Фінанси

Участь України в міжнародних економічних зв'язках, міжнародна регіональна інтеграція визначають сучасну спрямованість розвитку національної економіки. Останнім часом посилюється інноваційна спрямованість розвитку економіки України, що передбачає активізацію інвестиційного процесу й відповідне фінансове забезпечення. Недосконалість механізму залучення заощаджень населення в об'єкти інвестування не дає змоги використовувати їх як інвестиції в оптимальних обсягах. Крім того, для забезпечення всіх потреб розвитку економіки України (за оцінкою фахівців Світового банку вони становлять 100 млрд дол. США) внутрішніх джерел недостатньо. Одним зі шляхів розв'язання проблеми є залучення іноземного капіталу. Іноземні фінансові ресурси не лише задовольняють потреби в капіталі: їх залучення також сприяє розширенню обсягів виробництва, оновленню наявної матеріально-технічної бази, інноваційному розвиткові тощо.

В українському суспільстві склалася думка про шкідливість, навіть згубність інфляції для економічного розвитку. Можна зустріти твердження, що вона є концентрованим виразом мало не всіх негативних явищ в українській економіці, наприклад: "Інфляція в Україні насамперед породжується технологічною відсталістю виробництва, високим рівнем матеріало-, праце- та енергомісткості продукції через зниження кількості і якості виробничих потужностей, високим рівнем монополізму в економіці країни, структурними диспропорціями, незбалансованістю попиту і пропозиції на внутрішньому ринку". Є навіть думка, що зростання цін було атрибутом ринкової економіки протягом усієї її історії: "Скільки існують товарно-грошові відносини, стільки ж часу існує явище інфляції".

Наслідки глобальної фінансової кризи виявилися надзвичайно руйнівними для українського банківського сектору. Передусім виникла серйозна проблема з формуванням банками ресурсів — як депозитних, так і недепозитних. В умовах нестабільності через панічні настрої населення масово намагалося закрита депозитні рахунки, що спричинило значні проблеми з ліквідністю у банківських установах. Так, за оцінками фахівців НБУ, у жовтні — листопаді 2008 року було вилучено близько ,33 млрд грн, а в цілому за рік після розгортання кризи — 60 млрд грн.

Концептуальною основою розвитку фінансової системи держави в сучасних умовах є переосмислення сутності економічних категорій, їх взаємозв'язку відповідно до процесів, що зумовлюють зміни в економічній системі. Основу і зміст кредитних відносин сьогодні визначають фінансові активи. Саме інструментарій фінансових активів дає змогу найефективніше, а отже, прибутково використовувати наявні грошові, матеріальні і трудові ресурси.

У продовження проблематики багатогранності й неоднозначності економічних реалій сьогодення хотілося б звернути увагу на базовий стимулятор економіки — інвестиції. На наше переконання і всупереч багатьом твердженням про глибоку "заморозку" кредитного й інвестиційного ринків, вихід усе-таки існує й полягає у переосмисленні економічних відносин і трансформації фінансових інституцій. Яскравий приклад потреби в терміновій модернізації фінансово-кредитних відносин можна побачити в американській банківській системі. "Осінь, яку ніколи не забути " — саме так охарактеризовано відомі події вересня 2008 року в банківській системі США у квартальному звіті одного з московських відділень "Credit Suisse"1. Особливо шокуючою для всього ділового світу стала звістка про банкрутство американського інвестиційного банку "Lehman Brothers" та, по суті, крах "інвестиційного банкінгу" у США.

Складна ситуація у світовій економіці загалом і в українській зокрема є наслідком накладення однієї на одну одразу двох криз: у міжнародних грошово-кредит- них відносинах і фінансовому секторі. В Україні становище ускладнилося через політичну нестабільність, що призвела до кризи довіри, особливо до банківської сфери. Тож необхідність активізації міжнародного співробітництва України у сфері міжнародного кредитування й інвестування для стабілізації ситуації в умовах економічної кризи є очевидною.

Спеціальний режим оподаткування сільськогосподарських товаровиробників у формі фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) з'явився в порядку експерименту в 1998 році у трьох регіонах України: Глобинському районі Полтавської області, Старобешівському районі Донецької області та Ужгородському районі Закарпатської області, а з 1 січня 1999 року його було поширено на всій території країни. Запровадження спрощеної системи оподаткування для сільгоспвиробників, а особливо подовження в 2004 році терміну її дії ще на шість років, неоднозначно сприймаються у наукових і політичних колах, викликають численні дискусії між ученими, практиками, представниками податкових органів.

На економічний, соціальний і політичний розвиток у останній чверті XX — на початку XXI століття дедалі більше впливає глобалізація. Основними формами її прояву є, зокрема, зростання обсягів міжнародної торгівлі та інвестицій, лібералізація й дерегуляція руху капіталів, диверсифікація світових фінансових ринків, істотне збільшення ролі транснаціональних корпорацій у світових господарських процесах, загострення глобальної конкуренції, формування системи глобального менеджменту, зростання ролі інформаційних технологій у економічному розвитку тощо.

В умовах потреби подолання в Україні негативних наслідків глобальної фінансової кризи зростає актуальність питань адаптації механізмів податкового регулювання банківської діяльності до світових стандартів і вимог. Вплив процесів інтеграції та фінансової глобалізації, а також специфіка соціально-економічних умов розвитку вітчизняної економіки, потребують теоретичного переосмислення й обґрунтування напрямів практичного реформування системи оподаткування фінансової діяльності банківських установ.

Кризи в банківському секторі мають давню історію. Так, у XIII ст. король Англії Едуард III для покриття витрат на ведення війни із Францією отримав у кредит від банкірів Барді й Перуцці 1650 тис. золотих флоринів, що на той час було еквівалентом вартості королівства. Король програв війну й визнав себе банкрутом, у результаті чого всю Флоренцію охопила криза, оскільки банкіри теж стали банкрутами, а разом із якими їх вкладники.