Ковальчук Г.О. Активізація навчання в економічній освіті (2003)
2.1.3. Комбінований урок з економіки
У навчальному процесі традиційних навчальних закладів серед інших типів занять і сьогодні чільне місце посідає комбінований урок. Саме типова структура такого заняття дає змогу реалізувати багатопланові завдання вивчення предмета, ураховувати індивідуальні особливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяльності.
Ураховуючи специфіку вивчення економічних дисциплін, зупинимось коротко на деяких особливостях комбінованого уроку з економіки відповідно до його типової структури:
Крок 1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.
Крок 2. Перевірка домашнього завдання.
Крок 3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
Крок 4. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
Крок 5. Висновки й підсумки роботи на уроці.
Крок 6. Домашнє завдання.
На початку заняття (крок 1) головне — організувати учнів на подальшу інтенсивну роботу за принципом «швидко й чітко». Для цього згодяться запитання, що стосуються найважливіших економічних новин, повідомлення типу «Чи знаєте ви, що...» тощо.
Крок 2. На перевірку домашнього завдання, як правило, відводиться 10—15 хв. За цей час потрібно опитати максимальну кількість учнів. Головне при цьому — показати, що задані завдання обов’язково підлягають перевірці. В організації роботи на цьому етапі доцільний економічний диктант (у різних формах) чи тест. Для окремих учнів замість тесту можна використати завдання на картках (для цього радимо звернутися до посібника «Контрольні завдання з економіки» [16]).
На даному етапі потрібно уникнути затяжного усного опитування одного-двох учнів (оскільки економічні питання дуже масштабні і їхнє висвітлення потребує багато уваги). У цей час інша частина учнів займатиметься своїми справами.
Крок 3. Мотивація й пояснення нового матеріалу також потребують багато часу, тому вчителю відразу потрібно організувати учнів на чітку роботу. Для цього доцільно наперед написати на дошці тему та план уроку, а також перелік основних понять (відповідно до програми).
Типовою проблемою цього етапу є прагнення вчителя пояснити все, наполягання на тому, щоб учні якомога більше записали. На інші види роботи часу не вистачає. Адже надиктовування тексту відбирає багато зусиль, учні виконують малопродуктивну роботу, при цьому переживають негативні емоції, які асоціюються з вивченням предмета. Пам’ятаймо, чим більше ми надиктовуємо, тим менше учень розуміє, його головне завдання — встигнути записати. Чим більше дитина пише, тим менше виникає кінестетичних асоціацій, тим більше враження, що предмет складний, нецікавий, а його вивчення — одна «писанина».
Натомість пропонується для пояснення нового матеріалу скористатися опорними схемами [16], переглянути з учнями словник основних понять і використати деякі прийоми роботи з підручником. Доцільно запропонувати учням висловити свої міркування з питань теми.
Крок 4. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу може здійснюватися у формі розв’язування задач, виконання вправ, складання схем і запитань один одному, наведення прикладів чи роботи з підручником і статистичними матеріалами (знайти показники, підтвердження, довести тощо). Краще, коли це буде робота в парах, індивідуальна чи в малих групах. Іноді вчитель скорочує час на таку роботу на користь пояснення (диктування) теоретичних матеріалів. Але без систематизації та відповідного упорядкування нових знань учень самостійно не знайде їм місця у структурі наявного досвіду й інформації.
Крок 5. Висновки й підсумки роботи можна ефективно провести у формі діалогів: «Що ми розглянули?», «Що найважливіше з теми?», «Де це можна використати?», «Що ти дізнався нового?» або складання «порад» підприємцю, споживачу, мамі, татові тощо.
Крок 6. Коли вчитель дає домашнє завдання, його обов’язково потрібно записати на дошці й перевірити, щоб учні занотували в зошит або щоденник. Доречно дати невеликі рекомендації «Що зробити?». Для кращого засвоєння теми можна запропонувати навести приклади з досвіду батьків або підготувати цікаві матеріали з додаткових джерел. Обов’язкова умова: обсяг таких матеріалів має бути невеликим (усне повідомлення на 1—3 хв обсягом 0,5 сторінки формату А4; реферат — 2 сторінки А4).
На завершення заняття вчитель має висловити парціальну оцінку роботи всього класу чи окремих учнів («молодці», «добре попрацювали», «недостатньо зосередились», «потрібно постаратися» тощо). Така оцінка кожного разу повинна мати позитивне забарвлення.
Ураховуючи специфіку вивчення економічних дисциплін, зупинимось коротко на деяких особливостях комбінованого уроку з економіки відповідно до його типової структури:
Крок 1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.
Крок 2. Перевірка домашнього завдання.
Крок 3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад нового матеріалу.
Крок 4. Узагальнення й закріплення вивченого на уроці.
Крок 5. Висновки й підсумки роботи на уроці.
Крок 6. Домашнє завдання.
На початку заняття (крок 1) головне — організувати учнів на подальшу інтенсивну роботу за принципом «швидко й чітко». Для цього згодяться запитання, що стосуються найважливіших економічних новин, повідомлення типу «Чи знаєте ви, що...» тощо.
Крок 2. На перевірку домашнього завдання, як правило, відводиться 10—15 хв. За цей час потрібно опитати максимальну кількість учнів. Головне при цьому — показати, що задані завдання обов’язково підлягають перевірці. В організації роботи на цьому етапі доцільний економічний диктант (у різних формах) чи тест. Для окремих учнів замість тесту можна використати завдання на картках (для цього радимо звернутися до посібника «Контрольні завдання з економіки» [16]).
Крок 3. Мотивація й пояснення нового матеріалу також потребують багато часу, тому вчителю відразу потрібно організувати учнів на чітку роботу. Для цього доцільно наперед написати на дошці тему та план уроку, а також перелік основних понять (відповідно до програми).
Типовою проблемою цього етапу є прагнення вчителя пояснити все, наполягання на тому, щоб учні якомога більше записали. На інші види роботи часу не вистачає. Адже надиктовування тексту відбирає багато зусиль, учні виконують малопродуктивну роботу, при цьому переживають негативні емоції, які асоціюються з вивченням предмета. Пам’ятаймо, чим більше ми надиктовуємо, тим менше учень розуміє, його головне завдання — встигнути записати. Чим більше дитина пише, тим менше виникає кінестетичних асоціацій, тим більше враження, що предмет складний, нецікавий, а його вивчення — одна «писанина».
Натомість пропонується для пояснення нового матеріалу скористатися опорними схемами [16], переглянути з учнями словник основних понять і використати деякі прийоми роботи з підручником. Доцільно запропонувати учням висловити свої міркування з питань теми.
Крок 4. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу може здійснюватися у формі розв’язування задач, виконання вправ, складання схем і запитань один одному, наведення прикладів чи роботи з підручником і статистичними матеріалами (знайти показники, підтвердження, довести тощо). Краще, коли це буде робота в парах, індивідуальна чи в малих групах. Іноді вчитель скорочує час на таку роботу на користь пояснення (диктування) теоретичних матеріалів. Але без систематизації та відповідного упорядкування нових знань учень самостійно не знайде їм місця у структурі наявного досвіду й інформації.
Крок 5. Висновки й підсумки роботи можна ефективно провести у формі діалогів: «Що ми розглянули?», «Що найважливіше з теми?», «Де це можна використати?», «Що ти дізнався нового?» або складання «порад» підприємцю, споживачу, мамі, татові тощо.
Крок 6. Коли вчитель дає домашнє завдання, його обов’язково потрібно записати на дошці й перевірити, щоб учні занотували в зошит або щоденник. Доречно дати невеликі рекомендації «Що зробити?». Для кращого засвоєння теми можна запропонувати навести приклади з досвіду батьків або підготувати цікаві матеріали з додаткових джерел. Обов’язкова умова: обсяг таких матеріалів має бути невеликим (усне повідомлення на 1—3 хв обсягом 0,5 сторінки формату А4; реферат — 2 сторінки А4).
На завершення заняття вчитель має висловити парціальну оцінку роботи всього класу чи окремих учнів («молодці», «добре попрацювали», «недостатньо зосередились», «потрібно постаратися» тощо). Така оцінка кожного разу повинна мати позитивне забарвлення.
