Ківалов С.В. Митна політика України (2002)
Митниці та митні пости
Базовими підрозділами системи митних органів України, на які покладено безпосереднє здійснення митної справи, є митниці та митні пости. Питання створення та ліквідації митниць, а також визначення території регіону діяльності митниці вирішуються Держмитслужбою України. У залежності від розміщення регіону діяльності митниці останні можна класифікувати на прикордонні (зовнішні) та внутрішні. Відповідно до ст. 12 МКУ прикордонні митниці розміщуються на митному кордоні України, який співпадає з державним кордоном, в пунктах пропуску через державний кордон, через які здійснюється залізничне, автомобільне, морське, річне, повітряне та інше сполучення. Внутрішні митниці розміщуються в інших районах митної території України, а також у пунктах на митному кордоні України, де він співпадає з межами спеціальних економічних зон та на території спеціальних економічних зон.
Митницю очолює начальник, який призначається головою Держмитслужби, митниця є юридичною особою, з власним балансом, рахунками в банківських установах, печаткою із зображенням Державного герба та власним найменуванням.
У безпосередньому підпорядкуванні митниць знаходяться митні пости, через які митниці здійснюють свої завдання щодо реалізації митної справи. Митні пости створюються і ліквідуються Держмитслужбою за поданням регіональних митниць. Митний пост є окремим підрозділом системи митних органів, який забезпечує безпосередній контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, валюти, валютних цінностей та транспортних засобів; проводить стягнення мита та митних зборів, проваджує справи про контрабанду та порушення митних правил, накладає адміністративні стягнення. Територія регіону діяльності митного поста визначається Держмитслужбою та входить до складу регіону, підвідомчого регіональній митниці.
Митний пост очолюється начальником, який призначається начальником регіональної митниці. Структура та штатний розклад цього підрозділу визначаються відповідною митницею. Митний пост фінансується за рахунок державного бюджету, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи.
Як вже згадувалося, всі ці органи складають систему митних органів України, яку було розбудовано протягом останніх років і яка зараз складається з Державної митної служби України, 10-ти регіональних митниць, 57 митниць та 285 митних постів. У порівнянні із даними 1991 р. кількість митниць зросла більш ніж у два рази. Загальна чисельність співробітників митних органів за цей же період зросла з 2,6 тисяч до майже до 17,3 тисяч службовців, тобто майже у 6,5 разів. Але найбільшою проблемою, на думку фахівців, є той факт, що в процесі кількісного збільшення особового складу значно знизилися його якісні характеристики як професійні, так і морально-етичні, що виразилося в значному рівні корупції та зловживань службовим положенням серед працівників митних органів.
Служба в митних органах є різновидом державної мілітаризованої служби. Проходження служби в митних органах, в першу чергу, регламентується Конституцією України, Законом України "Про державну службу", МКУ, Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України, іншими законами та підзаконними актами. Службовці митних органів є державними службовцями, з поширенням на них всіх відповідних прав, обов'язків та пільг; мають персональні звання, несуть дисциплінарну відповідальність; при прийнятті на службу проходять співбесіду щодо відповідності до вимог до державних службовців та періодично проходять відповідні атестації.
Відповідно до ст. 16 МКУ митні органи України в своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами. Державні та інші органи, які у відповідності до-законів України не здійснюють загальне керівництво митною справою, не мають права приймати рішення, що входять до компетенції митних органів України, або іншим чином втручатися в діяльність цих органів. Стаття 17 МКУ регламентує взаємодію митних органів з іншими правоохоронними органами, зокрема передбачає необхідність інформувати відповідний орган про правопорушення, розслідування якого входить до компетенції цього органу. Стаття 20 МКУ передбачає право митних органів України при виконанні своїх функцій співробітничати з митними та іншими органами іноземних держав та міжнародними організаціями. У першу чергу, це стосується укладання угод про співробітництво з відповідними органами інших країн та участі в роботі Всесвітньої митної організації та співробітництва в рамках міждержавних митних угод та конвенцій. Так,
наприклад, вже підписано угоди про співробітництво у митних справах з країнами СНД, Угорщиною, Польщею, Словаччиною, багатьма країнами Західної Європи та Америки. Україна має свого представника з митних питань у штаб-квартирі Всесвітньої митної організації в Брюсселі.
За час, що пройшов з моменту створення української митниці, митна справа перетворилася на повноцінний інститут державної влади, а митна діяльність стала важливим джерелом поповнення державного бюджету.
Ще трохи статистики. За 1997 рік митні установи перерахували до державного бюджету 2 млрд. 732 млн. гривень, що склало 12,5% доходної його частини. Водночас за той же 1997 рік митними органами було виявлено 52000 порушень митних правил на загальну суму 241 млн. гривень, було порушено більш ніж 1000 кримінальних справ. У тому числі було затримано 120 наркокур'єрів та вилучено біля 7 тонн наркотичних засобів, припинено 133 спроби незаконного вивозу з України культурних та історичних цінностей. Співробітниками Держмитслужби було оформлено 1 млн. 700 тис. митних декларацій. Щоб краще зрозуміти рівень ефективності роботи митних органів можна відмітити, що за тими ж даними кожен їх співробітник в середньому вніс до державного бюджету 160 тис. гривень; тоді як для податкової міліції, наприклад, цей показник складає 50 тис. гривень.
Але такі цифри не означають відсутності у держави проблем в, цій сфері. Нажаль механізм проведення в життя державної митної політики ще не став дієвим та ефективним у повному обсязі. І необхідно констатувати, що значна доля відповідальності за це лежить на органах, які представляють найвищий управлінській рівень цього механізму, маються на увазі центральні органи законодавчої та виконавчої влади. Саме від них залежить визначення чіткої концепції митної політики, про
відсутність якої ми вже згадували в даній роботі, від них залежить процес реформування законодавчої бази, чого вартий лише процес прийняття нового митного кодексу, про необхідність якого говориться вже дуже давно і який вже п'ять років "лежить" у Верховній Раді. Значні проблеми існують і на місцях в системі митних органів. Це і відсутність необхідного обладнання, бо головним "інструментом" митника ще й досі залишається ліхтарик; і рівень, якість та стиль роботи митних органів, які значно нижчі, ніж в розвинутих країнах; і така характерна для нашої держави проблема як корупція та зловживання посадовим положенням. Отже, роботи в цій галузі ще дуже багато.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
Митницю очолює начальник, який призначається головою Держмитслужби, митниця є юридичною особою, з власним балансом, рахунками в банківських установах, печаткою із зображенням Державного герба та власним найменуванням.
У безпосередньому підпорядкуванні митниць знаходяться митні пости, через які митниці здійснюють свої завдання щодо реалізації митної справи. Митні пости створюються і ліквідуються Держмитслужбою за поданням регіональних митниць. Митний пост є окремим підрозділом системи митних органів, який забезпечує безпосередній контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, валюти, валютних цінностей та транспортних засобів; проводить стягнення мита та митних зборів, проваджує справи про контрабанду та порушення митних правил, накладає адміністративні стягнення. Територія регіону діяльності митного поста визначається Держмитслужбою та входить до складу регіону, підвідомчого регіональній митниці.
Митний пост очолюється начальником, який призначається начальником регіональної митниці. Структура та штатний розклад цього підрозділу визначаються відповідною митницею. Митний пост фінансується за рахунок державного бюджету, має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи.
Як вже згадувалося, всі ці органи складають систему митних органів України, яку було розбудовано протягом останніх років і яка зараз складається з Державної митної служби України, 10-ти регіональних митниць, 57 митниць та 285 митних постів. У порівнянні із даними 1991 р. кількість митниць зросла більш ніж у два рази. Загальна чисельність співробітників митних органів за цей же період зросла з 2,6 тисяч до майже до 17,3 тисяч службовців, тобто майже у 6,5 разів. Але найбільшою проблемою, на думку фахівців, є той факт, що в процесі кількісного збільшення особового складу значно знизилися його якісні характеристики як професійні, так і морально-етичні, що виразилося в значному рівні корупції та зловживань службовим положенням серед працівників митних органів.
Служба в митних органах є різновидом державної мілітаризованої служби. Проходження служби в митних органах, в першу чергу, регламентується Конституцією України, Законом України "Про державну службу", МКУ, Положенням про порядок і умови проходження служби в митних органах України, іншими законами та підзаконними актами. Службовці митних органів є державними службовцями, з поширенням на них всіх відповідних прав, обов'язків та пільг; мають персональні звання, несуть дисциплінарну відповідальність; при прийнятті на службу проходять співбесіду щодо відповідності до вимог до державних службовців та періодично проходять відповідні атестації.
Відповідно до ст. 16 МКУ митні органи України в своїй діяльності взаємодіють з іншими державними органами, підприємствами та громадянами. Державні та інші органи, які у відповідності до-законів України не здійснюють загальне керівництво митною справою, не мають права приймати рішення, що входять до компетенції митних органів України, або іншим чином втручатися в діяльність цих органів. Стаття 17 МКУ регламентує взаємодію митних органів з іншими правоохоронними органами, зокрема передбачає необхідність інформувати відповідний орган про правопорушення, розслідування якого входить до компетенції цього органу. Стаття 20 МКУ передбачає право митних органів України при виконанні своїх функцій співробітничати з митними та іншими органами іноземних держав та міжнародними організаціями. У першу чергу, це стосується укладання угод про співробітництво з відповідними органами інших країн та участі в роботі Всесвітньої митної організації та співробітництва в рамках міждержавних митних угод та конвенцій. Так,
наприклад, вже підписано угоди про співробітництво у митних справах з країнами СНД, Угорщиною, Польщею, Словаччиною, багатьма країнами Західної Європи та Америки. Україна має свого представника з митних питань у штаб-квартирі Всесвітньої митної організації в Брюсселі.
За час, що пройшов з моменту створення української митниці, митна справа перетворилася на повноцінний інститут державної влади, а митна діяльність стала важливим джерелом поповнення державного бюджету.
Ще трохи статистики. За 1997 рік митні установи перерахували до державного бюджету 2 млрд. 732 млн. гривень, що склало 12,5% доходної його частини. Водночас за той же 1997 рік митними органами було виявлено 52000 порушень митних правил на загальну суму 241 млн. гривень, було порушено більш ніж 1000 кримінальних справ. У тому числі було затримано 120 наркокур'єрів та вилучено біля 7 тонн наркотичних засобів, припинено 133 спроби незаконного вивозу з України культурних та історичних цінностей. Співробітниками Держмитслужби було оформлено 1 млн. 700 тис. митних декларацій. Щоб краще зрозуміти рівень ефективності роботи митних органів можна відмітити, що за тими ж даними кожен їх співробітник в середньому вніс до державного бюджету 160 тис. гривень; тоді як для податкової міліції, наприклад, цей показник складає 50 тис. гривень.
відсутність якої ми вже згадували в даній роботі, від них залежить процес реформування законодавчої бази, чого вартий лише процес прийняття нового митного кодексу, про необхідність якого говориться вже дуже давно і який вже п'ять років "лежить" у Верховній Раді. Значні проблеми існують і на місцях в системі митних органів. Це і відсутність необхідного обладнання, бо головним "інструментом" митника ще й досі залишається ліхтарик; і рівень, якість та стиль роботи митних органів, які значно нижчі, ніж в розвинутих країнах; і така характерна для нашої держави проблема як корупція та зловживання посадовим положенням. Отже, роботи в цій галузі ще дуже багато.
Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.
