Фінанси

У сучасній українській історико-економічній науці зростає інтерес до вивчення історичних витоків національної господарської традиції. Щораз більше з'являється праць, присвячених українському господарському руху, в яких досліджуються проблеми теорії і практики його здійснення. Водночас прогалиною в дослідженнях економічної історії залишається інституціоналізація господарського життя українців в умовах міжвоєнного польського режиму (1918—1939 роки), що знайшло своє відображення насамперед у створенні національної фінансово-кредитної сфери. Отже, особливо актуальною є проблема вивчення національного досвіду ощадної справи та будівельного кредитування, що ефективно функціонували всупереч несприятливим умовам міжвоєнного польського режиму.

У сучасній теорії фінансів, поширеній на пострадянських теренах, не існує єдиної думки з такої важливої, основоположної проблеми, як розуміння сутності фінансів. Цей факт можна пояснити тим, що і в радянській фінансовій науці (яка є фундаментом нинішньої) єдності також не існувало.

Загальновідомо, що економічного розвитку досягають країни, здатні у зростаючих масштабах акумулювати й використовувати внутрішні й міжнародні інвестиційні ресурси зі збалансованим співвідношенням іноземного й вітчизняного інвестування. Національна економіка, яка має однобічну інвестиційну орієнтацію на іноземні джерела без зростаючої мотивації місцевих інвесторів, у стратегічному контексті втрачає конкурентоспроможність і умови безпечного розвитку.

Відповідно до прогнозу розвитку економіки України з точки зору транспортного забезпечення пріоритетними напрямами розвитку транспортно-дорожнього комплексу визначено: розвиток міждержавних транспортних зв'язків; упровадження нової техніки й сучасних технологій організації перевезень; забезпечення безпеки у транспортно-дорожньому комплексі; розвиток комунікацій Європа — Україна — Азія, Північ — Україна — Південь, інших нових національних транспортних комунікацій; розширення й удосконалення експортних транспортних послуг; реконструкція й модернізація інфраструктури найважливіших магістралей; входження національної інфраструктури залізниць до міжнародної системи транспортних коридорів; модернізація морського транспорту (оновлення й поповнення флоту); створення вільних економічних зон різних типів у морських портах; розвиток круїзного плавання; розвиток експортних послуг флоту і збільшення обсягів переробки транзитних вантажів у портах; створення державної системи безпеки судноплавства; вдосконалення системи внутрішніх водних шляхів України; приведення технічного рівня національної мережі автомобільних доріг у відповідність із міжнародними вимогами; розширення обсягів будівництва автомобільних доріг передусім за напрямками міжнародних транспортних коридорів.

Рівновагу і стабільність національної економіки забезпечує макроекономічне регулювання, котре можна визначити як механізм, з допомогою якого в національній економіці досягається рівновага за повної зайнятості. В історії економічної думки існують різні школи, напрями й течії, кожна з яких по-своєму трактує роль держави в економічному житті суспільства. Така ситуація пояснюється існуванням різних економічних моделей, особливостей національних економік та економічних культур. Отже, не можна стверджувати, що одні концепції правильно визначають роль держави, а інші — неправильно, оскільки виникли вони за різних економічних умов, які вплинули на формування поглядів науковців. Досвід розвинутих країн засвідчує, що вплив на структуру національного виробництва, галузеве й регіональне розміщення ресурсів є важливими напрямами реалізації економічної політики держави.

Починаючи з 2002 року Державний бюджет України складається за бюджетними програмами. Перехід до організації бюджетних видатків у вигляді програм повинен у першу чергу пов'язати витрачені кошти бюджету з одержаним результатом. Програмно-цільовий підхід до управління "зародився в СРСР в період становлення системи народногосподарського планування як план створення другої паливно-енергетичної бази на сході країни"1. У 1920-х роках програми використовувалися тільки на рівні держави. Незабаром їх застосували у США вже у двох площинах: на рівні держави у сфері фінансування військових розробок і на мікрорівні — для реалізації концепції "ощадливого виробництва" в автомобільній імперії Г. Форда.

Фінансова глобалізація передбачає високу мобільність капіталу, що є головною причиною перенесення іпотечної кризи США на світові ринки. За своєю природою глобалізм є пульсуючим явищем, яке переживає часи спаду і підйому, прискорення і сповільнення. Тож криза глобалізму закладена в самій його природі. Це, насамперед, викликано зростанням глобалізаційних викликів і загроз. Залежність банківських систем країн, що розвиваються, від зовнішніх ресурсів призвела до того, що вони швидко відчули на собі вплив глобальної кредитної кризи. Як наслідок, різко знизився рівень довіри між партнерами на світовому фінансовому ринку. У цьому й полягає основний вплив світової фінансової кризи на ринки економік країн, що розвиваються: ресурси стали дорожчими, а отже, їх важче отримати.

Посилення фінансової кризи та рецесія економік розвинених країн активізували дискусії стосовно можливого зменшення надходжень міграційного капіталу в країни, що розвиваються. З метою реального визначення такого впливу потрібно проаналізувати основні чинники можливого зниження обсягів грошових переказів, а також дослідити природу поведінки мігрантів у період важких економічних часів.

На сьогодні досягнення в галузі освіти й науки визначають динаміку економічного росту, рівень розвитку організацій і галузей народного господарства, а також становище країни у світовому співтоваристві. Все це забезпечує її національну безпеку й рівноправну інтеграцію до світової економіки.

У контексті цієї статті економетричне прогнозування — це оцінювання майбутніх значень економічних показників на певну часову перспективу (конкретно, на кінець року, наступного після поточного), що здійснюється з допомогою економетричного моделювання. Концепція й методологія економетричного прогнозування бюджетних надходжень розвиваються Інститутом проблем моделювання в енергетиці (ІПМЕ) ім. Г.Є. Пухова НАН України за участі Головного фінансового управління Київської міської державної адміністрації та застосовуються при підготовці проектів річних бюджетів міста Києва.