Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті (2003)

1.1.3. Рівні компетентності майбутніх спеціалістів та моделювання рівнів засвоєння знань навчального предмета

Моделювання професійно важливих якостей майбутнього спеціаліста та їхнього формування в процесі реалізації професійної освіти набуває особливої актуальності в умовах сьогодення, створює можливості цілеспрямованого впливу на організацію пізнавальної діяльності в навчально-виховному процесі. Воно враховує особливості психічної активності студентів, специфіку змісту навчального матеріалу та закономірності розгортання процесу навчання. Розглянемо можливості такого моделювання на прикладі предмета «Методика викладання економіки», що вивчається студентами ІІІ—IV курсів КНЕУ. Дисципліна «Методика викладання економіки» (МВЕ) є завершальною в циклі психолого-педагогічної підготовки бакалавра з економіки. Вона розглядає зміст, форми та методи навчання з економічних дисциплін.

Орієнтиром цілеспрямованого відбору змісту навчання з МВЕ стали вимоги до основних умінь викладача, які було визначено на основі моделювання заданого рівня необхідної майбутньої професійної кваліфікації спеціаліста. Ураховувалися також нормативно-методичні матеріали з атестації педагогічних працівників навчально-виховних закладів та установ освіти України, а також результати експертного опитування щодо найважливіших професійно-педагогічних умінь викладача економіки. Ці вміння є інваріантними до різних видів професійно-педагогічної діяльності й одночасно є запорукою створення середовища, сприятливого для навчання.

Задана модель стала основою для визначення цілей вивчення предмета та для побудови логічної структури навчальних елементів, до яких відносяться об’єкти, явища й методи діяльності, відібрані з науки та внесені в програму навчального предмета. Вони забезпечують повноцінну та доцільну діяльність, зокрема й успішне подальше самовдосконалення студентів як майбутніх спеціалістів. До цієї структури ми включили перелік знань та вмінь, якими повинен оволодіти студент відповідно до характеру його продуктивної праці та функцій, що при цьому виконуються, для успішного вирішення завдань, які постають у повсякденній діяльності. Усі визначені нами навчальні елементи є складовими єдиної цілісної системи навчального предмета та тісно пов’язані між собою.

Друга група факторів, що вплинули на формулювання мети навчання студентів, визначалась обмеженнями, зумовленими особливостями навчального процесу в університеті за сучасних соціально-економічних умов. Для врахування цих впливів на результативність навчання ми визначили такі елементи моделі спеціаліста, які є інваріантними щодо різних видів діяльності та необхідними для ефективної праці як викладача економіки, так і фахівця-економіста. Такі вміння було структуровано за двома групами: 1) уміння працювати з інформацією; 2) уміння працювати з людьми.

У процесі цілепокладання ми враховували також принцип оптимізації, який потребує вибору найефективнішого для даних умов варіанта діяльності, методів, засобів, прийомів, котрі б давали змогу за мінімальних витрат сил і часу отримувати найбільші та найстійкіші результати. Оптимальність завжди відносна, але в той же час вона є кроком на шляху до ідеального варіанта управління навчальним процесом. У цій діяльності найважливішою є проблема визначення цілей навчання, які залежать від соціального замовлення освіті. Приклади формулювання цілей навчання показано в табл. 1.3.

Навчання має допомогти студентам — майбутнім фахівцям діяти надійно й компетентно навіть в екстремальних умовах. Студенти повинні вміти швидко розпізнавати виробничі ситуації, а потім вибудовувати відповідний ланцюг дій, тобто індивідуально й компетентно реагувати на типові проблеми відповідно до того, як вони сприйняли ситуацію.

Під час розробки таксономії цілей навчання ми враховували результати дидактичних досліджень інших авторів, серед яких таксономія Б. С. Блума — присвоєння знань та їхнє використання внаслідок розуміння, застосування, аналізу, синтезу, критичної оцінки; таксономія цілей освіти В. Р. Немірко — знання, уміння, інтереси, відношення; класифікація В. П. Беспалько — знання-знайомства, знання-копії, знання-уміння, знання-трансформації; таксономія Толлінгерової — відтворення знань, прості та складні розумові операції зі знаннями, повідомлення знань, творче мислення; техніка Магера — результат, умови, норма.

За формулювання загальних та конкретних цілей навчання предмета МВЕ ми дотримувалися вимог їхньої однозначності, що виключає можливість інтерпретації різними способами та дає змогу оцінити адекватність їхнього досягнення.

Робота, пов’язана з окресленням цілей вивчення предмета, здійснювалася нами у два етапи. На першому етапі визначалися загальні цілі навчання з предмета й можливий (бажаний) вплив засвоєного змісту дисципліни на спрямованість особистості студентів. На другому етапі цілі навчання уточнювалися в процесі розроблення «Моделі засвоєння бази знань»1.

Модель засвоєння бази знань навчальної теми — це перелік елементів змісту навчання з визначенням рівня засвоєння кожного з них. До елементів бази знань відносять такі:

поняття, терміни, факти, символи, судження;

тенденції, властивості, теорії, критерії, закони;

правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми, засоби.

Засвоїти знання — це, щонайменше, бути здатним:

а) відтворювати елементи бази знань;

б) застосовувати елементи бази знань для вирішення типових завдань предметної галузі;

в) використовувати базу знань для здобуття нових знань, для вирішення нових завдань у нових умовах, у нестандартних ситуаціях.

Неоднакові можливості щодо здатності до застосування елементів бази знань свідчать про різні рівні засвоєння цих елементів. Наявність рівнів засвоєння та елементів бази знань дає можливість визначати модель засвоєння знань навчального предмета/теми (табл. 1.4). Рівні засвоєння елементів бази знань відповідають етапам формування умінь та відрізняються психологічною структурою вмінь (табл. 1.5).

Послідовність дій для створення моделі засвоєння бази знань із теми може бути такою:

скласти перелік елементів знань із теми;

викреслити ті елементи, які студенти засвоїли на попередніх етапах;

виділити елементи знань, без активного володіння якими важко засвоїти поточну тему;

розподілити за групами елементи бази знань та спрогнозувати необхідний рівень їхнього засвоєння;

скласти модель засвоєння бази знань теми навчання.

Приклад такої розробки наведено в табл. 1.6.

Дослідження, проведені студентами фінансово-економічного факультету КНЕУ під час вивчення дисципліни «Методика викладання економічних дисциплін», свідчать, що використання моделі засвоєння бази знань теми як одного з найважливіших елементів інформаційно-методичного забезпечення процесу навчання дає змогу вирішити такі завдання:

Конкретизувати та стандартизувати вимоги до знань студентів з певного обсягу навчального матеріалу.

Усвідомлено вибрати форми, методи, засоби, прийоми навчання відповідно до поставленої мети.

Вибрати темп та рівень засвоєння навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних особливостей тих, хто вчиться.

Відповідно обирати форми й методи контролю успішності навчання на різних рівнях засвоєння знань.

Розвивати індивідуальні та індивідуально-групові форми навчання за прогресивними навчальними технологіями: стратегії ефективного навчання, модульно-рейтингової системи, адаптивної системи навчання, що дає змогу виявити найобдарованіших студентів, стимулювати самостійну роботу.

Посилити взаємоконтроль та самоконтроль.

Надати можливість студентові самостійно складати індивідуальний план навчання на основі запропонованого модуля.

Підвищити об’єктивність та аргументованість контролю в цілому та окремих його елементів (перевірки, оцінювання, обліку).

Модель засвоєння знань може використовуватися для:

уточнення цілей навчання з теми;

визначення форм і методів навчання з теми з урахуванням соціально-психологічних особливостей групи навчання та забезпечення необхідних рівнів засвоєння елементів бази знань;

розроблення дидактичних матеріалів викладання теми;

розроблення завдань тестового контролю засвоєння матеріалу теми.

Підсумовуючи, зазначимо, що використання комплексного підходу до цілей вивчення предмета забезпечує успішне вирішення проблем цілепокладання й ураховує такі вимоги:

рівень усвідомлення цілей навчання студентами;

визначеність якісних і кількісних параметрів мети (перелік умінь та необхідних для них знань, навичок професійної діяльності);

ієрархічність, підпорядкованість цілей;

розподіл цілей за масштабом їхнього значення та часом навчання;

вимірюваність досягнення мети (можливість оцінки результативності та ефективності навчальної діяльності);

наявність мети — образу (набуття соціального досвіду за період навчання);

наявність мети — завдання, оскільки студенти просуваються до мети тільки через вирішення системи проміжних завдань;

наявність системи типових завдань зі спеціальності, що визначає модель спеціаліста та адекватні їй уміння;

наявність організаційної системи вирішення типових завдань з дисципліни, за якої студенти можуть реалізувати самостійні дії пов’язані з плануванням і створенням умов реалізації навчальної діяльності;

наявність атмосфери співробітництва викладача та студента.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛІ ЗАСВОЄННЯ БАЗИ ЗНАНЬ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ

Перед початком вивчення навчального предмета ознайомте ваших слухачів (студентів) із системою навчання, за якою ви будете працювати, поясніть її особливості, обґрунтуйте доцільність її використання.

Розподіліть тему навчального предмета на окремі логічно завершені блоки (модулі).

Виділіть елементи бази знань: основні поняття, теоретичні знання, практичні навички з кожного блоку.

Конкретизуйте та стандартизуйте вимоги до знань ваших слухачів. Сформулюйте вимоги до вмінь, використовуючи дійовий підхід.

Визначте перелік завдань, що їх повинні виконати ваші слухачі згідно з кожним рівнем засвоєння знань. Окресліть вимоги практичної спрямованості та професійної орієнтації завдань для самостійної роботи.

Повідомте ваших слухачів про форми та періодичність контролю, який ви здійснюватимете в процесі навчання.

Систематично нагадуйте вашим слухачам про особливості системи, за якою ви працюєте.

Після вивчення теми проаналізуйте роботу ваших слухачів, рівень виконання ними контрольних завдань (це краще робити індивідуально), оцініть якість роботи, підбийте підсумки.