввела субсидію, провести консультацію з іншими учасниками ГАТТ, а у тих випадках, коли це субсидування зачіпає інтереси інших країн, обмежити його розміри.
У випадках явного застосування експортних субсидій Угода надає право застосовувати відносно таких товарів компенсаційне мито без доказу наявності матеріального збитку. В інших випадках обкладання компенсаційним митом здійснюється на підставі правил процедури встановлення нанесеного збитку від використання експортних субсидій. Відповідно до законодавства України компенсаційне мито застосовується у випадках:
ввезення на митну територію України товарів, які є об'єктами субсидованого імпорту, якщо при цьому заподіюється шкода національному виробникові;
вивезення за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Цей вид мита нараховується за ставкою і на умовах, що встановлюються згідно з рішеннями Комісії про вжиття компенсаційних заходів, але ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.
Вказане мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита та митних зборів, що нараховуються при переміщенні товарів через митний кордон. Відносно імпорту товару одним постачальником не може одночасно використовуватись компенсаційне і антидемпінгове мито.
Після того, як у 1998 р. було прийнято пакет документів, який отримав назву Антидемпінгового кодексу, запрацював законодавчий механізм проведення антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних розслідувань і в Україні. Але в основному реалізувались заходи нетарифного регулювання (кількісні обмеження). Особливі види мита почали застосовуватись в Україні тільки з вересня 2000 p., незважаючи на існуючу законодавчу можливість їх використання (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Закон України «Про Єдиний митний тариф»). На нашу думку, особливі види мита мають бути основою механізму захисту внутрішнього ринку. Але захисні бар'єри, що при цьому створюються, незважаючи на достатньо високий розмір, повинні бути обмежені в часі.
Результатом Уругвайського раунду стала Нова редакція Кодексу щодо субсидій і компенсаційного мита, в якому регулюється дві групи питань: правила застосування компенсаційного мита і правила використання субсидій. Щодо застосування компенсаційного мита, то кодекс значно розширив статтю VI ГАТТ і доповнив положенням щодо субсидій. У Новій редакції кодексу розмежовуються експортні субсидії і субсидії, які використовуються в країні як інструмент економічної і соціальної політики. Останнє є дуже важливим для країн з перехідною економікою.
В економічно розвинутих країнах світу застосування митного тарифу як обмежувального заходу при регулюванні зовнішньоторговельних операцій є одним із найбільш поширених методів конкурентної боротьби на світовому ринку. Це дає змогу чинити тиск на одні країни, обкладаючи їхні товари додатковими видами мита або високими митними ставками, і надавати пільги іншим, прив'язуючи їх цим до
свого ринку, а також провадити дискримінаційну торговельну політику, створюючи митні зони і союзи.
Використання Україною методів боротьби за світові ринки і захисту свого національного ринку відбувається з певним запізненням, що за умови трансформації економічної системи завдає економіці країни значних втрат. Крім того, вступ України до міжнародних економічних організацій призведе до звуження інструментарію при регулюванні зовнішньоторговельних операцій, особливо в частині застосування митно-тарифних регуляторів.
У даному разі відпрацювання механізму застосування спеціального, антидемпінгового і компенсаційного мита дає змогу не тільки розв'язувати окремі локальні проблеми, але й створити ефективну систему захисту національного ринку від недобросовісної конкуренції як іноземних виробників, так і національних підприємств, які зацікавлені в нарощуванні монополістичних тенденцій, що суперечить загальноекономічним інтересам країни. Тому, на нашу думку, механізм застосування особливих видів мита має стати підґрунтям тарифної системи захисту національного ринку від іноземної економічної інтервенції.
Використана література: Гребельник, О.П. Основи митної справи: Навчальний посібник / О П Гребельник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.
