Рибалко Історія України (частина перша) (1995)
6. Возз'єднання Правобережної України з українськими землями в складі Російської держави.
Входження Правобережжя до складу Російської держави.
На початку 90-х років XVIII ст. під впливом французької буржуазної революції прогресивні елементи польської шляхти домоглися проведення деяких реформ, що мали зміцнити державний лад країни. За конституцією 3 травня 1791 р. ліквідувалося «ліберум вето», право створення конфедерацій та ін. Намагаючись перепинити поширення ідей французької революції на схід і підтримуючи реакційні кола польських магнатів, уряди Пруссії і Росії ввели свої війська в Польщу. Конституція 3 травня 1791 р. була скасована. У 1793 р. Пруссія і царська Росія провели другий поділ Польщі. Правобережні українські землі — Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина — були визволені від польсько-шляхетського гноблення і возз'єднані з іншими українськими землями в складі Російської держави. До Росії відійшла також Східна Білорусь із Мінськом.
У Польщі розгорнувся визвольний патріотичний рух, очолений Тадеушем Костюшком. Але він зазнав поразки.
У 1795 р. Пруссія, царська Росія і Австрія провели третій поділ Польщі. Західна Білорусь і Західна Волинь були визволені з-під влади польської шляхти. Власне польські землі захопили Пруссія і Австрія. Польська держава перестала існувати. Це був результат антинародної політики польських магнатів і дій реакційних урядів Пруссії, Австрії і царської Росії.
З переходом Правобережної України під владу Росії відбулися зміни в її адміністративно-територіальній системі. Після деяких перетворень врешті-решт у 1797 р. згідно з указом Павла І від 12 грудня 1796 р. Правобережжя було поділено на три губернії: Київську, Подільську і Волинську, Губернії ділилися на повіти. Як і скрізь у Росії, на чолі губернії стояв губернатор, вищою установою було губернське правління. У повітах адміністративно-поліцейські функції виконували капітан-ісправник та нижній земський суд, а в містах — городничий.
На Правобережжя було поширено чинність Жалуваної грамоти дворянству й всього російського законодавства. За рахунок державних та конфіскованих земель великі земельні володіння одержали генерали М. Кречетников, М; Кутузов та Й. Ферзен, які командували російськими військами в час наступу проти Польщі, різні царські сановники О. Безбородько, М. Новосильцев, М. Рєпнін та ін. Становище народних мас серйозно не поліпшилося. Царський уряд проголосив офіційно визнаним православне віросповідання. Протягом 1794—1795 pp. з унії в православне віросповідання перейшло 1 млн чол., в основному селян.
Проте визволення Правобережної України (як і Білорусі) з-під влади шляхетської Польщі і возз'єднання її в єдине ціле з іншими українськими землями мало прогресивне значення в житті всього українського народу. Воно ліквідувало польсько-шляхетський національний та релігійний гніт і сприяло більш швидкому розвиткові продуктивних сил України, посиленню економічних і культурних зв'язків між окремими українськими землями.
На початку 90-х років XVIII ст. під впливом французької буржуазної революції прогресивні елементи польської шляхти домоглися проведення деяких реформ, що мали зміцнити державний лад країни. За конституцією 3 травня 1791 р. ліквідувалося «ліберум вето», право створення конфедерацій та ін. Намагаючись перепинити поширення ідей французької революції на схід і підтримуючи реакційні кола польських магнатів, уряди Пруссії і Росії ввели свої війська в Польщу. Конституція 3 травня 1791 р. була скасована. У 1793 р. Пруссія і царська Росія провели другий поділ Польщі. Правобережні українські землі — Київщина, Східна Волинь, Поділля, Брацлавщина — були визволені від польсько-шляхетського гноблення і возз'єднані з іншими українськими землями в складі Російської держави. До Росії відійшла також Східна Білорусь із Мінськом.
У Польщі розгорнувся визвольний патріотичний рух, очолений Тадеушем Костюшком. Але він зазнав поразки.
У 1795 р. Пруссія, царська Росія і Австрія провели третій поділ Польщі. Західна Білорусь і Західна Волинь були визволені з-під влади польської шляхти. Власне польські землі захопили Пруссія і Австрія. Польська держава перестала існувати. Це був результат антинародної політики польських магнатів і дій реакційних урядів Пруссії, Австрії і царської Росії.
З переходом Правобережної України під владу Росії відбулися зміни в її адміністративно-територіальній системі. Після деяких перетворень врешті-решт у 1797 р. згідно з указом Павла І від 12 грудня 1796 р. Правобережжя було поділено на три губернії: Київську, Подільську і Волинську, Губернії ділилися на повіти. Як і скрізь у Росії, на чолі губернії стояв губернатор, вищою установою було губернське правління. У повітах адміністративно-поліцейські функції виконували капітан-ісправник та нижній земський суд, а в містах — городничий.
На Правобережжя було поширено чинність Жалуваної грамоти дворянству й всього російського законодавства. За рахунок державних та конфіскованих земель великі земельні володіння одержали генерали М. Кречетников, М; Кутузов та Й. Ферзен, які командували російськими військами в час наступу проти Польщі, різні царські сановники О. Безбородько, М. Новосильцев, М. Рєпнін та ін. Становище народних мас серйозно не поліпшилося. Царський уряд проголосив офіційно визнаним православне віросповідання. Протягом 1794—1795 pp. з унії в православне віросповідання перейшло 1 млн чол., в основному селян.
Проте визволення Правобережної України (як і Білорусі) з-під влади шляхетської Польщі і возз'єднання її в єдине ціле з іншими українськими землями мало прогресивне значення в житті всього українського народу. Воно ліквідувало польсько-шляхетський національний та релігійний гніт і сприяло більш швидкому розвиткові продуктивних сил України, посиленню економічних і культурних зв'язків між окремими українськими землями.
