Жорін Ф. Л. Правові основи митної справи в Україні (2001)

3.2. Взаємовідносини митних органів з іншими державними органами, юридичними і фізичними особами

Державна митна служба України здійснює міжгалузеве регулювання відносин у митній справі. Тобто вона не тільки безпосередньо керує митною справою, діяльністю митних органів, але й координує і частково контролює інші державні органи в галузі митної справи.

Держмитслужба як центральний митний орган здійснює безпосередньо керівництво митною справою в державі з метою забезпечення законності і дотримання вимог норм законодавства в митній справі, відповідає за реалізацію митної політики, забезпечує функціонування всієї митної системи. Положення про Держмитслужбу затверджується Указом Президента (див. додаток). Вона є юридичною особою, має гербову печатку і свій прапор.

Служба виконує свої функції і завдання як самостійно, так і у співробітництві з міністерствами, державними відомствами, органами місцевого самоврядування та місцевою адміністрацією.

Важливою складовою частиною митної системи є регіональні митниці, які виконують певні завдання, утворюють і підтримують зв’язки з органами місцевого самоврядування. Вони були створені відповідно до Указу Президента від 29 листопада 1996 р.

Голова Держмитслужби затверджує Положення про регіональні митниці та призначає начальника регіональної митниці.

Відповідно до покладених на митницю як основний митний орган митної системи завдань вона виконує складні і різнопланові функції:

застосовує засоби митно-тарифного регулювання і організовує їх ефективне використання;

нараховує та збирає митні платежі;

забезпечує своєчасне надсилання зібраних коштів до державного бюджету та Держмитслужби;

організовує боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, веде провадження у справах про порушення митних правил;

здійснює митний контроль;

за узгодженням із Держмитслужбою та регіональною митницею здійснює співробітництво з митними службами (митницями) сусідніх держав;

організовує роботу по добору та навчанню кадрів;

як юридична особа, здійснює діяльність по розбудові інфраструктури митниці та створенню умов для роботи митників;

організовує надсилання і фінансування витрат на утримання і розвиток митниці, митних постів, доповідає в Держмитслужбу кошторис витрат;

забезпечує в зоні діяльності функціонування системи зв’язку, передачі інформації до інших митних органів;

веде митну статистику;

організовує роботу з нормативними документами, їх вивчення, збереження, ознайомлення з ними особового складу.

Для забезпечення виконання своїх функцій митниця наділена відповідними правами: отримувати від державних органів, організацій і посадових осіб, громадян інформацію і документи, що необхідні для виконання митницею своїх функцій; здійснювати свій інформаційний облік; контролювати в межах повноважень на своїй території комерційну і підприємницьку діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці основні функції і завдання конкретизуються та змінюються з урахуванням як місцевих факторів, так і зовнішньоекономічної політики України.

Митницю очолює начальник, який призначається на посаду Головою Держмитслужби за погодженням з начальником регіональної митниці.

Визначення основних повноважень митних органів є необхідною умовою для побудови ними нормальних функціональних відносин з іншими державними органами (як центральними, так і органами місцевого самоврядування), громадськими організаціями, юридичними та фізичними особами.

Митна служба України продовжує перевірену часом традицію щодо автономного виконання митної справи в державі. Відповідно до чинного законодавства ні органи центральної державної влади, ні органи місцевого самоврядування не мають право втручатися в діяльність митних органів. Зокрема, ст. 8 Митного кодексу забороняє регулювання митної справи актами і діями державних і недержавних органів, що прямо не передбачені у законодавстві України.

Чітка державна позиція щодо організації митної справи дозволяє Держмитслужбі України реалізовувати єдиний підхід усіх митних органів у всіх регіонах держави щодо реалізації митної політики.

Юридичні особи, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю або вирішили імпортувати чи експортувати товари чи транспортні засоби, повинні бути акредитованими в митниці, яка функціонує в даному регіоні. Взаємні права та обов’язки юридичних та фізичних осіб і митних органів, визначені на основі закріплених у Конституції та інших законах України прав, свобод і обов’язків громадян та юридичних осіб, конкретизуються у відповідних підзаконних актах — наказах, інструкціях Державної митної служби України.

Гарантом їх прав і свобод є конституційне положення про можливість оскарження рішень, дії чи бездіяльності митних органів або їх посадових осіб до вищих митних структур або в судових установах.