Ківалов С.В. Митна політика України (2002)

Кількісні обмеження

Серед безпосередньо митних з нетарифних інструментів регулювання найбільш поширеними на сьогодні в Світі є такі специфічні торгівельні бар'єри як кількісні обмеження (квотування, контингентування, ліцензування), на які за даними експертів ЮНКТАД припадає біля 20% в загальному обсязі нетарифного регулювання.

Ці заходи безпосередньо спрямовані на зменшення обсягів експорту або імпорту конкретного товару, з або до конкретної країни, конкретними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Застосування режимів квотування або ліцензування забезпечує ефективний контроль з боку держави та її органів за обсягами, товарною номенклатурою та суб'єктним складом зовнішньоекономічної діяльності і тим самим обмежує самостійність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, обмежує коло країн, з якими можуть здійснюватися експортно-імпортні операції щодо певного виду товару, регулює товарну номенклатуру експортно-імпортних операцій.

Сама діяльність держави щодо встановлення квот (контингентування) представляє собою вид діяльності уповноважених державних органів по встановленню граничних дозволених об'ємів експорту або імпорту певної категорії товарів, як загальних так і для конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, на протязі визначеного строку. Квоти можуть визначатися в натуральних або вартісних одиницях.

Кількісне обмеження обсягів експорту або імпорту є інструментом забезпечення збалансованого розвитку національної економіки, платіжного балансу, регулювання рівнів попиту та пропозиції на внутрішньому ринку, захисту внутрішнього ринку, контролю за виходом національних підприємств на міжнародний ринок та виконання міжнародних зобов'язань держави.

В останньому аспекті встановлення квот є одним із механізмів забезпечення позицій держави на міждержавних переговорах в сфері торгівлі, який дозволяє вирішувати існуючі протиріччя на взаємовигідній основі.

Згідно зі ст. 1 та 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" в Україні можуть встановлюватися наступні види квот або контингентів:

• глобальні квоти, які встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

• групові квоти, які встановлюються по товару з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.

• індивідуальні квоти, які встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись.

Крім того, законом передбачено встановлення специфічних видів квот, таких як антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні, які встановлюються щодо певного виду товару, що є об'єктом відповідно антидемпінгового, антисубсидиційного та спеціального розслідування та (або) заходів.

Запровадження імпортних та експортних квот здійснюється Кабінетом міністрів України за поданням Міністерства економіки з визначенням конкретної номенклатури товарів, країн до яких здійснюється експорт та імпорт та терміну дії цих квот. Безпосередня реалізація квот здійснювалася Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, а після його ліквідації в грудні 1999 р. ці функції було передано до Міністерства економіки.

Встановлення антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних квот, згідно законодавства, здійснюється в рамках відповідних процедур Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі або уповноваженим міністерством.

Іншим засобом адміністративного регулювання є ліцензування, яке виконує два основні завдання. По-перше, воно є інструментом кількісного регулювання торгівлі, коли шляхом видачі індивідуальних ліцензій здійснюється реалізація експортних та імпортних квот, по-друге, ліцензування є інструментом державного контролю за експортно-імпортними операціями щодо певних видів товарів або окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, ліцензією може встановлюватися певні процедури ввозу та вивозу товарів та порядок їх використання та реалізації.

Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначає, що ліцензія — це "документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Саме ж ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, ми можемо охарактеризувати як специфічну діяльність уповноважених органів виконавчої влади щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Згідно зі ст. 1 та 16 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" існують такі види ліцензій:

• ліцензія генеральна — це відкритий дозвіл на експортні або імпортні операції по певному товару або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару;

• ліцензія відкрита (індивідуальна) — це дозвіл на експорт або імпорт товару протягом певного періоду з визначенням його загального обсягу;

• ліцензія разова (індивідуальна) — це разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший ніж той, що є необхідним для здійснення експортної або імпортної операції.

Є також антидемпінгова (індивідуальна), компенсаційна (індивідуальна) та спеціальна (індивідуальна) ліцензії, які представляють собою належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом відповідно антидемпінгового, антисубсидиційного та компенсаційного розслідування та (або) заходів.

Рішення щодо запровадження режиму ліцензування приймається Кабінетом міністрів України за поданням Міністерства економіки. Закон "Про Зовнішньоекономічну діяльність" передбачає певні підстави для застосування режимів квотування та ліцензування, серед яких негативний зовнішньоторговельний баланс, високий рівень зовнішньої заборгованості, порушення рівноваги по певних видах товарів на внутрішньому ринку, відповідь на дискримінаційні дії інших держав, порушення законодавства, допущені суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності; виконання зобов'язань відповідно до міжнародних товарних угод, які укладає або до яких приєднується Україна. Ліцензування відповідних видів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади: Міністерством економіки, Міністерством сільського господарства та продовольства, Міністерством транспорту, Міністерством праці, Національним Банком України тощо.

Головним безпосереднім результатом запровадження режимів квотування та ліцензування є обмеження кількості товару іноземного походження на національному ринку, а звідси — зменшення конкурентного тиску на аналогічний товар національного походження. Але подібні заходи можуть мати ряд негативних наслідків, які крім суто економічних, пов'язаних із зменшенням конкуренції (підвищення цін, зникнення необхідності національним товаровиробникам підвищувати ефективність виробництва та якісь продукції), можуть виражатися в неефективних управлінських рішеннях при розподілі квот та ліцензій та зростанні корупції в сфері цієї діяльності.

Використана література: Ківалов, С.В. Митна політика України: Підручник. / С.В. Ківалов, Б.А. Кормич. — Одеса: Юридична література, 2002.