Середній рівень управління в системі митних органів України представлений регіональними митницями, створення яких було обумовлено швидким збільшенням кількості митних установ, що виявило необхідність передати частину управлінських та координуючих функцій від центрального органу управління — Держмитслужби на регіональний рівень з метою удосконалення та підвищення ефективності керування митною системою.
Відповідно до ст. 9 МКУ, 8 липня 1994 року постановою Кабінету Міністрів України було створено регіональні митниці (до 1996 р. — територіальні митні управління). Положення про регіональні митниці, їх структура та штати затверджуються Держмитслужбою. Бориспільська та Севастопольська митниці не включаються до складу митних установ, які підпорядковуються територіальним митницям.
Розглянемо функції, які виконує територіальна митниця. Положення, структуру та штати кожної з них затверджуються окремо, тому ми скористаємося типовим положенням, затвердженим наказом Держмитслужби від 28 січня 1997 р.
Відповідно до цього Положення регіональна митниця є державною установою, що входить в єдину систему органів Державної митної служби України і у встановленому порядку безпосередньо здійснює митну справу. Регіональна митниця разом із безпосереднім здійсненням митної справи організує, координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць і спеціалізованих митних організацій в межах повноважень, визначених Державною митною службою України. До складу установ, підпорядкованих регіональній митниці, крім митниць можуть входити спеціалізовані митні організації.
Основними завданнями регіональної митниці є:
- контроль та забезпечення виконання законодавства України про митну справу митними установами регіону;
- забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних угод, укладених Україною, в частині, що стосується митної справи;
- організація ефективного застосування засобів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у регіоні, забезпечення нарахування та справляння у повному обсязі мита, інших податків і зборів з товарів, які переміщуються через митний кордон України та своєчасного перерахування коштів, що надходять до державного бюджету;
- створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, організацій та установ регіону, а також для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;
- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
- ведення митної статистики;
- формування повної, достовірної інформації та звітності про результати фінансово-господарської діяльності та надання її Державній митній службі України у встановлені терміни.
У відповідності до покладених на неї завдань, регіональна митниця: контролює дотримання суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України, здійснює митний контроль та оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; видає, у межах своєї компетенції, накази, які є обов'язковими для виконання підпорядкованими митними установами; вносить до Державної митної служби України пропозиції щодо змін та удосконалення чинного митного законодавства, перевіряє діяльність підпорядкованих митних установ, використовує, в зоні своєї діяльності, митні забезпечення для оформлення результатів митного контролю; організовує та здійснює роботу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил, веде митну статистику, організовує роботу з кадрами, проводить атестацію керівництва підрозділів регіональної митниці і підпорядкованих митних установ, організовує постачання особового складу речовим та іншим забезпеченням, проводить силами підрозділів митної варти оперативні заходи і т. ін.
Регіональну митницю очолює начальник, який призначається указом Президента України, його заступники призначаються Головою Держмитслужби.
Регіональна митниця є юридичною особою, має свою гербову печатку, бланк та рахунки в банку.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.