Ківалов С.В. Митна політика України (2002)
Правова база митної політики, основи формування
Досконалість правового регулювання та юридичної техніки прийнятих відповідних нормативно-правових актів є особливо актуальною для нової галузі, якою є митне право, оскільки формування подібних утворень відбувається, як ми вже зазначали, штучно через прийняття відповідних актів і залежить від волі законодавчого органу (іншими словами від політики держави в цій сфері). Таким чином, необхідно чітко визначати структуру та галузеву належність правових норм, що об'єднуються в галузь митного права.
Наприклад, А. Ф. Ноздрачев в рамках галузі митного права виділяє норми конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального, трудового та міжнародного публічного права, визначає зв'язок митного права з іншими комплексними галузями — морським, повітряним, екологічним правом тощо.
Але чи є вірним такий підхід? Як вже зазначалося в даній роботі, головною характеристикою будь-якої галузі є внутрішня єдність та структурна логіка побудови, а включення до певної галузі не властивих їй правових норм та інститутів негативно відбивається на таких характеристиках. Вихід із цього протиріччя полягає в розгляді державного контролю та регулювання зовнішньоекономічних відносин крізь призму національних інтересів та митної політики. Таким чином, відповідні норми перелічених галузей виступатимуть не в якості складових митного права, а в якості правової бази митної політики, яка є більш широким поняттям, ніж митна справа. Державна політика як системне поняття включає певні напрями державної діяльності (функції), зміст цієї діяльності та способи (форми) її організації. Таким чином, для об'єднання окремих правових норм, які в даному випадку виступають в якості форми державної діяльності до нормативної бази певної складової державної політики нам необхідно визначити єдину конкретну мету або напрям державної діяльності, на забезпечення якого спрямовані ці правові норми. Для державної митної політики такою головною метою виступає забезпечення національних інтересів та національної безпеки у сфері зовнішньоторговельних відносин. Саме на вирішення такого завдання спрямовані певні групи правових норм різної галузевої приналежності (конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального, трудового та міжнародного публічного права та комплексних галузей морського, повітряного, екологічного права).
Іншими словами, ми можемо запропонувати новий механізм формування галузі митного права та правової бази митної політики, в якому головним системоутворюючим чинником виступає фактор єдності державної митної політики як складової державної політики в цілому.
Щодо суто митного законодавства, то, як вірно відмічає А. Н. Козирін, "основні функції митного механізму — фіскальна та регулятивна — зумовили дуалізм митного права. В самому загальному виді відносини, що регулюються митно-правовими нормами, можуть бути зведені до двох основних видів:
А) відносини митно-правового характеру, які виникають на основі державно-владних приписів і торкаються, в першу чергу, різноманітних обмежень на ввіз та вивіз товарів..., порядку здійснення митних операцій та відправлення митних формальностей;
Б) відносини фінансово-правового характеру, пов'язані зі стягненням мит та митних зборів".
Свою точку зору цей автор вже в іншій роботі підтверджує світовим досвідом, стверджуючи, що норми, які регулюють організаційно-правові та процесуальні питання діяльності митних органів та права і обов'язки учасників митно-правових відносин, складають зміст митного кодексу або закону про митницю і входять до системи джерел адміністративного права, а от правові норми, що регулюють базові елементи та механізм стягнення мита, поєднуються, як правило, в законі про митний тариф або митний податок, який за своєю природою є фінансово-правовим актом.
Подібна практика є характерною для більшості країн світу, в тому числі Сполучених Штатів, Англії, Канади, країн-членів Європейського Союзу тощо. Наприклад, в законодавстві Канади (типової країни англосаксонського права) правові відносини в митній сфері регулюються Митним законом (Customs Act) та Митним тарифом (Customs Tariff) між якими відповідно поділено адміністративно-правові та фінансово-правові основи митного регулювання.
Митний кодекс та закон про митний тариф, складаючи правову базу митної діяльності держави, є дещо різними за своїм правовим характером документами. Митний кодекс є сталим виключно внутрішньодержавним актом адміністративно-організаційного характеру, дія якого в більшій мірі не пов'язана з предметом міжнародних переговорів (крім питань гармонізації і спрощення митних процедур). Митний тариф по суті нормативний акт фінансово-правового характеру, навпаки, як правило, виступає об'єктом міждержавних переговорів, міжнародно-правових правил і стандартів щодо товарної номенклатури, до якої застосовуються тарифи, структура, рівень, ставки мит, порядок їх стягнення. На нашу думку, необхідно відзначити, що у митній практиці України безпосередня дія міжнародно-правових актів не є характерною, в більшості випадків підписані і ратифіковані міжнародно-правові акти стають основою для прийняття національних актів.
На наш погляд, лише комплексний підхід до правового будівництва в митній сфері, розуміння та слідування в цьому процесі митній політиці як складовій державної політики, чітке визначення та максимальне звуження кола правових норм, які включаються до галузі митного права, розмежування її з іншими галузями українського законодавства забезпечать ефективність правового регулювання в митній сфері та завершать формування цієї галузі.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
Наприклад, А. Ф. Ноздрачев в рамках галузі митного права виділяє норми конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального, трудового та міжнародного публічного права, визначає зв'язок митного права з іншими комплексними галузями — морським, повітряним, екологічним правом тощо.
Але чи є вірним такий підхід? Як вже зазначалося в даній роботі, головною характеристикою будь-якої галузі є внутрішня єдність та структурна логіка побудови, а включення до певної галузі не властивих їй правових норм та інститутів негативно відбивається на таких характеристиках. Вихід із цього протиріччя полягає в розгляді державного контролю та регулювання зовнішньоекономічних відносин крізь призму національних інтересів та митної політики. Таким чином, відповідні норми перелічених галузей виступатимуть не в якості складових митного права, а в якості правової бази митної політики, яка є більш широким поняттям, ніж митна справа. Державна політика як системне поняття включає певні напрями державної діяльності (функції), зміст цієї діяльності та способи (форми) її організації. Таким чином, для об'єднання окремих правових норм, які в даному випадку виступають в якості форми державної діяльності до нормативної бази певної складової державної політики нам необхідно визначити єдину конкретну мету або напрям державної діяльності, на забезпечення якого спрямовані ці правові норми. Для державної митної політики такою головною метою виступає забезпечення національних інтересів та національної безпеки у сфері зовнішньоторговельних відносин. Саме на вирішення такого завдання спрямовані певні групи правових норм різної галузевої приналежності (конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, кримінального, кримінально-процесуального, трудового та міжнародного публічного права та комплексних галузей морського, повітряного, екологічного права).
Іншими словами, ми можемо запропонувати новий механізм формування галузі митного права та правової бази митної політики, в якому головним системоутворюючим чинником виступає фактор єдності державної митної політики як складової державної політики в цілому.
Щодо суто митного законодавства, то, як вірно відмічає А. Н. Козирін, "основні функції митного механізму — фіскальна та регулятивна — зумовили дуалізм митного права. В самому загальному виді відносини, що регулюються митно-правовими нормами, можуть бути зведені до двох основних видів:
А) відносини митно-правового характеру, які виникають на основі державно-владних приписів і торкаються, в першу чергу, різноманітних обмежень на ввіз та вивіз товарів..., порядку здійснення митних операцій та відправлення митних формальностей;
Б) відносини фінансово-правового характеру, пов'язані зі стягненням мит та митних зборів".
Свою точку зору цей автор вже в іншій роботі підтверджує світовим досвідом, стверджуючи, що норми, які регулюють організаційно-правові та процесуальні питання діяльності митних органів та права і обов'язки учасників митно-правових відносин, складають зміст митного кодексу або закону про митницю і входять до системи джерел адміністративного права, а от правові норми, що регулюють базові елементи та механізм стягнення мита, поєднуються, як правило, в законі про митний тариф або митний податок, який за своєю природою є фінансово-правовим актом.
Подібна практика є характерною для більшості країн світу, в тому числі Сполучених Штатів, Англії, Канади, країн-членів Європейського Союзу тощо. Наприклад, в законодавстві Канади (типової країни англосаксонського права) правові відносини в митній сфері регулюються Митним законом (Customs Act) та Митним тарифом (Customs Tariff) між якими відповідно поділено адміністративно-правові та фінансово-правові основи митного регулювання.
Митний кодекс та закон про митний тариф, складаючи правову базу митної діяльності держави, є дещо різними за своїм правовим характером документами. Митний кодекс є сталим виключно внутрішньодержавним актом адміністративно-організаційного характеру, дія якого в більшій мірі не пов'язана з предметом міжнародних переговорів (крім питань гармонізації і спрощення митних процедур). Митний тариф по суті нормативний акт фінансово-правового характеру, навпаки, як правило, виступає об'єктом міждержавних переговорів, міжнародно-правових правил і стандартів щодо товарної номенклатури, до якої застосовуються тарифи, структура, рівень, ставки мит, порядок їх стягнення. На нашу думку, необхідно відзначити, що у митній практиці України безпосередня дія міжнародно-правових актів не є характерною, в більшості випадків підписані і ратифіковані міжнародно-правові акти стають основою для прийняття національних актів.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
